Ухвала

від 09.12.2022 по справі 640/21617/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 грудня 2022 року м. Київ № 640/21617/22

Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О. розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТУМ КОМ"до1.Головного управління Державної податкової служби у місті Києві 2.Державної податкової служби України провизнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТУМ КОМ " звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної І розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3626331/43337275 від 06.01.2022 року.

2. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 3 від 30.12 2021 року до Податкової накладної № 1 від 01.12.2021 року датою його фактичного надходження - 30.12.2021 р.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У той же час, Верховний Суд в постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 зазначив, що інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено спеціальний тримісячний строк звернення до суду у разі досудового порядку вирішення спору, недотримання, якого є підставою для залишення такого позову без розгляду.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

При цьому, порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №440/3408/19 та в ухвалі від 24.06.2020 у справі №9901/277/19.

Таким чином, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Позивач не заперечує факт пропуску строку звернення до суду та подав клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Як на підставу для поновлення строку звернення до суду позивач вказав на введення в Україні на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 воєнного стану з посиланням на прийнятий Верховною Радою України 03.03.2022 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форсмажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд звертає увагу, що норми Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", не розповсюджується на строки звернення до суду, визначенні статтею 56 Податкового кодексу України, щодо оскарження платником податків рішень контролюючого органу.

Щодо посилання позивача на введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форсмажорних обставин (обставин непереборної сили), як на перешкоду у своєчасному зверненні до суду з цим позовом, з огляду на таке суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21, від 06.10.2022 року у справі № 911/1805/21, від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказані позивачем обставини не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження достатніх та обґрунтованих поважних причин неможливості звернення до суду з цим позовом, внаслідок існування яких позивачем було пропущено строк звернення до суду.

Окрім того, станом на 25 квітня 2022 року Київська, Чернігівська та Сумська області, відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (наказ від 25 квітня 2022 року № 75)(далі - Перелік), були виключені із зазначеного переліку.

Таким чином, введення воєнного стану не продовжує процесуальні строки автоматично, не є безумовною підставою для їх поновлення або продовження, проте має безпосередній вплив на оцінку судом інших (індивідуальних) обставин, які унеможливили або істотно ускладнили дотримання учасником процесу регламентованого терміну.

Резюмуючи викладене, оскільки позивач звертає увагу лише на дію воєнного стану в Україні, без пояснення того, як саме така обставина вплинула на неможливість вчасного звернення до суду, та не надає докази наявності обставин, що перешкоджали позивачеві звернутися з даним позовом з дня виключення Київської області із Переліку 25 квітня 2022 року, підстави для поновлення строку відсутні.

Жодних інших обґрунтувань на користь поновлення строку звернення до суду, представником позивача не заявлено, тобто, жодних відомостей, окрім загальновідомих обставин, які не є самостійною підставою для поновлення строку звернення до суду, подана заява не містить.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов було подано позивачем з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, за відсутності поважних причин для його поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з приписами статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, суд розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду, вважає зазначені в ній підстави неповажними, та надає позивачеві строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом з належними доказами наявності у позивача об`єктивно непереборних, що не залежать від його волевиявлення та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами обставин, та труднощів для своєчасного звернення до суду з позовною заявою.

Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.

3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), відповідно частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій