Рішення

від 30.11.2022 по справі 754/17746/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1976/22

Справа №754/17746/21

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2022 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського бюро Дзвенислави Меленчук «Астрея» про стягнення коштів за неналежно надані послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адвокатського бюро Дзвенислави Меленчук «Астрея» про стягнення коштів за неналежно надані послуги.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 09.01.2018 року він уклав з відповідачем договір про надання правової допомоги № 14-2261/18. Предметом його звернення було надання правової допомоги в Коломийському міськрайонному суді Івано-франківської області по цивільній справі № 346/4517/17 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Коломийської міської ради та нього, треті особи: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання незаконним і скасування рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а також вирішення конфліктної ситуації, що виникла у нього з вказаними особами з приводу земельної ділянки, чим йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду. Вказаний договір було підписано адвокатом Меленчук Д.О., яка запевнила його, що йому буде надана професійна, якісна та своєчасна правова допомога.

Як зазначає позивач, предметом його звернення в січні 2018 року до відповідача було надання своєчасної та професійної допомоги, в тому числі і по зверненню до суд за захистом його порушених прав. Натомість, з позовом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області відповідач звернувся лише 24.10.2018 року (справа № 346/5344/18). Під час розгляду справи відповідачами було подано заяву про застосування строку позовної давності. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.04.2021 року провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_3 , закрито, в частині відшкодування шкоди, спричиненої знищенням огорожі відмовлено за спливом строку позовної давності, в решті вимог відмовлено за безпідставністю. Рішення суду мотивовано тим, що йому, як позивачу, 19.05.2015 року стало відомо про завдану шкоду та осіб, які її завдали, тому 19.05.2015 року був днем початку перебігу строку позовної давності і позов подано по спливу трьохрічного строку - 24.10.2018 року. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12.08.2021 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі по 1500,00 грн. з кожного, в позові про стягнення моральної шкоди з решти відповідачів відмовлено, в решті рішення суду залишено без змін. Відтак, позивач вважає, що цивільну справу про стягнення матеріальної шкоди на загальну суму 69 221,62 грн. та моральної шкоди в розмірі 60 000,00 грн. він програв виключно через неналежне виконання адвокатом Меленчук Д.О. взятих на себе зобов`язань, оскільки строк звернення до суду пропущений саме з її вини.

Крім того, у справі № 346/4571/17 Івано-Франківський апеляційний суд відмовив у компенсуванні йому понесених судових витрат, які ним були сплачені відповідачу, через неналежне виконання адвокатом своїх професійних обов`язків та умов договору, оскільки не було підготовлено належним чином та своєчасно квитанції про оплату за такі послуги.

Позивач стверджує, що за період з 09.01.2018 року по 07.06.2021 року йому було сплачено відповідачу 93 400,00 грн., з яких 6000,00 грн. було стягнуто за рішенням суду. Відтак, на думку позивача, йому підлягає поверненню сума виплаченого гонорару в зв`язку з неналежним виконанням договору про надання правової допомоги в розмірі 87 400,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму, а також судові витрати.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 24.11.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, надавши суду заяву, в якій просить розглядати справу без його присутності, свої позовні вимоги та клопотання про судові витрати підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 09.01.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Дзвенислави Меленчук «Астрея» було укладено договір № 14-2261/18 про надання правової допомоги, за умовами якого для надання правової допомоги позивачу було призначено адвоката Меленчук Д.О.

Відповідно до п.2.1, відповідач прийняв на себе зобов`язання щодо надання клієнту консультаційних юридичних послуг щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, правоохоронних органах, органах державної виконавчої служби, на підприємства, в установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних та адміністративних справах ...; представлення у встановленому порядку інтересів клієнта в судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів; представлення клієнта з усіма правами, які надані законом позивачу (цивільному позивачу і відповідачу), відповідачу … в тому числі з правом пред`явлення позову та інш.

Згідно п.2.6 вказаного договору, адвокатське бюро при виконанні доручень клієнта та умов договору зобов`язане реалізовувати права та обов`язки за договором, керуючись виключено інтересами клієнта та діяти з таким розрахунком, щоб максимально знизити можливість заподіяння матеріальної чи нематеріальної шкоди та будь-яких інших збитків клієнту та вірогідність притягнення клієнта у майбутньому до будь-яких видів відповідальності.

Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони визначили, що за надані адвокатським бюро послуги клієнт оплачує у гривнях шляхом безготівкового переказу сум, вказаних у рахунках замовленнях, на розрахунковий рахунок адвокатського бюро, без ПДВ. При розрахунку вартості наданої правової допомоги враховується час, витрачений адвокатським бюро, його партнерами та співробітниками.

До початку надання замовленої правової допомоги адвокатське бюро направляє клієнтові рахунок-замовлення. У випадку згоди клієнта із сумою, зазначеною в рахунку, оплата здійснюється клієнтом не пізніше 2-х днів з моменту одержання рахунку. У разі, якщо клієнт не оплачує рахунок, адвокатське бюро звільняється від обов`язку надавати клієнтові, вказану в рахунку правову допомогу. У випадку відмови від замовленої послуги з ініціативи клієнта, сума, сплачена по такому рахунку, не повертається. Якщо клієнт неточно сформулював своє замовлення, завдання, або в процесі виконання замовлення виникли інші (незалежні від адвокатського бюро) обставини, у результаті яких обсяг правової допомоги збільшився, клієнт зобов`язаний зробити доплату за додатково надану правову допомогу на підставі акту.

Згідно вказаного договору позивачем за період з 09.01.2018 року по 07.06.2021 року було сплачено відповідачу за надання правової допомоги грошові кошти в розмірі 93 400,00 грн., що підтверджується платіжними документами від 09.01.2018 року на суму 2000,00 грн., 12.03.2018 року на суму 3000,00 грн., 15.07.2018 року на суду 3000,00 грн., 30.07.2018 року на суму 3000,00 грн., 23.11.2019 року на суму 3000,00 грн., 27.11.2019 року на суму 3000,00 грн., 23.01.2020 року на суму 3000,00 грн., 18.02.2022 року на суму 2400,00 грн., 26.02.2020 року на суму 3000,00 грн., 16.06.2020 року на суму 3000,00 грн., 11.11.2020 року на суму 3000,00 грн., 28.11.2020 року на суму 10 000,00 грн., 11.01.2021 року на суму 3000,00 грн., 02.04.2021 року на суму 2500,00 грн., 07.06.2021 року на суму 2400,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що за вказаним договором про надання правової допомоги позивачу адвокатом Меленчук Д.О. надавалась правова допомога під час захисту його інтересів у справах № 346/4517/17 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Коломийської міської ради та нього, треті особи: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання незаконним і скасування рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а також у справі № 346/5344/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Щодо надання правової допомоги у справі № 346/5344/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 69 221,62 грн. та моральної шкоди в розмірі 60 000,00 грн.

Так, рішенням Коломийського міськрайнного суду Івано-Франківської області від 05.04.2021 року у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки 19.05.2015 року позивачу ОСОБА_1 стало відомо про завдану шкоду і про осіб, які її завдали, тому 19.05.2015 року для ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , був днем початку перебігу строку позовної давності. ОСОБА_15 з позовом до суду не зверталася, а позивач ОСОБА_1 подав до суду позов по спливу трьохрічного строку ( 24.10.2018 року).

Крім того, суд вказав, що не підлягає до задоволення і вимога позивача про відшкодування 31 937 грн. витрат на правову допомогу, поїздки для участі в судових засіданнях, копіювання, сканування документів, марки, конверти, сплата судових зборів. Вказані витрати позивач вважає шкодою, спричиненою відповідачами, і зарахував їх до ціни позову. Однак, вказані витрати - це не спричинена йому матеріальна шкода, а судові витрати. Судові витрати - це грошові кошти сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12.08.2021 року рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.04.2021 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди по 1 500 грн. з кожного. В позові про стягнення моральної шкоди з решти відповідачів відмовлено та в решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд зауважив про пропуск позивачем строку позовної давності, а також вказав, що щодо відмови позивачу в частині відшкодування 31 937,62 грн. витрат на правову допомогу (поїздки для участі в судових засіданнях, копіювання, сканування документів, марки, конверти, сплата судових зборів), то суд правильно вказав, що такі витрати позивач помилково вважав шкодою, спричиненою відповідачами, і зарахував їх до ціни позову. Вказані витрати є судовими витратами, і питання про їх стягнення слід вирішувати в кожній конкретній справі, в якій вони понесені. Твердження апелянта, що кошти в розмірі 31 937,62 грн. - це судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи, яка розглядалася судом три роки, не приймаються судом до уваги, оскільки в позовній заяві позивач вказав, що кошти в розмірі 31 937,62 грн. це витрати на правову допомогу, які включені у загальний розмір матеріальної шкоди, що становить 69 221,62 грн., і окремо позивач просив стягнути 15 000 грн. за надання правової допомоги у цій справі. Таким чином, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні вимоги позивача про відшкодування 31 937,62 грн. витрат на правову допомогу, які не є майновою шкодою.

За викладених обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що в задоволенні його вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 69 221,62 грн. та моральної шкоди в розмірі 60 000,00 грн. було відмовлено через неналежне виконання адвокатом Меленчук Д.О. взятих на себе зобов`язань за договором про надання правової допомоги.

Щодо надання правової допомоги позивачу у справі № 346/4517/17 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Коломийської міської ради та нього, треті особи: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання незаконним і скасування рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27.07.2020 року у вказаній справі позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради за № 393-6/2016 від 21.04.2016 року «Про надання земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 », визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 15.06.2017 року ОСОБА_1 , а також вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29.10.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 27.07.2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15.07.2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат по вказаній справі задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 по 1 320 грн. з кожного понесених витрат на правову допомогу у даній справі, а також з кожного по 192,00 грн. судового збору, оплаченого позивачем за подання апеляційної скарги. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Відповідно до даної постанови, адвокат Меленчук Д.О. 18.02.2020 року надала докази на підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат.

Зокрема, згідно розрахунку та рахунку №18/14-2261/18 від 09.01.2018 року та акту здачі-приймання наданих послуг №17-НП від 11.01.2018 року розмір витрат за надання правового супроводу становить 2 000 грн.

Згідно розрахунку, рахунків та актів здачі-приймання наданих послуг вартість витрат за участь адвоката у судових засіданнях: 16.03.2018 року, 18.05.2018 року, 31.07.2018 року, 15.08.2018 року, 21.08.2018 року, 13.12.2018 року, 06.02.2019 року, 19.03.2019 року, 26.11.2019 року, 18.02.2019 року (10 виїздів) становить 30 000,0 грн. (по 3000,0 грн. за кожне судове засідання).

Згідно рахунку від 27.07.2020 року та акту здачі-приймання наданих послуг від 27.07.2020 року вартість витрат за участь адвоката у судових засіданнях: 13.04.2020 року, 16.06.2020 року, 27.07.2020 року становить 9 000,0 грн.

Всього разом 41 000,0 грн. за надання адвокатом Меленчук Д.О. професійної правової допомоги.

Однак заявником на підтвердження фактичності витрат на правничу допомогу представлено дві квитанції від 14.03.2018 року на суму 3 000,0 грн. та від 25.02.2019 року на суму 3 000,0 грн., тобто на загальну суму 6 000,00 грн. Інших доказів на підтвердження решти понесених витрат суду не представлено.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), апеляційний суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення заяви в частині відшкодування витрат за послуги, надані адвокатом Меленчук Д.О. у суді першої інстанції, а саме в розмірі 6 000,00 грн.

Матеріалами справи також встановлено, що юридичний супровід апеляційного оскарження ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції забезпечував адвокат Усманов М.А., договором про надання правничої допомоги від 10.08.2020 року, ордером та Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається із Акта виконаної роботи від 26.08.2020 року, загальна вартість послуг за виконану адвокатом роботу складає 7 200,0 грн., з них: за ознайомлення з матеріалами справи (1 година) 600,0 грн., за написання апеляційної скарги в період з 11.08.2020 року по 26.08.2020 року (11 годин) 6 600,00 грн.

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 26.08.2020 року ОСОБА_16 оплатив адвокату Усманову М.А. 7 200,0 грн. згідно договору від 10.08.2020 року.

Враховуючи зміст резолютивної частини постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 29.10.2020 року, з огляду на положення ст.141 ЦПК України та беручи до уваги представлені ОСОБА_1 докази, апеляційний суд вважав підставною заяву останнього щодо стягнення з позивачів на його користь витрат на правову допомогу адвоката Усманова М.А. у розмірі 7 200,0 грн., оскільки при постановленні рішення, судом апеляційної інстанції не здійснено розподіл витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Зміст вказаної постанови свідчить про те, що позивачу було відмовлено у компенсуванні витрат на правову допомогу, що була сплачена відповідачу, через неналежне виконання адвокатом своїх професійних обов`язків, а саме ненадання доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу в загальному розмірі 41 000,00 грн.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», від 05.07.2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 30 Закону, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару,порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні вимоги містяться у статті 28,31 Правил адвокатської етики, затверджених з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року.

Отже законодавством визначено, що умови договору про надання правової допомоги щодо об`єму та обсягу наданих послуг, їх вартістю, порядком розірвання договору визначається безпосередньо договором. При цьому, сума гонорару адвокатом законодавством не обмежена, проте він повинен бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже до виниклих правовідносин можливо застосувати загальні положення договірних правовідносин, які встановлені ЦПК України.

Крім того, частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України, визначено, що у разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч.1ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладення, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Враховуючи, що сторони уклали договір про надання правової допомоги у письмовій формі, а також узгодили його істотні умови, він вважається укладеним.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором, а саме було неналежно надано позивачу правову допомогу під час представництва його інтересів у справах № 346/4571/17 та № 346/5344/18, наслідком чого стала відмова позивачу в задоволенні його вимог, в тому числі і щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, що встановлено судовими рішеннями у вказаних справах.

При цьому суд також враховує і те, що позивач, як особа, яка потребує професійної правничої допомоги внаслідок юридичної необізнаності перебуває у вразливому становищі відносно особи, яка пропонує надання такої допомоги, проте адвокат Меленчук Д.О. під час виконання умов договору діяла недобросовісно, із порушенням правил адвокатської етики та умов самого договору.

Відтак, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені витрати в розмірі 87 400,00 грн. в зв`язку із неналежним виконанням договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Європейський суд з прав людини також зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн., судові витрати на проїзд (прибуття до судових засідань) в сумі 3169,79 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Адвокатського бюро Дзвенислави Меленчук «Астрея» (код ЄДРПОУ 41221214, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти в розмірі 87 400,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн., судові витрати на проїзд (прибуття до судових засідань) в сумі 3169,79 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: