Ухвала від 12.12.2022 по справі 369/11558/22

Справа № 369/11558/22

Провадження №1-кп/369/2165/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю потерпілого ОСОБА_4

за участю представників потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_6

за участю захисника ОСОБА_7

за участю обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Біла Церква, Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ст. 257 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Шамраївка, Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ст. 257 КК України, -

встановив:

16 листопада 2022 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області від Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшов обвинувальний акт з угодами про визнання винуватості з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ст. 257 КК України.

Згідно умов даних угод сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ст. 257 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачені повністю визнали свою винуватість. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинні понести ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ст. 257 КК.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоди про визнання винуватості, укладені між ним та обвинуваченими та призначити узгоджену в угодах міру покарання.

Захисник, обвинувачені, потерпілий та представники потерпілого також висловились за затвердження угоди судом та призначення обвинуваченим узгодженого сторонами покарання.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, які просили затвердити угоди про визнання винуватості, дослідивши обвинувальний акт з угодами про визнання винуватості, суд дійшов такого висновку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;

2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;

3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно ч. 1 ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення,узгоджене покараннята згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Згідно з положеннями ч.7 ст.474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 468 - 475 КПК України.

Як вбачається з угоди про визнання винуватості укладеної з ОСОБА_8 та угоди про визнання винуватості укладеної з ОСОБА_9 в них зазначено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діяли в складі озброєної організованої групи банди, створеної ОСОБА_10 , у складі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , чотирьох невстановлених слідством осіб та разом з вказаними особами вчинили кримінальні правопорушення передбачені ч. 5 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 289 КК України, ст. 257 КК України.

Таким чином, в угоді про визнання винуватості встановлюється факт вчинення кримінальних правопорушень іншими особами, які не є учасниками угоди, відомості щодо наявності обвинувального вироку суду стосовно вказаних осіб за цими фактами у справі відсутні. В судовому засіданні прокурор повідомив, що вироки вказаним особам за обставин викладених в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості судами не ухвалювались.

Конституцією України встановлені права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62).

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпція невинуватості буде порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винність особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону. Чи порушує твердження посадової особи про винність обвинуваченого принцип презумпції невинуватості, має бути з`ясовано в контексті тих фактичних обставин, у яких цей висновок було зроблено (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Грабчук проти України»).

З огляду на викладене, умови угоди порушують права, свободи та інтереси інших осіб, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Крім того суд звертає увагу, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні наступних кримінальних правопорушень :

- ч. 5 ст. 185 КК України, яке згідно ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна;

- ч. 3 ст. 289 КК України, яке згідно ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 12 років з конфіскацією майна;

- ст. 257 КК України, яке згідно ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 15 років з конфіскацією майна.

В угоді про визнання винуватості укладеної між прокурором та ОСОБА_8 зазначено узгоджене сторонами покарання, а саме сторони (прокурор та підозрюваний) з урахуванням особи винного (згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, є учасником бойових дій) та кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а саме викриття злочинних дій інших учасників організованої групи, добровільне часткове відшкодування майнової шкоди потерпілому), з урахуванням вимог п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України, погоджуються призначити ОСОБА_8 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі стоком на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі тих самих обставин сторони погодили призначити ОСОБА_8 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі стоком на 4 роки без конфіскації майна.

На підставі тих самих обставин сторони погодили призначити ОСОБА_8 за вчинення ним злочину, передбаченого ст. 257 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, сторони погодили призначити ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, та ті ж обставини, які були підставою призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення із застосуванням ст. 69 КК України, сторони дійшли висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання та погоджуються визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна та із застосуванням ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.

В угоді про визнання винуватості укладеної між прокурором та ОСОБА_9 зазначено узгоджене сторонами покарання, а саме сторони (прокурор та підозрюваний) з урахуванням особи винного (згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, є учасником бойових дій) та кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а саме викриття злочинних дій інших учасників організованої групи, добровільне часткове відшкодування майнової шкоди потерпілому), з урахуванням вимог п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України, погоджуються призначити ОСОБА_9 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі стоком на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі тих самих обставин сторони погодили призначити ОСОБА_9 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі стоком на 4 роки без конфіскації майна.

На підставі тих самих обставин сторони погодили призначити ОСОБА_9 за вчинення ним злочину, передбаченого ст. 257 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, сторони погодили призначити ОСОБА_9 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, та ті ж обставини, які були підставою призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення із застосуванням ст. 69 КК України, сторони дійшли висновку про можливість виправлення ОСОБА_9 без відбування покарання та погоджуються визначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна та із застосуванням ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні трьох особливо тяжких злочинів, які були вчинені останніми в складі організованої групи, будучи озброєними бойовою вогнепальною зброєю, під час воєнного стану, що свідчить про особливу небезпеку вказаних злочинів. В той же час узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69, 70, 75 КК України, а саме у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, не відповідає загальним засадам призначення покарання, в зв`язку з його м`якістю, адже покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, визначаючи його таким, що є необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню ними нових злочинів. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з вимог статті 61 Конституції України, відповідно до якої відповідальність особи має індивідуальний характер.

З урахуванням зазначеного вказані угоди про визнання винуватості не можуть бути затверджені, оскільки вони в частині призначення покарання не відповідають інтересам суспільства, а спрямовані винятково на задоволення приватного інтересу обвинувачених.

Враховуючи наведеневище,суд дійшоввисновку,що угодапро визнаннявинуватості укладенаміж начальникомпершого відділуКиївської спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіЦентрального регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_8 від 08листопада 2022року,а такожугода провизнання винуватостіукладена міжначальником першоговідділу Київськоїспеціалізованої прокуратуриу військовійта обороннійсфері Центральногорегіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_9 від 08листопада 2022року порушуютьправа,свободи таінтереси іншихосіб,а такожумови угодине відповідаютьінтересам суспільства,у зв`язкуз чимв їх затвердженні слід відмовити.

Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Керуючись ст. 314, 372, 469, 470, 472-474 КПК України, суд -

ухвалив:

У затвердженні угоди про визнання винуватості укладеної між начальником першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_8 від 08 листопада 2022 року - відмовити.

У затвердженні угоди про визнання винуватості укладеної між начальником першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_9 від 08 листопада 2022 року - відмовити.

Кримінальне провадження №12022100080003169 від 08 листопада 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ст. 257 КК України повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1