Постанова

від 20.06.2023 по справі 640/21433/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21433/21 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року (повний текст складено 14 грудня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2021 №00001230701, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Ріва-Сталь» послуг з ремонту обладнання мали реальний характер і підтверджені первинними документами, зокрема договором, актами приймання-передачі виконаних робіт, здійсненими розрахунками та зареєстрованими податковими накладними, що підтверджує законність сформованого податкового кредиту.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що до перевірки не було подано інформації щодо інвентарних номерів обладнання, що не дає можливості встановити період придбання та введення в експлуатацію обладнання, акти дефектів є однотипними та вказують на однаковість виконаних робіт, надані послуги не могли бути наданими в обсязі, зазначеними платником податків в документах обліку, ремонтні роботи протягом двох місяців проводились щодо одних і тих же основних засобів, а тому показники податкового кредиту за такими господарськими операціями сформовані протиправно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 25.01.2021 по 12.02.2021 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Укроргсинтез» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 18.02.2021 № 91/31-00-07-01-01/31607028, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 1730000 грн (а.с.19-37 т.1).

Позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки, за результатом розгляду яких рішенням від 24.03.2021 №1642/6/31-00-07-01-01 висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення (а.с.40-56 т.1).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2021 №00001230701 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунку позивача у банку, за звітний період листопад 2020 року на суму 1730000,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 432500,00 грн (а.с.57 т.1).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, та рішенням ДПС України від 25.06.2021 №14376/6/99-00-06-01-02-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.65-68 т.1).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання його контрагентом ТОВ «Ріва-Сталь» робіт по ремонту лабораторного обладнання в перевіряємому періоді, отже відсутні належні докази здійснення господарських операцій із вказаним підприємством, тому висновок відповідача про завищення ТОВ «НВП «Укроргсинтез» суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 17300000,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ «Ріва-Сталь» у жовтні-листопаді 2020 року є законним та обґрунтованим.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути сформований на підставі фактично здійснених господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ріва-Стіл" з надання послуг по ремонту лабораторного обладнання за період жовтень-листопад 2020 року.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих та технічних наук, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (а.с.288-290 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Ріва-Сталь» (виконавець) укладено договір від 02.04.2015 № 03Р на виконання роботи (а.с.16-18 т.2), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати у відповідності до умов даного договору роботи, необхідні для проведення ремонтів лабораторного обладнання замовника. Результатом виконаних робіт за даним Договором є акти виконаних ремонтних робіт. Виконавець зобов`язаний суворо виконувати всі вказівки замовника з приводу виконання робіт. Зміст та терміни виконання етапів ремонтних робіт визначені виробничою необхідністю. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3 днів з моменту повідомлення виконавця про готовність роботи до приймання. Замовник має право безперешкодного доступу до робіт виконавця, для перевірки перебігу та якості робіт, що виконуються. Строк дії договору: початок 02.04.2015, закінчення 31.12.2020 (додаток № 1). Сторони погодили можливість використання факсиміле (печатки, за допомогою якої відтворюється копія підпису уповноваженої особи) на весь строк дії договору при підписанні виключно таких документів: акти виконаних робіт за договором; видаткових накладних за договором; ТТН; рахунки на оплату послуг та окремих робіт за договором (додаток № 3).

На підтвердження проведення господарських операцій за договором від 02.04.2015 № 03Р позивачем надано суду копії акту дефектів від 30.09.2020 (а.с.96 т.1), заявки на проведення ремонтних робіт №30092020 від 30.09.2020 (а.с.38-54 т.2), заявку на проведення ремонтних робіт № 29102020 від 29.10.2020 (а.с.98, 116-136 т.1), акти прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт від 01.10.2020 та від 27.10.2020 (а.с.99-115, 137-165 т.1, а.с.55-74 т.2), акти прийому-передачі обладнання/основних засобів після проведення ремонтних/монтажних робіт від 27.10.2020 (а.с.75-94 т.2) та від 25.11.2020 (а.с.166-180 т.1), перелік використаного матеріалу (а.с.181-207 т.1), акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №139 від 27.10.2020 на загальну суму 6020400,00 грн, в тому числі ПДВ - 1003400,00 грн з додатками, зокрема щодо фактичних затрат робочого часу, вартості витрачених матеріалів, періоду виконання робіт та залучених робітників, виду робіт та обладнання, переліку лабораторного обладнання із зазначенням найменування, інвентарного номеру та виконаних робіт, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.209-231 т.1), акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №151 від 25.11.2020 на загальну суму 4359600,00 грн, в тому числі ПДВ - 726600,00 грн з додатками, зокрема щодо фактичних затрат робочого часу, вартості витрачених матеріалів, періоду виконання робіт та залучених робітників, виду робіт та обладнання, переліку лабораторного обладнання із зазначенням найменування, інвентарного номеру та виконаних робіт, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.232-244 т.1).

Суд звертає увагу, що порушення порядку підшивання документів у справу, зокрема наявність в середині заявки на проведення ремонтних робіт № 29102020 від 29.10.2020 частини документів з акту прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт (а.с.99-115 т.1) жодним чином не свідчить про дефектність такої заявки.

Також колегія суддів зазначає, що додатки до актів здачі-приймання робіт №139 від 27.10.2020 та №151 від 25.11.2020, а саме переліки лабораторного обладнання містять відповідні інвентарні номери основних засобів, що дозволяє точно ідентифікувати обладнання щодо якого проводились ремонтні роботи. Відповідні інвентарні номери лабораторного обладнання також наведено у актах прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт та після проведення ремонтних/монтажних робіт і в переліку використаного матеріалу для кожного окремого обладнання.

Наведені обставини свідчать про необґрунтованість тверджень контролюючого органу про проведення одних і тих самих робіт щодо одного і того самого лабораторного обладнання.

Також колегія суддів зазначає, що наведена в акті дефектів від 30.09.2020 дата жодним чином не свідчить, що роботи по виявленню дефектів були проведені виключно 30.09.2020, натомість вказана дата є датою підписання самого акту після завершення процедури огляду лабораторного обладнання, за результатами якого було виявлено відповідні дефекти, що свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про формальність складання такого акту.

Визначення в актах прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт та після проведення ремонтних/монтажних робіт місця їх складання м.Київ в той час, як відповідне обладнання фактично знаходить і за межами м.Києва, зокрема в с.Квітневе та с.Калинівка, в будь-якому випадку не свідчить про фіктивність таких актів, оскільки зареєстрованими адресами місцезнаходження ТОВ «НВП «Укроргсинтез» є 01133, м.Київ, вул.Є.Коновальця, 29, а ТОВ «Ріва-Сталь» є 02094, м.Київ, вул.Червоноткацька, 95, корпус ХХІІ, тобто обидві сторони господарської операції знаходяться у м.Київ, що свідчить про обґрунтованість зазначення відповідного місця складання вказаних актів.

Крім того, за умовами договору від 02.04.2015 №03Р вартість виконаних робіт визначається згідно з фактичними затратами робочого часу та вартості витрачених матеріалів (п.2.1 договору).

В силу ч.2 ст.837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, договір на виконання ремонтних робіт належить до договору підряду та відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 839 ЦК України унормовано, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Тобто, обов`язок щодо закупівлі необхідних матеріалів для проведення ремонтних робіт лежить саме на виконавці ремонтних робіт, та замовник не може володіти або розпоряджатися інформацією щодо матеріалу, який використовувався для проведення ремонтних робіт, його якісні характеристики, або мати первинну документацію щодо придбання таких матеріалів. Відсутність у позивача таких документів жодним чином не свідчить про фіктивність господарських операцій з проведення ремонтних робіт лабораторного обладнання.

Суд першої інстанції, зазначив, що «до переліку, що міститься в заявці від 30.09.2020 №30092020, включено «двері для 132 корпуса» та «стіл 1400*700*800», які за визначенням не відносяться до лабораторного обладнання, у зв`язку із чим ремонт перелічених позицій не входить до предмету договору від 02.04.2015 № 03Р та не є доказом виконання сторонами зобов`язань за вказаним договором».

Так, за наявним визначенням лабораторне обладнання (устаткування) - обладнання лабораторій, яке дозволяє аналізувати, робити вимірювання, моделювати технологічні процеси в реальних умовах, а також готувати проби різних матеріалів і робити їх дослідження. Лабораторне обладнання поділяється на загальнолабораторне, вимірювальне, спеціалізоване, дослідне та аналітичне.

В той же час, лабораторія - місце, де відбуваються дослідження, щоб отримати результати для вирішення наукової проблеми. Лабораторне обладнання поділяється відповідно до функціонального призначення на різні типи, зокрема, загальнолабораторне, яке є найбільш поширеним видом, до якого включаються, в тому числі, лабораторні меблі, зокрема шафи, столи.

При цьому, на переконання суду, двері лабораторних приміщень (лабораторних корпусів) також належать до лабораторного обладнання, оскільки все приміщення лабораторії має відповідати встановленим вимогам та стандартам.

Приналежність відповідного устаткування та меблів до лабораторного обладнання визначено відповідною комісією ТОВ «НВП «Укроргсинтез», підтверджено виконавцем ремонтних робіт ТОВ «Ріва-Сталь», в той же час, відповідач не є органом, яким наділений повноваженнями визначати належність окремого устаткування до лабораторного обладнання, та в будь-якому випадку наведене не може спростувати факт здійснення відповідних ремонтних робіт на підставі договору від 02.04.2015 № 03Р.

Проведення розрахунків за договором від 02.04.2015 № 03Р підтверджується копіями платіжних доручень 30.11.2020 №6281 (з урахуванням листа вих.№2248-1 від 30.11.2020 про уточнення призначення платежу), від 30.11.2020 №6283 (з урахуванням листа вих.№2249-1 від 30.11.2020 щодо уточнення призначення платежу), від 25.11.2020 №735, №733, від 27.10.2020 №650, від 28.10.2020 №501, від 29.10.2020 №502, від 04.11.2020 №512 (а.с.19-28 т.2).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.1089 ЦК України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

В силу ч.2 ст.1090 ЦК України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Відповідно до листа Національного банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу»» після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Таким чином, відповідні листи вих.№2248-1 від 30.11.2020 та вих.№2249-1 від 30.11.2020 щодо уточнення призначення платежів за платіжними дорученнями є належним підтвердженням, що платежі були проведені саме на виконання умов договору 02.04.2015 № 03Р за виконані ремонтні роботи.

Стосовно економічної мети та доцільності проведених господарських операції з ремонту лабораторного обладнання колегія суддів звертає увагу на наступне.

За даними з ЄДРПОУ, до видів діяльності ТОВ «Ріва-Сталь» за КВЕД належить, зокрема, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання; 26.51 Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; 27.20 Виробництво батарей і акумуляторів; 27.40 Виробництво електричного освітлювального устатковання; 27.51 Виробництво електричних побутових приладів; 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання; 33.16 Ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання.

Таким чином, виробництво, реалізація та ремонт лабораторного обладнання належить до зареєстрованих видів діяльності ТОВ «Ріва-Сталь».

Відповідне обладнання було придбано позивачем у ТОВ «Ріва-Сталь» на підставі договору від 02.04.2015 №02У купівлі-продажу лабораторного обладнання (а.с.11-15 т.2), а також було імпортовано до України на підставі зовнішньо-економічних контрактів з компаніями нерезидентами, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі основних засобів, податковими накладними, зовнішньо-економічними контрактами, рахунками-фактурами, митними деклараціями (а.с.95 т.2 - а.с.297 т.13). Обставина щодо наявності у позивача відповідного лабораторного обладнання не заперечується відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що наявність в п.2.1 договору від 02.04.2015 №02У умови стосовно надання продавцем гарантії якості товару протягом одного року з моменту його передачі покупцю жодним чином не свідчить, що продавець взяв на себе зобов`язання з гарантійного ремонту придбаного позивачем товару та виправлення дефектів, які виникли внаслідок експлуатації відповідного обладнання.

При цьому, навіть за наявності відповідних гарантійних зобов`язань у продавця товару, укладання договору на виконання ремонтних робіт та їх проведення не суперечить вимогам чинного законодавства і не може мати наслідком визнання ремонтних робіт такими, що фактично не проводились.

Таким чином, позивачем підтверджено ділову мету та фактичне використання у власній господарській діяльності придбаних послуг у ТОВ «Ріва-Сталь».

Факт надання відповідних послуг з ремонту основних засобів визнається ТОВ «Ріва-Сталь» у листі від 14.04.2021 №14/04, в якому зазначено про відображення виконаних робіт у власній фінансовій звітності, деклараціях з ПДВ та з податку на прибуток. Також матеріали справи містять копію звіту 1ДФ ТОВ «Ріва-Сталь», щодо наявності належної кількості кваліфікованих працівників для виконання ремонтних робіт (а.с.246-285 т.1).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Ріва-Сталь» первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими, здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Контрагент позивача є зареєстрованими платниками податків та перебуває на податковому обліку. Будь-яких зустрічних звірок чи позапланових перевірок контрагента позивача контролюючим органом не проводилось.

Контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосереднього контрагента, зокрема, вирока по кримінальній справі щодо такого контрагента, в якому досліджувались відповідні господарські операції, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Жодних належних доказів на підтвердження того, що позивач або його контрагент не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Порушення контрагентами правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено реальність господарських взаємовідносин з ТОВ «Ріва-Сталь», отримання позивачем відповідних послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Матеріали справи підтверджують рух коштів та матеріальних цінностей, зміну майнового стану сторін укладених правочинів, відповідність господарських операцій вимогам законодавства та наявність ділової мети таких господарських взаємовідносин, а тому висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ріва-Сталь» фактично відбулись, мали наслідком зміни в майновому стані сторін правочину, спричинили підстави для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а тому позивач правомірно сформував по вказаним господарським операціям показники бухгалтерської та податкової звітності, внаслідок чого висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2021 №00001230701, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26 червня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма