Рішення

від 09.12.2022 по справі 569/6725/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/6725/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О. В.,

за участі секретаря судового засідання Янок М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

до ОСОБА_5

про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна

учасники справи у судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна.

Позивачі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просили:

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 3340151,8 грн, з яких: 793105,8 грн в якості відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього нерухомого майна, здійснених ними з часу, з якого власникові належить право на повернення майна, а також збитки від інфляції, що становлять 627187,4 грн; 1072067,3 грн в якості відшкодування суми витрат, на яку збільшилась вартість нерухомого майна по АДРЕСА_1 в результаті його поліпшень, що не можуть бути відокремлені від такого майна, а також збитки від інфляції, що становлять 847790,58 грн;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 3340151,8 грн, з яких: 793105,8 грн в якості відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього нерухомого майна, здійснених ними з часу, з якого власникові належить право на повернення майна, а також збитки від інфляції, що становлять 627187,4 грн; 1072067,3 грн в якості відшкодування суми витрат, на яку збільшилась вартість нерухомого майна по АДРЕСА_1 в результаті його поліпшень, що не можуть бути відокремлені від такого майна, а також збитки від інфляції, що становлять 847790,58 грн;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1670075,9 грн, з яких: 396552,9 грн в якості відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього нерухомого майна, здійснених ними з часу, з якого власникові належить право на повернення майна, а також збитки від інфляції, що становлять 313593,7 грн; 536033,7 грн в якості відшкодування суми витрат, на яку збільшилась вартість нерухомого майна по АДРЕСА_1 в результаті його поліпшень, що не можуть бути відокремлені від такого майна, а також збитки від інфляції, що становлять 423895,6 грн;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1670075,9 грн, з яких: 396552,9 грн в якості відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього нерухомого майна, здійснених ними з часу, з якого власникові належить право на повернення майна, а також збитки від інфляції, що становлять 313593,7 грн; 536033,7 грн в якості відшкодування суми витрат, на яку збільшилась вартість нерухомого майна по АДРЕСА_1 в результаті його поліпшень, що не можуть бути відокремлені від такого майна, а також збитки від інфляції, що становлять 423895,6 грн;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 всі судові витрати по цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що після набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, що перебувають за адресою: АДРЕСА_2 на підставі укладених 06.11.2015 року із ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу, згідно договору про спільну діяльність від 25.12.2015 року, укладеному між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було вчинено спільні направлені дії на поліпшення вказаного нерухомого майна.

В результаті спільних вкладень та дій, було добудовано третій поверх та введено в експлуатацію поліпшена будівля за вказаною вище адресою, здійснено ремонтні роботи, яка в результаті поліпшення була перетворена у нежитлове приміщення, будівлю кафе-бару, загальною площею 373,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини були встановлені рішенням Рівненського міського суду Рівненської областіу справі №569/1651/16-ц від 20 квітня 2015 року, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Таким чином станом на момент придбання Позивачем 1, а надалі й Позивачами 2, 3 будівлі за адресою АДРЕСА_2 у ОСОБА_6 , та добудову за рахунок останніх третього поверху й набуття права власності Позивачами 2, 3, 4 відповідали усім ознакам дійсності правочину та добросовісності поведінки позивачів.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/7189/20 від 12.08.2020 року було встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року по 07.05.2020 року. Відповідно на все майно, набуто сторонами в цей період часу було презюмовано право спільної сумісної власності.

Виходячи з чого ОСОБА_3 вважається співвласником нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього нерухомого майна за правом спільної сумісної власності з ОСОБА_4 . Відповідно має право на відшкодування Ѕ частини належних ОСОБА_4 необхідних витрат на утримання, збереження нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним, здійснених ними з часу, з якого власникові належить право на повернення майна та суми витрат, на яку збільшилась вартість нерухомого майна за вказаною адресою в результаті його поліпшень, що не можуть бути відокремлені від такого майна.

Вартість фактично понесених необхідних витрат на утримання, збереження нерухомого майна по АДРЕСА_2 складає 2379317,53 грн, які позивачі просять стягнути на свою користь з відповідача з посиланням на ч. 3 ст. 390 ЦК України.

Також позивачі стверджують, що відповідач зобов`язаний згідно ч. 4 ст. 390 ЦК України відшкодувати їм здійснені витрати у сумі, на яку збільшилась вартість нерухомого майна по АДРЕСА_2 , а саме 3216202,00 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 вказують, що ОСОБА_5 зобовязаний сплатити їм збитки від інфляції за несплату вищезазначених сум за період з вересня 2016 року по червень 2022 року в розмірі 4424936,43 грн.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що ОСОБА_6 ніколи не набував права власності на будівлю кафе та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки судове рішення Рівненського міського суду від 15.07.2015 року у справі №569/14997/14-ц було скасовано 27.10.2015 року, тобто за вісім днів до моменту прийняття рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_6 на вказане майно. Договори купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки, які 06.11.2015 рокубули укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 і предметами яких є будівля кафе та земельна ділянка по АДРЕСА_2 були укладені в період дії арешту та заборони вчинення реєстраційних дій, що були накладені судовими рішеннями.

