Постанова

від 04.04.2024 по справі 340/11370/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 340/11370/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року (суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),-

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулася до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» (надалі - ПСП «Димитрово») про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання ПСП «Димитрово» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів встановлено, що на території майстерні ПСП «Димитрово» побудована АЗС, а позивач провадить планову господарську діяльність, яка згідно з п.4 ч.3 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» належить до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля. Перевірками встановлено, що позивач провадить таку діяльність без отримання висновку з оцінки впливу на довкілля та не виконав вимоги пункту 7 припису №3.1/21-44 від 16.06.2021 року про необхідність оформлення такого висновку. З цих підстав позивач просить суд застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до відповідача та до отримання висновку з оцінки впливу на довкілля повністю зупинити виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час яких ПСП «Димитрово» здійснює експлуатацію таких об`єктів: чотирьох резервуарів горизонтальних сталевих для зберігання нафтопродуктів (ДП) (73 м3); одного резервуару горизонтального металевого для зберігання нафтопродуктів бензин (12 м3); колонку паливо-роздавальну ОК -1КЕР - 40-1, обладнану двома паливо-роздавальними пістолетами; колонку паливо-роздавальну 1КЕР - 50 - 1.0, обладнану двома паливо-роздавальними пістолетами.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржником зазначено, що суб`єкт господарювання, який займається енергетичною промисловістю зобов`язаний отримати висновок з оцінки впливу на довкілля, крім випадку, отримання висновку екологічної експертизи. Зважаючи на наявність прямої вказівки у діючому законодавстві щодо необхідності здійснення господарської діяльності за наявності висновку з ОВД, крім випадку отримання висновку екологічної експертизи, якого відповідач не отримав, слід дійти висновку, що висновок суду про те, що відповідач не зобов`язаний отримати висновок з ОДВ є помилковий. Окрім цього, отримання суб`єктом господарювання ліцензії на право зберігання пального не звільняє останнього від обов`язку отримати висновок з ОВД.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити у повному обсязі, рішення суду залишити без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Димитрово» з 09.02.2000 зареєстроване як юридична особа, видами його економічної діяльності є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

ПСП «Димитрово» на праві власності належить нежитлова будівля - склад №3 ПММ загальною площею 66 кв.м., розташований за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Новоігорівка, вул. Димитрівська, 1-Л, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 09.07.2008, виданим на підставі рішення виконкому Димитрівської сільської ради №172 від 06.06.2008. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.10.2019 зареєстровано право власності ПСП «Димитрово» на цей об`єкт нерухомого майна.

ПСП «Димитрово» має ліцензію на право зберігання пального №112104142201900105, терміном дії з 23.10.2019 у по 23.10.2024.

Наказом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) №929 від 04.06.2021 призначено проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПСП «Димитрово».

Посадові особи Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на підставі направлення №4-719-61 від 04.06.2021 провели плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання ПСП «Димитрово» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про що склали акт №87/3.1/3.4/21 від 16.06.2021, яким серед іншого встановлено, що на території майстерні ПСП «Димитрово» побудована АЗС та проводиться планована господарська діяльність, що включає будівництво (ліцензія на право зберігання пального №112104142201900105 від 23.10.2019), реконструкцію, технічне переоснащення, розширення об`єктів, інше втручання у природне середовище: чотири резервуари горизонтальних сталевих для зберігання нафтопродуктів (ДП) (73 м3); один резервуар горизонтальний металевий для зберігання нафтопродуктів бензин (12 м3); колонка паливо-роздавальна ОК-1КЕР-40-1 обладнана двома паливо-роздавальними пістолетами; колонка паливо-роздавальна 1КЕР-50-1.0 обладнана двома паливо-роздавальними пістолетами. Це є порушенням вимог п.4 ч.3, ч.6 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», згідно з якими друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше.

Вказаний акт перевірки вручений відповідачу 16.06.2021.

Тоді ж посадові особи Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) видали директору ПСП «Димитрово» ОСОБА_1 припис №3.1/21-44 від 16.06.2021 про усунення порушень природоохоронного законодавства.

