Постанова

від 12.12.2022 по справі 640/6996/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6996/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Ганечко О.М.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Дмитренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17 березня 2020 року №0024004202 в частині визначення податкових зобов`язань зі сплати військового збору в сумі 3 930 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 982,50 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17 березня 2020 року №0023954202 в частині визначення податкових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 47 160 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11 790 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року скасовано, а справу №640/6996/20 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м.Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 10 лютого по 14 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 27 січня 2020 року №841 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративного права ТОВ «ШАТО» (код ЄДРПОУ 33236760), ТОВ «ТРІГЛІФ» (код ЄДРПОУ 33235526), ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» (код ЄДРПОУ 39045096), ТОВ «ШЕВБУД» (код ЄДРПОУ 39569142), ТОВ «ВІАЛА» (код ЄДРПОУ 34764520), ТОВ «ТОЛСТОЙ ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ 35791529) платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21 лютого 2020 року №440/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 : п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п.п 164.2.9 п.164.2 ст.164, п.п.170.2.6 п.170.2 ст.170 Кодексу, занижено інвестиційний прибуток за 2016 рік на суму 51 784 161,50 грн. та за 2017 рік на суму 3 823 999,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016-2017 р.р. в загальній сумі 10 009 468,89 грн з отриманого доходу; п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016-2017 р.р. у загальній сумі 834 122,41 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкові повідомлення - рішення від 17 березня 2020 року: №0023954202, яким визначено податкові зобов`язання позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 10 009 468,89 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 502 367,22 грн.; №0024004202, яким визначено податкові зобов`язання позивача зі сплати військового збору в сумі 834 122,41 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 208 530,60 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України. Зокрема, останній визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункт 164.2 статті 164 Податкового кодексу України).

Питання оподаткування інвестиційного прибутку врегульовано пунктом 170.2 статті 170 ПК України.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

З 03 серпня 2014 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 31 липня 2014 року №1621-VII, якими підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України доповнено пунктом 161 відповідно до якого (у редакції, що діяла з 01 січня 2015 року) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2 пункт 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України), до яких відноситься, зокрема, інвестиційний прибуток.

Відповідно підпункту 1.4 пункт 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно з підпунктом 1.5 пунктом 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

З акта перевірки вбачається, що ОСОБА_1 27 квітня 2017 року подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік з Додатком Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами», яка зареєстрована за №1700070021.

07 червня 2017 року ОСОБА_1 подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік з Додатком Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами», яка зареєстрована за N1 700082403.

Відповідно поданого Додатку Ф1 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, ОСОБА_1 задекларувала інвестиційний дохід від продажу часток в статутному капіталі ТОВ «ШАТО» (ЄДРПОУ 33236760), ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» (ЄДРПОУ 39045096), ТОВ «ТОЛСТОЙ ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 35791529), ТОВ «ВІАЛА» (ЄДРПОУ 34764520) у загальній сумі 53 769 000,00 грн., інвестиційні витрати у сумі 57 592 999,00 гри., фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами з від`ємним значенням (інвестиційний збиток) у сумі 3 823 999,00 гривень.

ОСОБА_1 02 травня 2018 року подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві звітну та нову звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік з Додатком Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами», яка зареєстрована за №78015/103655.

Відповідно поданого Додатку Ф1 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, фізична особа ОСОБА_1 задекларувала інвестиційний дохід від продажу часток в статутному капіталі ТОВ «ТРІГЛІФ» (ЄДРПОУ 33235526), ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» (ЄДРПОУ 39045096), ТОВ «ШЕВБУЛ» (ЄДРПОУ 39569142) у загальній сумі 6 239 499,00 грн., інвестиційні витрати у сумі 2 415 500,00 грн., загальний фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами нульовим значенням.

Відповідно даних податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та документів, наданих ОСОБА_1 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в 2016 році здійснювала продаж:

1. частки (50%) статутного капіталу ТОВ «ШАТО» (ЄДРПОУ 33236760) та отримала інвестиційний дохід у сумі 262 000,00 грн.;

2. частки (50%) статутного капіталу ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» (ЄДРПОУ 39045096) та отримала інвестиційний дохід у сумі 25 086 911,50 грн.;

3. частки (4,18456%) статутного капіталу ТОВ «ТОЛСТОЙ ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 35791529) та отримала інвестиційний дохід у сумі 1 475 000,00 грн.;

4. частки (50%) статутного капіталу ТОВ «ВІАЛА» (ЄДРПОУ 34764520) та отримала інвестиційний дохід у сумі 26 945 088,50 грн.

Фізичною особою ОСОБА_1 самостійно в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік задекларовано отриманий інвестиційний дохід у загальній сумі 53 769 000,00 гривень.

Згідно даних податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та документів, наданих ОСОБА_1 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в 2017 році здійснювала продаж:

1. частки (50%) статутного капіталу ТОВ «ТРІГЛІФ» (ЄДРПОУ 33235526) та отримала інвестиційний дохід у сумі 500,00 грн.;

2. частки (50%) статутного капіталу ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» (ЄДРПОУ 39045096) та отримала інвестиційний дохід у сумі 3 823 999,00 грн.;

3. частки (50%) статутного капіталу ТОВ «ШЕВБУЛ» (ЄДРПОУ 39569142) та отримала інвестиційний дохід у сумі 2 415 000,00 грн.

Відповідно до висновків акта перевірки, згідно договору купівлі - продажу корпоративних прав ТОВ «ШАТО» від 29 грудня 2014 року ОСОБА_1 придбала частку (50%) статутного капіталу ТОВ «ШАТО», що складає 262 000,00 грн. за ціною 262 000,00 грн. у фізичної особи (Продавця) ОСОБА_2 .

Згідно позиції контролюючого органу, документами, що підтверджують фактично понесені інвестиційні витрати, на попереднє придбання інвестиційних активів фізичною особою -платником податку є належним чином складені договори купівлі-продажу інвестиційних активів; акти прийому-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках. При цьому, з огляду на відсутність вищезазначених документів, відповідач дійшов висновків про непідтвердження позивачем понесення інвестиційних витрат позивачем.

Так, приписами частини 1 статті 1087 Цивільного кодексу України встановлено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (яке було чинне в 2016 та 2017 роках), визначено, що готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

При цьому, згідно з пунктом 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ, розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек тощо).

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що законодавчо для позивача не встановлено необхідності отримувати певний документ у випадку готівкових розрахунків, а дія Положення №637 щодо оформлення касових або розрахункових документів на позивача не розповсюджується, оскільки позивач не є фізичною особою-підприємцем.

При цьому колегія суддів не може не враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №804/13463/14, згідно якої посилання податкового органу на ненадання позивачем під час перевірки розрахункових документів, які підтверджують витрати на придбання простих акцій за договорами купівлі-продажу цінних паперів, є неприйнятним з огляду на те, що позивач не є фізичною особою-підприємцем, на неї не розповсюджується дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 щодо оформлення касових або розрахункових документів при придбанні простих акцій.

В той же час, відповідно до пункту 4 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09 січня 2013 року №6 (положення якого були чинні на момент придбання позивачем інвестиційного активу), фактично понесені витрати повинні бути підтверджені платниками податку документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарними накладними, іншими розрахунковими документами або договорами, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Тобто, витрати фізичної особи в контексті спірних правовідносин можуть підтверджуватись у тому числі договорами. При цьому, як зазначено вище, граничні розміри готівкових розрахунків на час виконання вищезгаданих договорів були передбачені лише для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також, як вбачається з акта перевірки, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ВІАЛА» (ЄДРПОУ 34764520) від 28 листопада 2008 року №02/08 частка учасника Товариства ОСОБА_1 складала 50%, що становить 55 856 000,00 грн., яка була сформована за рахунок додаткових майнових внесків, зокрема до статутного капіталу Товариства ОСОБА_1 внесено нерухоме майно:

- нежилі приміщення з АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 20 листопада 2008 року. Оціночна вартість яких за згодою учасників Товариства 14078000,00 грн. (1/2 частина складає - 7039000,00 грн);

- нежилі приміщення з АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 20 листопада 2008 року. Оціночна вартість яких за згодою учасників Товариства - 14830000,00 грн. (1/2 частина складає - 7415000,00 грн);

- квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28 грудня 2007 року. Оціночна вартість яких за згодою учасників Товариства - 4348000,00 грн.;

- квартира АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28 грудня 2007 року. Оціночна вартість якої за згодою учасників Товариства - 6987000,00 грн.;

- квартира АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28 грудня 2007 року. Оціночна вартість яких за згодою учасників Товариства -6075000,00 грн.;

- квартира АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28 грудня 2007 року. Оціночна вартість яких за згодою учасників Товариства - 4699000,00 грн.;

- квартира АДРЕСА_7 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28 грудня 2007 року. Оціночна вартість яких за згодою учасників Товариства - 3778000,00 грн.;

- квартира АДРЕСА_8 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28 грудня 2007 року. Оціночна вартість яких за згодою учасників Товариства - 3015000,00 грн.

Погоджена Учасниками оціночна вартість внесеного майна фізичною особою ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ВІАЛА» - 43 356 000,00 гривень. При цьому, відповідно до протоколу від 28 листопада 2008 року №02/08, частка фізичної особи ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «ВІАЛА» (ЄДРПОУ 34764520) склала 50%, що становить 55 856 000,00 гривень.

В подальшому, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «АСТЕРІЯ- БУД» від 26 грудня 2013 року №1 на виконання рішення Загальних Зборів учасників ТОВ «ВІАЛА» від 27 серпня 2013 року було створено ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» шляхом виділу з ТОВ «ВІАЛА». ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» є правонаступником прав та обов`язків ТОВ «ВІАЛА» в частині майна та зобов`язань, переданих згідно з розподільчим балансом, затвердженим Протоколом №7/3 від 26 грудня 2013 року загальних зборів учасників ТОВ «ВІАЛА».

Відповідно до акту прийому - передачі нерухомого майна та зобов`язань до розподільчого балансу, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «ВІАЛА» згідно протоколу №7/3 від 26 грудня 2013 року, засвідчено факт прийому - передачі нерухомого майна та зобов`язань від ТОВ «ВІАЛА» до ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» у загальній сумі 57 821 823,00 грн.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» від 26 грудня 2013 року №1 частка фізичної особи ОСОБА_1 в створеному Товаристві склала 50%, що становить 28 910 911,50 грн., та затверджена статутом ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД», який зареєстрований у державного реєстратора 30 грудня 2013 року.

В 2016 році фізичною особою ОСОБА_1 здійснено продаж частки (50%) статутного капіталу ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД».

Позиція податкового органу зводиться до того, що з огляду на те, що частка фізичної особи ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» (виділеного з ТОВ «ВІАЛА») формувалась за рахунок внеску нерухомого майна в ТОВ «ВІАЛА», то при продажу такої частки та отриманні інвестиційного доходу, до складу інвестиційних витрат фізичної особи включаються безпосередньо понесені грошові витрати на придбання такого майна, оскільки внесення активів як вкладів до статутного капіталу прирівнюються до їх продажу.

Згідно з підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Отже, до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Тобто, законодавством чітко встановлено, що придбанням інвестиційного активу є саме операції з внесення платником податку майна до статутного капіталу юридичної особи -резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а не операції з придбання майна, яке вноситься платником податків до статутного капіталу юридичної особи.

З огляду на зазначене, твердження контролюючого органу про те, що сумою витрат на придбання такого інвестиційного активу вважається сума безпосередньо понесених витрат на придбання майна фізичною особою, яке вносилось до статутного капіталу юридичної особи є безпідставним.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» (чинний на момент здійснення купівлі-продажу частки товариств позивачем) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Так, статтею 16 Закону України «Про господарські товариства» передбачалось, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Грошова оцінка вкладу учасника товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній оцінці.

В той же час, відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку, зокрема, визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) до статутного капіталу ТОВ «ВІАЛА» та ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» не вносилося. Відтак, засновники вказаних юридичних осіб наділені правом самостійно визначати вартість майна, що передається ними до статутного капіталу. Така оцінка чинним на час існування спірних правовідносин законодавством не ставиться у залежність від прямих затрат, що були понесені на придбання майна, яке в подальшому передане до статутного капіталу юридичної особи.

Інвестиційний прибуток і оподатковуваний дохід від продажу корпоративних прав повинен визначатись з урахуванням витрат на придбання таких корпоративних прав, виходячи із вартості майна внесеного до статутного капіталу на підставі акта оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься учасником до статутного капіталу Товариства.

У контексті понять, визначених у підпункті 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, внесення майна в обмін на корпоративні права є прямою інвестиційною господарською операцію з придбання інвестиційного активу.

Таким чином, у випадку придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі господарського товариства за рахунок внесення до статутного капіталу нерухомого майна, витратами на придбання такого активу є вартість такого нерухомого майна, визначена за згодою учасників товариства у відповідному рішення Товариства та Акті прийому-передачі негрошового внеску до статутного капіталу.

При цьому, податковим органом не ставиться під сумнів відповідність договірної оцінки нерухомого майна, переданого до статутного капіталу, ринковим цінам на таке нерухоме майно на дату його внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу.

Інвестиційні активи - частки корпоративних прав у ТОВ «ВІАЛА» та ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» ОСОБА_1 не дарувалися, а були придбані останньою шляхом внесення власного майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Розмір придбаних корпоративних прав визначений у договорах купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «ВІАЛА» та ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД», копії яких наявні у матеріалах справи.

Крім того, вартість майна, переданого до статутного капіталу даних Товариств, визначена в акті прийому-передачі майна у власність та розподільчому балансі.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку зберігання позивачем як покупцем розрахункових документів, які б підтверджували факт здійснення розрахунку за придбані нею об`єкти нерухомого майна, які в подальшому було внесено до статутного капіталу юридичної особи.

При цьому матеріали справи не містять доказів визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, договорів дарування, як і відсутні докази їй оспорювання. Також відсутні докази оскарження/скасування оцінки вартості такого майна, яке набуте позивачем у власність.

Водночас, нормами податкового законодавства не передбачено необхідності підтвердження інвестиційних витрат особи на придбання корпоративних прав шляхом внесення належного їй нерухомого майна документами, на підставі яких особа попередньо набула таке майно та не визначено відповідного виключного переліку документів, якими такі витрати повинні підтверджуватися.

В той же час, поняття витрати на придбання нерухомого майна та витрати на придбання інвестиційного активу шляхом внесення майна до статутного капіталу не є тотожними поняттями, а при визначенні інвестиційного прибутку враховуються лише витрати на придбання інвестиційного активу.

Відтак, документальним підтвердженням інвестиційних витрат ОСОБА_1 , понесених на придбання частки статутного капіталу ТОВ «ВІАЛА» у розмірі 50 %, що складає 26 945 088,50 грн. та інвестиційні витрати у сумі 28 910 911,50 грн. на придбання частки статутного капіталу ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» у розмірі 50 %, що складає 28 910 911,50 грн., є протоколи установчих та загальних зборів вказаних Товариств, акти прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ВІАЛА» та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, згідно яких зазначене нерухоме майно було передано у власність ТОВ «ВІАЛА», розподільчий баланс, акт до розподільчого балансу, свідоцтва про право власності ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД».

При цьому, в подальшому, ОСОБА_1 продала свою частку в статутному капіталі ТОВ «ВІАЛА» у розмірі 50 %, що складає 26 945 088,50 грн. за ціною 26 945 088,50 грн. ТОВ «КАПІТАЛ УКРАЇНА ЛІМІТЕД» на підставі договору від 20 квітня 2016 року купівлі-продажу частки у статутному капіталі. Також, ОСОБА_1 продала свою частку в статутному капіталі ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД» розмірі 50 %, що складає 28 910 911,50 грн. за ціною 28 910 911,50 грн. частинами ТОВ «УКРРІТЕЙЛ ЛІМІТЕД» та ОСОБА_3 .

Відтак, інвестиційний прибуток у позивача відсутній, оскільки позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та вартість інвестиційного активу дорівнює нулю.

Зважаючи на вищенаведене в сукупності, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт придбання інвестиційного активу ТОВ «ВІАЛА» та ТОВ «АСТЕРІЯ-БУД», що становило по 50% статутного капіталу відповідно, здійснюючи продаж ТОВ «КАПІТАЛ УКРАЇНА ЛІМІТЕД» та ТОВ «УКРРІТЕЙЛ ЛІМІТЕД» та ОСОБА_3 належних позивачу часток статутного капіталу відповідно до договорів купівлі-продажу від 20 квітня 2016 року та від 28 квітня 2016 року позивач не отримала інвестиційного прибутку при відчуженні своєї частки у статутному капіталі юридичних осіб, що свідчить про безпідставність твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що прийняті на підставі вказаних висновків податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись правомірними, а тому підлягають скасуванню.

Судовою колегією також враховується, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 12 грудня 2022 року.

< Справа слухалась у (обов`язкове для заповнення) >< Довідник >