Постанова

від 06.12.2022 по справі 910/21169/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. Справа № 910/21169/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Гаращенко І.В.

відповідача - Шох С.М.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" та Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа"

на рішення Господарського суд міста Києва від 30.08.2022 (повне рішення складено 12.09.2022)

у справі №910/21169/21 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд"

до Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа"

про визнання недійсним рішення.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" звернулося з позовом до Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" про визнання недійсним рішення ради біржі від 20.11.2019 про накладення на позивача штрафу в сумі 1586055,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте радою біржі та підписане президентом рішення про накладення на учасника аукціону №1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" штрафу в сумі 1586055,00 грн не відповідає вимогам закону. Зокрема, на думку позивача спірне рішення не могло бути прийняте президентом біржі, оскільки положення п. 8.2.1 статуту біржі суперечить Закону України "Про товарну біржу". Також, позивач вказує на те, що штраф був накладений на підставі Правил біржової торгівлі, що були затверджені не уповноваженою особою - президентом біржі, а не загальними зборами чи особою, ними уповноваженою. З огляду на зазначене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" просить визнати недійсним рішення ради біржі від 20.11.2019, яким накладено на позивача штраф у сумі 1586055,00 грн, що становить 50% від сплаченого ним до початку аукціону гарантійного внеску.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 відкрито провадження у справі №910/21169/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі №910/21169/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права та неповною мірою з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи.

Узагальнено заперечення скаржника зводяться до того, що спірне рішення не могло бути прийняте президентом біржі, а штраф був накладений на підставі Правил біржової торгівлі, що затверджені не уповноваженою особою. Проте, на переконання позивача, місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги наведені доводи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" у справі №910/21169/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" у справі №910/21169/21, призначено її до розгляду на 08.11.2022, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі №910/21169/21, Товарна біржа "Міжрегіональна українська біржа" також подала апеляційну скаргу, згідно якої просить змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення, виключивши з його мотивувальної частини висновки щодо встановлення наступних обставин:

"З матеріалів справи вбачається, що Правила проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства були затверджені Президентом ТБ "Міжрегіональна Українська Біржа" Зіміним С.Л.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про товарну біржу" Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

Відповідно до п. 8.1.1 статуту ТБ "Міжрегіональна Українська Біржа" вищим органом Біржі є загальні збори членів Біржі. До компетенції загальних зборів відноситься затвердження Правил біржової торгівлі і інших внутрішніх документів Біржі (п. 8.1.2 Статуту).

Згідно з п. п. 8.3.1, 8.3.4 Статуту для управління поточною діяльністю Біржі та забезпечення її функцій призначається Президент, який вирішує усі питання діяльності Біржі, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів, або, що віднесені за цим Статутом та внутрішніми документами Біржі до виключної компетенції іншого органу Біржі.

Відтак, враховуючи положення закону та Статуту Біржі, Правила проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства мав затверджувати не Президент Біржі, а загальні збори Біржі (або орган ними уповноважений). Разом з тим, у матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували, що Президент Біржі є уповноваженою загальними зборами Біржі особою на затвердження Правил проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства.

Отже, за висновком суду вищезазначені Правила були затверджені не уповноваженою особою. Проте, вказана обставина не свідчить про недійсність рішення про накладення штрафу на позивача, оскільки Правила проведення торгів недійсними (протиправними) не визнавались, та це питання не є предметом даного спору, а суд не може виходити за межі позовних вимог.

Отже, оскільки визнання недійсним рішення Ради Біржі від 20.11.2019 з підстав затвердження не уповноваженою особою Правил проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства є неможливим без визнання таких Правил недійсними (незаконними), то суд вважає доводи позивача у цій частині безпідставними".

Натомість, резолютивну частину оскаржуваного рішення відповідач просить залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач вважає, що обставини з приводу встановлення невідповідності вимогам закону Правил біржової торгівлі з підстав затвердження їх не уповноваженою особою не можуть входити до предмета судового дослідження у даній справі, такі обставини не стосуються предмета спору, а зроблений судом про це висновок у мотивувальній частині рішення неправильно відображає мотиви відмови у задоволенні позову.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2022 апеляційну скаргу Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" у справі №910/21169/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" у справі №910/21169/21 без руху до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

25.10.2022 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/21169/21 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 апеляційну скаргу Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" у справі №910/21169/21 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення без руху апеляційної скарги шляхом надання додаткових обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

До суду 07.11.2022 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд", призначеного на 08.11.2022, мотивоване тим, що про наявність апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження стало відомо лише 04.11.2022 після ознайомлення представника з матеріалами справи. Тому, відповідач не зміг подати відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд". Також відповідач зазначив, що ухвалою суду від 31.10.2022 його апеляційну скаргу у даній справі залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. Зазначене перешкоджає розгляду справи у призначеному судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 вказане клопотання задоволено та відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" до 06.12.2022.

До суду 10.11.2022 від Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду з додатковими обґрунтуваннями та доказами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" у справі №910/21169/21, об`єднано її в одне апеляційне провадження для спільного розгляду зі скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд", призначено до розгляду на 06.12.2022, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

До суду 21.11.2022 від Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити в силі з урахуванням вимог його апеляційної скарги.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа", що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У призначене судове засідання 06.12.2022 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті поданих апеляційних скарг.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 18.10.2019 на офіційних сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України Товарною біржею "Міжрегіональна українська біржа" було опубліковано оголошення №63697 про проведення першого аукціону з продажу майна підприємства-банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тор", призначеного на 19.11.2019 об 11:00 год. за адресою: 01034, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Пушкінська, буд. 9Г.

Оголошення містило наступні умови проведення торгів, зокрема:

- розмір гарантійного внеску становить 10% початкової вартості лоту №1, без ПДВ. Порядок оплати гарантійного внеску: безготівкове перерахування на рахунок організатора аукціону. Отримувач: ТБ "МУБ". Кінцевий строк та час оплати гарантійного внеску: до 15:00 год. 11.11.2019;

- рішення про допуск заявників до участі в аукціоні приймається за наслідками розгляду представлених заяв на участь в аукціоні і оформлюється протоколом про визначення учасників аукціонів, який складається 11.11.2019. До участі в торгах допускаються заявники, які подали заяви та відповідні документи, що відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заявники, допущені до участі в торгах, визнаються учасниками аукціону.

07.11.2019 позивач звернувся до Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" з заявою №20 від 07.11.2019 про участь в аукціоні, до якої було додано усі необхідні документи, у тому числі докази сплати гарантійного внеску в розмірі 3172110,41 грн.

11.11.2019, оскільки гарантійний та реєстраційний внески були сплачені позивачем у повному обсязі, а подані останнім документи відповідали встановленим до них вимогам, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" було визнано учасником №1 аукціону, про що організатором аукціону складено протокол №1.

19.11.2019 було розпочато перший повторний аукціон з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тор" з можливістю зниження початкової вартості до -50% від стартової ціни продажу.

20.11.2019 рішенням ради біржі вирішено накласти на учасника аукціону №1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" штраф на підставі п. 17 Правил біржової торгівлі товарної біржі "Межрегіональна українська біржа" за порушення правил біржової торгівлі у розмірі 1586055,00 грн, що становить 50% від сплаченої суми, як гарантійний внесок за лотом №1.

Зазначене рішення мотивовано тим, що позивач не запропонував свою ціну за лот, що відповідно до п. 17 наведених правил є підставою для накладення на учасника аукціону штрафу у розмірі 50% відсотків від сплаченого ним до початку гарантійного внеску за лотом.

21.11.2019 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" від біржі надійшли грошові кошти в сумі 1586055,21 грн, що становить 50% від сплаченого гарантійного внеску.

22.11.2019 на сайті Вищого господарського суду України (номер публікації 64217) за підписом президента біржі розміщено інформаційне повідомлення про визнання аукціону (відкритих торгів) з продажу майна банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тор" таким, що відбувся. Переможцем за лотом №1: цілісний майновий комплекс став учасник № 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост енерджі груп", який запропонував найвищу ціну.

З`ясувавши причини повернення не всіх коштів гарантійного платежу, позивач дізнався, що рішенням ради біржі на нього було накладено штраф в сумі 1586055,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" вказує, що:

- прийняте радою біржі та підписане президентом рішення про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" штрафу в сумі 1586055,00 грн не відповідає вимогам закону, оскільки таке рішення не могло бути прийняте президентом біржі;

- штраф накладено на підставі Правил біржової торгівлі, що були затверджені не уповноваженою особою - президентом біржі, а не загальними зборами чи особою, ними уповноваженою, тому положення статуту відповідача щодо затвердження правил біржової торгівлі президентом не відповідають закону.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що спірне рішення ради біржі про накладення штрафу на позивача було прийняте на підставі та з урахуванням усіх вимог закону, а також спеціальних норм, якими регулюється торгівельно-біржова діяльність. Зі свого боку, позивач як учасник аукціону, порушив обов`язкові для усіх учасників торгів Правила проведення торгів біржі, не запропонувавши жодної ціни за лот, у зв`язку з чим відповідач застосував до нього штраф. Окрім цього, відповідач також вказав, що позивач намагався повернути вищевказаний гарантійний внесок у повному обсязі, з урахуванням суми накладеного штрафу, проте рішеннями судів у справі №910/16717/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" до Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" про стягнення гарантійного внеску було відмовлено. Вказане рішення містить обставини, що є преюдиціальними для вирішення даного спору, а тому такі обставини в силу ст. 75 ГПК України є обов`язковими для суду.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, вказав на те, що відповідно до положень статуту біржі функції ради біржі (у період між загальними зборами членів біржі) покладено на президента біржі, яким на час спірного рішення був Зімін С.Л. Тому, прийняття останнім спірного рішення від імені ради біржі про накладення на позивача штрафу є правомірним, оскільки не суперечить Закону України "Про товарну біржу", який, у свою чергу, не обмежує права президента біржі приймати рішення про накладення штрафу на учасника торгів.

Поряд з цим, суд вказав на те, що враховуючи положення закону та статуту біржі, Правила проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства мав затверджувати не президент біржі, а загальні збори біржі (або орган ними уповноважений). Разом з цим, у матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували, що президент біржі є уповноваженою загальними зборами біржі особою на затвердження Правил проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства. За висновками суду вищезазначені правила були затверджені не уповноваженою особою. Проте, вказана обставина не свідчить про недійсність рішення про накладення штрафу на позивача, оскільки правила проведення торгів недійсними (протиправними) не визнавалися та це питання не є предметом даного спору, а суд не може виходити за межі позовних вимог. Отже, оскільки визнання недійсним рішення ради біржі від 20.11.2019 з підстав затвердження не уповноваженою особою Правил проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства є неможливим без визнання таких правил недійсними (незаконними), суд визнав доводи позивача у цій частині безпідставними.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу відмови у задоволенні позовних вимог. Проте, колегія суддів вказує на те, що місцевий господарський суд, встановлюючи у судовому рішенні обставини щодо затвердження Правил проведення торгів не уповноваженою особою, вийшов за межі предмета спору, оскільки правомірність ухвалення оспорюваного рішення про накладення штрафу обмежується лише дослідженням обставин дотримання позивачем правил проведення торгів.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні у його мотивувальній частині шляхом виключення висновків місцевого господарського суду щодо затвердження правил проведення торгів відповідача не уповноваженою особою.

Наведене апеляційний суд вважає за можливе обґрунтувати наступним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 278 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила здійснення торговельно-біржової діяльності визначаються цим кодексом, прийнятими відповідно до нього законами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 279 ГК України товарна біржа є особливим суб`єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов`язаним з ним торговельним операціям.

Правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України визначені спеціальним законом у сфері торговельно-біржової діяльності, а саме Законом України "Про товарну біржу".

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу (ч. 4 ст. 1 Закону України "Про товарну біржу").

Відповідно до ст. 280 ГК України та ст. 3 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа має право встановлювати відповідно до цього закону та чинного законодавства України власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов`язковими для всіх учасників торгів.

Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до законодавства і є основним документом, що регулює порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та роз`яснення спорів з цих питань (ст. 281 ГК України).

Судом першої інстанції встановлено, що під час здійснення своєї фахової діяльності та, зокрема, станом на час виникнення спірних правовідносин, Товарна біржа "Міжрегіональна українська біржа" керувалася нормами чинного законодавства України з урахуванням особливостей, які передбачені спеціальним законодавством у сфері торговельно-біржової діяльності, а саме Законом України "Про товарну біржу", Правилами біржової торгівлі тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були розроблені власні правила біржової торгівлі - Правила проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства (далі - Правила), затверджені 15.02.2017 президентом біржі Зіміним С.Л. та визначені як обов`язкові для всіх учасників торгів.

Згідно з п. 17 Правил з ціллю запобігання навмисного заниження початкової ціни лоту під час проведення аукціонів з можливістю зниження початкової вартості кожен з учасників у будь-якому разі зобов`язаний запропонувати свою ціну за лот. У разі не виконання цієї умови на такого учасника накладається штраф у розмірі 50% (п`ятдесяти) відсотків від сплаченого ним до початку гарантійного внеску за даним лотом.

На підставі вказаного п. 17 Правил за результатами проведення аукціону відповідач утримав з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" штраф у розмірі 50% коштів від суми гарантійного внеску, сплаченого останнім.

Зазначені обставини були встановлені у справі №910/16717/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" до Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" про стягнення грошових коштів у сумі 1909349,73 грн, з яких: 1586055,20 грн - сума гарантійного внеску та 323294,53 грн - пеня.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі №910/16717/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.07.2021, у задоволенні вказаного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" було відмовлено.

В межах розгляду спору у справі №910/16717/19 судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" як учасник аукціону (торгів), порушило обов`язкові для всіх учасників торгів Правила, не запропонувавши жодної ціни за лот, за що на такого учасника накладено штраф у розмірі 50% від сплаченого гарантійного внеску за лотом, передбачений Правилами.

Колегія суддів вказує на те, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 та 30.08.2022 у справі №904/1427/21).

Відповідно до висновків щодо застосування ст. 75 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиціальною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту. Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

На переконання колегії суддів, обставини, встановлені у справі №910/16717/19, є преюдиціальними по відношенню до даної справи, оскільки судами, фактично, досліджувалися ці ж самі правовідносини між сторонами, а досліджувані обставини у справі №910/16717/19 належать до предмета доказування у справі, що переглядається.

Конкретизуючи зазначений висновок, апеляційний суд вказує на те, що судами у справі №910/16717/19 встановлені обставини щодо правомірності та законності дій відповідача при накладенні рішенням ради біржі від 20.11.2019 штрафу у сумі 1586055,00 грн, що становить 50% від сплаченого позивачем гарантійного внеску. Також суди встановили, що позивач, погодившись з порушенням Правил, не надав жодних зауважень щодо проведення аукціону, не висловив у подальшому будь-яких зауважень/пропозицій щодо прийнятого біржею рішення, у тому числі щодо його правомірності.

Як було зазначено вище, звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" вказує, зокрема, на те, що зазначене рішення є неправомірним, оскільки президент біржі Зімін С.Л. не мав права приймати таке рішення від імені ради біржі, виходячи з того, що положення статуту відповідача, а саме п. 8.2.1, суперечать Закону України "Про товарну біржу".

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про товарну біржу" вищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів. У період між загальними зборами членів товарної біржі управління нею здійснює біржовий комітет (рада біржі). Біржовий комітет (рада біржі) і контрольна (ревізійна) комісія обираються загальними зборами членів товарної біржі, компетенція та повноваження комітету і комісії визначаються статутом товарної біржі.

У матеріалах справи наявна копія статуту Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа", затвердженого протоколом загальних зборів членів №12 від 02.08.2016.

Відповідно до п. 8.2.1 вказаного статуту в період між загальними зборами членів біржі управління біржею здійснює рада біржі, функції якої виконує президент біржі, який обирається загальними зборами членів біржі з числа засновників чи членів біржі, та має встановлювати порядок своєї роботи по всіх питаннях діяльності біржі і самостійно встановлює порядок своєї роботи. Рада біржі в особі президента контролює та регулює діяльність інших органів та підрозділів біржі, підзвітна загальним зборам, які можуть переглядати або скасовувати її рішення.

Також згідно з п. 8.2.2 статуту до компетенції ради біржі належить встановлення розмірів штрафів і інших санкцій за порушення статуту біржі і правил біржової торгівлі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що відповідно до положень статуту біржі функції ради біржі у період між загальними зборами членів біржі покладено саме на президента біржі, яким станом на час ухвалення спірного рішення про накладення штрафу був Зімін С.Л. Тому, прийняття останнім спірного рішення від імені ради біржі є правомірним, оскільки не суперечить Закону України "Про товарну біржу", який у свою чергу не обмежує права президента біржі приймати одноосібно рішення про накладення штрафу на учасника торгів.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача, які, фактично, є аналогічними тим доводам, що викладені у позовній заяві, спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Поряд з цим, місцевий господарський суд також встановив у судовому рішенні обставини щодо затвердження Правил не уповноваженою особою. За висновками суду Правила мав затверджувати не президент біржі, а загальні збори біржі або орган, ними уповноважений. Проте, в подальшому судом зазначено, що дане питання не є предметом спору, а суд не може виходити за межі позовних вимог.

У поданій апеляційній скарзі відповідач вважає, що обставини з приводу встановлення невідповідності вимогам закону Правил з підстав затвердження їх не уповноваженою особою не можуть входити до предмета судового дослідження у даній справі, такі обставини не стосуються предмета спору, а зроблений судом про це висновок неправильно відображає мотиви відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд вважає такі доводи обґрунтованими з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції не звернув на те, що зазначена позивачем обставина стосовно незаконності процедури затвердження Правил не вплинула і не могла вплинути на суперечливу поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" під час проведення аукціону, яке не мало дійсного та реального наміру придбати майно, а лише прийняло участь в аукціоні, не запропонувавши жодної ціни за лот. Вказане, як встановлено судами у справі №910/16717/19, є порушенням Правил та має наслідком застосування до позивача такого заходу впливу, як стягнення штрафу.

Проте, для того, щоб мати можливість забезпечити свою присутність на аукціоні, позивач змушений був сплатити гарантійний внесок та набути статусу потенційного покупця.

В цьому випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню доктрина заборони суперечливої поведінки ("venire contra factum proprium"), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої лежить принцип добросовісності. Адже позивач, фактично, погодившись з правилами поведінки на аукціоні, свідомо порушив ці правила та намагається нівелювати наслідки своєї неправомірної поведінки, перекласти відповідальність за свої дії на відповідача, зазначаючи про незаконність Правил, з якими він погодився.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що до предмета доказування у даній справі суд першої інстанції мав би включити питання, яким чином процедура порушення затвердження Правил могла вплинути на поведінку позивача на аукціоні та ненадання ним жодної ставки, як покупця. Також суд першої інстанції повинен був надати висновок щодо доречності цих доводів позивача, оскільки вони не здатні вплинути на вирішення спору.

Однак, як вже було зазначено колегією суддів, місцевий господарський суд вийшов за межі предмета спору, оскільки правомірність ухвалення оспорюваного рішення про накладення штрафу обмежується лише дослідженням обставин дотримання позивачем правил проведення торгів, а не встановленням правомірності затвердження відповідачем Правил.

Натомість, встановивши такі обставини, місцевий господарський суд далі по тексту оскаржуваного рішення зазначив, що вони не свідчать про недійсність рішення щодо накладення штрафу на позивача, оскільки Правила недійсними (протиправними) не визнавались, це питання не є предметом даного спору, а суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з п. п. 2- 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються:

- перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

- висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;

- мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

- мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, процесуальне законодавство визначає чіткі стандарти мотивування судових рішень. Зокрема, п. п. 4 та 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України імперативно зобов`язують суд надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному наявному в матеріалах справи доказу щодо обставин, які є предметом доказування у справі, з урахуванням правил вірогідності доказів та кожному наведеному учасниками справи аргументу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Проте, мотивувальна частина оскаржуваного рішення вказаним вимогам не відповідає, оскільки суд надав оцінку аргументам позивача, що не відносяться до предмета спору.

З огляду на усе вищезазначене, мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні шляхом виключення з її змісту висновків щодо встановлення наступних обставин:

"З матеріалів справи вбачається, що Правила проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства були затверджені Президентом ТБ "Міжрегіональна Українська Біржа" Зіміним С.Л.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про товарну біржу" Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

Відповідно до п. 8.1.1 статуту ТБ "Міжрегіональна Українська Біржа" вищим органом Біржі є загальні збори членів Біржі. До компетенції загальних зборів відноситься затвердження Правил біржової торгівлі і інших внутрішніх документів Біржі (п. 8.1.2 Статуту).

Згідно з п. п. 8.3.1, 8.3.4 Статуту для управління поточною діяльністю Біржі та забезпечення її функцій призначається Президент, який вирішує усі питання діяльності Біржі, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів, або, що віднесені за цим Статутом та внутрішніми документами Біржі до виключної компетенції іншого органу Біржі.

Відтак, враховуючи положення закону та Статуту Біржі, Правила проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства мав затверджувати не Президент Біржі, а загальні збори Біржі (або орган ними уповноважений). Разом з тим, у матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували, що Президент Біржі є уповноваженою загальними зборами Біржі особою на затвердження Правил проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства.

Отже, за висновком суду вищезазначені Правила були затверджені не уповноваженою особою. Проте, вказана обставина не свідчить про недійсність рішення про накладення штрафу на позивача, оскільки Правила проведення торгів недійсними (протиправними) не визнавались, та це питання не є предметом даного спору, а суд не може виходити за межі позовних вимог.

Отже, оскільки визнання недійсним рішення Ради Біржі від 20.11.2019 з підстав затвердження не уповноваженою особою Правил проведення торгів у формі аукціону по продажу майна в процедурі банкрутства є неможливим без визнання таких Правил недійсними (незаконними), то суд вважає доводи позивача у цій частині безпідставними".

Разом з цим, наявність таких висновків суду вцілому не впливає на суть ухваленого рішення про відмову у задоволенні позову.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права, однак такі порушення не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті заявлених вимог, рішення Господарського суд міста Києва від 30.08.2022 у справі №910/21169/21 підлягає зміні лише у його мотивувальній частині з викладенням мотивувальної частини у редакції даної постанови.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги позивача та задоволенням апеляційної скарги Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа", відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання обох апеляційних скарг покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд".

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" задовольнити.

3. Рішення Господарського суд міста Києва від 30.08.2022 у справі №910/21169/21 змінити у мотивувальній частині та викласти мотивувальну частину рішення у редакції даної постанови.

4. В іншій частині рішення Господарського суд міста Києва від 30.08.2022 у справі №910/21169/21 залишити без змін.

5. Поновити дію рішення Господарського суд міста Києва від 30.08.2022 у справі №910/21169/21.

6. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" (01133, місто Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 1/27, кімната 204, ідентифікаційний код 36303106) на користь Товарної біржі "Міжрегіональна українська біржа" (02094, місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1Б, ідентифікацій код 31402754) 3405 (три тисячі чотириста п`ять),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 14.12.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко