Постанова

від 24.05.2023 по справі 331/2125/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 331/2125/21

провадження № 61-833св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фірма «Авангард», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана її представником

ОСОБА_4 , на постанову Запорізького апеляційного суду від

06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фірма «Авангард»

(далі -ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард»), ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О. О. (далі - приватний нотаріус Єдемська-Фастовець О. О.), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона як спадкоємець після батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 вересня 2020 року є власницею

1/2 частки у розмірі 1 367 часток статутного фонду у ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» (54 680,00 грн).

Крім ОСОБА_5 учасником вказаного товариства на день його смерті була також ОСОБА_6 із розміром внеску до статутного фонду 24 320,00 грн.

30 липня 2020 року відбулись загальні збори товариства, на яких була присутня одна особа - ОСОБА_7 як представник ОСОБА_6 . За результатами проведення зборів прийнято рішення про ліквідацію ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» та призначення ліквідатором Нехаєва В. М., який

не є спеціалістом з ліквідації та не має фахової освіти.

У цей же день, 30 липня 2020 року, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард»

в результаті її ліквідації; головою ліквідаційної комісії призначено Нехаєва В. М.

Строк звернення із вимогами до ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» сплив 30 вересня 2020 року, тобто встановити факт недостатності грошових коштів для проведення розрахунку із кредиторами можливо лише до 30 вересня 2020 року.

09 вересня 2020 року ОСОБА_7 від імені ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» і ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А-7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 10 березня 2021 року вказаний договір розірвано.

На час звернення з позовом у державному реєстрі прав на нерухоме майно власником вказаного нежитлового приміщення зазначено ОСОБА_2 .

Позивач вважала, що дії ліквідатора Нехаєва В. М. і покупця ОСОБА_2 суперечать нормам законодавства, порушують її права, оскільки право власності на частку майна після задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації юридичної особи не припинилось внаслідок смерті учасника товариства ОСОБА_5 , а було успадковане нею. Крім того, зазначала, що ліквідатор Нехаєв В. М. не мав права продавати майно підприємства раніше спливу строку заявлення вимог кредиторів. Водночас на підтвердження повноважень

Нехаєва В. М. спірний договір містить лише посилання на рішення учасника

ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» № 1.

Порядок розрахунків, передбачений пунктом 3 спірного договору (протягом шести місяців з дня підписання), суперечить нормам законодавства та справжнім інтересам товариства. При цьому оплата за договором має бути здійснена на поточний рахунок, проте договір не містить номеру рахунка товариства, який на той час був закритий. Вказане унеможливлювало реальне виконання умов договору.

ОСОБА_1 просила:

визнати недійним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Єдемською-Фастовець О. О. 09 вересня

2020 року за реєстровим № 1780;

скасувати рішення приватного нотаріуса Єдемської-Фастовець О. О. від

09 вересня 2020 року, індексний номер 53978953, щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення літ. А-7, загальною площею 126,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 02 вересня 2022 року провадження у справі в частині позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрито.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 02 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Єдемською-Фастовець О. О. 09 вересня 2020 року за реєстровим № 1780.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що під час укладання оспорюваного правочину ліквідатор Нехаєв В. М. не мав необхідного обсягу повноважень, оскільки такі повноваження виникають не взагалі, а у визначеному випадку - недостатності грошових коштів для проведення розрахунку із кредиторами. Ліквідатор отримує повноваження щодо реалізації майна підприємства після здійснення певних дії (про порядок проведення ліквідаційної процедури: звернення протягом трьох робочих днів до належного реєстраційного органу задля внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про припинення товариства; організація комплексу робіт щодо звільнення працівників; розгляд вимог кредиторів; проведення інвентаризації та оцінки майна товариства; стягнення дебіторської заборгованості; проведення розрахунків з кредиторами; продаж майна товариства у випадку недостатності грошових коштів для проведення розрахунків з кредиторами; складання та затвердження проміжного ліквідаційного балансу; складання та затвердження ліквідаційного балансу; закриття поточного банківського рахунку; проведення розрахунків з учасниками товариства; передача документації, внесення в Єдиний державний реєстр запису про припинення шляхом ліквідації) та у певний строк, який встановлений чинним законодавством задля забезпечення прав всіх кредиторів.

Суд встановив, що 30 липня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації зі строком звернення із вимогами до 30 вересня 2020 року, а оспорюваний правочин усупереч нормам статті 203 ЦК України вчинено 09 вересня 2020 року, тобто раніше спливу строку заявлення вимог кредиторів.

Доводи про відсутність у позивача права на оскарження договору купівлі-продажу від 09 вересня 2020 року є необґрунтованими, оскільки дії ліквідатора Нехаєва В. М. не відповідають принципам добросовісності, які є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Отже, суд зробив висновок, що дії ліквідатора ОСОБА_7 вчинені

з порушенням норм законодавства, за відсутності повноважень на продаж майна підприємства. Всі подальші дії, зокрема розірвання договору та перереєстрація майна також вчинені без відповідних повноважень, що свідчить про їх протиправність та надає змогу недобросовісному учаснику надалі вчиняти протиправні дії (розірвання угоди про розірвання та повторна перереєстрація майна). З метою забезпечення ефективного захисту та поновлення порушеного права позивача суд вважав, що існують підстави для задоволення позову.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 02 вересня 2022 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Єдемської-Фастовець О. О., третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним закрито.

Апеляційний суд виходив з того, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» 09 вересня 2020 року уклав з ОСОБА_2 у письмовій формі нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення літ. А-7 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звернулась до суду

з позовом про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу, посилаючись на відчуження ліквідатором ОСОБА_7 майна ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» з порушенням встановленої законодавством процедури ліквідації товариства. При цьому ОСОБА_1 не є учасником

ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард», але є кредитором товариства.

Суд апеляційний суд вказав, що фактично позов ініційовано у зв`язку

з існуванням спору між кредитором та ліквідатором боржника ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» стосовно реалізації майна під час здійснення процедури ліквідації юридичної особи. Зазначене притаманне спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. За таких обставин Жовтневий районний суд міста Запоріжжя не є «судом, встановленим законом» для розгляду цього спору, адже спір підвідомчий суду не цивільної, а господарської юрисдикції. Проте суд першої інстанції, розглядаючи спір по суті, на вказані обставини уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про можливість розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.

Крім того, апеляційний суд роз`яснив ОСОБА_1 те, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів та право на звернення до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Аргументи учасників справи

У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Богач А. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд безпідставно послався на висновки, викладені

у постановах Верховного Суду у справах № 646/6644/17, № 542/1403/17,

№ 175/1571/15, № 641/5523/19, № 914/2618/16, та зробив помилковий висновок про те, що спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства;

суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 20 ГПК України;

спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не є корпоративними, тобто не пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 30 липня 2020 учасником ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» прийнято рішення № 1 про припинення вказаного товариства шляхом його ліквідації в добровільному порядку за рішенням присутнього учасника в зв`язку зі смертю учасника, що володіє часткою 69,22 % статутного капіталу.

На зборах були присутні: ОСОБА_7 , який діяв у інтересах ОСОБА_6 на підставі довіреності від 02 липня 2020 року, яка володіє 30,78 % часток товариства; ОСОБА_5 , який володіє 69,22 % часток товариства, відсутній

у зв`язку зі смертю.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців

та громадських формувань внесено запис від 30 липня 2020 року

№ 11031100015002695 про перебування юридичної особи у стані припинення.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 26 лютого 2016 року, ОСОБА_5 помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області

Вовк І. І. 07 вересня 2020 року, зареєстрованим в реєстрі за № 5585,

ОСОБА_1 належить право на 1/2 частки у статному капіталі ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» у розмірі 1 367 часток статутного фонду, що дорівнює 54 680,00 грн. Це підтверджується свідоцтвом № 1 про сплату внеску до статутного капіталу ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард», виданим вказаним товариством 07 вересня 2020 року.

09 вересня 2020 року ОСОБА_7 , який діяв від імені ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард», і ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А-7 за адресою: АДРЕСА_1 . Строк розрахунку за набуте ОСОБА_2 майно визначено протягом шести місяців з дня підписання та нотаріального посвідчення договору.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 10 березня 2021 року

у справі № 331/609/21, яке набрало законної сили, вказаний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення розірвано.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 червня 2021 року у справі № 908/485/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» про визнання недійсним рішення учасника ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард», що оформлене рішенням учасника ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» від 30 липня 2020 року

№ 1 про припинення товариства шляхом його ліквідації в добровільному порядку за рішенням учасника, скасування державної реєстрації припинення ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» в результаті ліквідації, запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 11031100015002695, вчинений 30 липня 2020 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О. В.

Цим рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на вступ до ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» у встановлений законодавством строк.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11 листопада 2021 року

у справі № 908/2124/21, яке набрало законної сили 07 грудня 2021 року, зобов`язано ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» в особі його ліквідатора визнати ОСОБА_1 кредитором ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» на суму 1 134 000,00 грн та включено її грошову вимогу до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард».

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11 травня

2022 року у справі № 908/2124/21 апеляційну скаргу ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 11 листопада 2021 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 908/2124/21 касаційну скаргу ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від

11 листопада 2021 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11 травня 2022 року - без змін.

Позиція Верховного Суду

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи,

у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду,

а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті

4 цього Кодексу.

Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені у статті 20 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України (а редакції, чинній станом на час звернення позивача з позовом до суду) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що статтею 20 ГПК України не передбачено можливість розгляду господарським судом справи за позовом особи, яка не є учасником товариства, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який укладений ліквідатором товариства з порушенням встановленої законодавством процедури добровільної ліквідації товариства, що проводиться за рішенням його учасника (учасників).

Суд апеляційний суд, закриваючи провадження у справі без зазначення конкретного пункту частини першої статті 20 ГПК України, вказав, що ініційований позивачем спір належить до юрисдикції господарських судів, оскільки він виник між кредитором та ліквідатором боржника ТОВ «Торгово-промислова фірма «Авангард» стосовно реалізації майна під час здійснення процедури ліквідації юридичної особи. Однак суд не звернув увагу на те, що пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України (який найбільше підходить до спірної ситуації) стосується процедури банкрутства (за судовим рішенням), а не добровільної ліквідації юридичної особи - боржника. Тому зазначена норма господарського процесуального права не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами.

Отже, спір у цій справі згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана її представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. М. Русинчук Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар А. Ю. Зайцев Є. В. Краснощоков