Постанова

від 12.12.2022 по справі 200/3956/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року справа №200/3956/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мангушського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 р. у справі № 200/3956/22 (головуючий І інстанції суддя Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Мангушського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мангушського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), в якому просив:

-визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 65424830 від 13 травня 2021 року, відкритого на підставі виконавчого напису № 27720 від 30 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінпром маркет заборгованості в розмірі 15324,62 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 р. у справі № 200/3956/22 позов задоволено.

Визнана протиправною та скасована постанова Мангушського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження ВП № 65424830 від 13 травня 2021 року.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що боржник у своєму позові зазначав, що у виконавчому документі було зазначену адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Повідомляє, що Законом № 1404-VIII та Інструкцією не передбачено обов`язок державного виконавця перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, зокрема, відсутній обов`язок виконавця перевіряти адресу проживання чи реєстрації боржника до відкриття виконавчого провадження. Вважає, що, виходячи із системних положень зазначених нормативно правових актів, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі даних, вказаних у виконавчому документі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 16 травня 2002 року.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14 січня 2015 року № 3004-8239.

На підставі виконавчого напису № 27720 , виданого 30 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., постановою старшого державного виконавця Мангушського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) Шевченко Н.О. від 13 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65424830 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінпром маркет» у розмірі 15324,62 грн.

Докази направлення та отримання позивачем вказаної постанови в матеріалах справи відсутні.

Позивач зазначив, що дізнався про наявність спірної постанови з електронного додатку «Дія» лише 23 липня 2022 року.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем постанови ВП № 65424830 про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII окреслено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Унормуванням пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено: підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів.

За змістом пункту 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Приписами частини 1 п. 1 статті 26 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Виконавчі дії згідно з частиною першою та другою статті 24 Закону № 1404 провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Державний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першо їстатті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з частиною другоюстатті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За визначенням статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання фізичної особи відповідно до статті 29 ЦК України - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Наказом від 01.06.2020 № 1825/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2020 р. за № 489/34772 «Про внесення змін до Інструкції з організації примусового виконання рішень» внесено до пункту 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), такі зміни:

«1) після абзацу десятого доповнити новим абзацом одинадцятим такого змісту:

«У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця».

З огляду на вищевикладене, довід апеляційної скарги про те, що відсутній обов`язок виконавця перевіряти адресу проживання чи реєстрації боржника до відкриття виконавчого провадження, є безпідставним з правової точки зору і ставить під сумнів належне виконання державним службовцем в своїй діяльності нормативно-правових актів.

У статті 19 Конституції України занотовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаючи спірну постанову, він діяв правомірно.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мангушського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 р. у справі № 200/3956/22 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 р. у справі № 200/3956/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2022 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв