Ухвала

від 12.12.2022 по справі 320/11623/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

12 грудня 2022 року Київ№ 320/11623/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Компанія" до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Полімерна компанія» пред`явила позовні вимоги ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №2565491/36998670 від 13.04.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної №50 від 31.04.2021 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН вищезазначену податкову накладну датою її первинного подання платником податків на реєстрацію.

Ухвалою КОАС від 25.10.2021 позовну заяву ТОВ «Полімерна компанія» було повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Постановою ШААС від 16.02.2022 ухвалу КОАС від 25.10.2021 було скасовано, а справу №320/11623/21 направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 10.06.2022 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання ухвали та встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви.

З аналізу приписів ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України вбачається, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху та про необхідність усунення недоліків позову, на виконання приписів КАС України, ухвала КОАС від 10.06.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Січових Стрільців, буд. 17, оф.24, м. Бровари, Броварський р-н, Київська обл., 07400

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення позивачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 251 КАС України передбачено, що днем вручення судового рішення є: вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову кореспонденцію за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення учасника справи належним чином. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху та необхідність усунення її недоліків у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали у спосіб, визначений судом.

Судом також враховано, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою КОАС від 10.06.2022 про залишення позову без руху у справі №320/11623/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, судом враховано, що 26 травня 2021, набув чинності Закон № 1416-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Згідно з пунктом 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (далі- Положення), підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд констатує, що у встановлений строк позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі КОАС від 10.06.2022, а саме не подано суду позову у новій редакції із зазначенням у ньому: ЄДРПОУ ГУ ДПС у Київській області; обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги з посиланням на докази, якими ці обставини підтверджені, в тому числі викладення обставин подання податкових накладних для здійснення їх реєстрації (форма подачі, час, місце, зміст відомостей); переліку дій та/або бездіяльності, рішень ДПС України стосовно позивача, у зв`язку з якими були заявлені до неї позовні вимоги; обґрунтування порушення прав та інтересів позивача із розкриттям змісту порушених прав; викладення обставин укладання та виконання господарської угоди, за результатом якої була оформлена податкова накладна №50 від 31.04.2021 з посиланням у позові на документи, якими підтверджено її виконання (придбання, відвантаження) товару; надання бухгалтерських документів, якими підтверджено зміну активів платника податків та рух матеріальних активів по складу позивача, з урахуванням типових форм та галузевої специфіки; копій первинних документів, які підтверджують факт постачання, придбання товарів, послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, зокрема актів прийому-передачі товару, його транспортування, сертифікатів про походження товару, документів, які підтверджують оплату товару тощо, як і не подано клопотання про продовження строку на усунення вказаних недоліків.

За результатом дослідження позовної заяви, суд констатує повне невиконання вимог судового рішення, яке набуло законної сили, у зв`язку з чим звертає увагу на таке:

положеннями ч.1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Вказана норма кореспондується зі ст.370 КАСУ, при цьому ухвала суду, згідно ст.241 КАСУ є різновидом судового рішення.

Згідно ч.5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов`язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками. У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду, йому відповідає обов`язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов`язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід`ємною частиною права на доступ до суду.

У 1975 році, під час вирішення справи "Golder проти Сполученого Королівства" (№4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

В той же час, рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права, тому право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі "Golder проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ наголосив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Під законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає встановлені законом строки давності, заходи забезпечення позову та нормативне регулювання права звернення до суду.

Верховний Суд у справі №705/5060/18 акцентував увагу на тому, що "Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті.

Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності".

Суд нагадав, що "... національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції.

Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі "Кунерт проти Польщі", заява № 8981/17, від 04 квітня 2019 року)".

Далі Верховний Суд зазначив: "Отже, залишаючи позовну заяву без руху, позивач був поінформований про обов`язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме: привести її зміст та форму до вимог процесуального законодавства. Отже, оскільки він (позивач) не подав позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам закону, і таким чином, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення".

У зв`язку з цим варто також звернути увагу і на рішення Європейського суду у справі "Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства", в якій ЄСПЛ висловив правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами може визнаватися таким, що має легітимну мету.

Також у рішеннях від 8 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява №8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява №64336/01) судом вказано, що у певних випадках, при вирішенні справи, влада, керуючись "міркуваннями ефективності й економії часу розгляду справи має право допускати дії, яким встановлюється порядок розгляду справи та вирішення спору".

Крім того, у даному випадку варто також процитувати і рішення у справі Жоффр де ла Прадель проти Франції, посилання на яке останнім часом набуло ознак системності. Звертаючи увагу на недопущення надмірного формалізму, Європейський суд разом з цим вказав на необхідність додержання процедурних передумов звернення до суду. Суд підкреслив, що "згідно Конвенції кожна держава-учасниця має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух".

Саме ця справа була покладена в основу рішень Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

Враховуючи наявну у позивача можливість звернутися до суду шляхом як пересилання документів у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку, так і з використанням підсистеми "Електронний суд", суд констатує факт ухилення позивачем від виконання покладеного обов`язку ухвалою суду від 10.06.2022 (яка є обов`язковою для виконання всіма суб`єктами на території України), в чому суд вбачає зловживання учасником своїми правами.

Суд наголошує, що згідно ч.1 ст. 45 КАСУ учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення, - п.1 ч.2 ст.45 КАСУ.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства. Про це було зазначено Верховним Судом в ухвалі від 17.05.2018. Так, Верховний Суд у справі №916/36/16 визнав прикладом зловживання особою процесуальними правами дій, які полягають у «вчиненні інших ніж визначено Кодексом аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку заявником допускаються дії, які стоять на заваді ефективного здійснення судочинства, в чому вбачається зловживання наданими правами.

В своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, No 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", пункт 24, No 26976/06, від 20.01.2011).

У цьому зв`язку варто знову звернутися до прецедентної практики ЄСПЛ, який акцентував увагу на тому, що неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі No 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами як принцип адміністративного судочинства забезпечується гарантіями дотримання судом усіх інших основних засад, встановлених ст. 2 КАСУ таких як: учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися наданими процесуальними правами; суд з метою запобігання зловживанням правами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав та обов`язків, не спростовуючи принцип змагальності сторін.

Зловживання процесуальними правами це адміністративне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників адміністративного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників процесу (їх представників), перешкоджають гарантованому п. 1 ст. 6 ЄКПЛ правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

За приписами ч.3 ст.45 КАСУ, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відтак, оскільки судом встановлено зловживання заявником своїми процесуальними правами, суд вважає за необхідне застосувати один із засобів реагування на допущене учасником справи зловживання у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 44-45, 240, 243, 248, 250 КАС України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Компанія" (ЄДРПОУ 36998670; вул. Січових Стрільців, буд. 17, оф.24, м. Бровари, Броварський р-н, Київська обл., 07400) до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області (ЄДРПОУ 43141377; вул.Святослава Хороброго, 5-А, Київ, 03151), Державної податкової служби (ЄДРПОУ 43005393; Львівська площа, буд. 8, Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- залишити без розгляду.

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.