Постанова

від 15.11.2022 по справі 911/634/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2022 р. Справа№ 911/634/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: адвокат Поліщук В.А.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи -1 : адвокат Мохонько К.М.;

від третьої особи -2 : адвокат Мохонько К.М.;

від третьої особи -3 : адвокат Мохонько К.М.;

від третьої особи -4 : адвокат Мохонько К.М.;

від третьої особи -5 : адвокат Мохонько К.М.;

від третьої особи -6 : адвокат Мохонько К.М.;

від третьої особи -7 : адвокат Мохонько К.М.;

від третьої особи -8 : адвокат Мохонько К.М.;

від третьої особи -9 : адвокат Мохонько К.М.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/634/20 (суддя Конюх О.В., м. Київ, повний текст рішення складено та підписано 28.10.2020)

за позовом Фермерського господарства Селянського (фермерського) господарства "Колос"

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_6 ,

2) ОСОБА_4 ,

3) ОСОБА_5 ,

4) ОСОБА_3 ,

5) ОСОБА_7 ,

6) ОСОБА_2 ,

7) ОСОБА_8 ,

8) ОСОБА_9 ,

9) ОСОБА_1 ,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору оренди поновленим та додаткової угоди укладеною

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фермерського господарства Селянського (фермерського) господарства "Колос" (далі - позивач /ФГ (СФГ) «Колос») звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ (далі - відповідач /ГУ Держгеокадастру у Київській області) за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача громадян ОСОБА_6 (далі - третя особа-1/ ОСОБА_6 ), ОСОБА_4 (далі - третя особа -2/ ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - третя особа-3/ ОСОБА_5 ), ОСОБА_3 (далі - третя особа -4/ ОСОБА_3 ), ОСОБА_7 (далі - третя особа-5/ ОСОБА_7 ), ОСОБА_2 (далі - третя особа -3/ ОСОБА_2 ), ОСОБА_8 (далі - третя особа-7/ ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 (далі - третя особа-8/ ОСОБА_9 ) та ОСОБА_1 (далі - третя особа-9/ ОСОБА_1 ), в якому просить суд:

- визнати незаконною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області на поновлення договору оренди землі від 05.03.2019 року, який зареєстрований 18 грудня 2019 року за №040995400891 (кадастровий номер земельної ділянки 3224080300:03:004:0001), яка оформлена у вигляді листа від 16.12.2019 року №17994/0-9988/0/17-19;

- визнати поновленим договір оренди землі від 05.03.2009 року, укладений між Сквирською районною державною адміністрацією та СФГ "Колос", що зареєстрований Сквирським районним відділом "Київського обласного реєстраційного центру "Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 18 грудня 2009 року за №040995400891;

- визнати укладеною додаткову угоду №1 від 15.01.2020 року про поновлення договору оренди землі від 05 березня 2019 р., що зареєстрований від 18 грудня 2009 р., за №040995400891 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та Фермерським господарством Селянське (фермерське) господарство "Колос", у редакції запропонованій позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ФГСФГ "Колос" є орендарем спірної земельної ділянки кадастровий номер 3224080300:03:004:0001 за договором від 05.03.2009, укладений із Сквирською РДА, який зареєстрований Сквирським районним відділом "Київського обласного реєстраційного центру ДП "Центр державного земельного кадастру" 18.12.2009 за №040995400891, укладеного на 10 років, отже строк договору було встановлено до 18.12.2019.

Як вказує позивач, з 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до якого розпорядником орендованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності став відповідач - ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Позивач належним чином добросовісно виконував обов`язки орендаря та відповідно до свого переважного права звернувся до відповідача ГУ Держгеокадастру у Київській області із листом від 14.11.2019 №03 щодо поновлення договору на новий строк та із додаванням проекту відповідної додаткової угоди із строком оренди на 7 років та річною орендною платою в сумі 12% від нормативної грошової оцінки. Відповідач у відповідь, не відмовляючи у поновленні договору, листом від 16.12.2019 №17994/0-9988/0/17-19, який був направлений позивачу поштою 24.12.2020, запропонував включити у додаткову угоду додаткові умови.

Позивач зазначає, що погодився на всі пропозиції відповідача та виконав всі його вимоги, направивши до відповідача із листом від 15.01.2020 №01/2020 виправлений проект додаткової угоди, однак, відповідач листом від 13.02.2020 надав відмову у поновленні договору на новий строк та в укладенні додаткової угоди незаконно та із порушенням встановленого законом місячного строку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/634/20 позов Фермерського господарства Селянського (фермерського) господарства "Колос" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області у справі №911/634/20 задоволено частково; визнано укладеною Додаткову угоду № 1 від 15.01.2020 про поновлення Договору оренди землі від 05 березня 2009 року, що зареєстрований 18 грудня 2009 року за №040995400891 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та Фермерським господарством Селянським (фермерським) господарством "Колос" (у редакції викладеній в оскаржуваному рішенні); у задоволенні решти вимог відмовлено.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2102,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання укладеної додаткової угоди, суд першої виходив з того, що позивач, який як добросовісний орендар належно виконував умови договору, у визначених законом та договором порядку та строк звернувся до належного орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору оренди, однак ГУ Держгеокадастру, спочатку не заперечуючи проти укладення додаткової угоди на змінених умовах та пропонуючи включити до останньої додаткові умови, у подальшому безпідставно ухилився від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки на нових погоджених умовах згідно з ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною та скасування відмови ГУ Держгеокадастру у Київській області на поновлення Договору оренди землі від 05.03.2009 та про визнання Договору оренди землі від 05.03.2009 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (далі - скаржники) звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а також норм процесуального права, а саме - ст.ст. 74, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, узагальненні доводи скаржників зводяться до того, що:

- місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що відповідач у встановлений законом місячний строк розглянув лист-повідомлення позивача і своїм листом не надав згоди на поновлення договору оренди та заперечив проти укладення додаткової угоди;

- реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною 1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою процедури, так і наявності волевиявлення сторін. З огляду на те, що відповідач - орендодавець у встановлений законом порядок та строк розглянув повідомлення позивача - орендаря, та ще до закінчення строку дії договору надав недвозначну відмову від поновлення договору та укладення додаткової угоди, за наявності таких заперечень не можна вважати додаткову угоду укладеною;

- матеріали справи не містять доказів того, що на час реалізації позивачем переважного права спірна земельна ділянка була передана в оренду іншим особам, навпаки, вбачається, що відповідач розпочав процедуру передачі спірної земельної ділянки у власність фізичним особам - учасникам бойових дій на підставі ст. 118, 121 ЗК України, якими встановлено право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства;

- за відсутності факту порушення переважного права позивача, останній намагається протиправно змусити власника віддати спірну земельну ділянку саме в оренду, а не розпорядитись нею у будь-який інший не заборонений спосіб, що надає протиправну можливість орендареві безкінечно утримувати у своєму користуванні земельну ділянку, регулярно звертаючись до орендодавця про поновлення договору оренди;

- залишив поза увагою той факт, що у даній справі мало місце наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди, і у матеріалах справи відсутні докази того, що сторони дійшли згоди щодо нових істотних умов договору;

- не надано належної оцінки листу відповідача від 16.12.2019;

- помилкового висновку про те, що сторони увійшли у процедуру поновлення договору оренди та розпочали узгодження умов договору, оскільки лист відповідача від 16.12.2019 не містив відомостей про те, що додаткова угода буде укладена у разі приведення її у відповідність до вимог цього листа.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/634/20 ( в оскаржуваній скаржниками частині), посилаючись на те, позивач завчасно повідомив відповідача про свій намір укласти договір оренди на новий строк. Відповідач у свою чергу запропоновував нові умови цього договору, які орендарем прийняті без зауважень. Відтак, за твердженнями позивача, місцевий господарський су дійшов вірного висновку про те, що у процесі погодження істотних умов договору в порядку визначеному ч.ч. 1-5 Закону України «Про оренду землі» сторонами було досягнуто згоди щодо нових умов договору оренди, а тому подальше ухилення відповідача від укладення додаткової угоди до договору на нових узгоджених умовах є правомірним і є підставою для визнання такої угоди укладеною у судовому порядку. Також позивач зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Земельний кодекс України не передбачає можливості одночасного існування декількох правових титулів щодо земельних відносин.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/634/20 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує про те, що місцевий господарський суд неправильно застосував положення ч.ч. 1-5 Закону України «Про оренду землі» та залишив поза увагою той факт, що ні волевиявлення орендодавця, ні досягнення між сторонами згоди щодо продовження дії договору із застосуванням переважного права орендаря, у даному випадку не відбулося.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/634/20, розгляд призначено на 22.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 відкладено розгляд справи №911/634/20 на 26.01.2021.

Проте у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Разіної Т.І. у відпустці, судове засідання, призначене на 26.01.2021, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі № 911/634/20 призначено на 23.02.2021.

23.02.2021 судом було оголошено перерву у судовому до 16.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №911/634/20 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі № 911/634/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19; зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи № 903/1030/19 Великою Палатою Верховного Суду.

Як убачається із Єдиного державного реєстру судових рішень 31.08.2021 Великою Палатою Верховного Суду було прийнято постанову у справі №903/1030/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 поновлено провадження у справі №911/634/20; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі № 911/634/20 на 09.08.2022.

Проте у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу суду у відпустці, судове засідання, призначене на 09.08.2022, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки у даті судового засідання) розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі № 911/634/20 на 18.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 відкладено розгляд справи №911/634/20 на 15.11.2022.

Явка представників сторін

У судове засідання 15.11.2022 з`явився представник позивача та представник скаржників.

Відповідач своїх представників у судове засідання не направив, про те 24.10.2022 подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Вказане клопотання судом задоволено.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на подане ГУ Держгеокадастру у Київській області про розгляд справи без участі представника відповідача, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Позиція представників сторін у справі

У судовому засіданні 15.11.2022 представник скаржників доводи апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/634/20 скасувати та прийняти нове, яким відмовити ФГ Селянського (фермерського) господарства "Колос" у задоволенні позову.

У судовому засіданні 15.11.2022 представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.02.2009 Сквирською РДА прийняте розпорядження №122 «Про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення СФГ «Колос» в межах Антонівської сільської ради».

05.03.2009 між Орендодавцем - Сквирською районною державною адміністрацією та орендарем СФГ «Колос» було укладено договір оренди землі (далі- Договір), відповідно п. 1.1 якого до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду терміном на 10 років з дати державної реєстрації договору земельну ділянку площею 20,0 га, у тому числі ріллі 19,7 га, 0,3 га полезахисних смуг зі земель запасу для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в межах Антонівської сільської ради. Орендна плата визначена в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 8032,71 грн. за рік (п. 7. Договору).

Відповідно до п. 6 Договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На орендовану земельну ділянку встановлені правові обмеження: заборона на зміну цільового призначення; дотримання природоохоронних вимог при використанні (п. 22 Договору).

Договір зареєстровано Сквирським районним відділом «Київського обласного реєстраційного центру Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.12.2009 за №040995400891.

Відтак, строк дії договору було встановлено до 18.12.2019.

Земельна ділянка була передана орендарю за Актом приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 05.03.2009.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру від 06.11.2019, 09.07.2016 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3224080300:03:004:0001 площею 19,9998 га, державної власності за адресою Київська область, Сквирський район, Антонівська сільська рада, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства.

Згідно із Витягу Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.11.2019, 08.11.2019 до реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис 34097110 про реєстрацію на земельну ділянку кадастровий номер 3224080300:03:004:0001 іншого речового права: права оренди СФГ «Колос» (код 20599743) на підставі договору оренди землі від 05.03.2009, строк дії 18.12.2019.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно до частин 3, 4 ст. 122 ЗК України (в редакції Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відтак, спірна земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення з 2013 року належала до юрисдикції територіального органу Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру - Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Законом України від 12.02.2015 № 191-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" було внесено зміни до частини третьою ст. 19 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Відповідно до пункту 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

14.11.2019 ФГ (СФГ) «Колос» звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із листом-повідомленням від 14.11.2019 №03, яким, керуючись ст. 777 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі», Законом України «Про фермерське господарство» повідомив ГУ Держгеокадастру у Київській області про намір скористатися переважним правом на укладення Договору оренди землі на новий строк та пропонував поновити дію договору оренди від 05.03.2009 строком на сім років та пропонував встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

До листа-повідомлення було додано:

1) підписаний ФГ (СФГ) «Колос» проект додаткової угоди №1 від 14.11.2019 в трьох примірниках;

2) копія витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

3) копія договору оренди землі від 05.02.2009 з додатками;

4) копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права;

5) копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

6) копія довідки про відсутність заборгованості ГУ ДПС у Київській області;

7) копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб по ФГ (СФГ) «Колос»;

8) копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера голови ФГ (СФГ) «Колос».

24.12.2020 (згідно календарного штемпелю на конверті) ГУ Держгеокадастру у Київській області направило до ФГ (СФГ) «Колос» лист від 16.12.2019 №17994/0-9988/0/17-19, яким повідомило, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2004 №220 визначено типовий договір оренди, істотними умовами якого згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є зокрема, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру та інші умови - дані агрохімічного паспорта земельної ділянки.

Орендодавець вказав, що у проекті додаткової угоди невірно зазначено строк дії договору оренди та розмір орендної плати з урахуванням даних нормативної грошової оцінки, розміру відсоткової ставки.

Крім того, відсутнє доповнення пункту 22 договору оренди землі про наявність обмежень у використанні земельної ділянки із врахуванням даних Державного земельного кадастру.

Додатково орендодавець рекомендував включити до додаткової угоди пункт щодо утримання та збереження земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив сільськогосподарського призначення і забезпечення виконання ним функцій агролісотехнічної меліорації.

Враховуючи умови, викладені у додатковій угоді, ГУ Держгеокадастру у Київській області не надало згоди на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Отримавши вказаний лист, позивач 26.12.2019 уклав договір №00-01-42-0960 із Державною установою «Інститут охорони грунтів України» про проведення робіт з моніторингу грунтів на площі 19,9998 га вартістю 6624,43 грн. Актом приймання-передачі виконаних робіт від 16.01.2020 виконавець Державна установа «Інститут охорони грунтів України» передав, а замовник ФГ (СФГ) «Колос» прийняв виконані роботи, в тому числі виготовлені агрохімічні паспорти полів, картограми вмісту елементів живлення.

16.01.2020 ФГ (СФГ) «Колос» повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із листом-повідомленням від 15.01.2020 №01/2020, відповідно до якого повідомило відповідача про те, що зауваження ГУ Держгеокадастру у Київській області було виконано, скориговано проект додаткової угоди, а саме:

скориговано строк дії договору (на 7 років, строком до 17.12.2026 року) ,

скориговано розмір орендної плати (12% від нормативної грошової оцінки 82 412,06 грн. на рік);

зазначено дані агрохімічного паспорту земельної ділянки;

зазначено дані про обмеження у використанні земельної ділянки відповідно до даних Державного земельного кадастру;

зазначено про обов`язок утримання та збереження земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами.

До листа-повідомлення було додано: 1) підписаний ФГ (СФГ) «Колос» проект додаткової угоди №1 в редакції від 15.01.2020 в трьох примірниках; 2) копія агрохімічного паспорта земельної ділянки, 3) копія витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; 4) копія договору оренди землі від 05.02.2009 з додатками; 5) копія витягу з Державного реєстру речових рав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; 6) копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; 7) копія довідки про відсутність заборгованості ГУ ДПС у Київськівй області; 8) копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб по фг (СФГ) «Колос»; 9) копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера голови ФГ (СФГ) «Колос».

21.02.2020 (згідно календарного штемпелю на конверті) ГУ Держгеокадастру у Київській області направило до ФГ (СФГ) «Колос» лист від 13.02.2020 №698/0-591/0/17-20, яким повідомило, що звернення ФГ (СФГ) «Колос», про поновлення договору оренди землі, яке надійшло 15.11.2019, було розглянуто, за результатами розгляду ГУ Держгеокадастру у Київській області заперечило у поновленні договору оренди землі у зв`язку із недосягненням згоди по істотним умовам договору.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників позивача та представника скаржників, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга третіх осіб 1-9, не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ст. 2 Закону України «Про оренду відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 15 та ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній до 16.01.2020) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Так, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Правову позицію щодо розмежування зазначених підстав поновлення договору оренди землі наведено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц та у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до частин 1- 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення та надати відповідь з правовим обґрунтуванням, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач відповідно до закону в установлений Договором оренди від 05.03.2009 строк звернулося до ГУ Держгеокадастру у Київській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди та іншими документами, тобто належним чином виконало свій обов`язок щодо повідомлення Орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сторони увійшли у процедуру поновлення договору на підставі правової конструкції, унормованої частинами 1- 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», та розпочали узгодження умов договору пов`язане із суттєвими змінами у земельному законодавстві, які не залежать від волі сторін та відбулись за час з моменту укладення договору.

Водночас ГУ Держгеокадастру у Київській області не дотримано вимог частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, ГУ Держгеокадастру у Київській області у листі від 16.12.2019 № 17994/0-9988/0/17-19 зазначило про невідповідність проекту додаткової угоди ФГ (СФГ)»Колос».

При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідач зазначив, що у проекті невірно зазначено строк договору, але не зазначив, у чому саме полягає помилка. При цьому частина третя статті 19 Закону України «Про оренду землі» обмежує мінімальний строк оренди земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства - 7 років, а максимальний строк встановлений частиною першою вказаної статті - 50 років.

Так, само у листі вказано про невірне зазначення орендної плати, однак не зазначено у чому саме полягає помилка. При цьому позивач запропонував максимально можливий розмір орендної плати відповідно до змін у Податковому кодексі України - 12% від нормативної грошової оцінки.

Наявність обмежень у використанні земельної ділянки, про яке йдеться у листі, визначені пунктом 22 Договору оренди і у зазначений пункт додатковою угодою, доданою до листа позивача від 14.11.2019, внесення змін не пропонувалось.

Також пункти 14 та 25 Договору оренди землі, до яких не пропонувалися зміни, зобов`язували орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, з умовою раціонального використання землі, недопущення забруднення, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів.

Водночас, відповідач як орендар, не надавши недвозначної відмови в укладенні додаткової угоди, запропонувало внести інші зміни (утримання полезахисних смуг) та подати додаткові документи (дані агрохімічного паспорта земельної ділянки), у зв`язку з чим позивач як орендар зробив обґрунтований висновок про те, що додаткова угода буде укладена у разі приведення її у відповідність до вимог листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 16.12.2019.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України "Про оренду землі" не передбачав надання орендарем в обов`язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди, а відповідно до частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

При цьому, як вірно зауважив місцевий господарський суд, лист ГУ Держгеокадастру у Київській області від 16.12.2019 №17994/0-9988/0/17-19 був фактично направлений орендарю 24.12.2019, тобто із пропуском передбаченого законом місячного строку для надання відповіді, що у даному випадку має суттєве значення, оскільки вказаний лист був направлений орендарю після закінчення строку договору оренди, що унеможливило для ФГ (СФГ) «Колос» надати відповідь та завершити узгодження умов до закінчення строку дії договору оренди (18.12.2019).

Верховний Суд неодноразово наголошував про те, що відмова у поновленні договору оренди має бути недвозначною та обґрунтованою, що у даному випадку з матеріалів справи не вбачається.

Орендар виконав всі вимоги орендодавця, зі листом-повідомленням від 15 01.2020 подав всі витребувані документи та виправлений проект додаткової угоди (в редакції, наведеній у позовній заяві).

У листі від 13.02.2020 ГУ Держгеокадастру у Київській області заперечило проти поновлення договору, безпідставно зазначаючи, що орендар не вчинив необхідних дій для укладення додаткової угоди та у зв`язку з недосягненням домовленості щодо істотних умов договору, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", переважне право за договором оренди землі є припиненим.

Зазначене свідчить про порушення Управлінням вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відтак ГУ Держгеокадастру у Київській області під час розгляду листа-повідомлення ФГ (СФГ) «Колос» щодо поновлення договору на підставі положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" діяло не у спосіб, що встановлений законом, чим порушило вимоги частини 2 статті 19 Конституції України.

При реалізації позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі відповідач спочатку не надав обґрунтованої недвозначної відмови щодо укладення договору оренди від 05.03.2009 на новий строк на змінених умовах, а пропонував додаткові умови у листі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 16.12.2019 № 17994/0-9988/0/17-19, який був надісланий позивачу поза межами встановленого місячного строку для відповіді.

Відповідно до імперативних вимог частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції до 15.07.2020) додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Позивач погодився на всі умови та надав відповідачу виправлену редакцію додаткової угоди (16.01.2020) в межах місячного строку після закінчення договору оренди землі (18.12.2019).

Суд встановив, що має місце порушення право позивача, який як добросовісний орендар належно виконував умови договору, у визначених законом та договором порядку та строк звернувся до належного орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору оренди.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що зміна умов договору була спричинена не ініціативою орендаря, а змінами у законодавстві, які відбулись незалежно від волі сторін договору, і запропоновані орендарем зміни договору містили найвигідніші умови для орендодавця (найменший строк оренди - сім років замість десяти, та найбільшу ставку орендної плати - 12% замість 3%, що свідчить про добросовісність поведінки орендаря.

Проте, ГУ Держгеокадастру, спочатку не заперечуючи проти укладення додаткової угоди на змінених умовах та пропонуючи включити до останньої додаткові умови, у подальшому безпідставно ухилився від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки на нових погоджених умовах згідно з частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

За наведених обставин наявні підстави для захисту порушеного переважного права ФГ (СФГ) «Колос» на поновлення договору оренди від 05.03.2019 шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення цього договору в редакції позивача, яка передбачає внесення до договору змін у частині узгодженого строку дії договору - 7 років та орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконною та скасування відмови ГУ Держгеокадастру у Київській області на поновлення Договору оренди землі, та про визнання поновленим Договору оренди землі від 05.03.2009, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Разом із тим, викладена у листі відповідача від 16.12.2019 №17994/0-9988/0/17-19 позиція у відповідь на звернення позивача не носить характеру такого індивідуального правового акту, який міг би бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Водночас, вказаний лист також і не містить недвозначної відмови у поновленні договору оренди, а свідчить про те, що сторони почали узгодження додаткових умов із врахуванням змін у законодавстві.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

А отже, належним способом захисту порушеного права позивача як орендаря земельної ділянки буде позов про визнання укладеною відповідною додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про зобов`язання укласти додаткову угоду чи вимога про визнання поновленим договору оренди не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Відповідна правова позиція відображена у постановах КГС ВС: від 06.12.2018 у справі № 922/3963/17; від 06.12.2018 у справі №911/3144/17; від 18.04.2019 у справі № 917/848/18; від 06.03.2019 у справі № 916/600/18; від 25.04.2019 у справі № 908/913/18; від 04.04.2019 у справі №905/659/18; від 04.04.2019 у справі №905/174/18; від 13.02.2019 у справі №911/3225/17; від 19.03.2019 у справі №908/1805/17; від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ФГ (СФГ) «Колос» про визнання незаконною та скасування відмови ГУ Держгеокадастру у Київській області на поновлення Договору оренди землі від 05.03.2009 та про визнання Договору оренди землі від 05.03.2009 задоволенню не підлягають, з огляду на неправильне обрання позивачем способу захисту права.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та убачається із матеріалів справи, що незважаючи на наявність у позивача ФГ (СФГ) «Колос» прав на орендовану земельну ділянку, Головне управління Держгеокадастру у Київській області видало накази, якими надало дозвіл дев`ятьом громадянам (третім особам у справі) на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок по 2,000 га кожна із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки із кадастровим номером 3224080300:03:004:0001, щодо якої розглядався спір у справі №911/634/20, а саме видано:

ОСОБА_6 - наказ від 27.02.2020 №10-2254/15-20-сг;

ОСОБА_4 - наказ від 27.02.2020 №10-2257/15-20-сг;

ОСОБА_5 - наказ від 27.02.2020 №10-2259/15-2о-сг;

ОСОБА_3 - наказ від 27.02.2020 №10-2261/15-20-сг;

ОСОБА_7 - наказ від 27.02.2020 №10-2264/15-20-сг;

ОСОБА_2 - наказ від 27.02.2020 №10-2267/15-20-сг;

ОСОБА_12 - наказ від 28.02.2020 №10-2384/15-20-сг;

ОСОБА_8 - наказ від 28.02.2020 №10-2382/15-20-сг;

ОСОБА_1 наказ від 06.03.2020 №10-2566/15-20-сг.

Земельний кодекс України не передбачає можливості одночасного існування декількох правових титулів щодо об`єкта земельних відносин.

Виходячи з приписів статей 116, 123 ЗК України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що свідчить про відсутність подвійного правового титулу на спірну земельну ділянку.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом (наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників справи на позицію, викладену в постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2020 в аналогічній справі 912/1860/19.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Інші наведені доводи скаржників, викладені в поданій ними апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/634/20, та, відповідно, апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/634/20 підлягає поновленню.

Так, судді Іоннікова І.А. та Тарасенко К.В. з 17.11.2022 по 01.12.2022 перебували у відпустці; головуючий суддя - Разіна Т.І. з 21.11.2022 по 01.12.2022 - перебувала у відпустці, суддя Іоннікова І.А. з 06.12.2022 по 10.12.2022 перебувала на лікарняному.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/634/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №911/634/20.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу №911/634/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями -12.12.2022.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко