Постанова

від 13.12.2022 по справі 480/6234/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 р. Справа № 480/6234/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2021, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, повний текст складено 04.10.21 по справі № 480/6234/20

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Сумської міської ради , Сумської міської ради , Управління Інспекція з благоустрою міста Суми, Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Коменерго-Суми

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання незаконними та скасування пунктів рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Сумської міської ради (далі за текстом також відповідач), в якій, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати незаконним та скасувати п. 6 та п. 7 рішення Сумської міської ради від 17.03.2020 за № 155 «Про демонтаж незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення на території міста Суми» про демонтаж елементів благоустрою (дерев`яного та металевого паркану (сітки)), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідачів відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом відновлення огорожі та прибирання сміття на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:18:005:0042, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідачів: Сумську міську раду, Управління «Інспекція з благоустрою міста Суми», Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Суми» та в якості третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Наводить обставини справи, викладені нею у позовній заяві та просить їх урахувати під час апеляційного розгляду. Зазначає про те, що прийняття рішення у справі здійснене судом першої інстанції без присутності позивача, чим обмежено останнього у реалізації процесуальних прав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Сумської міської ради та Виконавчого комітету Сумської міської ради зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Наводить нормативно - правове обґрунтування, викладене ним у відзиві на позовну заяву. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи правом на висловлення свого ставлення до апеляційної скарги не скористалися.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач зазначає, що аргументи відповідачів, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не підтверджені відповідними доказами. Указує, що наявність справи № 592/1500/18 підтверджує обізнаність Сумської міської ради про власника недобудови та паркану за адресою: АДРЕСА_1 . Зауважує, що зі змісту відзиву не вбачається спростування обставин, наведених в апеляційній скарзі, нових доказів не долучено.

У письмових поясненнях від 09.08.2022 позивач звертає увагу, що на цей час наявний судовий спір у справі № 480/4190/22 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення (про відмову у наданні в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ), зобов`язання вчинити дії.

Додатково зазначає, що ОСОБА_1 зверталася із заявою та необхідними документами щодо надання вказаної земельної ділянки в оренду, проте Сумська міська рада протягом 3-х років допускає бездіяльність, у зв`язку з чим утворився судовий спір, а саме у справі № 480/6740/21, у якій позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Сумської міської ради щодо відсутності розгляду документів на передання земельної ділянки в оренду, поданих ОСОБА_1 ; зобов`язати Сумську міську раду на найближчий сесії здійснити розгляд документів ОСОБА_1 в частині передачі земельної ділянки площею 0,0426 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0042, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду.

З письмовими поясненнями № 2 позивач надала до матеріалів справи копії листів Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 30.09.2022 за № 073-075/Д-128-442 та Департаменту міського благоустрою від 27.09.2022 за № 064-064/Д-315-822.

Зазначила, що у випадку, якщо суд уважає недостатнім відповідь Департаменту з питань державного архітектурного-будівельного контролю м. Києва від 30.09.2022 за № 073-075/Д-128-442, то за вимогою суду може звернутися за проведенням експертизи з питання відповідності паркану, який огороджує недобудову, приписам ДБН.

У письмових поясненнях від 26.10.2022 позивач зазначає, що у справі № 480/4190/22 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення (про відмову у наданні в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ), зобов`язання вчинити дії Сумським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 11.10.2022, копію якого надає до матеріалів справи. Також ОСОБА_1 надала копію експертного висновку «Щодо відповідності розташування огорожі будівельним нормам».

Відповідно до пункту першого частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є власником об`єкта незавершеного будівництва - трансформаторної підстанції (48 % готовності), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 112828089 від 05.02.2018 (т. 1, а.с. 16, 17).

Вказаний об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці площею 0,0426 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0042. Цільове призначення земельної ділянки - 02.03 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку).

Попереднім власником - ПП «КФ Консалтинг», у якого позивач придбала цей об`єкт в липні 2008 року за договором купівлі-продажу, був установлений по периметру земельної ділянки паркан (один із металевої сітки, а потім інший подалі - дерев`яний).

За результатами опрацювання депутатського звернення ОСОБА_2 щодо самовільного заняття земельної ділянки комунальної власності від 07.06.2016 за № 63 проведено інвентаризацію земель комунальної власності у дворі будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .

Відповідно до Протоколу № 1 від 29.01.2020 засідання комісії з питань демонтажу незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення на території міста Суми, зокрема, згідно з пунктом 16 порядку денного, розглянули депутатський запит депутата Сумської міської ради Чепіка В. І. (роздруківка запиту надана до матеріалів справи) та ухвалено: Доручити управлінню архітектури та містобудування Сумської міської ради підготувати проект рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради про демонтаж на території міста Суми та включити елемент благоустрою (дерев`яний паркан) та елемент благоустрою (металевий паркан (сітка), що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 91-93).

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 17.03.2020 за № 155 та № 303, враховуючи пропозиції комісії з питань демонтажу, вирішено пунктом 2 - комісії з питань демонтажу незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення на території міста Суми ( ОСОБА_4 ) вжити відповідних заходів, зокрема пунктом 6 і 7 передбачено демонтаж елемент благоустрою (дерев`яний парка) та елемент благоустрою (металевий паркан (сітка), що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 11, 12).

03.09.2020 у присутності депутата Сумської міської ради Чепіка В. І. елемент благоустрою (дерев`яний паркан) та елемент благоустрою (металевий паркан (сітка), що знаходиться у дворі будинку № 12 по вул. Новомістенській, демонтовано представниками комісії по демонтажу та підрядною організацією, яка здійснює демонтажні роботи по місту Суми і яку залучено Управлінням архітектури та містобудування міської ради, що підтверджується копією акта про демонтаж (т. 1, а.с. 94, 95).

Позивач, убачаючи у зазначеному порушення своїх прав, звернулася до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі в спірних правовідносинах діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Підпунктом 7 пункту «а» ч. 1 ст. 30 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Аналогічне положення містить частина 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою визначено, що акти ради, виконавчого комітету ради, прийняті в межах наданих йому повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів урегульовано Законом України "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Статтею 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів, серед іншого, належать: прибудинкові території (п. 2).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 10 цього Закону до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Поняття об`єктів благоустрою та його елементів закріплено статями 13 та 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Зокрема до об`єктів благоустрою віднесено території загального користування (спортивні, дитячі майданчики) та прибудинкові території. Відповідно елементами об`єктів благоустрою є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків, малі архітектурні форми.

Частиною 2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі, ворота, ґрати віднесено до малих архітектурних форм.

Частина 3 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Згідно з п. 1 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011 за № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», зобов`язує суб`єктів містобудування подавати повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Влаштування огородження будівельного майданчика віднесено до підготовчих робіт і потребує подання відповідного документу (п. 2 Порядку).

Пунктом 4 Порядку закріплено, що виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011 за № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», встановлення паркану можна виконувати після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт.

Як установлено судом, 26.01.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та ПП «КФ Консалтинг» укладено договір, за яким продавець зобов`язувався передати у власність покупцю об`єкт незавершеного будівництва під розбирання - позамайданові мережі до 72-квартирного житлового будинку (трансформаторна підстанція), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 5 цього договору визначено, що ПП «КФ Консалтинг» протягом 1 року з моменту переходу права власності на цей об`єкт зобов`язаний привести будівельний майданчик в належний стан, а саме: після демонтажу конструкцій засипати ґрунтом траншеї, котловани, розрівняти майданчик, вивезти сміття. Також покупець не може здійснювати відчуження об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій він розташований, до моменту закінчення розбирання. Питання по земельній ділянці вирішується покупцем самостійно в установленому законом порядку, у разі відмови надання земельної ділянки необхідно її здати органам місцевого самоврядування.

В подальшому, ПП «КФ Консалтинг» 01 липня 2008 року уклало договір купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_1 фундаменту трансформаторної підстанції, яка складається з бетонних блоків для стін підвалу, та рішенням Господарського суду Сумської області від 29 липня 2008 року за ФОП ОСОБА_1 визнано право власності на це майно.

Разом з тим у договорі купівлі-продажу від 01.07.2008 (т. 1, а.с. 178) йшлося саме про передання у власність покупця фундаменту трансформаторної підстанції, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з блоків бетонних стін підвалу марки ФБС 24.4.6-Т ГОСТ 13579-78 з бетону марки 100. Паркан навколо фундаменту трансформаторної підстанції за вказаною адресою не був зазначений в якості предмета договору купівлі-продажу від 01.07.2008.

Як зауважено у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 592/1500/18 у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про зобов`язання вчинити дії та зустрічною позовною заявою Сумської міської ради до ОСОБА_1 про припинення права власності на нерухоме майно, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 вересня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 - без змін, «суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач набула право власності на фундамент трансформаторної підстанції від ПП «КФ Консалтинг», що є фактично будівельними матеріалами (недобудований об`єкт), при цьому попередній власник - ПП «КФ Консалтинг» придбав цей об`єкт саме під розбирання, а не для інших цілей і у попередніх землекористувачів не було оформлено право власності чи право користування земельною ділянкою під спірною спорудою. За вказаних обставин, ОСОБА_1 відповідно до статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України права користування земельною ділянкою не набула» (т. 1, а.с. 151-153).

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.04.2020 у справі № 592/1500/18, враховуються колегією суддів, оскільки мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру, сформованого станом 07.03.2018, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено недобудований об`єкт, зареєстрована на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Суми (т. 1, а.с. 185-187).

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого станом на 27.06.2022, за ФОП ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості: незавершене будівництво трансформаторну станцію (48 % готовності) за адресою: АДРЕСА_1 . За даними технічного паспорту та витягу з Реєстру будівельної діяльності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва конструктивними елементами об`єкту є стіни цегла, фундамент бетонні блоки, цегла.

Отже паркан навколо фундаменту трансформаторної підстанції позивачем не придбавався, у якості конструктивного елементу об`єкт незавершеного будівництва трансформаторної підстанції за адресою: АДРЕСА_1 , не зазначений.

Тобто паркан навколо фундаменту трансформаторної підстанції за адресою: АДРЕСА_1 , зведено незаконно.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів чинного законодавства, паркан належить до малих архітектурних форм, роботи зі встановлення яких повинні виконуватися лише після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт.

Проте позивачем не надано жодних документів, що підтверджують її право на встановлення паркану, як і документів про право власності на нього чи документів про право власності (користування) на земельну ділянку, на якій він розташований.

Отже вказаний паркан є самочинним будівництвом відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, згідно з якою житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Механізм, підстави, строки і порядок проведення демонтажу тимчасових споруд (надалі - ТС) для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми, що розміщені з порушенням вимог чинного законодавства України, визначений Порядком демонтажу незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення на території м. Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 06.02.2019 за № 4505-МР (далі - Порядок № 4505-МР).

Вказаний Порядок № 4505-МР розроблений відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року за № 244, Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми, Правил благоустрою міста Суми, затверджених відповідними рішеннями Сумської міської ради та інших нормативних актів.

Згідно із п. 2.1 Розділу 2 Порядку демонтажу незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення на території м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.02.2019, № 4505-МР (далі - Порядок № 4505-МР) (а.с. 10-13), демонтажу підлягають незаконно встановлені/розміщені ТГ, ТС (далі - об`єкти), на території міста Суми, а відповідна територія (місце розташування) прибиранню від сміття, що залишилося після демонтажу, у випадках:

1) відсутності, анулювання, закінчення строку дії паспорта прив`язки ТГ,ТС, договору та/або інших дозвільних документів, на підставі яких встановлено/розміщено об`єкти;

2) самовільного розміщення/розміщення об`єктів;

3) невідповідності розташування об`єктів будівельним нормам та правилам, чинним нормативним актам у сфері благоустрою, паспорту прив`язки ТС, документам на елементи благоустрою (технічним паспортам на об`єкти, паспортам дитячих ігрових та спортивних майданчиків, тощо);

4) відсутності документа, що посвідчує право на земельну ділянку для ТС, ТГ;

5) самовільної зміни власником призначення ТС, ТГ;

6) рішення судових органів;

7) передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 2.2 Порядку демонтажу ТС передбачено, що комісія з питань демонтажу незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, ТГ, ТС на території міста Суми (далі - Комісія) за поданням уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Сумської міської ради (далі - уповноважений орган) або членів Комісії розглядає звернення фізичних, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування міста Суми, органів державної влади, підприємств, установ, організацій щодо демонтажу незаконно встановлених/розміщених об`єктів на території міста Суми.

Відповідно до п. 2.4 Порядку демонтажу ТС підставою для проведення демонтажу об`єктів та прибирання території від сміття, що залишилося після демонтажу, є рішення виконавчого комітету Сумської міської ради про демонтаж незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, ТГ, ТС на території міста Суми.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняття рішень про звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених малих архітектурних форм, до яких належить паркан, а також вжиття заходів щодо їх примусового демонтажу відносяться до компетенції Виконавчого комітету Сумської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що повідомленням Державної інспекції сільського господарства в Сумській області ще від 26 жовтня 2015 року позивач викликалася для надання пояснень у зв`язку з виявленими порушеннями земельного законодавства, а саме щодо самовільно встановленого дерев`яного паркану на землях комунальної власності Сумської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 8).

Листом від 02.11.2015 позивач повідомила Державну інспекцію сільського господарства в Сумській області, що з моменту придбання незавершеного будівництва - трансформаторної підстанції за адресою: АДРЕСА_1 , на вказаній земельній ділянці ніяких робіт не вела та парканів не встановлювала, дозвільних документів, які б засвідчували законність розміщення паркану не надала; зазначила, що не є власником паркану і бути присутньою під час перевірки не має можливості (т. 1 а.с. 9).

Разом з тим позивач посилається на те, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду 11 жовтня 2022 року у справі № 480/4190/22 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, зокрема, зобов`язано Сумську міську раду повторно на найближчій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу земельної ділянки площею 0,0426 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0042, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду.

Проте колегія суддів зазначає, що зобов`язання Сумської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу земельної ділянки площею 0,0426 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0042, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду, не свідчить про прийняття позитивного рішення за результатами розгляду такої заяви чи про факт укладення відповідного договору оренди зазначеної земельної ділянки. Порядок набуття права користування земельною ділянкою встановлений законодавством.

Окрім того, на час прийняття оскаржуваного рішення та розгляду цієї справи рішення Сумського окружного адміністративного не існувало.

Щодо посилання ОСОБА_1 на судовий спір у справі № 480/6740/21 про визнання протиправною бездіяльності Сумської міської ради стосовно відсутності розгляду документів на передання земельної ділянки в оренду, поданих ОСОБА_1 ; зобов`язання Сумської міської ради на найближчий сесії здійснити розгляд документів ОСОБА_1 в частині передачі земельної ділянки площею 0,0426 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0042, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду, то слід зазначити, що Сумською міською радою за результатами розгляду документів на передання земельної ділянки в оренду, поданих ОСОБА_1 , було прийнято рішення від 27 жовтня 2021 року за № 2139-МР про відмову у наданні ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0426 га, яке було предметом розгляду у Сумському окружному адміністративному суді у справі № 480/4190/22.

Окрім того, за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень Сумським окружним адміністративним судом у рішенні від 15.11.2022 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Отже, оскільки судом установлено, що на момент прийняття оскаржуваного п. 6 та п. 7 Додатку до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 17.03.2020 за № 155 у позивача були відсутні будь-які дозвільні документи, що б засвідчували законність розміщення паркану, а також документи, які посвідчують право на земельну ділянку, на якій він розташований, оскаржувані позивачем пункти додатку до рішення є законними, відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого не підлягають скасуванню.

Ураховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що рішення Сумської міської ради від 17.03.2020 за № 155, пункти 6 та 7 якого просить скасувати позивач, фактично не існує, а про демонтаж паркану вказано в п. 6 та п. 7 додатку до рішення Виконавчого комітету Сумської від 17.03.2020 за № 155.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Надані позивачем листи Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 30.09.2022 за № 073-075/Д-128-442, Департаменту міського благоустрою від 27.09.2022 за № 064-064/Д-315-822, які містять посилання на загальні норми чинного законодавства щодо питання отримання документів, котрі дають право виконувати підготовчі та будівельні роботи, а також експертний висновок «Щодо відповідності розташування огорожі будівельним нормам», в якому зазначено про те, що відповідно до державних будівельних норм територія навколо незавершеного будівництва трансформаторної підстанції за адресою: АДРЕСА_1 , має бути огороджена, на спірні правовідносини сторін не впливають та з урахуванням приписів чинного законодавства не є підставою для задоволення позовних вимог та, відповідно, відсутні підстави для проведення експертизи.

Окрім того, у порушення приписів ч. 4 ст. 308 КАС України, вказані листи подані позивачем безпосередньо до суду апеляційної інстанції без обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з об`єктивно незалежних від неї причин та надання відповідних доказів на підтвердження таких обставин.

Колегія суддів ураховує, що з моменту придбання позивачем за договором купівлі-продажу від 01.07.2008 і на час розгляду цієї справи недобудована трансформаторна підстанція за адресою: АДРЕСА_1 , фактично складається з бетонних блоків та стін підвалу, які до демонтажу паркану були присипані шаром сміття біля двох метрів під шаром землі, що підтверджується позивачем у листі від 02.11.2015 (т. 1 а.с. 8) та фотознімками, наданими ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 68). Тобто вказаний об`єкт незавершеного будівництва не виконує функції трансформаторної підстанції та не є електричною установкою; підготовчих та будівельних робіт на об`єкті не ведеться, доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано.

Подання позивачем заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 вересня 2018 року у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про зобов`язання вчинити дії та зустрічною позовною заявою Сумської міської ради до ОСОБА_1 про припинення права власності на нерухоме майно також не є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 480/6234/20.

До того ж, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою від 26 вересня 2022 року Ковпаківський районний суду м. Суми відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 вересня 2018 року.

Сумський апеляційний суд постановою від 17 листопада 2022 року у справі № 592/1500/18 ухвалу Ковпаківського районногосудум.Суми від 26 вересня 2022 року залишив без змін.

Разом з тим позивач в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке виявилось у тому, що суд розглянув справу за відсутності позивача.

Проте з матеріалів справи вбачається, що позивач була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи судом першої інстанції (конверт, т. 2, а.с. 7), в судове засідання не прибула, про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За правилами пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року, № 270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній, "інші причини" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Вказана позиція підтверджена ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 214/1763/19.

Зважаючи на викладене, а також наявність передбаченого законодавцем процесуального обов`язку суду першої інстанції щодо строку розгляду адміністративної справи (частина друга статті 193 КАС України), колегія суддів констатує відсутність порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Оскільки у матеріалах справи наявне документальне підтвердження належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, що відбулося 23 вересня 2021 року, у суду першої інстанції були законні підстави для розгляду справи без участі позивача.

В той же час указане вище не позбавило позивача права на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 у справі № 480/6234/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич