Рішення

від 13.12.2022 по справі 640/29330/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року м. Київ № 640/29330/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСФ № 11»

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - позивач, Департамент) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСФ № 11» (далі по тексту - відповідач), в якому просив:

- припинити право на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкцій приміщень нежилої споруди-стимул (літ. Б) по просп. Мінському, 4 в Оболонському районі м. Києва" від 20.09.2018 №КВ 061182632213, скасувати реєстрацію повідомлення про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкцій приміщень нежилої споруди-стимул (літ. Б) по просп. Мінському, 4 в Оболонському районі м. Києва" від 26.02.2020 №КВ 071200570377, скасувати реєстрацію повідомлення про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкцій приміщень нежилої споруди-стимул (літ. Б) по просп. Мінському, 4 в Оболонському районі м. Києва" від 13.08.2020 №КВ 061200810852, скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1) "Реконструкцій приміщень нежилої споруди-стимул (літ. Б) по просп. Мінському, 4 в Оболонському районі м. Києва" від 01.03.2021 №КВ 101210223238 на обєкті будівництва: "Реконструкцій приміщень нежилої споруди-стимул (літ. Б) по просп. Мінському, 4 в Оболонському районі м. Києва", замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю "КСФ №11».

В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено про встановлення порушення ТОВ «КСФ №11» вимог абз. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки згідно з інвентаризаційною документацією, наданої листом КП «БТІ», а також відмітки висоти будівлі - Н=4,15 за адресою м. Київ, просп. Мінський, 4, відсутня можливість влаштування антресолі, а тому, за твердженням представника позивача, відбулись зміни техніко-економічних показників шляхом збільшення конфігурації об`єкта, його загальної площі, що потребує отримання містобудівних умов і обмежень, чого відповідачем зроблено не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 22 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі №640/29330/21 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) та встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

30.11.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що висновки Департаменту про вказані порушення грунтуються виключно на припущеннях позивача, які документально не підтверджені, з урахуванням того, що матеріали позовної заяви не містять ані наказу про призначення перевірки, ані акту про результати такої перевірки. На додаток, представником відповідача зауважено, що чинними законодавчими положеннями не визначено допустиму висоту антресолі.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Департаментом зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо обєктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) на об`єкт «Реконструкція приміщень нежилої споруди-стимул (літ. Б) по просп. Мінський, 4 в Оболонському районі м. Києва» від 20.09.2018 №КВ 061182632213, з подальшими змінами.

У подальшому Департаментом зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) на об`єкт «Реконструкція приміщень нежилої споруди-стимул (літ. Б) з влаштуванням антресолі по просп. Мінський, 4 в Оболонському районі м. Києва» від 01.03.2021 №КВ 101210223238. При цьому, у вказаному повідомленні зазначено, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки не вимагаються, оскільки відсутня зміна зовнішньої конфігурації.

Разом з тим, за твердженням представника позивача, згідно з інвентаризаційною документацією, наданої листом КП «БТІ», а також відмітки висоти будівлі - Н=4,15 за адресою м. Київ, просп. Мінський, 4, відсутня можливість влаштування антресолі, а тому відбулись зміни техніко-економічних показників шляхом збільшення конфігурації обєкта, його загальної площі, що потребує отримання містобудівних умов і обмежень, чого відповідачем зроблено не було.

Як наслідок, вважаючи наявними законодавчо мотивовані підстави для припинення права на виконання будівельних робіт на вказаному об`єкті, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 16 та 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок №553 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Органи державного архітектурно-будівельного контролю ведуть облік справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та контролюють виконання приписів і постанов про накладення штрафів (п. 23 Порядку №553).

Приписами ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 5 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У силу ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що встановлення факту порушень будівельних норм, стандартів і правил суб`єктом містобудування можливе лише за результатами проведення контролюючим органом, у даному разі позивачем, заходу контролю, тобто планової чі позапланової перевірки.

Так, за твердженням представника позивача, останнім здійснено спробу виходу на об`єкт будівництва, проте уповноважених осіб суб`єкта містобудівельної діяльності виявлено не було, з огляду на що на адресу останнього та КП «БТІ» було направлено відповідні листи та запити.

Разом з тим, на підтвердження здійснення вказаного контрольного заходу представником позивача надано суду лише копію направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 12.05.2021 №б/н. Натомість, представником позивача не надано суду ані копії наказу про призначення даної перевірки, ані акту, складеного за його результатами та інших розпорядчих документів, зокрема припису.

Вказане у своїй сукупності свідчить про те, що Департаментом у межах заявленого спору порушено процедуру встановлення факту можливого наявного порушення, допущеного ТОВ «КСФ №11» в частині дотримання останнім будівельних стандартів і правил під час виконання будівельніх робіт та експлуатації спірного об`єкта будівництва, оскільки докази проведення перевірки з цього питання відсутні, про що зазначено вище.

У контексті зазначеного суд також звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 420/1674/19 міститься правовий висновок, згідно із яким зі змісту положень статті 41 Закону №3038-VI та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 вбачається, що зловживання правом на перевірки, заходи, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил не допускається.

Відтак, суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що висновки про порушення, які і стали підставою для звернення з даним позовом до суду, грунтуються виключно на припущеннях посадових осіб Департаменту, які не підтверджено належними та достатніми доказами, а звернення до суду із заявленими позовними вимогами є передчасним.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Рисовський проти України» визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі». Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії».

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.

За таких обставин слід вважати вимоги позивача, з якими він вернувся до суду, такими, що вчинені за межами належного урядування в розумінні правомірних очікувань та правової визначеності щодо користування відповідачем належним йому об`єктом будівництва.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, ЄДРПОУ 40224921) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСФ № 11» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, ЄДРПОУ 39179059) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Аблов