Пунктом 7 цього припису зобов`язано відповідача у строк до 16.07.2021 отримати висновок з оцінки впливу на довкілля щодо експлуатації АЗС на території майстерні, де проводиться планова господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення об`єктів, інше втручання в природне середовище: чотири резервуари горизонтальний сталевий для зберігання нафтопродуктів (ДП) (73 м3); один резервуар горизонтальний сталевий для зберігання нафтопродуктів (бензин) (12 м3); колонка паливо роздавальна ОК-1КЕР-40-1, обладнана двома паливороздавальними пістолетами; колонка паливороздавальна 1КЕР-50-1.0, обладнана двома паливо-роздавальними пістолетами.

Наказом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) №1711 від 20.10.2021 призначено проведення позапланової перевірки дотримання ПСП «Димитрово» вимог природоохоронного законодавства з метою перевірки виконання відповідачем вимог припису №3.1/21-44 від 16.06.2021.

Посадові особи Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на підставі направлення №4-1342-31 від 21.10.2021 провели позапланову перевірку ПСП «Димитрово», результати якої оформлено актом №352/3.1/21 від 23.10.2021.

У ході перевірки встановлено, що відповідач не виконав пункт 7 припису №3.1/21-44 від 16.06.2021 та не отримав висновок з оцінки впливу на довкілля щодо експлуатації АЗС.

У зв`язку з цим позивач як міжрегіональний територіальний орган Державної екологічної інспекції України 31.12.2021 звернувся до суду з позовом про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), які можуть бути застосовані виключно за рішенням суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступе.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 №2059-VIII (далі - Закон №2059-VIII)передбачено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Частиною 4 цієї ж статті передбачена заборона розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №2059-VIII, звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб`єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

У відповідності до п. 2 Перехідних положень (стаття 17) дія Закону №2059-VIII не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону (розширення, перепрофілювання, ремонт, реконструкція, тощо).

Аналіз наведених положень Закону свідчить, що Закон №2059-VIII стосується лише планованої діяльності і не поширюється на діючі, введені в експлуатацію об`єкти. За вказаних умов порядок і спосіб проходження процедури оцінки впливу на довкілля для діючого об`єкта - відсутній.

За змістом частини першої статті 2 Закону №2059-VIII оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:

1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону;

2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень (частини друга статті 2 цього ж Закону).

Частиною третьою статті 2 названого Закону визначено, що суб`єктами оцінки впливу на довкілля є суб`єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб`єктів господарювання (далі - суб`єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону №2059-VIII здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Планована діяльність - це планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 1 Закону №2059-VIII).

Частинами першою - третьою статті 9 Закону №2059-VIII визначено уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження. Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності. При підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 11 Закону №2059-VIII звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб`єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення про провадження планованої діяльності, зобов`язані врахувати висновок з оцінки впливу на довкілля. У рішенні про провадження планованої діяльності зазначається, що екологічні умови провадження планованої діяльності визначені у висновку з оцінки впливу на довкілля. За рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування рішення про провадження планованої діяльності може включати екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій статті 9 цього Закону.

Якщо після ухвалення висновку з оцінки впливу на довкілля законодавством не передбачається прийняття рішення про провадження планованої діяльності для початку її провадження, висновок з оцінки впливу на довкілля, у якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, вважається рішенням про провадження планованої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону №2059-VIII звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб`єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону №2059-VIII дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

Цією ж статтею визначено, що висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Таким чином, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності згідно затвердженого Законом переліку, а у разі, якщо таке рішення було отримано до набрання чинності Законом №2059-VIII - лише при розширенні та зміні.

Таке застосування ст.3,17 Закону №2059-VIII відповідає правовим позиціям викладеним Верховним Судом у постановах по справі №804/3983/18 від 31.03.2021, по справі №160/8706/18 від 02.10.2019, по справі №460/1094/19 від 03.09.2020.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 року у справі №480/1752/19 вказав, що Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» передбачає оцінку впливу на довкілля до початку планованої діяльності. Закон не передбачає обов`язку проведення оцінки впливу для діючих підприємств.

За положеннями пункту 4 частини третьої статті 3 Закону №2059-VІІІ друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає (4) енергетичну промисловість:

-зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу);

-поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше.

З системного аналізу приведених вище норм, що оцінці впливу на довкілля не підлягає діяльність, що прямо не передбачена частинами другою і третьою статті 3 Закону №2059-VІІІ, а також планована діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище.

Матеріалами справи встановлено, що за висновком позивача відповідач провадить господарську діяльність та експлуатує об`єкти, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, без такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності. Позивач стверджує, що до таких об`єктів належить розташована на території майстерні ПСП «Димитрово» автозаправна станція, яка згідно з пунктом 4 частини 3 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" відноситься до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля (поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 кв. м. і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 куб. м. і більше).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ані в акті, ані в приписі позивачем не було зафіксовано наявність у позивача, зокрема: ємностей для зберігання палива на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше; факту зберігання та переробки позивачем вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу); наявності у позивача потужностей для зберігання нафти, нафтохімічної або хімічної продукції місткістю 200 тисяч тонн або більше.

ПСП «Димитрово» є сільськогосподарським підприємством і не належить до підприємств енергетики.

Відповідач з 2008 року має у власності склад паливно-мастильних матеріалів площею 66 кв.м., розташований у с. Новоігорівка (до 2016 року АДРЕСА_1 , який використовується ним як паливозаправний пункт, призначений для заправки сільськогосподарської техніки дизельним паливом та бензином.

Цей паливозаправний пункт обладнаний п`ятьма підземними резервуарами для зберігання нафтопродуктів (чотири резервуари для зберігання дизельного палива об`ємом 71 куб. м., 71 куб. м., 71 куб. м., 60 куб. м. та один резервуар для зберігання бензину об`ємом 27 куб. м.), а також двома паливороздавальними колонками.

На це місце зберігання пального відповідач 23.10.2019 отримав ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання.

Вказана ліцензія видана не у зв`язку з будівництвом АЗС, як стверджує позивач, а ув`язку з запровадженням з 01.07.2019 обов`язку суб`єктів господарювання, що здійснюють зберігання пального на праві власності або користування у стаціонарних цистернах/ємностях, отримати ліцензії на право зберігання пального (після набрання чинності змінами, внесеними до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» Законом №2628-VIII від 23.11.2018 року).

Отже, вказані посилання відповідача не зафіксовані в акті перевірки та не підтверджені належними доказами.

З аналізу вищенаведених норм законодавства, колегія суддів констатує, що оскільки діяльність відповідача не належить до енергетичної промисловості і не підпадає під сферу застосування оцінки впливу на довкілля, унормовану статтею 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», тому, використовуючи у своїй діяльності ємності для зберігання пального, останній не має обов`язку здійснювати оцінку впливу на довкілля, а висунута позивачем вимога щодо необхідності отримати висновок з оцінки впливу на довкілля для експлуатації АЗС є незаконною.

Відповідач зазначає, що будь-якої реконструкції, технічного переоснащення, розширення, зміни та оновлення діяльності, зокрема, після набрання чинності Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» планова діяльність ним не здійснюється, а тому і підстав для отримання висновку про оцінку впливу на довкілля не має підстав.

Доказів планування або проведення відповідачем робіт, які відповідають змісту поняття планованої діяльності, що вживається у Законі України «Про оцінку впливу на довкілля», позивач суду на надав і не довів факт вчинення відповідачем правопорушення у сфері оцінки впливу на довкілля, яке може бути підставою для тимчасової заборони (зупинення) чи припинення його діяльності.

Колегія суддів зазначає, що оцінка впливу на довкілля проводиться щодо планової діяльності, як це визначено нормами Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», тоді як позивачем не доведено, що діяльність позивача відноситься до другої категорій видів планованої діяльності.

Позивач на противагу відповідних аргументів відповідача не наведено доказів порушення приписів вимог чинного законодавства.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується нормами статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров