Рішення

від 03.11.2022 по справі 640/21433/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2022 року м. Київ № 640/21433/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Дураєвої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» доЦентрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проскасування податкового повідомлення-рішення представники позивача - Мухіна Н.В.;

сторін: відповідача - Норець В.М.

(у судовому засіданні 03.11.2022, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» (далі - позивач або ТОВ НВП «Укроргсинтез» або товариство) подано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва позов до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі - відповідач або ЦМУ ДПС по роботі з ВПП або контролюючий орган), у якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2021 № 00001230701, що прийняте відповідачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2021 (суддя Мамедова Ю.Т.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, визначено справу до розгляду у підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно з розпорядженням № 989 від 10.06.2022 щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ вказану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2021 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу до провадження, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 12.07.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2022 призначено справу до судового розгляду у підготовчому судовому засіданні на 12.07.2022 у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.08.2022 у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/).

09.08.2022 та 08.09.2022 судом оголошено перерву, справу призначено до розгляду на спочатку на 06.10.2022, в подальшому на 03.11.2022.

У судовому засіданні вказаного дня представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов, за викладених у ньому підстав.

Підставами позову є порушення прав та інтересів позивача внаслідок протиправного прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є цілком обґрунтованим та прийнятим в межах чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП Укроргсинтез» (код ЄДРПОУ 31607028) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 (вх. № 9338191664 від 18.12.2020) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 18.02.2021 № 91/31-00-07-01-01/31607028.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 1730000 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки висновки щодо встановлених порушень відповідачем залишено без змін.

На підставі акта перевірки ЦМУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2021 № 00001230701 форми «В1» про визначення суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 1730000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 432500,00 грн.

За результатами оскарження в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 31.03.2021 № 00001230701 рішенням Державної податкової служби України від 25.06.2021 № 14376/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін.

Незгода з податковим повідомленням-рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (нижче - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Бюджетне відшкодування, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є відшкодуванням від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, згідно із приписами підпунктів «а-в» пункту 200.4 статті 200 ПК України враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункт 200.8 статті 200 ПК України).

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування, згідно із пунктом 200.9 статті 200 ПК України, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, затверджений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (нижче - Порядок).

Як передбачено пунктом 6 розділу I Порядку, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать, зокрема податкова декларація з податку на додану вартість з додатками.

У відповідності до приписів підпунктів 1-5 пункту 5 розділу V Порядку:

- якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;

- якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі. З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21). У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється. Сума, обчислена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;

- сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;

- сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;

- сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Абзацом 1 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка може бути проведена у разі, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

В такому випадку документальна позапланова перевірка проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. (абзац 2 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 ПК України).

В силу вимог частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлені обов`язкові реквізити для первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 13699703,00 грн.

Відповідну заяву підприємством подано в якості додатку 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року (№ 9338191664 від 18.12.2020).

Водночас, на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, мали вплив взаємовідносини позивача із такими контрагентами: ТОВ «СУ-32 Київміськбуд» (код ЄДРПОУ 38336421), ТОВ «Інженерно-технічна компанія Електро» (код ЄДРПОУ 40046847), ТОВ «Стройдорсервіс-В» (код ЄДРПОУ 23716988), Науково-виробниче ТОВ «ЛОТА» (код ЄДРПОУ 16289882), ТОВ «Ріва-Сталь» (код ЄДРПОУ 33345384).

При цьому, ризики операцій із ТОВ «СУ-32 Київміськбуд», ТОВ «Інженерно-технічна компанія Електро», ТОВ «Стройдорсервіс-В», Науково-виробниче ТОВ «ЛОТА» проведеною перевіркою спростовано, натомість із ТОВ «Ріва-Сталь» - підтверджено.

Згідно додатку № 5 декларації (розділ ІІ) позивачем у листопаді 2020 року задекларовано податковий кредит за результатами проведення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріва-Сталь» на суму 1730000,00 грн., в тому числі за жовтень 2020 року - 1003400,00 грн., за листопад 2020 року - 726600,00 грн.

Матеріали справи містять договір від 02.04.2015 № 03Р на виконання роботи, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріва-Сталь» (за договором - виконавець та позивачем (за договором - замовник), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати у відповідності до умов даного договору роботи, необхідні для проведення ремонтів лабораторного обладнання замовника. Результатом виконаних робіт за даним Договором є акти виконаних ремонтних робіт. Виконавець зобов`язаний суворо виконувати всі вказівки замовника з приводу виконання робіт. Зміст та терміни виконання етапів ремонтних робіт визначені виробничою необхідністю. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3 днів з моменту повідомлення виконавця про готовність роботи до приймання. Замовник має право безперешкодного доступу до робіт виконавця, для перевірки перебігу та якості робіт, що виконуються. Строк дії договору: початок 02.04.2015, закінчення 31.12.2020 (додаток № 1). Сторони погодили можливість використання факсиміле (печатки, за допомогою якої відтворюється копія підпису уповноваженої особи) на весь строк дії договору при підписанні виключно таких документів: акти виконаних робіт за договором; видаткових накладних за договором; ТТН; рахунки на оплату послуг та окремих робіт за договором (додаток № 3).

На підтвердження проведення господарських операцій за договором від 02.04.2015 № 03Р позивачем надано суду:

- акт дефектів від 30.09.2020;

- заявку на проведення ремонтних робіт від 30.09.2020 № 30092020;

- заявку на проведення ремонтних робіт від 29.10.2020 № 29102020;

- акт прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт від 01.10.2020 згідно договору № 03Р від 02.04.2015;

- акт прийому-передачі обладнання/основних засобів після проведення ремонтних/монтажних робіт від 27.10.2020 згідно договору № 03Р від 02.04.2015;

- перелік лабораторного обладнання до акту здачі-приймання робіт № 139 від 27.10.2020;

- перелік лабораторного обладнання до акту здачі-приймання робіт № 151 від 25.11.2020;

- акт прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт від 02.11.2020 згідно договору № 03Р від 02.04.2015;

- акт прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт від 25.11.2020 згідно договору № 03Р від 02.04.2015;

- додаток 1 від 25.11.2020 до акту прийому-передачі обладнання/основних засобів після проведення ремонтних/монтажних робіт від 25.11.2020 «Перелік використаного матеріалу»;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 139 від 27.10.2020;

- додаток від 27.10.2020 до акту здачі-приймання робіт № 139 від 27.10.2020 (договір № 03Р від 02.04.2015);

- перелік лабораторного обладнання до акту здачі-приймання робіт № 139 від 27.10.2020;

- накладну-вимогу від 07.10.2020 № Р0000000046 на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів;

- накладну-вимогу від 22.10.2020 № Р0000000049 на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 151 від 25.11.2020;

- додаток від 25.11.2020 до акту здачі-приймання робіт № 151 від 25.11.2020 (договір № 03Р від 02.04.2015);

- додаток від 25.11.2020 до акту здачі-приймання робіт № 151 від 25.11.2020 (договір № 03Р від 02.04.2015);

- перелік лабораторного обладнання до акту здачі-приймання робіт № 151 від 25.11.2020;

- накладну-вимогу від 05.11.2020 № Р0000000051 на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів;

- платіжне доручення від 25.11.2020 № 735;

- платіжне доручення від 25.11.2020 № 733;

- платіжне доручення від 27.10.2020 № 650;

- платіжне доручення від 28.10.2020 № 501;

- платіжне доручення від 29.10.2020 № 502;

- платіжне доручення від 04.11.2020 № 512;

- платіжне доручення від 30.11.2020 № 6281;

- платіжне доручення від 30.11.2020 № 6283;

- лист від 30.11.2020 № 2248-1 та № 2249-1;

- лист від 30.11.2020 № 2248-1 та № 2249-1.

Заявка на проведення ремонтних робіт від 30.09.2020 № 30092020, надана позивачем з метою підтвердження проведення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріва-Сталь» за вказаним договором не відповідає умовам останнього.

Так, предмет договору від 02.04.2015 № 03Р становить ремонт лабораторного обладнання позивача.

Лабораторне обладнання (устаткування) (англ. Laboratory equipment, нім. Laborausstattung (-ausrьstung) f) - це обладнання лабораторій, яке дозволяє аналізувати, робити вимірювання, моделювати технологічні процеси в реальних умовах, а також готувати проби різних матеріалів і робити їх дослідження. Лабораторне обладнання поділяється на загальнолабораторне, вимірювальне, спеціалізоване, дослідне та аналітічне. Наприклад, лабораторні дробарки, млини, розтирачі, ступи, скорочувачі проб, сушильні шафи, тиглі тощо.

Натомість, до переліку, що міститься в заявці від 30.09.2020 № 30092020, включено «двері для 132 корпуса» та «стіл 1400*700*800», які за визначенням не відносяться до лабораторного обладнання, у зв`язку із чим ремонт перелічених позицій не входить до предмету договору від 02.04.2015 № 03Р та не є доказом виконання сторонами зобов`язань за вказаним договором.

Своєю чергою, заявка на проведення ремонтних робіт від 29.10.2020 № 29102020 не є цілісним документом, оскільки перша сторінка такої заявки (а. с. 98, том І) не відповідає решті сторінок (а. с. 99-136, том І) за формою, оскільки не є сторінками заявки, а є сторінками іншого невстановленого судом документа, з огляду на що зміст останнього не підлягає дослідженню.

Окрім того, обидві заявки на проведення ремонтних робіт містять примітку про необхідність виконання як ремонтних, так і робіт з монтажу нового обладнання (зокрема, але не виключно його збирання та встановлення), в той час як предметом договору від 02.04.2015 № 03Р є виключно ремонтні роботи.

Поданий позивачем акт дефектів від 30.09.2020 критично сприймається судом та має ознаки формально складеного зважаючи ту обставину, що 4 посадові особи позивача, що входили до складу комісії фізично не могли за 1 робочий день оглянути 580 одиниць основних засобів товариства, в тому числі обладнання.

Більше того, акт дефектів від 30.09.2020 не містить розшифровку обладнання із зазначенням його інвентарного номеру, що унеможливлює ідентифікувати, чи одні й те саме саме обладнання фігурує у акті дефектів від 30.09.2020 та заявках на проведення ремонтних робіт.

Суд примічає, що умовами договору від 02.04.2015 № 03Р не визначено місце проведення ремонту.

Водночас, по тексту власного позову товариство зазначає про те, що «не було потреби в транспортуванні зазначеного обладнання. У зв`язку з тим, що (1) ТОВ «РІВА-СТАЛЬ» знаходиться безпосередньо близько до місцезнаходження Товариства (зазначене підтверджується даними з облікових даних зазначеного контрагента та листом від 14.04.2021р. №14/04) та (2) ремонт обладнання здійснювався за місцезнаходженням Товариства. Адже, частина обладнання має бути встановлена та вирівняна по рівню підлоги (мається на увазі столи, шафи та ін.) у корпусі 132 та не може бути транспортована із зазначеного корпусу.» (а.с. 10, том І).

Щодо поданих актів прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт від 01.10.2020, від 27.10.2020, від 02.11.2020, від 25.11.2020 в якості місця передачі обладнання зазначено «вул. Червоноткацька,61 корпус 143», «вул. Червоноткацька,61 корпус літера CLXIII», «вул. Червоноткацька,67 корпус 112», «вул. Червоноткацька,95 корпус літера XХII», «вул. Червоноткацька,67 корпус літера LII», «с. Квітневе Лабораторний корус», «вул. Червоноткацька,69 корпус літера СLХIIІ», «ІОХ ,лаб 441», «ІОХ ,лаб 446», «вул. Мурманська корпус 146», «с. Калинівка, лабораторний комплекс» тощо.

При цьому, в усіх перелічених актах зазначено, що складені вони в м. Києві, що не відповідає дійсності, оскільки, якщо передача обладнання відбувалась в с. Калинівка та/або в с. Квітневе, відповідно і акт про це (передачу) міг бути складений виключно за місцезнаходженням обладнання, тобто в с. Калинівка та/або в с. Квітневе.

В якості додатків № 1 до актів від 01.10.2020, від 27.10.2020, від 02.11.2020, від 25.11.2020 позивачем подано переліки використаного матеріалу.

Водночас, документів щодо закупівлі матеріалів (відомості про якісні характеристики матеріалів, що використані при виконанні робіт, а також інформація про складову витрат на придбання матеріалів у вартості виконаних робіт в розрізі кожної одиниці обладнання) ТОВ «Ріва-Сталь», їх транспортування до адрес місцезнаходження обладнання (адреси різні) та зберігання матеріали справи не містять.

В додатках до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 139 від 27.10.2020 та № 151 від 25.11.2020 значиться лише загальна кількість працівників, що унеможливлює їх ідентифікацію.

Окрім того, матеріали справи не містять журналів реєстрації та пропуску за переліченими вище адресами місцезнаходження обладнання позивача працівників ТОВ «Ріва-Сталь» у жовтні-листопаді 2020 року.

Наявний в матеріалах справи звіт 1ДФ, поданий ТОВ «Ріва-Сталь» за 4й квартал 2020 року лише свідчить про наявність у контрагента у звітному періоді штатних працівників, однак жодним чином не підтверджує участь таких працівників у роботах на користь позивача.

Щодо наданих позивачем платіжних доручень від 25.11.2020 № 735; від 25.11.2020 № 733; від 27.10.2020 № 650; від 28.10.2020 № 501; від 29.10.2020 № 502; від 04.11.2020 № 512, останні лише підтверджують рух коштів на користь ТОВ «Ріва-Сталь» від позивача, однак жодним чином не підтверджують реальність господарських операцій.

Своєю чергою, платіжні доручення від 30.11.2020 № 6281, від 30.11.2020 № 6283 підтверджують перерахування позивачем коштів на користь ТОВ «Ріва-Сталь» згідно договору від 02.04.2015 № 02У купівлі-продажу лабораторного обладнання.

При цьому, не заслуговують на увагу листи позивача від 30.11.2020 № 2248-1 та № 2249-1 щодо зарахування коштів за спірним договором, оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення повних розрахунків за договором від 02.04.2015 № 02У на момент перерахування коштів, за таких обставин кошти вважаються перерахованими у відповідності до вказаного призначення платежу.

Окремо суд вважає за необхідне зупинитись на документах, що містяться в IV-XIII томах даної справи.

Це видаткові накладні, замовлення покупця, прибуткові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, податкові накладні.

Зазначені документи оформлені за результатами взаємовідносин між позивачем і ТОВ «Ріва-Сталь» від 02.04.2015 № 02У.

Тобто, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріва-Сталь» (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» (за договором - покупець) укладений договір від 02.04.2015 № 02У купівлі-продажу лабораторного обладнання, відповідно до умов якого продавець зобов`язаний не пізніше десяти календарних днів з дня отримання від покупця заявки на товар передавати покупцю товар; забезпечувати покупця інструкцією з експлуатації (використання) товару та надавати покупцеві сертифікати якості на товар; продавець надає гарантію якості товару протягом одного року з моменту його передачі покупцеві. Покупець зобов`язаний приймати товар і розрахуватися за нього не пізніше одного місяця з дати відвантаження товару. Строк дії договору: початок 02.04.2015, закінчення 31.12.2020 (додаток № 1). Сторони погодили можливість використання факсиміле (печатки, за допомогою якої відтворюється копія підпису уповноваженої особи) на весь строк дії договору при підписанні виключно таких документів: акти виконаних робіт за договором; видаткових накладних за договором; ТТН; рахунки на оплату послуг та окремих робіт за договором (додаток № 3).

Важливою є та обставина, що первинні документи, які містяться в IV-XIII томах даної справи, підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ «Ріва-Сталь» лабораторного обладнання за договором від 02.04.2015 № 02У, однак не підтверджують факт проведення ТОВ «Ріва-Сталь» ремонту такого обладнання за договором від 02.04.2015 № 03Р.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що ремонт лабораторного обладнання, придбаного у ТОВ «Ріва-Сталь» за договором від 02.04.2015 № 02У, строк гарантії на яке ще не закінчився у жовтні-листопаді 2020 року, не був гарантійним, оскільки причини виходу з ладу цього обладнання пов`язані із впливом зовнішніх факторів (підвищені температури, значний вплив хімічних речовин, високе фізичне навантаження та інтенсивне використання), на дію яких не розповсюджуються умови гарантії.

Так, в даному випадку позивач визнає, що ремонтні роботи мали бути здійснені ТОВ «Ріва-Сталь» в рамках гарантійних зобов`язань за договором від 02.04.2015 № 02У.

Однак, в той же час самостійно кваліфікує такі роботи як негарантійні, не маючи на те повноважень та законних підстав, адже відмовити у проведенні ремонту обладнання, гарантія на яке ще не закінчилась, міг лише продавець обладнання, який надавав таку гарантію (пункт 2.1 договору від 02.04.2015 № 02У), тобто ТОВ «Ріва-Сталь», чому мало передувати звернення позивача.

Натомість, жодних доказів звернення до ТОВ «Ріва-Сталь» щодо проведення гарантійного ремонту обладнання у жовтні-листопаді 2020 року позивачем не надано.

Окрім того, суд критично оцінює посилання позивача на акт від 06.07.2021 № 2 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, оскільки у позивача були відсутні підстави для знищення первинних документів за 2012-2017 роки, по яких не контролюючим органом не проведено перевірку. Зокрема, згідно вказаного акта були знищені податкові накладні, виписані позивачу у зв`язку з придбанням останнім шаф витяжних з воздуховодом ШВЛ-02 з інвентарними номерами 01209, 01247, 01248, 01249, 01250, 01251.

Так, у відповідності до приписів пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву (пункт 44.3 статті 44 ПК України).

Згідно із пунктом 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

З огляду на вищезазначені норми товариство зобов`язане забезпечити зберігання первинних документів протягом не менш як 3 років (7 років - для документів та інформації з трансфертного ціноутворення) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи. При цьому, врахуванню підлягають положення пункту 336 розділу І наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884, за якими строк зберігання первинних документів становить 3 роки за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів/робіт/послуг сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти здачі-приймання робіт, документи про перевезення, зберігання, використання витратних матеріалів, що використовувались при виконанні робіт тощо.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку (постанова Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 820/13301/14).

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частин першої, другої статті 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд примічає, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання його контрагентом ТОВ «Ріва-Сталь» робіт по ремонту лабораторного обладнання в перевіряємому періоді, отже відсутні належні докази здійснення господарських операцій із вказаним підприємством.

Отже, висновок відповідача про завищення ТОВ НВП «Укроргсинтез» суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 1730000 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ «Ріва-Сталь» у жовтні-листопаді 2020 року є законним та обґрунтованим. Тому, податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 31.03.2021 № 00001230701 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову № 2134 від 26.07.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Поний текст рішення складено 14.12.2022.

Суддя К.С. Пащенко