Постанова

від 20.02.2025 по справі 640/21433/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 640/21433/21

адміністративне провадження № К/990/26186/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/21433/21

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Безименна Н. В., Бєлова Л. В., Кучма А. Ю.) від 20 червня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» (далі - ТОВ НВП «Укроргсинтез») звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2021 року № 00001230701.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає про безпідставність та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає, що ним як платником податків належно виконано вимоги, встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, а перевіряючими в ході проведення перевірки зроблено висновки про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства без урахування наданих до перевірки первинних документів, що спричинило невірне застосування відповідачем норм ПК України до спірних правовідносин.

При цьому позивач наголошує, що господарські операції з придбання у ТОВ «Ріва-Сталь» послуг з ремонту обладнання мали реальний характер і підтверджені первинними документами, зокрема договором, актами приймання-передачі виконаних робіт, здійсненими розрахунками та зареєстрованими податковими накладними, що підтверджує законність сформованого податкового кредиту.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ НВП «Укроргсинтез» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2021 року № 00001230701, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 25 липня 2023 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 28 серпня 2023 року до Верховного Суду від ТОВ НВП «Укроргсинтез» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року залишити без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25 січня 2021 року по 12 лютого 2021 року посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Укроргсинтез» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт перевірки від 18 лютого 2021 року № 91/31-00-07-01-01/31607028.

10. Згідно висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 1 730 000 грн.

11. Позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки, за результатом розгляду яких рішенням від 24 березня 2021 року № 1642/6/31-00-07-01-01 висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

12. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2021 року № 00001230701 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунку позивача у банку, за звітний період листопад 2020 року на суму 1 730 000 грн та застосовано штрафні санкції на суму 432 500 грн.

13. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, та рішенням ДПС України від 25 червня 2021 року № 14376/6/99-00-06-01-02-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

14. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновок відповідача про завищення ТОВ НВП «Укроргсинтез» суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 1 730 000 грн за результатами господарських операцій із ТОВ «Ріва-Сталь» у жовтні-листопаді 2020 року є законним та обґрунтованим, оскільки позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання його контрагентом робіт по ремонту лабораторного обладнання в перевіряємому періоді.

16. При цьому суд першої інстанції виснував, що заявка на проведення ремонтних робіт від 30 вересня 2020 року № 30092020, надана позивачем з метою підтвердження проведення господарських операцій із ТОВ «Ріва-Сталь» за договором від 02 квітня 2015 року № 03Р не відповідає умовам останнього, оскільки предмет вказаного договору становить ремонт лабораторного обладнання позивача, а до переліку, що міститься в заявці включено «двері для 132 корпуса» та «стіл 1400*700*800», які за визначенням не відносяться до лабораторного обладнання, у зв`язку із чим ремонт перелічених позицій не входить до предмету договору від 02 квітня 2015 року № 03Р та не є доказом виконання сторонами зобов`язань за вказаним договором.

17. Крім того суд першої інстанції вказав, що надані позивачем заявка на проведення ремонтних робіт від 29 жовтня 2020 року № 29102020 та акт дефектів від 30 вересня 2020 року, через дефектність їх форми та змісту, не можуть бути доказом підтвердження проведення господарських операцій із ТОВ «Ріва-Сталь» за договором від 02 квітня 2015 року № 03Р.

18. Також суд першої інстанції зауважив, що подані акти прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт складені в м. Києві, в той час, як передача обладнання відбувалась, в тому числі, в с. Калинівка та/або в с. Квітневе, що також ставить під сумнів виконання ТОВ «Ріва-Сталь» робіт по ремонту лабораторного обладнання за договором від 02 квітня 2015 року № 03Р.

19. Окремо суд першої інстанції звернув увагу й на те, що позивачем подано переліки використаного матеріалу, однак документів щодо закупівлі матеріалів (відомості про якісні характеристики матеріалів, що використані при виконанні робіт, а також інформація про складову витрат на придбання матеріалів у вартості виконаних робіт в розрізі кожної одиниці обладнання) ТОВ «Ріва-Сталь», їх транспортування до адрес місцезнаходження обладнання (адреси різні) та зберігання матеріали справи не містять.

20. При цьому, за висновками суду першої інстанції, в додатках до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) значиться лише загальна кількість працівників, що унеможливлює їх ідентифікацію; матеріали справи не містять журналів реєстрації та пропуску за адресами місцезнаходження обладнання позивача працівників ТОВ «Ріва-Сталь» у жовтні-листопаді 2020 року; наявний в матеріалах справи звіт 1ДФ, поданий ТОВ «Ріва-Сталь» за 4-й квартал 2020 року лише свідчить про наявність у контрагента у звітному періоді штатних працівників, однак жодним чином не підтверджує участь таких працівників у роботах на користь позивача.

21. Водночас суд зауважив, що надані позивачем платіжні доручення лише підтверджують рух коштів на користь ТОВ «Ріва-Сталь» від позивача, однак жодним чином не підтверджують реальність господарських операцій.

22. Окремо суд першої інстанції звернув увагу на недоведеність позивачем доцільності проведення робіт по ремонту лабораторного обладнання, строк гарантії на яке ще не закінчився у жовтні-листопаді 2020 року.

23. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Ріва-Сталь» первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими, здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

24. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

25. Водночас надаючи оцінку доводам контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування через недоліки наданих первинних документів, апеляційний суд виснував, що порушення порядку підшивання документів у справу, зокрема наявність в середині заявки на проведення ремонтних робіт № 29102020 від 29 жовтня 2020 року частини документів з акту прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт (а.с.99-115 т.1) жодним чином не свідчить про дефектність такої заявки.

26. Також апеляційний суд зауважив про необґрунтованість тверджень контролюючого органу про проведення одних і тих самих робіт щодо одного і того самого лабораторного обладнання, з огляду на те, що додатки до актів здачі-приймання робіт № 139 від 27 жовтня 2020 року та № 151 від 25 листопада 2020 року, а саме переліки лабораторного обладнання містять відповідні інвентарні номери основних засобів, що дозволяє точно ідентифікувати обладнання щодо якого проводились ремонтні роботи. Відповідні інвентарні номери лабораторного обладнання також наведено у актах прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт та після проведення ремонтних/монтажних робіт і в переліку використаного матеріалу для кожного окремого обладнання.

27. Крім того суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків контролюючого органу, з якими погодився й суд першої інстанції, про те, що ремонт дверей лабораторних приміщень та лабораторних меблів (стола) не входить до предмету договору від 02 квітня 2015 року № 03Р, оскільки вказане устаткування та меблі за своїм функціональним призначенням належать до загально лабораторного обладнання, що також підтверджено виконавцем ремонтних робіт ТОВ «Ріва-Сталь».

28. Водночас суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, про не доцільність проведення робіт по ремонту лабораторного обладнання, строк гарантії на яке ще не закінчився у жовтні-листопаді 2020 року, зауважив, що наявність в пункті 2.1 договору від 02 квітня 2015 року № 02У умови стосовно надання продавцем гарантії якості товару протягом одного року з моменту його передачі покупцю жодним чином не свідчить, що продавець взяв на себе зобов`язання з гарантійного ремонту придбаного позивачем товару та виправлення дефектів, які виникли внаслідок експлуатації відповідного обладнання. При цьому, навіть за наявності відповідних гарантійних зобов`язань у продавця товару, укладання договору на виконання ремонтних робіт та їх проведення не суперечить вимогам чинного законодавства і не може мати наслідком визнання ремонтних робіт такими, що фактично не проводились.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

30. Як на підставу для касаційного оскарження Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував пункти 198.1 та 198.3 статті 198, пункти 200.1, 200.2 та 200.4 статті 200 ПК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладені Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року по справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року по справі № 826/487/16, від 31 січня 2020 року по справі № 520/10953/18.

32. Скаржник наголошує, що у справі яка розглядається судом апеляційної інстанції не враховано, що у ході проведення перевірки за результатами проведеного аналізу та перевірки відомостей зазначених в актах дефектів встановлено: ненадання до перевірки інформації щодо інвентарних номерів обладнання та як наслідок неможливість встановлення періоду придбання та вводу в експлуатацію вказаного обладнання; однотипність складених актів та однаковість видів робіт; одночасний вихід з ладу та системність (щомісячне) ремонтів обладнання; неможливо встановити протягом якого періоду проведено інвентаризацію, дати їх початку та закінчення, при тому, що кількість обладнання проінвентаризованого складає 580 штук та 419 штук відповідно; інвентаризацію проведено фінансовим бухгалтером, бухгалтером, менеджерами з логістики, при тому, що для встановлення причин виходу з ладу обладнання та шляхи їх ремонту потрібні відповідні професійні знання; інформації щодо проведених заходів для мінімізації подальших витрат пов`язаних з ремонтами до перевірки не надано.

33. Також скаржник зауважує, що проведеним аналізом наданої інформації встановлено, що:

- балансова вартість відремонтованих основних засобів за жовтень 2020 складає 11 100 378,81 грн без ПДВ, при тому, що вартість проведених ремонтів цих же активів 5 017 000 грн та складає 46% від вартості необоротних активів, що є економічно недоцільним;

- балансова вартість відремонтованих основних засобів за листопад 2020 складає 8 551 425,95 грн без ПДВ, при тому, що вартість проведених ремонтів цих же активів 3 633 000 грн та складає 43% від вартості необоротних активів, що є економічно недоцільним.

34. Окремо скаржник звертає увагу й на те, що строк корисного використання основних засобів, які щомісячно ремонтуються згідно наданих до заперечень інвентарних номерів визначено від 60 до 240 місяців, що є істотним терміном з урахуванням матеріалів та технічних вимог лабораторного обладнання.

35. Крім того скаржник зауважує, що з наданих до перевірки первинних документів не можливо встановити пов`язаність матеріалів з лабораторним обладнання для якого вони призначені; не можливо встановити яка кількість людей, на якому з об`єктів, яке лабораторне обладнання та протягом якого періоду часу здійснювали ремонти. Водночас звертає увагу на дефектність носіїв інформації у вигляді актів приймання-передачі виконаних робіт; не можливо встановити яка кількість людей, на якому з об`єктів, яке лабораторне обладнання та протягом якого періоду часу здійснювали ремонти; повторюваність та створювання однотипних носіїв інформації у вигляді актів приймання-передачі виконаних робіт.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

37. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

38. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

39. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

40. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

41. Відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 ПК України, Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

42. За змістом підпункту «а» пункту 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

43. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

44. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

45. Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

46. Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

47. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 ПК України.

48. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

49. За положеннями пункту 200.2 статті 200 ПК України для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

50. Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

51. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

52. Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

53. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

54. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

55. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

56. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

57. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

58. Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.

59. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

60. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

61. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

62. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

63. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

64. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

65. Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але не виключно) в постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.

66. Судами попередніх інстанцій установлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача за КВЕД є 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих та технічних наук.

67. 02 квітня 2015 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Ріва-Сталь» (виконавець) укладено договір № 03Р на виконання робіт, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати у відповідності до умов даного договору роботи, необхідні для проведення ремонтів лабораторного обладнання замовника.

68. При цьому відповідно до умов вказаного Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом виконаних ремонтних робіт протягом 3 днів з моменту повідомлення виконавця про готовність роботи до приймання. Замовник має право безперешкодного доступу до робіт виконавця, для перевірки перебігу та якості робіт, що виконуються. Строк дії договору: початок 02 квітня 2015 року, закінчення 31 грудня 2020 року (додаток № 1). Сторони погодили можливість використання факсиміле (печатки, за допомогою якої відтворюється копія підпису уповноваженої особи) на весь строк дії договору при підписанні виключно таких документів: акти виконаних робіт за договором; видаткових накладних за договором; ТТН; рахунки на оплату послуг та окремих робіт за договором (додаток № 3).

