Рішення

від 13.12.2022 по справі 707/1525/22

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1525/22

2/707/642/22

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2022 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання - Проценко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, до Черкаської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області; про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності та усунення перешкод шляхом зобов`язання повернути земельні ділянки водного фонду,-

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, звернувся до суду з позовною заявою до Черкаської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Головне управління Дергеокадастру у Черкаській області, у якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 16 листопада 2022 року /а.с. 136-147/, просить суд:

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» від 21.09.2009 № 323, в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, та віднесення її до категорії земель сільськогосподарського призначення;

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) від 25.07.2022 № 47421547 на земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2626, площею 0,1887 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту;

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2626, площею 0,1887 га, розташованою в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) її повернути на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723);

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) від 25.07.2022 № 47421653 на земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2627, площею 1,5470 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту;

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2627, площею 1,5470 га, розташованою в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) її повернути на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723);

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) від 25.07.2022 № 47421819 на земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2628, площею 0,1895 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту;

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2628, площею 0,1895 га, розташованою в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) її повернути на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723);

- стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 17 367,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації № 272 від 22 липня 2009 року «Про затвердження акта обстеження земельних ділянок» затверджено акт обстеження земельних ділянок від 21 липня 2009 року, розташованих в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 13,3632 га.

Згідно даного розпорядження № 272 від 22 липня 2009 року переведено обстежувані ділянки із земель загального користування, зайнятих чагарниками, до земель запасу із визначенням виду угідь - «пасовища», а п. 3 цього розпорядження вказані земельні ділянки віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

У подальшому, розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації № 323 від 21 вересня 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту.

На підставі зазначеного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 528886 від 06 жовтня 2009 року, після чого державним реєстратором управління економіки Черкаської районної державної адміністрації Редько В.П. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про речове право ОСОБА_1 № 20362059 від 11 травня 2017 року, із відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093.

Між тим, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 вересня 2015 року в справі № 2-ц/793/1067/15 задоволено позовну заяву прокурора Черкаського району до ОСОБА_2 , Черкаської районної державної адміністрації, третя особа - Реєстраційна служба Черкаського РУЮ, про визнання розпоряджень незаконними, визнання державного акту на право власності недійсним, скасування реєстрації; та визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації № 272 від 22 липня 2009 року.

Розглядаючи дану справу, апеляційний суд Черкаської області зазначив, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 272 від 22 липня 2009 року земельна ділянка загальною площею 13,3632 га була переведена із земель загального користування (чагарники) до земель запасу з режимом використання (пасовища) та віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення, тобто фактично розпорядженням № 272 було змінено вид використання землі в межах її цільового призначення без розроблення відповідної документації із землеустрою, як передбачено ст. 1 Закону України «Про землеустрій», ЗК України та Порядком зміни цільового призначення земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502.

Приходячи до висновку про обґрунтованість позову прокурора, колегія суддів також врахувала, що відповідно до наданих прокурором картографічних матеріалів щодо відстані від урізу води р. Вільшанка до урізу води ставка, між якими розташована земельна ділянка з кадастровим номером 7124981500:01:001:1091, яка є суміжною до відведеної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, виконаних ТОВ «Геоземпроект», та схеми вільної кадастрової карти, відстань між межею вказаної земельної ділянки та лінією урізу води зі східної сторони, а саме від межі земельної ділянки до урізу води р. Вільшанка, становить 6,59 метрів, зі сторони ставка - уріз води ставка знаходиться на території земельної ділянки на відстані 43,43 м від її межі, з чого вбачається, що частина водного об`єкту ставка знаходиться на території земельної ділянки.

Із висновку Черкаського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства від 13 квітня 2009 року встановлено, що ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:1091, та й фактично суміжна їй спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, розміщені в межах водоохоронної зони.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду Черкаської області дійшла обґрунтованого висновку щодо незаконності розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 272 від 22 липня 2009 року та необхідності його скасування.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 02.09.2015 залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.06.2016, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Таким чином, факт протиправності розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 272 від 22 липня 2009 року в частині затвердження акту обстеження загального масиву земельних ділянок і зміни їх цільового призначення, на думку прокурора, не потребує повторного доказування, оскільки ця обставина вже встановлена судовими рішеннями.

Відтак, прокурор вважає, що розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації № 323 від 21 вересня 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» в частині затвердження проекту відведення земельних ділянок та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га, яка розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, а також в частині зміни її цільового призначення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам земельного законодавства, зокрема, в частині неможливості перебування земель, зайнятих річками, їх прибережними захисними смугами та під пасовищами, у приватній власності, а підстава його прийняття - розпорядження № 272 від 22 липня 2009 року - скасована.

Разом з тим, прокурор зауважує, що відповідно до акту обстеження земельних ділянок від 21 липня 2009 року, розташованих в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, загальною площею 13,3632 га, та згідно розпорядження Черкаської РДА № 272 від 22 липня 2009 року земельна ділянка, передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га, обліковувалася як землі запасу (пасовища) в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту.

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (ст. 33 ЗК України).

Натомість, правовий режим земельних ділянок для «пасовищ», встановлений ч. 1 ст. 34 ЗК України, передбачає, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Таким чином, прокурор стверджує, що в даному випадку має місце різний правовий режим земельних ділянок, що відводяться для ведення особистого селянського господарства та земель для випасання худоби (пасовищ).

Посилаючись на абзац 2 частини 5 статті 20 ЗК України, прокурор зазначає, що відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначаються в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.

Виходячи із принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення, на думку прокурора, повинна проводитись у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі, а тому потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, який на час виникнення спірних правовідносин був визначений «Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502.

Обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади: органом земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини.

Крім того, проект відведення земельної ділянки підлягає державній землевпорядній експертизі.

Акт обстеження земельних ділянок від 21 липня 2009 року, розташованих в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, загальною площею 13,3632 га, на підставі якого фактично було встановлено цільове призначення спірної земельної ділянки, на переконання прокурора, не є документацією із землеустрою у розумінні ст. 1 Закону України «Про землеустрій» та «Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб», без розроблення якої встановлення цільового призначення земельної ділянки є неможливим та таким, що суперечить вимогам земельного законодавства.

Оскільки передання у власність громадянам земель сільськогосподарського призначення з режимом використання «пасовища», до яких і відносяться спірні земельні ділянки, земельним законодавством не передбачено, розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» від 21.09.2009 № 323 в частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га, прокурор вважає незаконним і таким, що суперечить вимогам земельного законодавства, а, отже, таким, що підлягає скасуванню.

Також прокурор стверджує, що з розробленого картографічного відображення меж відведеної земельної ділянки вбачається, що відстань між межею спірної земельної ділянки та лінією урізу води зі східної сторони, а саме від межі земельної ділянки до урізу води р. Вільшанка, становить 6,10 м, зі сторони ставка - уріз води ставка знаходиться на території земельної ділянки на відстані 53,38 м від її межі, з чого слідує, що частина водного об`єкту ставка знаходиться на території спірної земельної ділянки, а тому ОСОБА_1 відведено частину земельної ділянки, зайнятої водним об`єктом - ставком та прибережною захисною смугою р. Вільшанка.

У той же час, після подачі прокурором даного позову, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га, на земельні ділянки площею 1,5470 га, площею 0,1887 га та площею 0,1895 га, для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Будищенської сільської ради (за межами населеного пункту), виготовленої ФОП ОСОБА_3 21.07.2022 на підставі договору від 11.07.2022 № 17, державним реєстратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудіновою-Богдановою К.О. здійснено поділ вказаного об`єкту нерухомого майна на земельні ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:2626, площею 0,1887 га, за кадастровим номером 7124981500:01:001:2627, площею 1,5470 га та за кадастровим номером 7124981500:01:001:2628, площею 0,1895 га.

У подальшому, на підставі рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 26.07.2022 № 64290351 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності від 25.07.2022 № 47421547 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2626, площею 0,1887 га.

Крім того, на підставі рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 26.07.2022 № 64290510 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності від 25.07.2022 № 47421653 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2627, площею 1,5470 га.

Також, на підставі рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 26.07.2022 № 64290642 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності від 25.07.2022 № 47421819 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2628, площею 0,1895 га.

З урахуванням наведених обставин, прокурор вважає, що державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на зазначені вище земельні ділянки водного фонду підлягає скасуванню.

Крім того, прокурор зауважує, що спірні земельні ділянки водного фонду до цього часу перебувають у приватній власності ОСОБА_1 з порушенням норм земельного та водного законодавства, тому права територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради, як невід`ємної складової частини держави вцілому, на реалізацію усіх правомочностей щодо цих земельних ділянок, а саме користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 19 серпня 2022 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 06 жовтня 2022 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачам протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачам - п`ятиденний строкдля подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів. Визначено третій особі п`ятнадцятиденний строк із дня вручення даної ухвали для подання письмових пояснень /а.с. 78-82/.

07 вересня 2022 року, у межах строку, встановленого судом, представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - начальником Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Віктором Харченком засобами поштового зв`язку скеровано на адресу суду письмові пояснення, разом з доказами направлення їхніх копій іншим учасникам справи, які представник третьої особи просить врахувати при ухваленні рішення у справі.

У даній заяві по суті справи зазначено, що відповідно до наказу Головного управління «Про здійснення заходу державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» № 25-ДК від 04 лютого 2022 року проведенодокументальну перевірку дотримання вимог земельного законодавства Черкаською районною державною адміністрацією при прийнятті розпоряджень у сфері земельних відносин, внаслідок яких надано земельні ділянки у приватну власність громадянам, що розташовані в адмінмежах Будищенської сільської ради, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 7124981500:01:001:1093.За результатами проведеної перевірки 10 лютого 2022 року встановлено, що ОСОБА_1 відведено частину земельної ділянки, зайнятої прибережною захисною смугою річки Вільшанка. Земельна ділянка приватної власності ОСОБА_1 з кадастровим номером 7124981500:01:001:1093 та земельна ділянка, що перебувала у приватній власності ОСОБА_2 з кадастровим номером 7124981500:01:001:1091, знаходяться в одному масиві земель та є суміжними. За результатами геодезичних обмірів всього масиву земельних ділянок встановлено, що останні частково охоплюють межі прибережної захисної смуги р. Вільшанка та включають землю під водним об`єктом - ставком, лінія урізу води якого знаходиться в межах відведеної в подальшому ділянки. Відповідно до розробленого картографічного відображення меж відведеної земельної ділянки вбачається, що із західної сторони ділянки лінія урізу води проходить на відстані 12,08 метра від межі відведеної ОСОБА_1 земельної ділянки.З урахуванням наведеного, на думку представника третьої особи, розпорядженням № 323 від 21 вересня 2009 року Черкаська районна державна адміністрація порушила встановлений законодавством порядок набуття і реалізації права на землю, так як нею не дотримано вимоги ст.ст. 20, 58, 59, 60, 61, 118 ЗК України та норми ч. 2 ст. 19 Конституції України /а.с. 88-94/.

Вказані письмові пояснення надійшли на адресу суду 15 вересня 2022 року та долучені до матеріалів справи.

06 жовтня 2022 року, у зв`язку з відсутністю у суду відомостей про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, проведення розгляду справи було відкладено до 17 листопада 2022 року.

16 листопада 2022 року заступником керівника Черкаської окружної прокуратури Троцьком Є.В. скеровано на електронну адресу суду, а 17 листопада 2022 року подано безпосередньо до канцелярії суду заяву про зміну предмету позову, разом з доказами направлення її копії іншим учасникам справи та додатками /а.с. 102-133, 134-166/.

Ухвалою суду від 17 листопада 2022 року визнано поважними причини пропуску Черкаською окружною прокуратурою встановленого законом строку на подачу заяви про зміну предмету позову, поновлено прокурору вказаний процесуальний строк, прийнято заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури Троцька Є.В. про зміну предмету позову від 16 листопада 2022 року; запропоновано відповідачам протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позов з урахуванням заяви про зміну предмета позову; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачам - п`ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів; визначено третій особі п`ятнадцятиденний строк із дня вручення даної ухвали для подання письмових пояснень. Проведення розгляду справи відкладено до 13 грудня 2022 року /а.с. 168-172/.

25 листопада 2022 року від заступника керівника Черкаської окружної прокуратури Троцька Є.В. надійшла заява про забезпечення позову разом з додатками /а.с. 183-193/.

Ухвалою суду від 28 листопада 2022 року заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на наступне майно: земельну ділянку площею 0,1887 га, кадастровий номер: 7124981500:01:001:2626, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту; земельну ділянку площею 1,547 га, кадастровий номер: 7124981500:01:001:2627, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту; земельну ділянку площею 0,1895 га, кадастровий номер: 7124981500:01:001:2628, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту; які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 /а.с.195-200/.

30 листопада 2022 року, у межах строку, встановленого судом, представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - начальником Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Віктором Харченком засобами поштового зв`язку скеровано на адресу суду письмові пояснення з урахуванням зміни предмета позову, разом з доказами направлення їхніх копій іншим учасникам справи, які представник третьої особи просить врахувати при ухваленні рішення у справі.

У даній заяві по суті справи зазначено, що за заявами ОСОБА_1 (ЗВ-9703777992022, ЗВ-9703778002022, ЗВ-9703778012022) державним кадастровим реєстратором Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було перевірено документи на відповідність вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснено державну реєстрацію земельних ділянок. На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої 21.07.2022 ФОП ОСОБА_3 , було здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7124981500:01:001:1093. В результаті поділу зазначеної ділянки утворилось три земельні ділянки з кадастровими номерами 7124981500:01:001:2626, 7124981500:01:001:2627, 7124981500:01:001:2628, відповідно, що знаходяться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, Будищенська сільська рада. Водночас, наголошено, що згідно зі ст. 28 ЗУ «Про землеустрій» відповідальність за достовірність та законність даних в документації несе розробник документації /а.с. 203-204/.

Вказані письмові пояснення надійшли на адресу суду 07 грудня 2022 року та долучені до матеріалів справи.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи, що призначений на 13 грудня 2022 року.

Зокрема, відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалами суду про відкриття провадження у справі та про прийняття до розгляду заяви заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про зміну предмету позову за місцем її реєстрації, але поштова кореспонденція повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с. 101,175,212/.

У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за зареєстрованим місцем проживання, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19 (провадження № 61-18085св21), від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22).

Відтак, суд констатує, що ОСОБА_1 була належно повідомлена про розгляд справи.

Факт неотримання останньою кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача.

Крім того, про відкриття провадження та можливість отримання копій процесуальних документів і позовної заяви з додатками ОСОБА_1 було додатково повідомлено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у порядку, визначеному частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України /а.с. 87, 96, 180/.

Черкаську районну державну адміністрацію повідомлено про даний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалами суду про відкриття провадження у справі та про прийняття до розгляду заяви заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про зміну предмету позовуна її офіційну електронну адресу /а.с. 86, 99, 176,177/.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідачі не скористалися.

В ухвалі про відкриття провадження у справі сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що відповідно до копії акту обстеження земельних ділянок загальною площею 13,3632 га із земель загального користування (чагарники) в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, від 21 липня 2009 року, комісія провела обстеження вказаних земельних ділянок та вважала за доцільне перевести їх до земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовища) із земель загального користування (чагарники) в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту /а.с. 33-35/.

Листом головного державного санітарного лікаря Черкаського району Чередника В.М. № 03-875 від 02 липня 2009 року проінформовано, що переведення земельної ділянки площею 13,3632 га із земель загального користування (чагарники) до земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовища) в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, не потребує компетенції санепідслужби /а.с. 36/.

У подальшому, розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області № 272 від 22 липня 2009 року «Про затвердження акта обстеження земельних ділянок» затверджено акт обстеження земельних ділянок від 21 липня 2009 року, розташованих в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, загальною площею 13,3632 га, а пунктом 3 вказаного розпорядження дані земельні ділянки віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення /а.с. 37/.

Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області № 323 від 21 вересня 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» затверджено проекти відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та передано безоплатно громадянам у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 13,3632 га за рахунок земель запасу в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, у тому числі передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9252 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту /а.с. 30-31,32/.

На підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 323 від 21 вересня 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 528886 від 06 жовтня 2009 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га /а.с.46-47/.

Згідно з інформацією, відображеною у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7105316932017 від 20 квітня 2017 року, власником земельної ділянки площею 1,9252 га, кадастровий номер 7124981500:01:001:1093, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, є відповідач у справі ОСОБА_1 /а.с. 48-49, 50/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 305137582 від 17 липня 2022 року, 11 травня 2017 року державним реєстратором управління економіки Черкаської районної державної адміністрації Редько В.П. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про речове право ОСОБА_1 , із відкриттям розділу, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093 /а.с. 54-55/.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 25-ДК/35/АП/09/01/-22 від 10 лютого 2022 року встановлено, що розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації № 323 від 21 вересня 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», у порушення вимог ст. 34 ЗК України, незаконно передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9252 га, без зміни виду угідь у порядку, визначеному законом, яка повинна була відбутися за порядком зміни цільового призначення земельної ділянки, з обов`язковою розробкою проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення, його погодження та проходження державної експертизи землевпорядної документації /а.с. 57-60/.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 вересня 2015 року у справі 707/3007/14-ц задоволено позовну заяву прокурора Черкаського району до ОСОБА_2 , Черкаської районної державної адміністрації, третя особа - Реєстраційна служба Черкаського РУЮ, про визнання розпоряджень незаконними, визнання державного акту на право власності недійсним, скасування реєстрації, а розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 22 липня 2009 року № 272 «Про затвердження акта обстеження земельних ділянок» - визнано незаконним та скасовано /а.с. 38-45/.

При цьому, судом констатовано, що зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком зміни цільового призначення земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502. Обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним /міським/ органом земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Крім того, апеляційним судом Черкаської області зазначено, що відповідно до наданих прокурором картографічних матеріалів щодо відстані від урізу води р. Вільшанка і до урізу води ставка, між якими розташована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124981500:01:001:1091, виконаних ТОВ «Геоземпроект», та схеми вільної кадастрової карти, відстань між межею спірної земельної ділянки та лінією урізу води зі східної сторони, а саме від межі земельної ділянки до урізу води р. Вільшанка, становить 6,59 метрів, зі сторони ставка - уріз води ставка знаходиться на території земельної ділянки на відстані 43,43 м від її межі, з чого вбачається, що частина водного об`єкту ставка знаходиться на території спірної земельної ділянки.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Для спростування преюдиційних обставин учасник цивільного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, визначеними процесуальним законодавством.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19).

Враховуючи, що Черкаська районна державна адміністрація була стороною у цивільній справі № 707/3007/14-ц, обставини, встановлені рішенням суду у вказаній справі, не підлягають доказуванню.

Судом установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, яка перебувала у приватній власності ОСОБА_1 , та земельна ділянка з кадастровим номером 7124981500:01:001:1091, що перебувала у приватній власності ОСОБА_2 , знаходяться в одному масиві земель та є суміжними.

Крім того, з розробленої ТОВ «Геоземпроект» схеми розміщення земельних ділянок вбачається, що відстань між межею спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7124981500:01:001:1093 та лінією урізу води зі східної сторони, а саме від межі земельної ділянки до урізу води р. Вільшанка, становить 6,10 м, зі сторони ставка - уріз води ставка знаходиться на території земельної ділянки на відстані 53,38 м від її межі, з чого слідує, що частина водного об`єкту ставка знаходиться на території спірної земельної ділянки /а.с. 52/.

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 було відведено спірну земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, загальною площею 1,9252 га, частина якої зайнята водним об`єктом - ставком, а також прибережною захисною смугою р. Вільшанка.

У той же час, після подачі прокурором даного позову до суду, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га, на земельні ділянки площею 1,5470 га, площею 0,1887 га та площею 0,1895 га, для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Будищенської сільської ради (за межами населеного пункту), виготовленої ФОП ОСОБА_3 21.07.2022 на підставі договору від 11.07.2022 № 17 /а.с. 161-166/, державним реєстратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудіновою-Богдановою К.О. здійснено поділ вказаного об`єкту нерухомого майна на земельні ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:2626, площею 0,1887 га, за кадастровим номером 7124981500:01:001:2627, площею 1,5470 га та за кадастровим номером 7124981500:01:001:2628, площею 0,1895 га.

У подальшому, на підставі рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 26.07.2022 № 64290351 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності від 25.07.2022 № 47421547 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2626, площею 0,1887 га /а.с. 156-157/.

Крім того, на підставі рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 26.07.2022 № 64290510 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності від 25.07.2022 № 47421653 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2627, площею 1,547 га /а.с. 154-155/.

Також, на підставі рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 26.07.2022 № 64290642 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності від 25.07.2022 № 47421819 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2628, площею 0,1895 га /а.с. 152-153/.

18 липня 2022 року Будищенська сільська рада скерувала до Черкаської окружної прокуратури лист за № 02-17/2208, у якому зазначила, що не буде вживати заходи представницького характеру в частині пред`явлення позовної заяви до Черкаської РДА та ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093 /а.с. 53/.

14 лютого 2022 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області скерувало до Черкаської окружної прокуратури лист за № 10-23-0.4-67/90-22, у якому, серед іншого, зазначило, що у зв`язку з недостатністю фінансування для сплати судового збору воно наразі обмежено у зверненні до суду та не заперечує проти представництва Черкаською окружною прокуратурою інтересів держави в суді /а.с. 56/.

Листами від 19 липня 2022 року за № 159-2024вих22 та № 159-2025вих22 Черкаська окружна прокуратура проінформувала Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області та Будищенську сільську раду про те, що має намір звернутися з даним позовом до суду /а.с. 61-63, 64-66/.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як вбачається з положень частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із основних принципів Земельний кодекс України визначає принцип раціонального використання та охорони земель.

Відтворюючи дієвість цього принципу, Земельний кодекс України поділяє земельний фонд України, який складають усі землі країни в межах її території, за особливим правовим режимом та основним цільовим призначення на категорії.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами першою, другою статті 20 Земельного кодексу України передбачалося, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтею 21 Земельного кодексу України було визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Як уже зазначалося, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 вересня 2015 року у справі 707/3007/14-ц констатовано, що зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком зміни цільового призначення земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502. Обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним /міським/ органом земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі /а.с. 38-45/.

За вказаних обставин, апеляційним судом Черкаської області визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 22 липня 2009 року № 272 «Про затвердження акта обстеження земельних ділянок».

Слід зауважити, що кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватись за різними видами призначення.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визначалися землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належали, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Правовий режим земельних ділянок для «пасовищ» був встановлений частиною першою статті 34 Земельного кодексу України, за змістом якої громадяни могли орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Оскільки передання у власність громадянам земель сільськогосподарського призначення з режимом використання «пасовища», саме до яких і відносилася земельна ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, земельним законодавством не передбачено, суд констатує, що розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» від 21.09.2009 № 323 в частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га, прямо суперечить положенням частини першої статті 34 Земельного кодексу України.

Крім того, статтею 3 Водного кодексу України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було закріплено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належали: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

За змістом статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належали землі, зайняті, зокрема: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Згідно з частиною першою статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлювався земельним законодавством.

Відповідно до пунктів «а», «б» частини першої та частини другої статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належали землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлювалися водоохоронні зони, розміри яких визначалися за проектами землеустрою.

За положеннями частини першої статті 60 Земельного кодексу України та частини першої статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон передбачалося виділення земельних ділянок під прибережні захисні смуги.

Частиною другої статті 60 Земельного кодексу України, частиною другою статті 88 Водного кодексу України було закріплено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Статтею 61 Земельного кодексу України та статтею 89 Водного кодексу України визначалося, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначалися статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання, оскільки прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).

Законодавством України чітко встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Так, частиною четвертою статті 59 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

За змістом частини другої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Частинами першою, третьою статті 63 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Пунктом «ґ» частини третьої статті 83 Земельного кодексу України було закріплено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, за змістом частин 1, 2 статті 3, статті 4 Водного кодексу України, пунктів «а», «б» частини 1 статті 58, частини 4 статті 59, статті 60 Земельного кодексу України, у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, землі під водними об`єктами, зокрема, зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Як уже зазначалося, судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 було відведено спірну земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, загальною площею 1,9252 га, частина якої зайнята водним об`єктом - ставком, а також прибережною захисною смугою р. Вільшанка.

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що, приймаючи оскаржуване розпорядження «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» від 21.09.2009 № 323 щодо безоплатної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га, голова Черкаської районної державної адміністрації діяв з порушенням вимог Земельного і Водного кодексів України та не у відповідності із суспільними і публічними інтересами, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Даний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 1 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36), від 1 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 73).

Отже, незважаючи на те, що відповідач у справі ОСОБА_1 поділила первинну земельну ділянку на три, вона має юридичний обов`язок повернути територіальній громаді с. Будище в особі Будищенської сільської ради всі спірні земельні ділянки.

Разом з тим, слід зауважити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказано, що: «відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову».

Відтак, позовні вимоги про усунення перешкод державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Окремо слід зазначити, що упрактиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited»"проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Суд констатує, що у даній справі зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки територіальній громаді відповідає критерію законності, оскільки воно здійснюється на підставі норми статті 391 ЦК України у зв`язку з порушенням низки вимог Водного кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають критеріям доступності, чіткості, передбачуваності.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року). Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року).

У пункті 105 постанови від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

Таким чином, суд вважає, що заволодіння приватними особами земельними ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Суд констатує, що повернення територіальній громаді спірних земельних ділянок переслідує легітимну мету контролю за збереженням земель водного фонду, їх раціональним використанням, забезпечення конституційного права кожного громадянина користуватися землями водного фонду у встановлений законом спосіб та відповідає загальним інтересам інших громадян і всього суспільства на безпечне довкілля, а також спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок - належністю їх до земель водного фонду та перебуванням під об`єктом природно-заповідного фонду.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

У цьому контексті слід зауважити, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей первісної земельної ділянки, відповідач у справі ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та водоохоронного законодавства і, за необхідності, отримавши правову допомогу перед набуттям такої ділянки у власність, могла та повинна була знати про те, що ця ділянка належить до земель водного фонду (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

При цьому, суд враховує, що у рішеннях у справах "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року, "Кривенький проти України" (заява № 43768/07) від 16 лютого 2017 року, пов`язаних із земельними правовідносинами, Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про те, що справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року (провадження № 14-76цс18) наголосила, що висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Відповідач ОСОБА_1 набула у власність первинну земельну ділянку безоплатно, питання про компенсацію у випадку позбавлення її права власності на спірні земельні ділянки не порушувала, що свідчить про те, що витребування у неї земельних ділянок не становитиме індивідуальний надмірний тягар.

До того ж, згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання.

Вжиття заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод відповідача ОСОБА_1 , окрім як зобов`язання повернути спірні земельні ділянки, не передбачено законом.

За таких обставин, суд вважає, що загальний інтерес у контролі за раціональним використанням земель водного фонду для гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельні ділянки.

Відтак, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки, які є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Детальну оцінку повноважень прокурора на звернення до суду з даним позовом надано в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень статті 141 ЦПК України, а тому з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, до Черкаської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області; про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності та усунення перешкод шляхом зобов`язання повернути земельні ділянки водного фонду, - задовольнити частково.

Усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» від 21.09.2009 № 323, в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:1093, площею 1,9252 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, та віднесення її до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2626, площею 0,1887 га, розташованою в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) її повернути на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723).

Усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2627, площею 1,547 га, розташованою в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) її повернути на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723).

Усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2628, площею 0,1895 га, розташованою в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) її повернути на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 26323723).

У решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Черкаської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119) на р/р UA138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 9 924 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок, по 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні 00 копійок з кожного.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивач 1: Черкаська окружна прокуратура, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 60, м. Черкаси.

Позивач 2: Будищенська сільська рада, місцезнаходження: вул. 30 років Перемоги, 42, с. Будище, Черкаський район, Черкаська область; код ЄДРПОУ: 26323723.

Відповідач 1: Черкаська районна державна адміністрація, місцезнаходження: вул. В`ячеслава Чорновола, 157, м. Черкаси; код ЄДРПОУ: 04061317.

Відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 131, м. Черкаси; код ЄДРПОУ: 39765890.

Суддя: Т. А. Миколаєнко