Постанова

від 16.08.2023 по справі 640/22461/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22461/20 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» з іноземними інвестиціями до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування пунктів додатку, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, де зазначено: "Гранична висота об`єкту - 27 м у відповідності до затвердженої містобудівної документації";

- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, де зазначено: "ділянка проектування знаходиться в межах: історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/180), пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра";

- визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, де зазначено: "отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини");

- визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, де зазначено: "дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України "Про охорону культурної спадщини" та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002";

- визнати протиправним та скасувати абзац 16 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень №5344/0/7-1-20 від 04.03.2020 для реконструкції нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс по вул. Ярославська, 57 у Подільському районі м. Києва", затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319, де зазначено: "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що всупереч доводам позивача, історико-архітектурний план опорний план міста Києва, яким в тому числі визначені межі історичного ареалу не підлягав затвердженню Міністерством культури України.

Апелянт зауважує, що межі історичних ареалів, які формуються протягом тривалого періоду часу, та в подальшому фактично не змінюються, в місті Києві було визначено задовго до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Крім того, апелянт зауважує, що враховуючи п.3 Прикінцевих положень Закону №3038-VI, історико-архітектурний та історико-містобудівний плани, як складова частина Генплану, також зберігають свою чинність безстроково.

Отже, на момент видачі спірних містобудівних умов та обмежень, всупереч висновкам суду першої інстанції, були наявні чинні межі історичного ареалу міста Києва та історичного центру міста Києва, в які потрапляє земельна ділянка позивача.

Також, апелянт стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не враховано, що визначення планувальної структури міста саме в генеральному плані встановлювалась положеннями п.п. 1.1, 3.5.2, 3.7, 3.9, 3.12 ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», діючого на час розроблення і затвердження чинного Генплану.

Серед іншого, апелянт наголошує на тому, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

Таким чином, здійснення будівельних робіт на території історичного ареалу міста Києва та в межах зон охорони другої категорії за відсутності визначеного законом погодження проектної документації та без відповідного дозволу органу охорони культурної спадщини, містить ознаки правопорушень, передбачених ст.ст. 44, 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.12.2004 між Київською міською радою, як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС» з іноземними інвестиціями як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстровано у реєстрі за №1284, відповідно до якого Київською міською радою на підставі рішення від 12.02.2004 №59/1269 передано в оренду (строкове платне користування) Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС» з іноземними інвестиціями земельну ділянку, для експлуатації та обслуговування торговельно-складської будівлі, яка розташована за адресою вул. Ярославська, 57 (п`ятдесят сім) у Подільському районі міста Києва, розміром 4763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) кв. м., із цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування торговельно-складської будівлі, із кадастровим номером 8000000000:85:327:0002.

На цій земельній ділянці розташовано нежилий будинок (літера А), загальною площею 4531,3 кв. м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями на праві колективної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.08.2000, серія та номер НБ № 010003245, виданим Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.03.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., номер запису про право власності 265318.

З метою проведення реконструкції вказаного нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями звернулось до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації з метою отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2020 №319 було затверджено видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" з іноземними інвестиціями Містобудівні умови та обмеження від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20 для проектування об`єкта будівництва - реконструкція нежилого будинку під торговельно-офісний комплекс (далі - Містобудівні умови та обмеження).

В розділі "Містобудівні умови та обмеження" визначено, зокрема, наступні умови до об`єкта будівництва:

В абзаці 1 пункту 1 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень зазначено: "Гранична висота об`єкту

Також у абзаці 1 пункту 5 "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень зазначено такі вимоги до об`єкту будівництва: "ділянка проектування знаходиться в межах: історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, зони регулювання забудови другої категорії, охоронної археологічної зони (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/180), пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра".

Абзацом 2 пункту 5 "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень передбачено такі вимоги: "отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини").

Абзацом 3 пункту 5 "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень встановлено: "дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України "Про охорону культурної спадщини" та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002.

Також в абзаці 16 пункту 5 "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень зазначено: "проектну документацію розробляти та затверджувати відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини".

Не погоджуючись із зазначеними положеннями розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень від 04.03.2020 №5344/0/7-1-20, затверджених Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку із тим, що вони не відповідають законодавству України, містобудівній документації на місцевому рівні та порушують права позивача, останній звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів враховує наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно із статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Частиною 1 статті 29 вказаного Закону встановлено, що містобудівні умови та обмеження є основними складовими вихідних даних.

Відповідно до вимог частини 5 статті 29 Закону №3038-УІ містобудівні умови та обмеження повинні містити:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно- заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Щодо вимог про скасування планувальних обмежень.

Згідно з вимогами частини 1 статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснювалось шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно частини 1 статті 25 Закону № 3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлювався у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №3038-3/1, який набрав чинності 12 березня 2011 року генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

28 березня 2002 року на IX сесії XXIII скликання Київською міською радою було прийнято рішення № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року».

При цьому, норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку розроблення історико-архітектурного плану населеного пункту, затвердженого наказом Мінрегіону від 02 червня 2011 року № 64, та ДБН Б.2.2-3:2012 не були чинними на час ухвалення вищевказаного рішення Київською міською радою, однак на той час діяли, зокрема, Закон України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року №1699-III та Закон України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року №2780-XII.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про планування і забудову територій» (тут і далі у тексті у редакції, чинній станом на 28 березня 2002 року) планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно зі встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством.

За змістом статті 12 Закону України «Про планування і забудову територій» генеральним планом населеного пункту визначаються, окрім іншого: потреби в територіях для забудови та іншого використання; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання.

Станом на момент затвердження Генерального плану міста Києва до 2020 року вимоги до складу, змісту, порядку розроблення, погодження і затвердження містобудівної документації з планування території міст і селищ, зокрема, генеральних планів, встановлювалися ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затверджених наказом Держбуду України 25 вересня 1997 року № 164.

За змістом визначення, наведеного у пункті 1.1 вищевказаних ДБН, генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення, в тому числі, щодо охорони природи та історико-культурної спадщини.

У залежності від особливостей населених пунктів (природних, історико-культурних, інженерно-геологічних, планувальних тощо) в складі генерального плану виконуються додаткові матеріали, а саме: історико-архітектурний та історико-містобудівний плани; схеми магістралей міського та зовнішнього транспорту, інженерного обладнання, заходів з інженерної підготовки територій; схема планувальної структури та економіко-містобудівного районування населеного пункту тощо (примітка 1 до таблиці 1 пункту 3.8 ДБН Б.1-3-97).

Положеннями ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 № 44, за правилами пункту 2.5 розділу 1 та пункту 11.7 розділу 11 яких удосконалення і розвиток планувальної структури міста слід пов`язувати з історичною зоною міста, його історико-архітектурним опорним планом і зонами охорони пам`яток історії, культури і природи (розділ 11 «Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури»).

Проекти планування і забудови міст, селищ і сільських поселень з цінною історико-культурною спадщиною можуть виконуватися тільки після відповідних передпроектних досліджень, на основі яких складаються історико-архітектурні плани і проекти зон охорони пам`яток історії та культури цих поселень. Ці документи як обов`язкові входять до складу генеральних планів.

Наведені приписи ДБН 360-92** також були чинними станом на момент затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року.

Враховуючи вищенаведене, Генеральний план міста Києва є основним планувальним документом, який містить принципові рішення, в тому числі, щодо охорони природи та історико-культурної спадщини та повинен відповідати вимогам щодо збереження історико-культурної спадщини.

Таким чином, враховуючи особливий правовий статус міста Києва, як міста з цінною історико-культурною спадщиною, занесеного до Спису історичних населених міст України, у його складі повинні обов`язково виконуватися додаткові матеріали, а саме: історико-архітектурний та історико-містобудівний плани, у яких з метою захисту традиційного характеру середовища визначаються, зокрема, території, що мають особливу історико-культурну цінність, у тому числі й історичні ареали міста Києва, позначаються межі цих територій у вигляді графічних матеріалів.

Відповідно до розділу 7 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини» текстової частини Генерального плану міста Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради №370/1804 від 28 березня 2002 року, на історико-містобудівному плані позначено: межі історичних районів та історичних ареалів міста, історико-архітектурних та історико-культурних заповідників.

Графічний матеріал Генерального плану - додаток до Генерального плану міста Києва «Історико-містобудівний опорний план міста», міститься також в загальному доступі в мережі Інтернет.

Таким чином, межі історичного ареалу міста Києва були закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу «Генерального плану міста Києва» та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804.

При цьому, враховуючи пункт 3 Прикінцевих положень Закону №3038-VI, історико-архітектурний та історико-містобудівний плани, як складова частина Генплану зберігають свою чинність безстроково.

Таким чином, оскільки Генеральний план міста Києва є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань планування території населеного пункту, він є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як вбачається з матеріалів справи, розділом 5 «Функціонально-планувальна організація» чинного Генплану, встановлені ним перспективи функціонально- планувальної організації передбачають, серед іншого, відтворення архітектурно- художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту центральної планувальної зони з обмеженням висоти будівель, що споруджуються згідно спеціальних обґрунтувань, але не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі (Додаток №1 до рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року міститься в матеріалах справи).

Крім того, наказом Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 грудня 2019 року №86 затверджено межі та режими використання зон охорони пам`ятки ландшафту, історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра».

З наданого відповідачем фрагменту додатку до вказаного наказу - креслення «Зони охорони пам`ятки ландшафту, історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» в частині земельної ділянки позивача (вул. Ярославська, 57) вбачається, що вулиця Ярославська включена в межі вказаної пам`ятки з відповідними режимами використання та наявним обмеженням висотності 27 метрів.

Враховуючи вищенаведене, доводи позивача щодо необхідності скасування планувальних обмежень в частині висотності забудови та в частині охоронних зон пам`яток культурної спадщини є необґрунтованими.

Щодо меж історичного ареалу м. Києва та зон регулювання забудови.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує про те, що межі історичного ареалу міста Києва не були затверджені належним чином, як того вимагають положення ч.2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Однак, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки прийнята на виконання статті 32 «Про охорону культурної спадщини» постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318, якою затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, не набрала чинності станом на момент прийняття рішення Київської міської ради, яким було затверджено Генеральний план міста Києва.

Порядок № 318 офіційно опубліковано в Офіційному віснику України 05 квітня 2002 року та в Урядовому кур`єрі 30 квітня 2002 року.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

У силу вимог абзацу другого пункту 5 розділу IV Тимчасового реґламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року № 915, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць набирав чинності не раніше дня його опублікування в Офіційному віснику України, а саме - 05 квітня 2002 року.

Межі історичного ареалу міста Києва були визначені науково-проектною документацією - «Історико-містобудівний опорний план міста», затвердженою у складі Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року до набрання чинності вищевказаним Порядком.

Таким чином, вимога норми абзацу третього частини третьої статті 32 «Про охорону культурної спадщини» щодо визначення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, меж історичного ареалу міста Києва, не могла бути виконана Київською міською радою з об`єктивних причин, оскільки станом на момент прийняття рішення про затвердження генерального плану міста Києва такий порядок чинності ще не набув.

Більше того, нормами Порядку № 318 не вимагалось подання на погодження відповідним органам місцевого самоврядування та затвердження Мінкультури вже існуючих (діючих) і визначених науково-проектною документацією меж історичних ареалів як і не встановлювалось строку для здійснення таких дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 92 внесено зміни до Порядку № 318, якою пункти 8 і 9 було викладено в такій редакції:

8. Проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.

9. У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.

Вказані вимоги застосовуються до 1 січня 2019 року.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд уже неодноразово розглядав справи з подібними правовідносинами.

Так, зокрема, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 січня 2023 року у справі № 640/8728/21, правовідносини у якій є подібними, дійшов висновку, що положення статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у сукупності з положеннями Порядку № 318 у контексті виникнення спірних правовідносин у цій справі необхідно розуміти так:

- обов`язковість виконання вимог генерального плану населеного пункту, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу цього населеного пункту, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження;

- незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не зумовлює автоматично нечинності Генерального плану або його скасування, не нівелює вимоги законодавства стосовно обов`язковості цього документа і врахування його вимог під час провадження містобудівної діяльності;

- незатвердження науково-проектної документації із визначенням меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не можуть скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об`єкта культурної спадщини, виводити її з під державної охорони (охорони законом) й порушувати баланс інтересів, досягнутий при затвердженні Генерального плану міста Києва, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є чинним і обов`язковим до виконання, надавати необґрунтовану перевагу приватним інтересам над громадським інтересом територіальної громади міста Києва до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, який визнається Україною згідно з домовленостями Сторін, досягнутими у Рамковій конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства;

- оскільки на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення у справі Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацію про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, а також враховуючи, що станом на час прийняття Генерального плану міста Києва, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, який визначає процедуру розробки та затвердження зон охорони і меж історичного ареалу, не набув чинності, визначені у Генеральному плані міста Києва зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності;

- відповідно до імперативних вимог пункту 17 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Колегією суддів враховано, що спірні правовідносини у даній справі стосуються в тому числі і відносин у сфері містобудівної діяльності, які регламентовані нормами спеціального законодавства, зокрема, Законом України «Про архітектурну діяльність».

Відповідно до частини першої вказаного Закону будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Обов`язковість дотримання вимог містобудівної документації, зокрема й вимог генеральних планів населених пунктів, всіма суб`єктами містобудування визначалась частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного станом на час затвердження генерального плану).

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми правового регулювання та висновки Верховного Суду, вбачається, що обов`язковість виконання вимог генерального плану, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу міста Києва, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження Київською міською радою.

Як було встановлено вище, межі історичного ареалу міста Києва були закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу «Генерального плану міста Києва» та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804.

Як вбачається з матеріалів справи, в розділі 7 Основних положень Генерального плану м. Києва вказано, що на Історико-містобудівному опорному плані позначені всі території, визначені рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів №920 від 16.07.1979 р. «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам 'яток історії та культури у м. Києві», на які поширюється режим охорони культурної спадщини. Історико-архітектурний та історико- містобудівний опорні плани є основними обліково-охоронними документами. Вони складають базис архітектурно-планувальних рішень Генерального плану і мають використовуватись при розробці, погодженні та затвердженні інших містобудівних, архітектурних та Інженерних проектів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 3.2 Додатку 1 «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва» до розпорядження КМДА від 17.05.2002 №979 визначено наступні межі зон регулювання другої категорії:

3.2.1. Вул. Миколи Пимоненка, вул. Артема, вул. Гоголівська, вул. Воровського, пл. Перемоги, вул. Жилянська, вул. Короленківська, вул. Івана Федорова, вул. А. Барбюса, вул. П. Лумумби; бульв. Дружби Народів, вул. Кіквідзе, вул. Професора Підвисоцького, схили монументу війни 1914 року, вул. Сергія Струтинського, бульв. Дружби народів, бульв. Лесі Українки, оборонні вали Ново-Печерської фортеці, госпітальні укріплення, бульв. Лесі Українки, вул. Еспланадна, вул. Рогнідинська, вул. Шота Руставелі, вул. Саксаганського, вул. Толстого, вул. Ветрова, вул. Комінтерну, бульв. Тараса Шевченка, вул. Михайла Коцюбинського, пров. Чеховський, вул. Обсерваторна, Кудрявський узвіз, вул. Глибочицька.

3.2.2. Вул. Оленівська, вул. Набережно-Лугова, вул. Набережно- Хрещатицька, вул. Верхній Вал і вул. Нижній Бач, вул. Волоська, вул. Ярославська, вул. Межигірська, вул. Щекавицька, вул. Костянтинівська, вул. Введенська, схили гори Щекавиці.

Зазначений перелік вулиць не являється переліком вулиць, на яких встановлено планувальне обмеження «зона регулювання другої категорії», а являється описом меж зон регулювання другої категорії, в обрис яких частково потрапляє вул. Ярославська. При цьому до відповідної зони охорони повністю потрапляє земельна ділянка позивача по вул. Ярославська, 57, кадастровий номер 8000000000:85:327:0002.

Вказане підтверджується Схемою меж Зон регулювання забудови «Зона регулювання другої категорії» до додатка №1 до розпорядження КМДА від 17.05.2002 №979 .

Крім того, вказане розпорядження КМДА від 17.05.2002 №979 вносить зміни в додатки до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 №920 виключно в частині змін назв вулиць, що визначають вказані межі, в зв`язку з їх перейменуваннями, здійсненими в післярадянський період. Однак, самі межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії, встановлені ще 1979 році (до прийняття Закону України «Про охорону культурної спадщини»), розпорядженням КМДА від 17.05.2002 №979 залишаються незмінними.

Також, відповідно до Розділу «Функціонально-планувальна організація» Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, функціонально-планувальна організація столиці в проектних межах передбачає формування компактних сельбищних і житлових районів, збалансованих за розселенням, місцями праці, обслуговуванням і рекреацією. Утворення сельбищно-виробничих планувальних зон передбачає організацію взаємообумовлених угрупувань житлових, виробничих і ландшафтно-рекреаційних районів. На проектний період визначено 8 планувальних зон, зокрема, під № 1 - Центральна планувальна зона.

При цьому, враховуючи, що план зонування території м. Києва на даний час не затверджений, як і відповідний детальний план території, то при визначенні параметрів забудови ділянки відповідач зобов`язаний керуватись чинною містобудівною документацією, якою є Генплан м.Києва.

Так, відповідно до схеми «Планувальна структура» Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, земельна ділянка позивача знаходиться в Центральній планувальній зоні м. Києва.

В свою чергу, позивачем не спростовано наведені вище висновки та обставини, що підтверджуються матеріалами справи.

Щодо погодження проектної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 14 «Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №318, в охоронних зонах здійснюється реставрація та реабілітація пам`яток, забезпечується охорона традиційного характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які порушують традиційний характер середовища, відтворення втрачених цінних об`єктів. Нове будівництво можливе тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими в порядку, визначеному законодавством.

Нормами статті 61 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Набуття суб`єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об`єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

Згідно норм статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

Таким чином, здійснення будівельних робіт на території історичного ареалу міста Києва та в межах зон охорони другої категорії за відсутності визначеного законом погодження проектної документації та без відповідного дозволу органу охорони культурної спадщини, містить ознаки правопорушень, передбачених ст.ст. 44, 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Наведене у сукупності вказує на те, що спірні містобудівні умови та обмеження видані позивачу у відповідності до вимог містобудівної документації - Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28 березня 2002 року № 370/1804 з урахуванням обмежень, що ним встановлені.

Таким чином, доводи апелянта в апеляційній скарзі спростовують правові висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» з іноземними інвестиціями до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування пунктів додатку - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

В.Ю. Ключкович