69. На підтвердження проведення господарських операцій за договором від 02 квітня 2015 року № 03Р позивачем надано суду копії акту дефектів від 30 вересня 2020 року, заявки на проведення ремонтних робіт №30092020 від 30 вересня 2020 року, № 29102020 від 29 жовтня 2020 року, акти прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт від 01 жовтня 2020 року та від 27 жовтня 2020 року, акти прийому-передачі обладнання/основних засобів після проведення ремонтних/монтажних робіт від 27 жовтня 2020 року та від 25 листопада 2020 року, перелік використаного матеріалу, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 139 від 27 жовтня 2020 року на загальну суму 6 020 400 грн, в тому числі ПДВ - 1 003 400 грн з додатками, зокрема щодо фактичних затрат робочого часу, вартості витрачених матеріалів, періоду виконання робіт та залучених робітників, виду робіт та обладнання, переліку лабораторного обладнання із зазначенням найменування, інвентарного номеру та виконаних робіт, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 151 від 25 листопада 2020 року на загальну суму 4 359 600 грн, в тому числі ПДВ - 726 600 грн з додатками, зокрема щодо фактичних затрат робочого часу, вартості витрачених матеріалів, періоду виконання робіт та залучених робітників, виду робіт та обладнання, переліку лабораторного обладнання із зазначенням найменування, інвентарного номеру та виконаних робіт, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

70. Проведення розрахунків за договором від 02 квітня 2015 року № 03Р підтверджується копіями платіжних доручень 30 листопада 2020 року № 6281 (з урахуванням листа вих. № 2248-1 від 30 листопада 2020 року про уточнення призначення платежу), від 30 листопада 2020 року № 6283 (з урахуванням листа вих.№ 2249-1 від 30 листопада 2020 року щодо уточнення призначення платежу), від 25 листопада 2020 року № 735, № 733, від 27 жовтня 2020 року № 650, від 28 жовтня 2020 року № 501, від 29 жовтня 2020 року № 502, від 04 листопада 2020 року № 512.

71. Факт надання відповідних послуг з ремонту основних засобів визнається ТОВ «Ріва-Сталь» у листі від 14 квітня 2021 року № 14/04, в якому зазначено про відображення виконаних робіт у власній фінансовій звітності, деклараціях з ПДВ та з податку на прибуток. Також матеріали справи містять копію звіту 1ДФ ТОВ «Ріва-Сталь», щодо наявності належної кількості кваліфікованих працівників для виконання ремонтних робіт.

72. Оцінивши складені документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ НВП «Укроргсинтез», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони підтверджують товарність виконання між позивачем і вказаним контрагентом відповідних операцій.

73. Поряд із цим апеляційним судом вірно враховано, що додатки до актів здачі-приймання робіт № 139 від 27 жовтня 2020 року та № 151 від 25 листопада 2020 року, а саме переліки лабораторного обладнання містять відповідні інвентарні номери основних засобів, що дозволяє точно ідентифікувати обладнання щодо якого проводились ремонтні роботи. Відповідні інвентарні номери лабораторного обладнання також наведено у актах прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт та після проведення ремонтних/монтажних робіт і в переліку використаного матеріалу для кожного окремого обладнання.

74. Водночас, як свідчить зміст договору від 02 квітня 2015 року № 03Р, обов`язок щодо закупівлі необхідних матеріалів для проведення ремонтних робіт лежить саме на виконавці ремонтних робіт, та замовник не може володіти або розпоряджатися інформацією щодо матеріалу, який використовувався для проведення ремонтних робіт, його якісні характеристики, або мати первинну документацію щодо придбання таких матеріалів. Відсутність у позивача таких документів жодним чином не свідчить про фіктивність господарських операцій з проведення ремонтних робіт лабораторного обладнання.

75. Перевіряючи твердження контролюючого органу про формальність складання акта дефектів, апеляційний суд зауважив, що наведена в акті дефектів від 30 вересня 2020 року дата жодним чином не свідчить, що роботи по виявленню дефектів були проведені виключно 30 вересня 2020 року, натомість вказана дата є датою підписання самого акту після завершення процедури огляду лабораторного обладнання, за результатами якого було виявлено відповідні дефекти.

76. При цьому, суд касаційної інстанції погоджується з апеляційним судом, що визначення в актах прийому-передачі обладнання/основних засобів для проведення ремонтних/монтажних робіт та після проведення ремонтних/монтажних робіт місця їх складання м. Київ в той час, як відповідне обладнання фактично знаходить і за межами м. Києва, зокрема в с. Квітневе та с. Калинівка, в будь-якому випадку не свідчить про фіктивність таких актів, оскільки зареєстрованими адресами місцезнаходження ТОВ «НВП «Укроргсинтез» є 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 29, а ТОВ «Ріва-Сталь» є 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 95, корпус ХХІІ, тобто обидві сторони господарської операції знаходяться у м. Київ, що свідчить про обґрунтованість зазначення відповідного місця складання вказаних актів.

77. Разом з тим, слід зазначити, що незначні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю (саме такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 16 жовтня 2020 року у справі № 808/1507/18 (пункт 13), від 07 травня 2020 року у справі № 826/2999/16 (пункт 13), від 08 квітня 2021 року у справі № 0240/2168/18-а (пункт 18), від 22 травня 2020 року у справі № 810/1068/16 (пункт 25)).

78. Перевіряючи доводи податкового органу стосовно економічної мети та доцільності проведених господарських операції з ремонту лабораторного обладнання, апеляційним судом враховано, що за даними з ЄДРПОУ, до видів діяльності ТОВ «Ріва-Сталь» за КВЕД належить, зокрема, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 26.51 Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; 27.20 Виробництво батарей і акумуляторів; 27.40 Виробництво електричного освітлювального устаткування; 27.51 Виробництво електричних побутових приладів; 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування; 33.16 Ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування. Таким чином, виробництво, реалізація та ремонт лабораторного обладнання належить до зареєстрованих видів діяльності ТОВ «Ріва-Сталь».

79. Відповідне обладнання було придбано позивачем у ТОВ «Ріва-Сталь» на підставі договору від 02 квітня 2015 року № 02У купівлі-продажу лабораторного обладнання, а також було імпортовано до України на підставі зовнішньо-економічних контрактів з компаніями нерезидентами, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі основних засобів, податковими накладними, зовнішньо-економічними контрактами, рахунками-фактурами, митними деклараціями. Обставина щодо наявності у позивача відповідного лабораторного обладнання не заперечується відповідачем.

80. Отже, позивачем підтверджено ділову мету та фактичне використання у власній господарській діяльності придбаних послуг у ТОВ «Ріва-Сталь».

81. Перевіряючи доводи податкового органу про недоцільність проведення ремонту обладнання, гарантійний строк експлуатації ще не закінчився, колегія суддів зауважує, що наявність в пункті 2.1 договору від 02 квітня 2015 року № 02У умови стосовно надання продавцем гарантії якості товару протягом одного року з моменту його передачі покупцю жодним чином не свідчить, що продавець взяв на себе зобов`язання з гарантійного ремонту придбаного позивачем товару та виправлення дефектів, які виникли внаслідок експлуатації відповідного обладнання. При цьому, навіть за наявності відповідних гарантійних зобов`язань у продавця товару, укладання договору на виконання ремонтних робіт та їх проведення не суперечить вимогам чинного законодавства і не може мати наслідком визнання ремонтних робіт такими, що фактично не проводились.

82. До того ж контролюючим органом не доведено, що на комплектуючі, які підлягали заміні чи ремонту, в межах спірних господарських операцій, поширювалися гарантійні умови договору від 02 квітня 2015 року № 02У.

83. Оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано констатував, що представлені позивачем документи підтверджують придбання ним послуг у ТОВ «Ріва-Сталь», та ураховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності зі встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які достовірно відображені у бухгалтерському обліку є підставою для формування податкового кредиту.

84. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

85. Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків суду пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

86. Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

87. До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

88. Однак, за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

89. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 640/21433/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов