Рішення

від 13.12.2022 по справі 640/22461/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року м. Київ № 640/22461/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» з іноземними інвестиціями

до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської Державної адміністрації)

про визнання протиправними та скасування пунктів додатку,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, де зазначено: "Гранична висота об`єкту - 27 м у відповідності до затвердженої містобудівної документації";

- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, де зазначено: "ділянка проектування знаходиться в межах: історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/180), пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра";

- визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, де зазначено: "отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини");

- визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, де зазначено: "дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України "Про охорону культурної спадщини" та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002";

- визнати протиправним та скасувати абзац 16 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, де зазначено: "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що положення Містобудівних умов та обмежень щодо встановлення граничної висоти < 27 м не відповідає вимогам законодавства України та суперечить містобудівній документації на місцевому рівні, оскільки План зонування території центральної планувальної зони міста Києва не затверджений Київською міською радою, як то передбачено положеннями частини восьмої статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Крім того, позивач вказує, що межі Центрального історичного ареалу м. Києва та межі та режими використання зон охорони пам`яток у м. Києві не затверджено у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати, що об`єкт будівництва "Реконструкція нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс" за адресою вул. Ярославська, 57 у м. Київ знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в межах зони охорони пам`яток, в межах пам`ятки місцевого значення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями також вказує, що оскільки об`єкт будівництва "Реконструкція нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс" за адресою вул. Ярославська, 57 у м. Київ не знаходиться в межах пам`яток місцевого значення, їхніх територіях та в зонах охорони, то у позивача відсутній обов`язок щодо отримання будь-яких дозволів на виконання робіт, згідно з положеннями Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Закону України "Про охорону археологічної спадщини".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву.

Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не подав до суду відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмету позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2004 між Київською міською радою, як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС» з іноземними інвестиціями як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстровано у реєстрі за №1284, відповідно до якого Київською міською радою на підставі рішення від 12.02.2004 №59/1269 передано в оренду (строкове платне користування) Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС» з іноземними інвестиціями земельну ділянку, для експлуатації та обслуговування торговельно-складської будівлі, яка розташована за адресою вул. Ярославська, 57 (п`ятдесят сім) у Подільському районі міста Києва, розміром 4763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) кв. м., із цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування торговельно-складської будівлі, із кадастровим номером 8000000000:85:327:0002.

На цій земельній ділянці розташовано нежилий будинок (літера А), загальною площею 4531,3 кв. м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями на праві колективної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.08.2000, серія та номер НБ № 010003245, виданим Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.03.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., номер запису про право власності 265318.

З метою проведення реконструкції вказаного нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями звернулось до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації з метою отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319 було затверджено видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями Містобудівні умови та обмеження від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 для проектування об`єкта будівництва - реконструкція нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс (надалі - Містобудівні умови та обмеження).

В розділі "Містобудівні умови та обмеження" визначено, зокрема, наступні умови до об`єкта будівництва:

В абзаці 1 пункту 1 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень зазначено: "Гранична висота об`єкту < 27 м у відповідності до затвердженої містобудівної документації".

Також у абзаці 1 пункту 5 "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень зазначено такі вимоги до об`єкту будівництва: "ділянка проєктування знаходиться в межах: історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, зони регулювання забудови другої категорії, охоронної археологічної зони (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/180), пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра".

Абзацом 2 пункту 5 "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень передбачено такі вимоги: "отримати висновок щодо проєктної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини").

Абзацом 3 пункту 5 "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень встановлено: "дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України "Про охорону культурної спадщини" та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002.

Також в абзаці 16 пункту 5 "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень зазначено: "проєктну документацію розробляти та затверджувати відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини".

Не погоджуючись із зазначеними положеннями розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20, затверджених Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку із тим, що вони не відповідають законодавству України, містобудівній документації на місцевому рівні та порушують права позивача, останній звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №3038) (тут і далі в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування абзацу 1 пункту 1 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з частиною другою, четвертою статті 26 та частини восьмої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

З огляду на наведені нормативні приписи, реалізовуючи своє право на забудову земельної ділянки, розташованої по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва, позивач зобов`язаний додержуватись усіх вимог, визначених Містобудівними умовами та обмеженнями від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20, що підтверджує вплив змісту вказаних Містобудівних умов та обмежень на права та обсяг обов`язків позивача, оскільки недотримання таких вимог є підставою для притягнення останнього до відповідальності, як забудовника.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

З огляду на наведене містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є одними із основних вихідних даних для проектування, повинні містити планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони охоронюваного ландшафту тощо).

Так, оскаржуваними положеннями Містобудівних умов та обмежень встановлено, що гранична висота об`єкту < 27 м у відповідності до затвердженої містобудівної документації.

Оцінюючи законність таких обмежень, суд зазначає, що Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 затверджено Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року.

Відповідно до Розділу 5 Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року "Функціонально-планувальна організація", функціонально-планувальна організація столиці в проектних межах передбачає формування компактних сельбищних і житлових районів, збалансованих за розселенням, місцями праці, обслуговування і рекреацією. Утворення сельбищно-виробничих планувальних зон передбачає організацію взаємозумовлених угрупувань житлових, виробничих і ландшафтно-рекреаційних районів. На проектний період визначено 8 функціонально-планувальних зон, серед яких є Центральна планувальна зона.

Також розділом 5 Генерального плану міста Києва встановлено, що перспективи функціонально-планувальної організації передбачають відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту Центральної планувальної зони з обмеженням висоти будівель, що споруджуються згідно спеціальних обґрунтувань, але не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі.

Інші положення згаданого генерального плану не містять обмежень щодо верхньої межі граничнодопустимої висоти забудови на території міста.

Таким чином, можна дійти висновку, що положеннями Розділу 5. "Функціонально-планувальна організація" Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, встановлено обмеження висоти будівель на рівні - не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі, з метою відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту саме для об`єктів, які розташовані в Центральній планувальній зоні.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про планування і забудову територій" (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення Київської міської ради про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про планування і забудову територій" генеральним планом населеного пункту визначаються потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту; загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій полягає у прийнятті нормативно-правових актів, зокрема державних будівельних норм, відомчих нормативних документів, регіональних і місцевих правил забудови.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України "Про планування і забудову територій" місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим.

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону України "Про планування і забудову територій" місцеві правила забудови складаються із текстової частини та графічної частини - плану зонування.

Відповідно до частини шостої статті 22 Закону України "Про планування і забудову територій" у текстовій частині місцевих правил забудови визначається перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон.

Згідно з частиною сьомою статті 22 Закону України "Про планування і забудову територій" для кожної окремої зони згідно з державними будівельними нормами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок: гранично допустимі поверховість будинків і споруд та щільність забудови; мінімальні відступи будинків і споруд від червоних ліній, ліній регулювання забудови, меж суміжних ділянок; вимоги до впорядкування доріг та під`їздів до будинків і споруд, місць паркування транспортних засобів; вимоги до забезпечення експлуатації інженерно-транспортної інфраструктури; вимоги до озеленення та впорядкування територій; вимоги до утримання будинків і споруд; перелік обмежень використання земельних ділянок (містобудівних інженерних, санітарно-епідеміологічних, природоохоронних, історико-культурних); інші вимоги, зазначені у статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини восьмої статті 22 Закону України "Про планування і забудову територій" на плані зонування встановлюється поділ території населеного пункту на зони з допустимими та переважними видами використання земельних ділянок.

Таким чином, системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку про те, що: 1) у Генеральному плані населеного пункту визначаються межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій, в той час як гранична допустимість поверховість будинків визначалась місцевими правилами забудови. 2) у будь-якому випадку обмеження щодо граничної висоти будинку у містобудівній документації може встановлюватись відповідно до вимог, встановлених державними будівельними нормами, про що прямо вказує стаття 22 Закону України "Про планування і забудову територій".

У той же час обмеження висотності не більше 27 метрів у Центральній планувальній зоні пов`язується не з державними будівельними нормами, а з метою відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту Центральної планувальної зони.

Крім того, судом встановлено, що згідно з пунктом 2.1. Рішення Київської міської ради від 27.01.2005 №11/2587 "Про затвердження Правил забудови м. Києва" виконавчому органу Київської міської ради (КМДА) було доручено забезпечити розроблення плану зонування території м. Києва, передбачити розроблення та затвердження у складі містобудівної документації планів зонування окремих функціональних територій з визначенням допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, граничних параметрів і режимів (обмежень) забудови.

Водночас відповідний план зонування розроблений і затверджений не був.

Рішенням Київської міської ради від 13.09.2011 №11/6227 рішення Київської міської ради від 27.01.2005 №11/2587 "Про Правила забудови м. Києва" було визнано таким, що втратило чинність.

Станом на дату видання Містобудівних умов та обмежень питання зонування врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наведено терміни, які вживаються в наступному значенні: генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Положеннями статті 18 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Так, 13.11.2013 Київською міською радою прийнято рішення №518/10006 про затвердження Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у місті Києві.

З розділу 1 Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у місті Києві вбачається, що на момент прийняття Київською міською радою вказаного рішення відсутні затверджені плани зонування територій та детальні плани територій.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/index.php розміщено проект Плану зонування території центральної планувальної зони міста Києва, розроблений КО "Київгенплан" на підставі рішення Київської міської ради №69/8353 від 20.09.2012.

Проте станом на дату видання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 план зонування території центральної планувальної зони міста Києва відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Київською міською радою не затверджений.

Крім того, відповідно до розділу 5 текстової частини Генерального плану міста Києва на період до 2020 року перспективи функціонально-планувальної організації передбачають: використання територій за видами переважаючого функціонального призначення сельбищного, виробничого, ландшафтно-рекреаційного; створення нових і завершення формування сельбищних районів, об`єднаних планувальним каркасом, системою загальноміських центрів і ландшафтно-рекреаційною мережею; - удосконалення архітектурно-планувальної структури з урахуванням традиційних особливостей київського міського середовища та прогресивних тенденцій містобудування; забезпечення комплексності нової забудови, поліпшення архітектурно- просторової якості міського середовища; відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту центральної планувальної зони з обмеженням висоти будівель, що споруджуються згідно спеціальних обґрунтувань, але не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі.

Вказані формулювання у текстовій частині Генерального плану дають підстави стверджувати, що встановлення обмеження висотності будівель у центральній планувальній зоні не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі, є винятково перспективою на майбутнє, а тому не можуть самі по собі за відсутності відповідної містобудівної документації (зокрема, плану зонування) враховуватись як такі, що обмежують права замовників будівництва.

З огляду на вказане, суд дійшов до висновку, що оскільки станом на дату видання Містобудівних умов та обмежень план зонування Київською міською радою не затверджено, а положеннями Генерального плану м. Києва як містобудівної документації на місцевому рівні відповідно до законодавства, чинного станом на дату його затвердження, не передбачалось встановлення граничної висоти будівель і споруд, оскільки такі обмеження мали бути передбачені місцевими правилами забудови, а крім того, враховуючи той факт, що будь-які обмеження у містобудівній документації мають встановлюватись відповідно до державних будівельних норм, то вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування пункту абзацу 1 пункту 1 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування абзацу 1, 2, 3, 16 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20

Оскаржуваними положеннями містобудівних умов та обмежень ділянку проектування віднесено до історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, зони регулювання забудови другої категорії, охоронної археологічної зони (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/180), пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра" (абз. 1 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020), у зв`язку із чим товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями зобов`язане отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини") (абзац 2 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020); дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України "Про охорону культурної спадщини" та розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 (абзац 3 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020); проєктну документацію розробляти та затверджувати відповідно до вимог Законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини" (абзац 16 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020).

Вирішуючи питання про законність положень Містобудівних умов та обмежень щодо належності ділянки проектування до історичного центру міста та історичного ареалу, зони регулювання забудови другої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/180), пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра", суд виходить із такого.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є Закон України 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1805).

В статті 1 Закону №1805, серед іншого, наведено визначення наступних термінів:

зони охорони пам`ятки - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Приписами пункту 7 частини другої статті 6 Закону №1805 визначено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі, належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини.

При цьому, відповідно до частини першої статті 32 Закону №1805, з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`ятки, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`ятки: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 32 Закону №1805, з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону №1805, на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

З аналізу викладених норм вбачається, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878.

На виконання вказаних положень Закону №1805, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі також - Порядок № 318).

Відповідно до пункту 1 Порядку №318, історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №318, відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Пунктом 10 Порядку №318 передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Відповідно до пункту 12 Порядку №318, визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Отже, межі історичних ареалів міста Києва, як історичного населеного місця України, визначаються науково-проектною документацією, погодженою відповідним органом місцевого самоврядування та затвердженою Мінкультури.

Відповідно до частин першої, десятої статті 17 Закону №3038 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

З аналізу наведених положень висновується, що Генеральний план міста Києва є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень статті 32 Закону №1805 та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318.

Межі та режими використання історичного ареалу міста Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

Однак, як станом на дату видання Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20, так і станом на день розгляду судом цієї справи, відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу згаданого Генерального плану м. Києва, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З офіційного веб-сайту Міністерства культури України (посилання на джерело: http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244995501cat_id=244993460), судом встановлено, що дію наказу Мінкультури від 21.10.2011 №912/0/16-11 щодо затвердження меж зон охорони пам`яток та історичних ареалів м. Києва зупинено.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 у справі № 826/5755/17 дійшов висновку, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджено Міністерством культури України у відповідності до вимог статті 32 Закону №1805 та Порядку №318.

Про відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, дійшов висновку також Верховний Суд у постанові від 03.04.2020 у справі №640/21505/18.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №813/4993/15.

Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також станом на день розгляду судом цієї справи, межі історичного ареалу міста Києва, як історичного населеного місця України, як того вимагають положення Закону №1805, з урахуванням приписів Порядку №318, належним чином не затверджено.

Так, Наказом Міністерства культури України від 21.10.2011 №912/0/16-11 було затверджено в тому числі "Історико-архітектурний опорний план м. Києва; межі та режими використання зон пам`яток та історичних ареалів м. Києва".

Разом із тим, як підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, а також інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Міністерства культури України, дію наказу Мінкультури від 21.10.2011 №912/0/16-11 щодо затвердження меж зон охорони пам`яток та історичних ареалів м. Києва зупинено Наказом Міністерства культури України від 29.10.2014 №911 "Про зупинення дії абзацу п`ятого пункту І наказу Міністерства культури України від 21.10.2011 № 912/о/16-11".

Станом на дату видання Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 дію Наказу Міністерства культури України від 21.10.2011 №912/0/16-11 не відновлено, як і не прийнято жодного іншого наказу Мінкультури про затвердження науково-проектної документації щодо встановлення меж історичних ареалів м. Києва.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" охоронні зони та зони регулювання забудови, які встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, є зонами охорони пам`яток, які встановлюються навколо окремих пам`яток, комплексів (ансамблів).

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (у редакції, чинній станом на дату прийняття Київською міською державною адміністрацією розпорядження від 17.05.2002 №979) межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією та затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Вказане свідчить, що станом на дату прийняття розпорядження від 17.05.2002 №979 Київська міська державна адміністрація не була наділена повноваженнями щодо встановлення меж та режимів використання зон охорони пам`яток, в тому числі зони регулювання забудови та археологічних охоронних зон.

Крім того, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність затвердженої науково-проектної документації щодо меж та режимів використання зон охорони пам`яток, зазначених у розпорядженні КМДА від 17.05.2002 №979, відповідно до статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Суд зазначає, що після набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", що мало місце 12.07.2000 зони охорони пам`яток, зокрема охоронні зони та зони регулювання забудови мають розроблятись за затверджуватись відповідно до частини першої статті 32 цього Закону, а саме на підставі розробленої науково-проектної документації, яка затверджена центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

За відсутності затвердженої належним чином науково-проектної документації щодо зон охорони пам`яток підстави для висновку про те, що ділянка проектування знаходиться в межах зони регулювання забудови другої категорії відсутні.

Суд також вказує, що у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України відсутні дані про віднесення земельної ділянки, за адресою м. Київ, вул. Ярославська, на якій планується будівництво об`єкта "Реконструкція нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс", до пам`яток культурної спадщини як національного, так і місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Доказів того, що об`єкт проектування знаходиться в межах пам`ятки місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра", а також будь-яких документів, які б надали змогу встановити територію пам`ятки, як-то облікову документацію, паспорт пам`ятки Відповідачем не надано.

Вказане свідчить про протиправність положень Містобудівних умов та обмежень, згідно з якими ділянка проєктування знаходиться в межах історичного центру міста, історичного ареалу, зони регулювання забудови другої категорії, археологічної охоронної зони, а також пам`ятки місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра".

Суд наголошує, що у правовідносинах з питань охорони культурної спадщини спеціальним є Закон України "Про охорону культурної спадщини", з огляду на що Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року не може вважатись належним документом із затвердження меж історичного ареалу міста Києва.

Щодо положень Містобудівних умов та обмежень, згідно з якими ділянка проектування належить до центральної планувальної зони суд зазначає таке.

В пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наведено визначення терміну "план зонування території (зонінг)", відповідно до якого - це містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частинами першою та четвертою статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, план зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

В ході розгляду справи судом встановлено (з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/index.php), що 20.09.2012 Київською міською радою прийнято рішення №69/8353, яким вирішено розробити План зонування території центральної планувальної зони міста Києва та інших частин міста, проект розміщення першої черги будівництва та подати на затвердження до Київської міської ради в установленому порядку, забезпечивши узгодженість містобудівної документації з Генеральним планом м. Києва.

Київською міською радою 13.11.2013 прийнято рішення №518/10006 про затвердження Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві.

З розділу 1 Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві вбачається, що на момент прийняття Київською міською радою вказаного рішення відсутні затверджені плани зонування територій та детальні плани територій.

На офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/index.php розміщено проект Плану зонування території центральної планувальної зони міста Києва, розроблений КО "Київгенплан" на підставі рішення Київської міської ради №69/8353 від 20.09.2012.

Однак, як встановлено судом, ні на момент видання Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20, ні на момент розгляду судом даної справи, план зонування території центральної планувальної зони міста Києва не затверджений Київською міською радою, як то передбачено положеннями частиною восьмою статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Зазначене не спростовано відповідачем.

Щодо положень Містобудівних умов та обмежень, згідно з якими Позивач зобов`язаний дотримуватись вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини" та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 (2, 3, 16 п. 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень).

Відповідно до преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини" цей закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Повноваження органів державної влади щодо надання висновків та дозволів передбачені статтями 5, 6, 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Так, згідно з пункту 14, 17 частини другої статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить:

- погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини;

- надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини" проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

Таким чином, можна констатувати, що обов`язок щодо отримання дозволів та висновків щодо проектної документації відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" виникає в особи винятково у разі здійснення робіт або розроблення проекту містобудівних перетворень на території пам`ятки (національного чи місцевого значення), у межах зони її охорони, в межах охоронюваних археологічних територій або історичних ареалів населених місць.

Крім того, дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини для проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах, видається виключно виконавцю робіт - фізичній особі, а не юридичній особі - замовнику будівництва, що підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №826/5755/17, яка є обов`язковою для суду першої інстанції.

Водночас судом встановлено, що положення Містобудівних умов та обмежень щодо віднесення ділянки проектування до історичного центру міста, історичного ареалу, зон охорони пам`яток (зони регулювання забудови другої категорії та охоронної археологічної зони) є протиправними. Так само судом не встановлено належність ділянки проектування до території пам`ятки національного чи місцевого значення чи охоронюваної археологічної території.

Щодо обов`язку позивача розробляти та затверджувати проєктну документацію відповідно до вимог Закону України "Про охорону археологічної спадщини" суд зазначає таке.

Вказаний Закон відповідно до його преамбули регулює відносини, пов`язані з охороною археологічної спадщини України - невід`ємної частини культурної спадщини людства, вразливого і невідновлюваного джерела знань про історичне минуле, а також визначає права та обов`язки дослідників археологічної спадщини.

Повноваження органів державної влади щодо погодження проектів містобудівних перетворень визначені статтями 6, 7 цього закону.

Так, відповідно до статті 6 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць з урахуванням експертного висновку за результатами наукової археологічної експертизи зазначених проектів.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони, з урахуванням експертного висновку за результатами наукової археологічної експертизи зазначених проектів.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" до повноважень Інституту археології Національної академії наук України належить здійснення наукової археологічної експертизи програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може негативно позначитися на стані об`єктів археологічної спадщини, їх територій та зон охорони.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" об`єкт археологічної спадщини (далі - археологічний об`єкт) - місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов`язані з ними території чи водні об`єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і повністю або частково зберегли свою автентичність.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України "Про охорону культурної спадщини" топографічно визначені території чи водні об`єкти, в яких містяться об`єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас, як зазначалось вище, судом встановлено, що ділянка проектування не знаходиться в межах пам`ятки національного чи місцевого значення, їхніх територій, в межах зони їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичному ареалі чи на об`єкті археологічної спадщини.

Щодо обов`язку позивача отримувати дозвіл на виконання робіт згідно із розпорядженням КМДА №979 від 17.05.2002, суд зауважує таке.

Згідно з пункту 6 додатку 2 до Розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 у межах охоронних зон, зон регулювання забудови та зон охоронюваного природного ландшафту відповідно до законодавства забороняється проведення земляних, будівельних робіт без дозволу управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища.

Відповідно до п. п. 10.7 п. 10 додатку 2 до Розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 історико-культурних заповідниках і зонах охорони пам`яток історії та культури забороняється містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища і без погодження з інститутом археології Національної академії наук України.

Водночас як зазначалось вище до повноважень Київської міської державної адміністрації відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", на підставі якого було прийнято вказане розпорядження №979 від 17.05.2002, не належить встановлення меж і режимів використання зон охорони пам`яток, а так само встановлення будь-яких обов`язків під час здійснення будівництва в межах відповідних зон, оскільки межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються науково-проектною документацією, що затверджується уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини, а повноваження відповідних органів щодо видачі дозволів та погоджень встановлені статтями 5, 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Вказане свідчить, що відповідні положення Містобудівних умов та обмежень, якими на позивача покладається обов`язок отримувати дозволи та висновки щодо проєктної документації відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" та розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002, а так само розробляти її та затверджувати відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини", є протиправними і підлягають скасуванню.

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати положення абзацу 1 пункту 1 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, в частині, де зазначено: "Гранична висота об`єкту < 27 м у відповідності до затвердженої містобудівної документації".

Визнати протиправним та скасувати положення абзацу 1 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, в частині, де зазначено: "ділянка проектування знаходиться в межах: історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/180), пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра".

Визнати протиправним та скасувати положення абзацу 2 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, в частині де зазначено: "отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини")".

Визнати протиправним та скасувати положення абзацу 3 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, в частині де зазначено: "дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України "Про охорону культурної спадщини" та розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002".

Визнати протиправним та скасувати положення абзацу 16 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, в частині де зазначено: "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 57 код ЄДРПОУ 30523403) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) понесені судові витрати у розмірі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.