Також ОСОБА_1 було відомо про існування судового спору в Рівненському окружному адміністративному суді (справа №817/3309/15) за позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Данилевич І.Є., Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення, предметом оскарження в якому були рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлове приміщення та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі скасованого до моменту їх прийняття рішення Рівненського міського суду від 15.07.2015 року у справі №569/14997/14-ц.

Реєстрація права спільної часткової власності на нежитлове приміщення, будівлю кафе-бару, загальною площею 373,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 відбулась при державній реєстрації обтяжень, а також після зміни адреси та площі відповідних приміщення і земельної ділянки, що встановлено рішенням Рівненського міського суду від 20.04.2016 року у справі №569/1651/16-ц.

Також рішенням Рівненського міського суду від 20.04.2016 року у справі №569/1651/16-ц визнано недійсними договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, будівлі кафе (літ. «А-2»), площею 281,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладені 06.11.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 06.11.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, будівлю кафе (літ. «А-2»), площею 281,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проведені 06.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 не набував права власності на вищезазначене нежитлове приміщення та земельну ділянку під ним, оскільки договори купівлі-продажу, які були підставою для державної реєстрації його права власності на згадані об`єкти визнані недійсними судовим рішенням із скасування державної реєстрації на таке майно.

Витрати, заявлені позивачами до стягнення, які пов`язані з витратами на постачання електроенергії, централізованою охороною майна, подачу води та прийняття стічних вод, ремонт, забезпечення іншої супутньої діяльності на загальну суму 2379317,53 грн, не є необхідними витратами саме на утримання і збереження майна у розумінні ч. 3 ст. 390 ЦК України, оскільки позивачами не надано доказів того, що такі витрати були необхідні для збереження саме будівлі кафе за адресою: АДРЕСА_2 , доказів сплати таких витрат та їх придбання саме позивачами, тощо.

Також відповідач стверджує, що всі поліпшення будівлі кафе-бару за адресою: АДРЕСА_2 здійснювалися недобросовісними набувачами на лише без згод законного власника ОСОБА_5 , а й у період існування арештів на вказане майно на підставі судових рішень. Отже всі поліпшення, якщо вони дійсно були здійснені ОСОБА_1 вчинялися всупереч існуванню судових заборон, що не надає йому будь-яких правових підстав для відшкодування таких поліпшень. Окремо відповідач наголошував, що до позову не подано будь-яких доказів понесення будь-яких витрат ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на утримання будівлі кафе за адресою: АДРЕСА_1 , а також здійснення поліпшень даного майна.

Також ОСОБА_5 просить застосувати до позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову.

Вказує, що оскільки вимоги позивачів до відповідача про відшкодування витрат на утримання та збереження майна та вартості, на яку збільшилось таке майно не підлягають до задоволення, у зв`язку з їх безпідставністю, не можуть бути також задоволені вимоги про сплату інфляційних втрат, нарахованих на відповідні вимоги, які є основними по відношенню до вимог про стягнення інфляційних втрат.

Вказуючи період нарахування інфляційних втрат вересень 2016 року червень 2017 року, на підтвердження існування витрат на утримання належного відповідачу майна позивачі подають товарні чеки, накладні, квитанції, акти, що складені у період з вересня 2016 року по серпень 2017 року, що свідчить про нарахування інфляційних втрат на грошові зобов`язання за період до моменту їх виникнення, чого не передбачено чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

24 квітня 2009 року ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_10 будівлю кафе та земельну ділянку на АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу СохацькоюО. В. та зареєстровано в реєстрі за № 571.

Ухвалою Рівненського міського суду віл 23 вересня 2014 року у справі №569/14997/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, накладено арешт на об`єкт нерухомості: нежитлове приміщення (будівля кафе), загальною площею 281,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку, на якій знаходиться вказане приміщення з прилеглою територією.

15 липня 2015 року Рівненським міським судом Рівненської області прийнято рішення у справі №569/14997/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави (приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку за тією ж адресою) шляхом визнання права власності. Позовні вимоги було задоволено, звернуто стягнення на предмет застави за договором позики на умовах оплатного користування, укладеним 25 квітня 2011 року в м. Рівне між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а саме: об`єкт нерухомості: нежитлове приміщення (будівля кафе) загальною площею 281,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку на якій знаходиться вказане приміщення, шляхом визнання права власності на вказані об`єкти за ОСОБА_6

23 вересня 2015 року Рівненським міським судом ухвалено додаткове рішення відповідно до якого резолютивну частину рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2015 року, а саме другий абзац, викладено в такій редакції «Звернути стягнення на предмет застави за договором позики на умовах оплатного користування, укладеним 25 квітня 2011 року в м. Рівне між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а саме об`єкт нерухомості: нежитлове приміщення (будівля кафе) загальною площею 281,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку на якій знаходиться вказане приміщення кадастровий 56 10100000:01:026:0008 та площею 0,0210 га у межах згідно з планом земельної ділянки, що розташована: АДРЕСА_2 , шляхом визнання права власності на вказані об`єкти за ОСОБА_6 .

Ухвалою Рівненського міського суду від 23 вересня 2015 року скасовано заходи забезпечення позову шляхом зняття арешту (заборони відчуження) з нежитлового приміщення, площею 281,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій знаходиться вказане приміщення з прилеглою територією.

27 жовтня 2015 року рішенням апеляційного суду Рівненської області рішення Рівненського міського суду від 15.07.2015 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено. Відповідне рішення апеляційного суду Рівненської області від 27.10.2015 року було оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.11.2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 17 листопада 2015 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нову ухвалу про скасування заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту (заборони на відчуження) з нежитлового приміщення, площею 281,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій знаходиться вказане приміщення з прилеглою територією накладене ухвалою Рівненського міського суду від 23 вересня 2014 року в зв`язку з ухваленням рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 17 листопада 2015 року додаткове рішення Рівненського міського суду від 23 вересня 2015 року скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року залишено без змін.

30 жовтня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Данилевич І.Є. із заявами про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Рівненського міського суду від 15.07.2015 року у справі №569/14997/14-ц.

04 листопада 2015 року державним реєстратором Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Данилевич І.Є. прийняті рішення, індексний номер 25835213 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 та рішення, індексний номер 25830082 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 766655556101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 . Підставою для державної реєстрації було рішення Рівненського міського суду від 15.07.2015 року у справі №569/14997/14-ц, яке на час реєстрації вже було скасовано.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі №817/3309/15 за позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Данилевич Ірини Євгенівни, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування рішення адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Данилевич Ірини Євгенівни від 04.11.2015, індексний номер 25835213 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766832156101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 . Скасовано рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Данилевич Ірини Євгенівни від 04.11.2015, індексний номер 25830082 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, реєстраційнийномер об`єкта нерухомого майна: 766655556101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 367/4613/18-ц, зазначено, що за змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17 вказано, щовідповідно до частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 ніколи не набував права власності на нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 766655556101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки судове рішення Рівненського міського суду від 15.07.2015 року у справі №569/14997/14-ц, яке було підставою для державної реєстрації за ним права власності на вказане майно, скасовано 27.10.2015 року до моменту прийняття рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 . Відтак, навіть державна реєстрації за ним права власності на ці об`єкти не є ототожнення факту набуття права власності на підставі скасованого до моменту звернення до державного реєстратора судового рішення про визнання права власності, та враховуючи скасування відповідної державної реєстрації за іншим судовим рішенням.

06 листопада 2015 року між ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений 06.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Киселюк О.В., зареєстрований в реєстрі за №2647 за умовами п.п. 1.1., 1.2. якого Продавець зобов`язується передати майно у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти нежитлове приміщення, будівлю кафе (літ. «А-2») (надалі за текстом нежитлове приміщення), і сплатити за нього обговорену грошову суму. За даним договором відчужується нежитлове приміщення, будівля кафе (літ. «А-2»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 281,2 кв.м., що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:026:0008, яка відчужується разом з вище зазначеним нежитловим приміщенням.

Відповідно до п. 1.3. Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.11.2015 року, нежитлове приміщення, яке відчужується за цим договором, належить Продавцю на праві приватної власності та було отримане ним на підставі рішення суду, серія та номер: 569/14997/14-ц, виданого Рівненським міським судом, 15.07.2015 року. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проведена Реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 04.11.2015 року (індексний номер витягу 46906276), за номером запису про право власності: 11888633, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766832156101.

06 листопада 2015 року між ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 06.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Киселюк О.В., зареєстрований в реєстрі за №2648, за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку загальною площею 0,021 га, що належить Продавцю на праві приватної власності та була отримана ним на підставі рішення суду, серія та номер: 569/14997/14-ц, виданого Рівненським міським судом, 15.07.2015 року. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проведена Реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 04.11.2015 року (індексний номер витягу 46892924), за номером запису про право власності: 11885811, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766655556101. Кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:026:0008.

На підставі вказаних договорів державний реєстратор приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Киселюк О.В. 06.11.2015 року здійснила державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, будівлю кафе (літ. «А-2»), загальною площею 281,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку, площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, цільове призначення: для реконструкції та обслуговування існуючого кіоска з літнім майданчиком під кафе, за адресою: АДРЕСА_2 .

Також 06 листопада 2015 року між ОСОБА_1 (Іпотекодавець) і ОСОБА_8 (Іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки від 06 листопада 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., згідно якого було накладено обтяження на вищезазначене майно, обтяжувач: ОСОБА_8 .

Водночас, 06 листопада 2015 року Рівненським окружним адміністративним судом у справі №817/3309/15 прийнято ухвалу про забезпечення позову, якою заборонено Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження нежитлового приміщення, площею 281,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,021 га під вказаним приміщенням, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, цільове призначення для реконструкції та обслуговування існуючого кіоска з літнім майданчиком під кафе, - до набрання рішенням суду по даній справі законної сили.

Крім того, станом на 06.11.2015 року був чинним арешт на об`єкт нерухомості: нежитлове приміщення (будівля кафе), загальною площею 281,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій знаходиться вказане приміщення з прилеглою територією, застосований ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2014 року у справі №569/14997/14-ц. Відповідні заходи забезпечення позову були скасовані ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17.11.2015 року.

Відповідно до частин першої та третьої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Відтак ОСОБА_1 станом на 06.11.2015 року міг знати та не був позбавлений об`єктивної можливості перевірити той факт, що рішення Рівненського міського суду від 15.07.2015 року у справі №569/14997/14-ц, на підставі якого ОСОБА_6 зареєстрував за собою право власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 скасоване рішенням апеляційного суду Рівненської області від 27.10.2015 року, яке було внесене до Єдиного державного реєстру судових рішень 05.11.2015 року. Відтак, твердження ОСОБА_1 про те, що йому не було відомо, про відсутність у ОСОБА_6 права власності на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 - є недостовірними та спростовується вищенаведеним.

Про те, що підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_6 на нежитлове приміщення кафе та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 було саме рішення Рівненського міського суду від 15.07.2015 року у справі №569/14977/14-ц, що скасоване рішенням апеляційного суду Рівненської області від 27.10.2015 року, було достовірно відомо як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_4 , оскільки їх представник ОСОБА_11 , яка діяла на підставі нотаріально посвідчених довіреностей ще 05.11.2015 року отримала Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідними відомостями щодо об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 .

Також ОСОБА_1 було відомо про існування судового спору в Рівненському окружному адміністративному суді (справа №817/3309/15) за позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Данилевич І.Є., Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування рішення, предметом оскарження в якому були рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлове приміщення та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі скасованого до моменту їх прийняття рішення Рівненського міського суду від 15.07.2015 року у справі №569/14997/14-ц.

Крім того ОСОБА_1 було відомо про прийняття Рівненським окружним адміністративним судом ухвали про забезпечення позову від 06.11.2015 року у справі №817/3309/15, яка оскаржувалася ним до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

04 січня 2016 року ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Наумова С.В. у справі №569/17329/15-к накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 281,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку (кадастровий номен 5610100000:01:026:0008), за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,021 га. Заборонено Реєстраційній службі Рівненського міського управління юстиції здійснювати реєстрацію, перереєстрацію вказаних об`єктів нерухомості. Заборонено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , будь-яким чином користуватися та розпоряджатися нежитловим приміщенням загальною площею 281,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , та земельною ділянкою (кадастровий номер 5610100000:01:026:0008), за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,021 га, на час проведення досудового розслідування та судового розгляду вказаного кримінального провадження.

11 січня 2016 року ОСОБА_1 подав до Рівненського міського суду заяву про видачу ухвали Рівненського міського суду від 04 січня 2016 року по справі №569/17329/15-к.

12 січня 2016 року представник ОСОБА_1 адвокат Гладчук З.Я. подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Наумова С.В. по справі №569/17329/15-к про арешт майна.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 28 січня 2016 року ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду від 04 січня 2016 року щодо накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 281,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , та земельну ділянку (кадастровий номер 5610100000:01:026:0008), на якій знаходиться вказане приміщення, площею 0,021 га, що належить ОСОБА_1 скасовано.

29 січня 2016 року державним реєстратором Міщур О.Г. зареєстровано право спільної часткової власності на нежитлове приміщення, будівлю кафе-бару, загальною площею 373,2 кв.м., що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766832156101за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 по 1/3 частині за кожним, підстава виникнення права власності: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: РВ 143160260380, виданий 26.01.2016, видавник: Управління ДАБІ у Рівненській області; договір про спільну діяльність, серія та номер: б/н, виданий 25.12.2015 року, видавник: укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 28.01.2016 року, видавник: укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; технічний паспорт, серія та номер: 277, виданий 28.01.2016 року, видавник: ФОП ОСОБА_12 .

Реєстрація права спільної часткової власності на нежитлове приміщення, будівлю кафе-бару, загальною площею 373,2 кв.м., що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766832156101за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 відбулась при державній реєстрації обтяжень, а також після зміни адреси та площі спірних приміщення і земельної ділянки.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Рівненського міського суду від 20 квітня 2016 року у справі №569/1651/16-ц, яким задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідачів.

Зокрема, рішенням Рівненського міського суду від 20 квітня 2016 року у справі №569/1651/16-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, будівлі кафе (літ. «А-2»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 281,2 кв.м., що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:026:0008, яка відчужується разом з вище зазначеним нежитловим приміщенням, укладений 06.11.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений 06.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Киселюк О.В., зареєстрований в реєстрі за №2647.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, цільове призначення: для реконструкції та обслуговування існуючого кіоска з літнім майданчиком під кафе, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 06.11.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений 06.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Киселюк О.В., зареєстрований в реєстрі за №2648.

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 06.11.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , посвідчений 06.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. зареєстрований в реєстрі за № 2651.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, будівлю кафе (літ. «А-2»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 281,2 кв.м., проведену 06.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Киселюк О.В. в реєстрі прав власності на нерухоме майно (номер запису про право власності № 11940396), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766832156101, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.11.2015 року, посвідченого 06.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Киселюк О.В., зареєстрованого в реєстрі за №2647.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, цільове призначення: для реконструкції та обслуговування існуючого кіоска з літнім майданчиком під кафе, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , проведену 06.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Киселюк О.В. в реєстрі прав власності на нерухоме майно (номер запису про право власності № 11940865), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766655556101, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2015 року, посвідченого 06.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Киселюк О.В., зареєстрованого в реєстрі за №2648.

Витребувано від: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 - нежитлове приміщення, будівлю кафе-бару, загальною площею 373,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766832156101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 по 1/3 частині кожному.

Витребувано від: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, цільове призначення: для реконструкції та обслуговування існуючого кіоска з літнім майданчиком під кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 7666555556101, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 по 1/3 частині кожному.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 26.08.2016 року рішення Рівненського міського суду від 20.04.2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.03.2017 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.04.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 26.08.2016 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 з перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.03.2017 року.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четвертастатті 82 ЦПК України).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені в резолютивній частині рішення.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом цієї норми закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в п. 5.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №916/5073/15 (провадження №12-33зг18).

Відтак, судом враховуються обставини недійсності з моменту їх укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.11.2015 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2015 року, які встановлені рішенням Рівненського міського суду від 20.04.2016 року у справі №569/1651/16-ц, що є підставою для спростування тверджень відповідачів про виникнення будь-яких прав та обов`язків у сторін таких правочинів.

Згідно із частиною першоюстатті 216 ЦК України,недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина першастатті 236 ЦК України).

Як слідує зі змісту позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , посилаючись на положення ч.ч. 3, 4 ст. 390 ЦК України, просять стягнути з ОСОБА_5 2379317,53 грн необхідних витрат на утримання, збереження нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього нерухомого майна, здійснених ними з часу, з якого власникові належить право на повернення майна, 3216202,00 грн в якості відшкодування суми витрат, на яку збільшилась вартість нерухомого майна по АДРЕСА_1 в результаті його поліпшень, що не можуть бути відокремлені від такого майна, а також збитки від інфляції на загальну суму 4424936,43 грн.

Чинним законодавством України передбачено умови, за яких власник має право, крім витребування майна, вимагати також повернення доходів, які набувач одержав від неправомірного використання майна.

Так, відповідно до частини першоїстатті 390 ЦК України,власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Разом із тим, частиною другоюстатті 390 ЦК Українивстановлено, що власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Таким чином, вирішуючи спори щодо відповідальності добросовісного абонедобросовісного набувача після витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні враховувати таке: недобросовісний набувач зобов`язаний повернути або відшкодувати власнику всі доходи, які він одержав або міг одержати за весь час володіння майном; добросовісний набувач повинен відшкодувати такі доходи лише з моменту, коли він дізнався про незаконність володіння майном, наприклад, з моменту, коли йому вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Відповідний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14.02.2022 року у справі №569/3814/19.

Згідно частини третьоїстатті 390 ЦК України,добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Тлумачення частини третьоїстатті 390 ЦК Українисвідчить, що витрати, про які вказується в частині третійстатті 390 ЦК України: по-перше, стосуються утримання або збереження майна; по-друге, вони мають бути необхідними, а не зайвими або навіть корисними; по-третє, мають бути здійсненими незаконним володільцем.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2018 року у справі № 910/15521/17 зроблено висновок, що «під поняттям «необхідні витрати» розуміються тільки ті витрати, які необхідні для забезпечення нормального стану та зберігання майна з урахуванням його зношеності. Отже, інші витрати, тобто не «необхідні», відшкодуванню не підлягають».

Відповідно до частини четвертоїстатті 390 ЦК України,добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-389цс16 зазначено, що: «відповідно до частини третьої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Згідно із частиною четвертою статті 390 ЦК України якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. Отже, частина третя зазначеної норми матеріального права регулює права добросовісного або недобросовісного набувача чужого майна на відшкодування витрат, здійснених ним з часу, коли у власника виникло право на повернення цього майна або на отримання доходів від його використання. Разом з тим положення частини четвертої статті 390 ЦК України застосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення.Застосування зазначених норм матеріального права суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна. На відміну від норми частини третьої статті 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень. Оскільки позивачка та відповідачка дійшли згоди щодо укладення договору купівлі-продажу майна на певних умовах, у т. ч. домовилися про оплату та проживання позивачки в будинку, суд дійшов вірного висновку, що позивачка є добросовісним володільцем.Однак, визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки апеляційний суд на підставі частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України виходив з вартості будівельних робіт, які здійснено позивачкою на поліпшення отриманого нею майна без установлення можливості відокремлення поліпшень, або суми, на яку збільшилась вартість будинку (частина четверта цієї статті), або часу, з якого майно підлягало поверненню та вартості необхідних витрат на його утримання та збереження, які вимушена була здійснити позивачка починаючи з цього часу (частина третя цієї статті). Проте, всупереч положенням частини четвертої статті 390 ЦК України про право добросовісного володільця на відшкодування здійснених ним витрат у сумі, на яку збільшилась вартість майна, суд не дослідив питання, чи забезпечили проведені в будинку ремонтні роботи приріст ринкової вартості будинку. Отже, стягнувши з відповідачки всю суму коштів на проведення ремонтних робіт, суд неправильно застосував вказану норму права. При цьому до спірних правовідносин суд одночасно застосував обидві зазначені норми, які за своєю суттю не є тотожними та регулюють різні права й обов`язки учасників правовідносин, різні підстави та розміри відшкодування здійснених витрат».

Відтак, згідно з ч.2 ст. 390 ЦК України, власник має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Як встановлено рішенням Рівненського міського суду від 20.04.2015 року у справі №569/1651/16-ц відповідач ОСОБА_4 будучи належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи на судове засідання 14.03.2016 на 11 год. 30 хв., що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями суду з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення не з`явилась бе поважних причин.

Також в судове засідання 19.04.2016 року на 11 год. 00 хв. у справі №569/1651/16-ц виклик всіх учасників здійснювався через розміщення оголошення в газеті «Вісті Рівненщини» №11 від 18 березня 2016 року.

Тобто, судом встановлено, що відповідачі у справі №569/1651/16-ц ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 отримали повістки до суду у справі за позовом ОСОБА_5 про витребування майна 18 березня 2016 року через розміщення оголошення в газеті «Вісті Рівненщини» №11 від 18.03.2016 року і саме з цієї дати власник мав право вимагати від вказаних осіб, як добросовісних набувачів передання усіх доходів від майна, які вони одержали або могли одержати.

З огляду на це, суд відхиляє доводи позивачів про необхідність відшкодування будь-яких витрат здійснених до 18.03.2016 року на утримання та збереження нежитлового приміщення та земельної ділянки під ним за адресою: АДРЕСА_1 , незалежно від того були вони необхідними, чи ні.

Щодо витрат, які здійснені після 18.03.2016 року слід зазначити, що витрати, заявлені позивачами за позовом до стягнення, які пов`язані з витратами на постачання електроенергії, централізовану охорону майна, подачу води та прийняття стічних вод, придбання будівельних та інших матеріалів, дизельного палива, ремонтні роботи, не є необхідними витратами саме на утримання і збереження майна у розумінні частини 3статті 390 Цивільного кодексу України. Більше того, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в якості підтвердження таких витрат не надали докази оплати саме ними таких витрат, оскільки частково у вищезазначених квитанціях, чеках, накладних покупцем зазначено ОСОБА_1 , а інші товарні документи не містять будь-якої інформації про придбання товарів будь-ким із позивачів та їх подальше використання для утримання і збереження саме нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .

Зокрема, в наданому позивачами договорі №3804 на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію, що укладений 10.11.2015 року між РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» та ОСОБА_1 відсутня інформація про його укладення для забезпечення водопостачання та прийняття стічних вод саме відносно нежитлової будівлі кафе-бару в АДРЕСА_1 .

Також витрати на проведення будівельних та ремонтних робіт не можуть вважатися необхідними витратами на утримання та збереження майна, оскільки їх результатом є поліпшення, які не можуть бути відокремлені від майна.

Слід зазначити, що суд відхиляє як безпідставні посилання позивачів на договір на виконання робіт №001/12-15, укладений 20.12.2015 року між ППФ «КОТА» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) за умовами якого (п. 1.1., 1.2.) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується за завданням на умовах цього Договору виконати роботи, передбачені п. 2.1. цього Договору та додатків до нього, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи на об`єкті реконструкції за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 2.1. вищезазначеного договору Виконавець виконує наступні роботи: монтаж внутрішніх частин стелі; дефектування та реконструкція мережі водопостачання та каналізації; монтаж (демонтаж) та підключення, перевірка справності електромережі; монтаж вікон та дверей, встановлення склопакетів; утеплення та облаштування фасадів; облаштування та налаштування охоронної сигналізації; реконструкція, монтаж та налаштування пожежної сигналізації; та інше.

Як стверджують, позивачі з посиланням на Акт наданих послуг №25-01/16 від 25.01.2016 року на виконання договору №001/12-15 від 20.12.2015 року, ППФ «КОТА» надало для ОСОБА_1 наступні послуги:

1.Вапняно цементна штукатурка (215 м2) на суму 10750,00 грн.

2.Шпаклювання гіпсових поверхонь (251 м2) на суму 12550,00 грн.

3.Нанесення декоративної штукатурки (291 м2) на суму 36666,00 грн.

4.Монтаж гіпсокартонних систем стін та стель (322 м2) на суму 30590,00 грн.

5.Монтаж внутрішньої частини стелі з утепленням (63 м2) на суму 6615,00 грн.

6.Вкладання плитки на підлогу (361 м2) на суму 48735,00 грн.

7.Дефектування та реконструкція мережі водопостачання та каналізації (157 м/пог) на суму 13031,00 грн.

8.Демонтаж та монтаж електромереж (1275 м/пог) на суму 19125,00 грн.

9.Монтаж вікон та дверей із встановленням склопакетів (26,7 м2) на суму 3204,00 грн.

10.Реконструкція сходових маршів 1-3 пов. (1 шт.) на суму 8900,00 грн.

11.Монтаж та налаштування системи вентиляції 3 пов. (1 шт.) на суму 37000,00 грн.

12.Охоронна сигналізація реконструкція, монтаж і налаштування (1 шт.) на суму 27350,00 грн.

13.Пожежна сигналізація реконструкція, монтаж і налаштування (1 шт.) на суму 24950,00 грн.

14.Встановлення світильників та електророзеток (110 шт.) на суму 12100,00 грн.

15.Демонтаж покрівлі (165,8 м2) на суму 58859,00 грн.

Проте, як слідує із витягу з ЄДР та витягу з реєстру платників єдиного податку ППФ «КОТА» (код ЄДРПОУ 23307882) здійснювало господарську діяльність лише по двох видах господарської діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У ППФ «КОТА» в період грудень 2015 року - січень 2016 року були відсутні працівники та будь-яка будівельна техніка, транспортні засоби для виконання вказаного у Договорі №001/12-15 від 20.12.2015 року обсягу будівельних робіт, а також підприємство не декларувало отримання будь-яких доходів (листи Управління Держпраці у Рівненській області від 08.07.2019 року №01-10/3282, Територіального сервісного центру №5641 РСЦ МВС в Рівненській області від 09.07.2019 року №31/17/5641-31аз, Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.07.2020 року №5247/9/17-00-05, податкові декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) ППФ «КОТА» за 2015 року та І квартал 2016 року.

Крім того, у наданих позивачами квитанцій до прибуткових касових ордерів ППФ «КОТА» №№, 1, 2, 3, 4, 5, 6 відсутні такі обов`язкові реквізити, як ідентифікаційний код ЄДРПОУ та дата їх видачі (Додаток №2 Положення про ведення касових операції у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637), що свідчить про неналежність вказаних документів, як доказів прийняття готівкових коштів.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивачів 2397317,53 грн витрат в якості відшкодування витрат на утримання, збереження нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього нерухомого майна, здійснених з часу, з якого власникові належить право на повернення майна.

Не підлягають також задоволенню і вимоги про стягнення інфляційних втрат за несплату вказаної суми, оскільки така вимога є додатковою до основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19.

Також судом встановлено, що 25 грудня 2015 року ОСОБА_1 подав до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції кафе з надбудовою технічного поверху під кафе-бар за адресою АДРЕСА_2 , яка була зареєстрована 25.12.2015 року за №РВ083153592237.

25 січня 2016 року ОСОБА_1 подав до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненської області декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, а саме: реконструкція кафе з надбудовою технічного поверху під кафе-бар, АДРЕСА_2 , яка була зареєстрована 26.01.2016 року за №РВ143160260380. Із п. 20 Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 26.01.2016 року №РВ143160260380 вбачається, що витрати на будівельні роботи складає 118,912 тис. гривень.

Посилання позивачів на те, що добудова третього поверху нежитлової будівлі кафе-бару велося ними спільно, не приймається до уваги, оскільки як стверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт від 25.12.2015 року та декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 26.01.2016 року, замовником будівництва реконструкції кафе з надбудовою технічного поверху під кафе-бар за адресою АДРЕСА_2 був лише ОСОБА_1 , а не інші позивачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Також суд відхиляє твердження позивачів про спільне здійснення витрат на поліпшення вищезазначеного майна відповідно до договору про спільну діяльність від 25.12.2015 року, оскільки сторони не надали відповідного договору до матеріалів справи.

Підтвердженням того факту, що саме ОСОБА_1 був замовником вищезазначених будівельних робіт є також довідки від 27.01.2016 року про вартість будівельних робіт та витрат за січень 2016 року.

Відтак, невід`ємні поліпшення нежитлового приміщення будівлі кафе-бару по АДРЕСА_1 були здійснені лише одним із позивачів ОСОБА_1 , який відповідно до ч. 4 ст. 390 ЦК України, має право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень. Зважаючи на викладене, не підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про відшкодування суми витрат, на яку збільшилась вартість нерухомого майна по АДРЕСА_1 в результаті його поліпшень, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення відповідних поліпшень вказаними особами після 29.01.2016 року дати державної реєстрації права спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на згадане нерухоме майно. Відповідно не підлягають також задоволенню і вимоги про стягнення інфляційних втрат за несплату вказаної суми, оскільки така вимога є додатковою до основного зобов`язання і поділяє його долю.

Із наявного у справі висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-технічної експертизи №69/22 від 30.05.2022 року, складеного судовим експертом Сапуновою Аллою Іванівною слідує, що:

1.Ринкова вартість нерухомого майна (кафе-бару), на даний час, за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 , станом на 2016 рік, з проведеними поліпшеннями, які не можуть бути відокремлені (надбудова поверху, ремонтні роботи), згідно характеристик, наведених у додатку №1, може становити: 16109947 гривень.

2.Ринкова вартість нерухомого майна, на даний час, за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 , станом на 2015 рік, без проведених поліпшень, згідно характеристик, наведених у додатку №2, може становити: 12893745 гривень.

3.Сума на яку збільшилась вартість нерухомого майна (кафе-бару) по АДРЕСА_3 , в результаті поліпшень цього майна, які не можуть бути відокремлені (надбудова поверху, ремонтні роботи), може становити 3216202 гривні.

Отже внаслідок здійсненого ОСОБА_1 поліпшення нежитлового приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом добудови третього поверху, вартість такого нерухомого майна збільшилася на 3216202 грн, і саме на таку суму позивач 1 має право відшкодувати свої витрати на відповідне поліпшення згідно ч. 4 ст. 390 ЦК України. Разом з тим позивач 1 просить стягнути не всю вказану суму, а лише 1072067,3 грн.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом статті 256 ЦК Україн,и позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) зазначено, що: «з урахуванням приписів частин третьої і четвертоїстатті 390 ЦК Україникінцеві набувачі, які не заявили зустрічні позови у справі № 367/2022/15-ц, можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцеві набувачі, із власності яких витребовуються земельні ділянки, також не позбавлені можливості відновити їхні права на підставі частини першоїстатті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків».

Отже, початком перебігу позовної давності за вимогами про стягнення витрат встановлено день, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Як встановлено судом у цій справі, про факт звернення ОСОБА_5 із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення кафе та земельної ділянки для його обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 (справа №569/1651/16-ц) позивачі 1, 2, 3 у дізналися 18.03.2016 року після публікації оголошення про виклик їх до суду у відповідній справі про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судом встановлено, що у провадженні Рівненського міського суду перебувала справа №569/5761/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення збитків.

11 квітня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 подано зустрічний позов до ОСОБА_5 в якому вони просили:

-стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 2 379317,53 грн в якості відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього нерухомого майна, здійснених ними з часу, з якого власникові належить право на повернення майна;

-стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 8570633,00 грн в якості відшкодування суми витрат, на яку збільшилась вартість нерухомого майна по АДРЕСА_1 в результаті його поліпшень, що не можуть бути відокремлені від такого майна.

Ухвалою Рівненського міського суду від 25 червня 2019 року у справі №569/5761/19 зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна прийнято та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення збитків.

Ухвалою Рівненського міського суду від 29 листопада 2021 року у справі №569/5761/19 зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна залишено без розгляду.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у справі №569/5761/19 ухвалу Рівненського міського суду від 29 листопада 2021 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 року у справі №904/3405/19 не погодилася з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі №639/9642/14-ц та у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі №713/1548/18, щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду, та відступила від них (п.п. 89, 92, 93, 97, 106).

Тобто перебіг позовної давності за позовною вимогою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 розпочався 19 березня 2016 року, а тому відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність спливла 19 березня 2019 року.

Відтак, звернення 31 травня 2022 року ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_5 про стягнення 1072067,3 грн в якості відшкодування суми витрат, на яку збільшилась вартість нерухомого майна по АДРЕСА_1 в результаті його поліпшень, що не можуть бути відокремлені від такого майна відбулося після спливу позовної давності.

Відповідач у відзиві на позов просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог позивачів.

Тому відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд відмовляє у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 у зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Не підлягають також задоволенню і вимоги про стягнення інфляційних втрат за несплату вказаної суми, оскільки така вимога є додатковою до основного зобов`язання і поділяє його долю.

Відповідно до ч. 1ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини третьої статті12та частини першої статті81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини п`ятоїстатті 12 ЦПК Українина суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

З огляду на викладене вище суд, оцінюючи зібрані докази у справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );

позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 );

позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 );

позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Повне судове рішення складене та підписане 14 грудня 2022 року.

Суддя Левчук О. В.