Постанова

від 06.12.2022 по справі 922/990/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/990/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.

за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" (вх. № 1114Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 (рішення ухвалено суддею Аріт К.В. в приміщенні Господарського суду Харківської області о 10:45 год., повний текст складено 16.09.2022) у справі №922/990/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівське хлібоприймальне підприємство", м. Богодухів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх", с. Лозова

про стягнення 441861,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/990/22 (суддя Аріт К.В.) позов задоволено частково, закрито провадження у справі в частині стягнення 300000,00 грн. основного боргу та 52,01 грн. інфляційних на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України; стягнуто з ТОВ "Агро-Успіх" на користь ТОВ "Богодухівське Хлібоприймальне Підприємство" заборгованість за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції №37/21 від 09.10.2021 року у загальному розмірі 141809,33 грн., з яких: 44357,69 грн. пені; 50612,94 грн. 24% річних; 46838,70 грн. інфляційних втрат, крім того, 2127,14 грн. судового збору.

ТОВ "Агро-Успіх" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 по справі № 922/990/22 в частині задоволених позовних вимог про стягнення: 44357,69 грн. пені, 50612,94 грн. - 24 % річних за користування чужими грошовими коштами; постановити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення: 44357,69 грн. пені, 50612,94 грн. - 24 % річних за користування чужими грошовими коштами; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що:

- суд при винесенні рішення має право на зменшення не лише неустойки (штраф та/або пеня), а й відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України та розмір яких встановлено договором, принцип обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах;

- нараховані відповідно до умов договору санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для відповідача та не мають бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача;

- суд має зменшити розмір санкцій у разі очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних;

- судом при винесенні рішенні повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником;

- нараховані санкції мають бути спрямовані на компенсацію позивачу майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку відповідача.

У даному випадку, на думку відповідача, судом підлягає врахуванню той факт, що основний борг був сплачений у повному обсязі; несплата боргу у визначений договором термін пов`язана з військовою агресією - відповідач є сільгоспвиробником, який розташований: с. Лозова, Богодухівського району, Харківська область; позивачем не наведено наявність майнових збитків, які були пов`язані з затримкою оплати з боку відповідача; розмір санкцій є несправедливим та неспіврозмірним, та складає майже 50% від суми основного боргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агро-Успіх" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/990/22; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 06.12.2022; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/990/22.

10.11.2022 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/990/22.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 та 01.12.2022 були задоволені клопотання представників сторін про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 06.12.2022 з технічних причин виявилося неможливим встановлення відеозв`язку із представником ТОВ "Агро-Успіх", а тому судове засідання проводилось без його участі.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно ч. 11 ст. 197 ГПК України використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки. При цьому, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (ч. 5 ст. 197 ГПК України).

Апеляційним господарським судом також враховано, що правова позиція відповідача викладена ним в апеляційній скарзі та доведена до суду.

Представник ТОВ "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" адвокат Чижова А.О. заперечувала проти вимог апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

09.10.2021 між ТОВ "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" (зерновий склад) та ТОВ "Агро-Успіх" (поклажодавець) укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції №37/21 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору встановлено, що поклажодавець передає на зберігання зерновому складу плоди зернових, зернобобових та олійних культур (надалі - "продукція", "зерно"), а зерновий склад зобов`язаний прийняти продукцію на зберігання на умовах, визначених цим договором, та повернути його поклажодавцеві у схоронності.

Предметом цього договору є комплекс послуг, що надаються зерновим складом з приймання, сушки, доробки і знеособлення зернових, зернобобових та олійних культур, що надійшли від поклажодавця, забезпечення їх збереження та відпуск поклажодавцю, на умовах оплати поклажодавцем наданих зерновим складом послуг (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.4. договору продукція передається поклажодавцем на зберігання і приймається зерновим складом за адресою: ТОВ "Богодухівське хлібоприймальне підприємство", 62102, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Богодухів, вул. Привокзальна Слобідка, буд 69.

Пунктом 3.2.2. договору встановлено, що поклажодавець зобов`язаний розрахуватися за надані йому послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання, вентилювання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов`язаних із зберіганням продукції, відшкодовувати вартість складських документів. Поклажодавець протягом 3-х календарних днів з дати отримання акту виконаних робіт зобов`язаний підписати його (оформити належним чином) та направити зерновому складу. В разі наявності зауважень до акту виконаних робіт поклажодавець зобов`язаний повідомити зерновий склад про це в письмовій формі протягом 3-х календарних днів з моменту отримання акту виконаних робіт. В разі неотримання оформленого (підписаного) акту виконаних робіт, або письмових зауважень до нього - акт виконаних робіт вважається прийнятим (погодженим) поклажодавцем.

Відповідно до п.6.1. договору поклажодавець зобов`язується оплачувати вартість наданих послуг за тарифами зернового складу. Тарифи на послуги зернового складу встановлені у додатку №1 до договору і є складовою та невід`ємною частиною цього договору (п.6.1.1. договору). Поклажодавець відшкодовує зерновому складу вартість складських документів з ПДВ (п.6.1.2. договору).

Згідно п.6.4. договору послуги підприємства з приймання, очищення, сушіння, зберігання та відвантаження, інші платежі передбачені цим договором або додатками до нього, повинні бути оплачені поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання встановленого зерновим складом рахунку, який надсилається поклажодавцю поштою або засобами електронного зв`язку, і надається уповноваженому представнику поклажодавця під розпис або доставляється поклажодавцю будь-яким способом, що свідчить про вручення.

Також, між сторонами підписаний додаток №1 до договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №37/21 від 09.10.2021, який встановлює вартість послуг зернового складу.

10.10.2021 між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до додатку №1 до договору та встановити вартість послуги з приймання (пшениця, ячмінь, ріпак, кукурудза, соняшник, соя, горох) 1 фізичної тони - 1,02 грн., а також зберігання 1т/доби фізичної маси сільськогосподарської продукції перший місяць 0,06 грн.

18.10.2021 року між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до додатку №1 до договору та встановити вартість послуг сушіння за 1т/% пониження вологості продукції (соняшника, кукурудзи) - 148,86 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору прийнято від відповідача на зберігання майно, а саме кукурудзу 3 класу 2021 року врожаю загальною вагою 556,56 т., що підтверджується такими складськими квитанціями на зерно: №175 від 10.10.21 (серія ББ №326360) вага 73440 кг; №174 від 10.10.21 (серія ББ №326359) вага 29120кг; №204 від 13.10.2021 (серія ББ №326389) вага 120380 кг; №187 від 12.10.21 (серія ББ №326372) вага 82540 кг; №237 від 17.10.21 (серія ББ №326422) вага 5540кг; №203 від 13.10.21 (серія ББ №326388) вага 102780 кг; №239 від 17.10.21 (серія ББ №326424) вага 82240 кг; №238 від 17.10.21 (серія ББ №326423) вага 21500 кг; №274 від 20.10.21 (серія ББ №326458) вага 27880 кг; №240 від 17.10.21 (серія ББ №326425) вага 11140 кг.

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з приймання, сушіння, зберігання, а також переоформлення кукурудзи 3 кл 2021 року врожаю, що підтверджується такими підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (наданих послуг):

- №128 від 27.10.2021 на загальну суму 504923,78 грн. з ПДВ, з яких: приймання кукурудза 3кл. 2021 року у кількості 556,56 т. - 473,08 грн., без ПДВ; сушіння кукурудза 3 кл. 2021 у кількості 4572,764 т. - 380682,60 грн., без ПДВ; сушіння кукурудза 3 кл 2021 року у кількості 167,28 т. - 20751,08 грн., без ПДВ; очищення кукурудза 3 кл. 2021 року у кількості 1081,119 т. - 18324,97 грн., без ПДВ; зберігання кукурудза 3 кл. 2021 року у кількості 2061,86 т/доба - 103,09 грн., без ПДВ; оформлення складських квитанцій на зерно кукурудза 3 кл. 2021 року у кількості 10 шт. - 165,00 грн., без ПДВ; переоформлення кукурудза 3кл. 2021 року у кількості 3 опер. - 270,00 грн., без ПДВ;

- №132 від 27.10.2021 на загальну суму 127,80 грн. з ПДВ, з яких: оформлення складської квитанції на зерно кукурудза 3 кл. 2021 року у кількості 1 шт. - 16,50 грн., без ПДВ; переоформлення кукурудза 3 кл. 2021 року у кількості 1 операція- 90,00 грн., без ПДВ.

Таким чином, протягом жовтня 2021 року зерновим складом було надано поклажодавцю послуг на загальну суму 505051,58 грн.

Факт прийняття зерновим складом продукції поклажодавця на зберігання підтверджується відповідними складськими квитанціями, листами, довіреностями та актами переоформлення отриманої зерновим складом продукції.

Позивачем на виконання вимог договору було направлено на електронну адресу відповідача, а саме: agrouspex@ukr.net рахунки на оплату. Відповідно до умов договору, відповідач протягом 3-х днів після отримання рахунку зобов`язаний сплатити надані послуги.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Проте, відповідачем надані послуги сплачено частково у розмірі 205051,58грн., а саме 11.11.2021 - 104923,78 грн. та 127,80 грн, 09.12.2021 - 100000,00 грн.

Таким чином, відповідач не здійснив оплату наданих зерновим складом послуг у повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов`язання за укладеним договором.

30.05.2022 року позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату боргу, але відповіді не отримав.

На день звернення позивача до суду з позовом, заборгованість відповідачем не сплачена, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до розрахунків позивача станом на 20.06.2022 за відповідачем наявна заборгованість за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції №37/2 від 09.10.2021 року у розмірі 441861,34, з яких: 300000,00 грн. - заборгованість за надані послуги за договором; 44357,69 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 50612,94 грн. - 24% річних за користування чужими грошовими коштами; 46890,71грн.- інфляційні витрати.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції врахував, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 300000,00 грн повністю сплачена відповідачем під час розгляду справи, що підтверджується наданими доказами, а тому дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 300000,00 грн. відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, місцевий господарський суд перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки пені та 24% річних, дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 44357,69 грн. пені та 50612,94 грн. 24% річних.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про арифметичну вірність та задоволення позовних вимог в частині стягнення 46838,70грн. інфляційних, з урахуванням їх часткової сплати відповідачем у розмірі 52,01 грн.

Також, суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "АГРО-УСПІХ" про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та 24% річних) на 100% з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 44357,69 грн. пені та 50612,94 грн. - 24 % річних за користування чужими грошовими коштами, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до безпідставності відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 100%, колегія суддів переглядає справу у вказаних межах.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 627, 629 ЦК України).

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Обставини прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за отриманий товар не заперечуються відповідачем.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п.7.1. договору).

Відповідно до п.7.2. договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання поклажодавцем зобов`язань по оплаті по даному договору, поклажодавець зобов`язаний сплатити зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення до дня фактичної їх оплати. У випадку прострочення оплати послуг більш, ніж на 3 календарних дні, поклажодавець зобов`язаний за вимогою зернового складу оплатити за вимогою останнього проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних від вартості неоплачених в установлених строк послуг з дня настання строку оплати послуг до дня їх фактичної оплати.

Позивачем, у відповідності до п. 7.2 договору нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 44357,69 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, враховуючи умови договору нараховано 50612,94 грн. 24% річних за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не зазначає про неправильність нарахування пені та відсотків річних, не оскаржує порядок їх нарахування, а лише зазначає про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій на 100%, тобто не згоден з відмовою у фактичному звільненні від відповідальності за невиконання грошових зобов`язань.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання тим, що розмір заявлених позивачем нарахувань на основну суму боргу (санкцій) становить майже 50% від суми основного боргу, а тому вони є надмірно великими; матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань; несплата боргу у термін визначений договором пов`язана з воєнними діями.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів також враховує, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, строки, відтак сторона, прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором, погодилася із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умови договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

За частиною 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Надаючи оцінку доводам заявника апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені та відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача, що порушив зобов`язання, оскільки судом не встановлено, що даний випадок є винятковим. Відповідачем не доведено жодними доказами ні обставин його важкого фінансового стану (відповідач не повідомляв про існування обставин, які вплинули на можливість вчасно розрахуватись за договором), ні значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків.

Як свідчать матеріали справи, оплата за договором здійснювалась з прострочкою, а заборгованість виникла ще у жовтні 2021, тобто до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, при цьому відповідачем не наведено обставин, які б перешкоджали своєчасному виконанню зобов`язань щодо оплати у термін, встановлений договором.

В матеріалах справи наявна претензія позивача, направлена 30.05.2022 відповідачу, в якій позивач просить сплатити лише суму боргу в розмірі 300000,00 грн. Проте, відповідачем не надано відповіді на вказану претензію, а заборгованість була погашено лише після звернення позивача до суду із даним позовом.

Отже, в даному випадку розмір заявлених до стягнення пені та відсотків річних, який погоджений сторонами договору, має компенсаторний характер, а не виступає інструментом збагачення для позивача.

Окрім того, вимога відповідача про відмову у стягненні на користь позивача пені 44357,69 грн. пені та 50612,94 грн. 24% річних, тобто зменшення нарахувань до 0 грн., фактично є вимогою не про зменшення розміру штрафних санкцій, а про звільнення відповідача від сплати таких нарахувань, що нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

А тому, апеляційний господарський, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання перед позивачем, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у стягненні пені 44357,69 грн. пені та 50612,94 грн. 24% річних.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/990/22 - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/990/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.12.2022.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель