Ухвала

від 13.12.2022 по справі 496/3060/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1633/22

Справа № 496/3060/22 1-кс/496/1981/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

13.12.2022 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,

представника володільця майна - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Вищевказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022162250000400 від 01.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України про накладення арешту на мобільний телефон марки MEIZU М6Т, модель М811Н, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ 1 - НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 , який був вилучений під час проведення обшуку з адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_8 , із застосуванням заборони відчуження, користування, розпорядження.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_7 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали та ухвалення її з істотним порушенням вимог КПК України.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що слідчим не доведено того, що існує обґрунтована підозра що вчинення кримінального правопорушення такого ступеню тяжкості, щоб існувала необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, як зазначає апелянт сам мобільний телефон не відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.

Також, апелянт зазначає про те, що сама ухвала слідчого судді не відповідає вимогам КПК України, оскільки слідчим суддею не врахована розумність та співрозмірність обмеження права власності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника володільця майна на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження; збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально- правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3ст.170 КПК Українивстановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України.

Частиною 4ст. 170 КПК Українипередбачено, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх не застосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.1ст.98 КПК Українивбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні СВ Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12022162250000400 від 01.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.07.2022 року до ч/ч Одеського РУП № 2 надійшла заява від ОСОБА_10 про те, що 08.02.2022 року невстановлені особи шахрайський шляхом, зловживаючи довірою Є.Ліпіна заволоділи належним йому майном у вигляд товару народного споживання, а саме контейнеру з обувною продукцією, яку віг придбав у Китайській народній республіці, сума збитку встановлюється.

13.10.2022року напідставі ухвалиБіляївського районногосуду провадження№1-кс/496/1809/22від 28.09.2022року,проведено обшукжитлової квартириза адресою:: АДРЕСА_1 ,за місцеммешкання ОСОБА_8 ,в якійбуло виявленота вилучено мобільний телефон марки MEIZU М6Т, модель М811Н, 811НАСТ4223GF, ІМЕІ 1 - НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 . Постановою слідчого, вищевказаний мобільний телефон визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Як вбачається з клопотання слідчого, метою накладення арешту на майно є необхідність збереження речових доказів, так як виявлені та вилучені речі та предмети можуть містити будь-яку інформацію або інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. В свою чергу, не проведення вказаної дії у вигляді арешту майна призведе до недосягнення мети досудового розслідування, а також втрати будь-якої інформації відносно правопорушників, з метою збереження речових доказів, а також для подальшого проведення судової експертизи, у зв`язку із слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.

Зважаючи на положення ст. 98 КПК України, на переконання колегії суддів, є достатні підстави вважати, що мобільний телефон, на який накладено арешт, цілком відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженню, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінальних протиправних дій.

З огляду на викладене, є неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що зазначений мобільний телефон не відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Крім того, на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.Зазначене вказує на неспроможність доводів апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтованої підозри, яка б обґрунтовувалася застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Оскаржувана ухвала слідчого судді постановлення з дотримання вимог КПК України. Істотних порушень вимог КПК України, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Зважаючи на викладене апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року, якою накладено арешт на мобільний телефон марки MEIZU М6Т, модель М811Н, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ 1 - НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 , в межахкримінального провадженнявнесеного доЄРДР №12022162250000400від 01.07.2022року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК України із застосуванням заборони відчуження, користування, розпорядження без змін.

СУДДІ:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13