Ухвала

від 13.12.2022 по справі 826/8295/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8295/18

УХВАЛА

13 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Борисовській Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 від 12 грудня 2022 року про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Оксененка О.М. та членів колегії - суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Одеська міська рада про визнання нечинним запис у додатку до Постанови Кабінету Міністрів України №878 від 26.07.2001, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Одеська міська рада, в якому просила:

- визнати нечинним запис у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» в розділі Одеська область: «м. Одеса - 1794 рік»;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» в такому записі в розділі Одеська область: «м. Одеса - 1415 рік».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2019 у справі №826/8295/18, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020, закрито провадження у справі на підставі п. 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Верховного Суду від 06.09.2021 вказані вище рішення судів у справі №826/8295/18 скасовано, а матеріали судової справи направлені до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року залишено без змін.

Однак, постановою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022, а справу №826/8295/18 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство культури України, Одеська міська рада, про визнання нечинною в частині постанови Кабінету Міністрів України та зобов`язання вчинити дії, - направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи від 16.11.2022 між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Оксененко О.М. судді - Мельничук В.П., Лічевецький І.О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Одеська міська рада, про визнання протиправним та нечинним запису у додатку до Постанови Кабінету Міністрів України №878 від 26 липня 2001 року, зобов`язання вчинити дії до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.12.2022 на 14 год. 00 хв.

Проте, 29 листопада 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Оксененка О.М., Мельничука В.П., Лічевецького І.О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Оксененка О.М. та членів колегії - суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П. - визнано необґрунтованою. Передано справу №826/8295/18 для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою ст.31 КАС України, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу колегії, що розглядає справу.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року ОСОБА_2 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Оксененка О.М. та членів колегії - суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Одеська міська рада про визнання нечинним запис у додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 878 від 26.07.2001, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено.

У подальшому, 12 грудня 2022 року від позивача надійшла заява про відвід суддів Оксененка О.М., Мельничука В.П., Лічевецького І.О., вмотивована тим, що суд безпідставно відмовив у проведенні відеоконференції, так як останній наражає її на небезпеку під час прибуття до суду через необхідність пересування по Україні під час воєнного стану, чим проявляє упереджене ставлення до себе.

З огляду на вказане, заявник вважає, що судова колегія перебуває з нею в особливих стосунках та дані обставини викликають сумнів у неупередженості таких суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 від 12.12.2022 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Оксененка О.М. та членів колегії - суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П., колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність підстав для його задоволення, з наступних підстав.

Згідно з частинами першою-другою ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка закріплює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що у даному випадку підставою для відводу не обов`язково має бути доведений факт необ`єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з цією нормою, унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об`єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості.

Частиною четвертою вказаної норми визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 37 КАС України визначено підстави недопустимості повторної участі судді у розгляді адміністративної справи.

Статтею 39 КАС України встановлено вимоги до заяви про відвід (самовідвід), відповідно до якої за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Як вбачається із заяви про відвід, вона мотивована тим, що в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 про відмову у призначенні відеоконференції суд протиправно не вибрав інший суд, крім П`ятого апеляційного адміністративного суду, який знаходиться у місті Одеса.

На думку заявника, суд наражає її на небезпеку під час прибуття до суду через необхідність пересування по Україні під час воєнного стану, чим проявляє упереджене ставлення до себе.

Крім того, як вказує ОСОБА_1 суд не зазначив можливості письмових заперечень, та терміни і необхідність подання таких документів.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала суду апеляційної інстанції від 08 грудня 2022 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення відеоконференції є процесуальним рішенням, яке не може бути підставою для відводу в розумінні частини четвертої ст.36 КАС України.

У даному випадку, прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції у разі наявності про це клопотання сторони.

При цьому, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд обирати інший суд, з яким буде проводитись відеоконференц-зв`язок, окрім тих установ, про які у відповідному клопотанні зазначає заявник.

До того ж, враховуючи, що дана справа вже розглядалась у суді апеляційної інстанції, та сторони мали можливість скористатись відповідними правами на подання відзивів на апеляційну скаргу, доповнень або пояснень до апеляційної скарги, томувідповідно визначення можливості подання таких документів у даному випадку не є обов`язковим.

З огляду на вказане вбачається, що колегією суддів не встановлено підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б перешкоджали суддям Оксененку О.М., Лічевецькому І.О. та Мельничуку В.П. брати участь у розгляді цієї справи чи свідчили б про упередженість при її розгляді.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість колегії суддів у складі головуючого судді Оксененка О.М. та членів колегії - суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П. в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Відтак, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

У відповідності до пункту 2 рішення Ради суддів України №46 від 07 вересня 2017 року, наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні закону.

Враховуючи те, що подана заява про відвід суддів Оксененка О.М., Лічевецького І.О., Мельничука В.П. не містить доказів на підтвердження викладених у ній доводів, колегія суддів вважає відвід необґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Беручи до уваги, що апеляційний розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні призначено на 13 грудня 2022 року, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для передачі заяви про відвід на розгляд іншому судді, визначеному в порядку частини першої ст.31 КАС України, та необхідність вирішення даного відводу судом, що розглядає справу.

Керуючись ст.36, 39, 40 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 12 грудня 2022 року про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Оксененка О.М. та членів колегії - суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П. у справі №826/8295/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук