Ухвала

від 05.04.2023 по справі 640/6996/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/6996/20

адміністративне провадження № К/990/10441/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі №640/6996/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року:

- №0023954202, яким визначено податкові зобов`язання позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 10 009 468,89 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 502 367,22 грн;

- №0024004202, яким визначено податкові зобов`язання позивача зі сплати військового збору в сумі 834 122,41 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 208 530,60 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17 березня 2020 року №0024004202 в частині визначення податкових зобов`язань зі сплати військового збору в сумі 3 930 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 982,50 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17 березня 2020 року №0023954202 в частині визначення податкових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 47 160 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11 790 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року скасовано, а справу №640/6996/20 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби вже зверталося до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 24 січня 2023 року та від 03 березня 2023 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

23 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла втретє подана касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі №640/6996/20.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).

Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі №640/6996/20 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов