Ухвала

від 12.12.2022 по справі 420/16212/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16212/22

УХВАЛА

12 грудня 2022 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 40026037;адреса: вул. Канатна,83, м.Одеса,65107) про визнання недійсним висновку, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації , в якій позивач просить суд визнати недійсним Висновок за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та обслуговування пацієнта ОСОБА_2 , 1990 року народження в медичних закладах Біляївського району та КНП «Одеський обласний медичний клінічний центр Одеської обласної ради».

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/16212/22 розподілена на суддю Аракелян М.М. Ухвалою суду від 15.11.2022 року адміністративний позов залишено без руху з підстав необхідності подання суду:

- уточненої позовної заяви із приведеними у відповідність до п.4 ч.5 ст.160 та п.2 ч.1 ст.5 КАС України позовними вимогами та зазначенням власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- копії позовної заяви з додатками для відповідача у справі;

- заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності його пропуску та підтверджуючих доказів, або пояснень та доказів на підтвердження того, що строк не пропущено.Згідно довідки начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2022р. «Про припинення відправки поштової кореспонденції», з 23.02.2022р. в Одеському окружному адміністративному суді припинено відправку поштової кореспонденції у зв`язку із відсутністю коштів на оплату послуг поштового зв`язку.

Позивач у позовній заяві не зазначив електронну адресу, був повідомлений про постановлення судом ухвали від 15.11.2022 року телефонограмою від 16.11.2022 року.

07.12.2022 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 та заява про поновленння строку на звернення до суду за захистом свої прав (датовану 29.11.2022 року), в обґрунтування якої, зокрема, зазначено, що позивач не передбачав, що органи держави, а саме Департамент охорони здоров`я Одеської ОДА та Районне управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, що покликані захищати права та законні інтереси громадян, передбачені кримінально- процесуальним кодексом, ЗУ «Про звернення громадян», ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ЗУ «Основи законодавства про охорону здоров`я», можуть ці права порушувати. 3.11.2020 року позивач звернувся до Біляївського ВП ГУНП в Одеській області про вчинене правопорушення, відомості про правопорушення не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тому ОСОБА_1 був вимушений звертатись до суду. З дати внесення відомостей до ЄРДР позивачу довелось подати до слідчих органів 29 клопотань, заяв, скарг. Були також численні звернення до Департаменту охорони здоров`я ОДА , останнє це інформаційний запит від 07.11.2021 року про надання йому копії протоколу засідання КЕК від 19.11.2020 року, відповіді на який станом на 26.11.2022 року не надходило. Департамент охорони здоров`я ОДА офіційно в місячний термін не надіслав позивачу висновок КЕК, як то передбачено ст.ст.18,19 ЗУ «Про звернення громадян» та п.25 Положення про КЕК, затвердженого наказом МОЗ України №69 від 05.02.2016 року. Проте маючи на руках лист ДОЗ ОДА за №С-63/292 від 07.04.2021 року, який виконавець ОСОБА_3 надала позивачу особисто при зустрічі, саме цю дату можна вважати як таку, коли ОСОБА_1 міг дізнатися про порушення своїх прав.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, абз.2 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас суд акцентує увагу на тому, що обставини, про які позивач вказує у заяві про поновлення строку, не є непереборними обставинами, внаслідок яких позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого строку із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд зазначає, що причини пропущення строку, зазначені ОСОБА_1 не є поважними, позивач сам вказує, що про оскаржуваний висновок дізнався 07.04.2021 року у заяві про поновленння строку на звернення до суду за захистом своїх прав, а позовна заява подана поштою у листопаді 2022 року (дата на конверті нечитабельна).

Суд відхиляє доводи позивача щодо тривалості та перебігу кримінального провадження, зусилля позивача щодо відновлення його прав як потерпілого, оскільки ці обставини жодним чином не перешкоджали йому звернутися до адміністративного суду з позовом у строк 6 місяців з 07.04.2021 року.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на його звернення до Департаменту охорони здоров`я, востаннє запитом від 07.11.2022 року, оскільки ці обставини не спростовують факт, що він дізнався про порушення своїх прав 07.04.2021 року

Отже, суд вважає, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, поданої позивачем на виконання ухвали суду від 15.11.2022р., не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду. При цьому позивачем на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху вказані підстави, які визнані судом неповажними, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/16212/22 не підлягає задоволенню як необґрунтована.

Згідно п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід повернути позивачу відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.11.2022 року про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду відмовити.

Адміністративну позовну ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 40026037;адреса: вул.Канатна,83, м.Одеса,65107) про визнання недійсним висновку повернути позивачеві.

Копію ухвали разом з позовною заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення у повному обсязі до суду апеляційної інстанції (П`ятого апеляційного адміністративного суду).

Суддя М.М. Аракелян