Постанова

від 06.12.2022 по справі 331/2125/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 06.12.2022 Справа № 331/2125/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/2125/21 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

Провадження № 22-ц/807/2128/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» грудня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«Торгово-промисловафірма «Авангард» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фірма «Авангард», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець Ольги Олександрівни, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О.О., третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що як спадкоємець після померлого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 вересня 2020 року є власницею 1/2 частки у розмірі 1367 часток статутного фонду у ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» (54 680,00 грн.).

Окрім ОСОБА_4 учасником товариства на день його смерті була також ОСОБА_5 із розміром внеску до статутного фонду 24320,00 грн.

30 липня 2020 року відбулись загальні збори, на яких була присутня одна особа: ОСОБА_6 , як представник ОСОБА_5 , за результатами проведення зборів було прийнято рішення про ліквідацію товариства та призначення ліквідатором Нехаєва В.М., який є не фахівцем з ліквідації, не має фахової освіти.

В той же день 30 липня 2020 року до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України внесений запис про припинення юридичної особи ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» в результаті її ліквідації; головою ліквідаційної комісії призначено Нехаєва В.М.

Отже, строк звернення із вимогами до ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» сплив 30 вересня 2020 року,встановити факт недостатності грошових коштів для проведення розрахунку із кредиторами можливо лише до 30 вересня 2020 року.

09 вересня 2020 року ОСОБА_7 від імені ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А-7, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року вказаний договір розірвано.

На час звернення з позовом у державному реєстрі прав на нерухоме майно у якості власника вказаного нежитлового приміщення зазначений ОСОБА_2 .

Вважала, що дії ліквідатора Нехаєва В.М. та покупця ОСОБА_2 суперечать чинному законодавству, порушують її права, оскільки право власності на частку майна після задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації юридичної особи не припинилося внаслідок смерті учасника товариства ОСОБА_4 , а перейшло в порядку спадкування до неї.

Зазначала, що ліквідатор Нехаєв В.М. не мав права продавати майно підприємства раніше спливу строку заявлення вимог кредиторів.

У якості підтверджень повноважень ОСОБА_7 спірний договір містить посилання на рішення учасника №1.

Порядок розрахунків, передбачений пунктом 3 спірного договору протягом шести місяців з дня підписання, не відповідає чинному законодавству та справжнім інтересам товариства.

Оплата за договором має бути здійснена на поточний рахунок, проте договір не містить номеру рахунку товариства, який на той час був закритий, що унеможливлювало виконання договору.

На підставі зазначеного просила визнати недійним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» та ОСОБА_2 , посвідчений Єдемською-Фастовець О.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 09 вересня 2020 року за реєстровим № 1780; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53978953 від 09 вересня 2020 року 18:57:00 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О.О. щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення літ. А-7, загальною площею 126,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення VI за ОСОБА_2 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2022 року провадження у справі в частині позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрито (т.2 а.с.57-58).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» та ОСОБА_2 , посвідчений Єдемською-Фастовець О.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 09 вересня 2020 року за реєстровим № 1780.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не досліджено обставини добросовісності та розумності його дій, судом не надано оцінку рішенню учасника ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» № 1 від 30 липня 2020 року, яким ліквідатору надано право на продаж майна товариства, не досліджено проміжний ліквідаційний баланс, не досліджено вчинення чи не вчинення ліквідатором будь-яких дій з ліквідаційної процедури, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що судом першої інстанції досліджено всі матеріали справи, оспорюваний правочин вчинено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, ліквідатор не мав права продавати майно підприємства раніше спливу строку заявлення вимог кредиторів, ОСОБА_2 був обізнаний щодо відсутності права на продаж, порядок розрахунків не відповідає інтересам товариства та законодавству, рішенням господарського суду її визнано кредитором,

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За приписами частин першої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладання оспорюваного правочину ліквідатор ОСОБА_7 не був наділений необхідним обсягом повноважень для його укладання, його дії не відповідають принципам добросовісності.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду.

Матеріалами справи підтверджено, що 30 липня 2020 учасником ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» прийнято рішення №1 про припинення ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» шляхом його ліквідації в добровільному порядку за рішенням наявного учасника в зв`язку зі смертю учасника, що володіє часткою 69,22% статутного капіталу.

На зборах були присутні: ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на підставі довіреності від 02 липня 2020 року, що володіє 30,78% часток; ОСОБА_4 відсутній у зв`язку зі смертю, що володіє 69,22% часток.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 30 липня 2020 року №11031100015002695 про перебування юридичної особи в стані припинення (т.1 а.с.20-23).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 26 лютого 2016 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 13).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. 07 вересня 2020 року, зареєстрованим в реєстрі за № 5585, ОСОБА_1 належить право на 1/2 частки у статному капіталі ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» у розмірі 1367 часток статутного фонду, що дорівнює 54680 грн., що підтверджується свідоцтвом № 1 про сплату внеску до статутного капіталу ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» , виданим ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» 07 вересня 2020 року (т. 1 а.с.17).

09 вересня 2020 року ОСОБА_7 від імені ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, предметом якого є нежитлове приміщення літ. А-7, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Строк розрахунку за набуте ОСОБА_2 майно визначено протягом шести місяців з дня підписання та нотаріального посвідчення договору(т. 1 а.с.114-115).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року по справі № 331/609/21, провадження № 2/331/867/2021, яке набрало законної сили, розірвано договір купівлі продажу нежитлового приміщення, предметом якого є нежитлове приміщення літ. А-7, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 09 вересня 2020 року, укладений між ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., зареєстрований в реєстрі за № 1780 (т. 1 а.с. 36-37).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 червня 2021 року у справі № 908/485/21 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» про визнання недійсним рішення учасника ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард», що оформлене рішенням учасника №1 ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» від 30 липня 2020 року про припинення ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» шляхом його ліквідації в добровільному порядку за рішенням учасника, скасування державну реєстрацію припинення ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» в результаті ліквідації, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 11031100015002695, вчинений 30 липня 2020 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. (т. 1 а.с. 200-203).

Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на вступ до ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» у встановлений законодавством строк.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11 листопада 2021 року у справі № 908/2124/21, яке набрало законної сили 07 грудня 2021 року, зобов`язано ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» в особі його ліквідатора визнати ОСОБА_1 кредитором ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» на суму 1134000 грн. та включено її грошову вимогу до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» (т. 2 а.с. 48).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11 травня 2022 року у справі № 908/2124/21 апеляційну скаргу ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 11 листопада 2021 року залишено без змін (т. 2 а.с.61-65).

Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 908/2124/21 касаційну скаргу ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 11 листопада 2021 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11 травня 2022 року залишено без змін.

За приписами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція господарських та цивільних судів, - це стаття 20 ГПК України та стаття 19 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.

Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені у статті 20 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України Господарський процесуальний кодекс України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

Терміни "особа, яка надає забезпечення", "збори власників облігацій" вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.

Разом з тим, положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Отже, при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі 3 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) зазначено, що за змістом частин першої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 12 січня 2022 року у справі № 335/5044/21 (провадження № 61-18366св21).

Судом встановлено, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор підприємства 09 вересня 2020 року уклав з ОСОБА_2 у письмовій формі нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення літ. А-7, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання недійсною вказаного договору купівлі-продажу, посилаючись на незаконне відчуження ліквідатором ОСОБА_7 майна ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» з порушенням встановленої законодавством процедури ліквідації товариства.

ОСОБА_1 не є учасником ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард», але є кредитором товариства.

Згідно з висновками, викладеними в постанові Великої ПалатиВерховного Судувід 06липня 2022року усправі справа№ 914/2618/16(провадження№ 12-25гс21), кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема і у процедурі банкрутства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (пункти 72, 78, 81)). Інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника. Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, є позовами на користь саме боржника, якому належить ліквідаційна маса, а не кредитора (останній має до цієї маси інтерес так званого другого порядку). Отже, позов, який заявив кредитор, є, насправді, позовом боржника, тобто похідним позовом (один із його різновидів передбачений пунктом 12 частини першої статті 20 ГПК України).

Таким чином, фактично позов ініційовано у зв`язку з існуванням спору між кредитором та ліквідатором боржника ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» щодо реалізації майна під час здійснення процедури ліквідації юридичної особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З урахуванням наведених норм процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

У цьому випадку Жовтневий районний суд м. Запоріжжя не є «судом, встановленим законом» для розгляду зазначеного спору, адже спір підвідомчий судом не цивільної, а господарської юрисдикції.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір по суті, на вказані обставини уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про можливість розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив предметну юрисдикцію спору, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому рішення суду підлягає скасуванню, а провадження в справі відповідно до норм пункту 1 частини першої статті 255 і частин першої, другої статті 377 ЦПК України підлягає закриттю.

Колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови сторони мають право звернутися до Запорізького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. ст. 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Торгово-промисловафірма «Авангард» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2022 року у цій справі скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фірма «Авангард», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець Ольги Олександрівни, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 грудня 2022 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

І.В. Кочеткова