Постанова

від 14.12.2022 по справі 484/1919/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

14.12.22

22-ц/812/1048/22

Провадження №22-ц/812/1048/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 грудня 2022 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу №484/1919/22за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення, яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Максютенко Оксани Анатоліївни у приміщенні цього суду 30 вересня 2022 року, повний текст якого складений 7 жовтня 2022 року, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про визнання договору оренди недійсним,

у с т а н о в и л а :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Агрофірма Корнацьких» (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про визнання договору оренди недійсним.

Позов мотивований тим, що вона є власницею земельної ділянки загальною площею 4,84 га, яка розташована в межах Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825483800:01:000:0203, і яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 на підставі рішення Первомайського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2021 року.

Ця земельна ділянка перебувала у користуванні відповідача відповідно до договору оренди від 01 листопада 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» строком на 50 років. Однак, у договорі відсутня одна із істотних умов договору, а саме: не визначено розмір орендної плати, яку має отримати орендодавець. Після вступу у спадщину відповідач виплатив позивачці орендну плату за 2019-2021 роки у розмірі 11149 грн.

Посилаючись на відсутність у договорі оренди землі всупереч приписів Закону України «Про оренду землі» однієї з істотних умов, наслідком чого є недійсність договору, а також на порушення цим права позивачки на належне отримання орендної плати, оскільки відповідач тривалий час не виплачував орендну плату, а згодом виплатив її у розмірі, визначеному на власний розсуд, ОСОБА_1 просила визнати договір оренди земельної ділянки від 01 листопада 2005 року недійсним.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позов є безпідставним, а його обґрунтування не відповідає фактичним обставинам справи.

Відзив мотивований тим, що відповідно до Додатку №1 до спірного договору оренди з попереднім орендодавцем ОСОБА_2 було погоджено натуральну форму розрахунку за договором. Позивач з відповідною заявою про визначення готівкової форми розрахунку не зверталась. Орендна плата позивачу нараховувалась відповідно до рекомендацій Указу Президента України №725/2008, яким встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

ОСОБА_1 надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що про додаток до договору оренди їй не було відомо, крім того в додатку також не визначено суми орендної плати.

Рішенням Первомайського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від30 вересня 2022року позовнівимоги задоволені.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею в 4.84 га кадастровий номер 4825483800:01:000:0203 від 01листопада 2005 року, який було укладено між представником ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто зТОВ«АгрофірмаКорнацьких» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 998,20 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Суд не прийняв до уваги доводи відповідача про встановлення форми оплати лише в натуральній формі, оскільки договір оренди та додаток до договору містять відомості про готівкову форму оплати, лише тільки не зазначено її розмір.

Також суд не вважав встановленими домовленості сторін щодо оплати за оренду землі відповідно до Указу Президента України №725/2008, яким встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, оскільки умови договору таких домовленостей не містять, та очевидно ґрунтуються на намірах сторін, що існували при укладенні договору, але не знайшли свого відображення в умовах договору, підписаного сторонами.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі №6-1512цс16, з огляду на те, що якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладання договору та визнання його недійсним з цих підстав. Попереднім орендодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було погоджено натуральну форму розрахунку за договором згідно додатку №1. А саме - шляхом подання орендодавцем на ім`я орендаря письмової заяви, яка подається до 1 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі.

Позивачкою не було подано відповідної заяви, тому їй була виплачена орендна плата, враховуючи рекомендації Указу Президента України №725/2008, яким встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Рідош-Шаповал В.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відзив мотивований тим, що отримавши спадщину, позивачка звернулася до відповідача за виплатою орендної плати. Вона отримала за три роки 11149 грн., після чого у неї виникли сумніви у правильності нарахування орендної плати, а після отримання примірника договору орендної плати, вона дізналась про відсутність у його тексті визначення розміру орендної плати. Відсутність у Договорі такої істотної умови як орендна плата призводить до порушення прав позивачки як орендодавця, а всі аргументи відповідача в апеляційній скарзі є надуманими, не відповідають дійсності.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті130, частини 2 статті372 ЦПК Україниколегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, взявши до уваги також заяви представників позивача та відповідача про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, а також представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно частин 1, 2 статті 367ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2021 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом з кадастровим номером 4825483800:01:000:0203 площею 4.84 га, розташовану в межах території Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

01 листопада 2005 року ОСОБА_2 уклала договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» строком на 50 років, який було зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 13 лютого 2007 року № 040702200042 (далі Договір) ( а.с.11-12).

Згідно довідки про нарахування та виплати орендної плати ОСОБА_2 , що видана ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 18 травня 2022 року, вихідний № 190, ОСОБА_2 отримала орендну плату за період 2019-2021років у розмірі 11149 грн. за договором оренди землі, кадастровий номер 4825483800:01:000:0203 (а.с.9).

В абзаці 1 пункту 9 вказаного договору оренди зазначено, що «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахування її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає (з урахуванням прибуткового податку, який сплачується відповідно до вимог законодавства) фіксовану грошову суму у розмірі

Розмір (сума) орендної плати у Договорі не зазначено.

Також сторонами було підписано Додаток №1 до Договору, в якому визначені натуральна та відробіткова форма орендної плати.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 просила про визнання договору оренди землі недійсним, посилаючись на передбачені у статті 15 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі в редакції закону, яка була чинною на день укладання оспорюваного договору) підстави через невизначення у Договорі однієї із істотних умов, а саме розміру орендної плати.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, погодився з доводами позивачки.

Апеляційний суд дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною 1 статті 4ЦПК України та частиною 1 статті 15ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, об`єктом судового захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 202ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 626ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1-5 статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 124ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною 2 статті 792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 638ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Статтею 152ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до частини 4 статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі № 282/180/20 (провадження № 61-2248св21) вказано, що «у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої пунктом першим частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», об`єкта оренди суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених статтею 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року в справі № 6-849цс15».

Такі ж висновки Верховний Суд зробив у постановах від 06 серпня 2021 року у справі № 282/423/20 та від 28 жовтня 2021 року у справі № 282/422/20.

Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачки з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Врахувавши зазначені висновки Верховного Суду України, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду, а також конкретні обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність у договорі однієї чи більше з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували їх умови, отже незгода позивача з умовами виконання договорів не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договорів та визнання їх недійсним з цих підстав.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що в укладеному ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 01 листопада 2005 року Договорі сторони не визначили розмір орендної плати.

В силустатті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції закону, яка була чинною на день укладання оспорюваного договору) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

В силу частини 1 статті 207 ЦК України (в редакції закону, яка була чинною на день укладання оспорюваного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За такого укладений 01 листопада 2005 року договір оренди землі є таким, що вчинений у письмовій формі, що відповідає вимогам закону, а Додаток №1 до цього Договору є його невід`ємною частиною.

Стаття 627 ЦК України (в редакції закону яка була чинною на день укладання оспорюваного договору)

Згідно абзаців 2, 3 пункту 9 Договору сторони домовились про те, що з метою захисту майнових інтересів орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим Договором, розрахунок по орендній платі може бути проведено визначеною кількістю сільськогосподарської продукції.

Форма розрахунку за Договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується Сторонами в межах розміру плати, визначеного Додатком №1 до Договору шляхом подання Орендодавцем на ім`я Орендаря письмової заяви. Така заява подається Орендодавцем Орендарю до 01 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі.

Згідно Додатку №1 до Договору оренди від 01 листопада 2005 року сторони передбачити натуральну та вибіркову формою орендної плати, а саме натуральна: пшениця від 800 кг до 1000 кг, ячмінь від 700 кг до 500 кг, соняшник 100 кг, кукурудза (в зерні) 200 кг, цукор 30 кг (після збору належної до видачі сільгосппродукції, але не пізніше 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі; відробіткова: оранка (культивація) присадибної ділянки в розмірі до 0,25 га безоплатно, понад зазначену площу з оплатою орендодавцем вартості таких робіт по цінам, встановленим в господарстві орендаря (щоосені, але не пізніше 31 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі); грошова допомога на погребіння в розмірі 400 грн. (в разі смерті орендодавця).

Грошова форма у Додатку №1 до Договору не визначена (а.с.34).

За такого сторони Договору у належний спосіб визначились, що орендодавець отримує за договором оренду плату у натуральній формі (певну кількість сільськогосподарської продукції) та відробітковій (надання послуг з обробітку землі), а також передбачили виплату грошової допомоги на поховання після смерті останнього.

Умови Договору про оренду плату виключно у натуральній та відробітковій формах, без визначення її у грошовій формі відповідають вимогам Закону України «Про оренду землі» та загальним вимогам цивільного права щодо свободи договору, тому колегія суддів вважає хибним посилання суду першої інстанції на те, що підставою недійсності спірного договору є невизначення сторонами цього Договору орендної плати у грошовій формі, оскілки законом передбачена можливість для сторін договору оренди землі альтернативного обрання форми орендної плати (грошова, натуральна), а не імперативне її визначення виключно у грошовій формі. Не суперечить викладеному й зазначення у Договору та Додатку №1 про грошову форму орендної плати, але без заповнення відповідних розмірів цієї оплати.

При цьому сторони склали документ (Додаток №1), який є невід`ємною частиною договору оренди землі, у якому містяться умови щодо сплати орендної плати.

Ураховуючи, що орендодавець та орендар врегулювали у договорі свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 ЦК України, доказів заперечення такого з боку первісного орендодавця ОСОБА_2 , а також невиконання умов договору узгодженим способом не надано, колегія суддів вважає, що позивачка не довела обставин, що свідчили б про недійсність спірного договору оренди землі та порушення прав орендодавця при укладанні оспорюваного правочину з підстав відсутності у договорі оренди землі істотних умов, передбачених пунктом першим частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі».

За такого колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги та виснує про те, що відсутні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним із зазначених в позові підстав, тому що сторонами цього договору були передбачені умови щодо форми і розмірів орендної плати.

Враховуючи, що суд ухвалив рішення внаслідок помилкового застосуванням положень матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також порушення вимог процесуального закону, на підставі положень пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідком апеляційного перегляду справи рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове про відмову у задоволенні позову апеляційний суд проводить новий розподіл судових витрат у справі, які покладаються на позивача.

З огляду на таке з позивачки на користь відповідача необхідно стягнути сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір 1497 грн. 30 коп.

Керуючись статтями 367,368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2022 року скасувати, постановити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про визнання договору оренди недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» 1497 грн. 30 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Т.М.Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 14 грудня 2022 року