Постанова

від 14.12.2022 по справі 826/3687/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 826/3687/18

адміністративне провадження № К/9901/29471/20, № К/9901/31487/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/3687/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційними скаргами Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Маруліна Л. О.) від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Костюк Л. О., Бужак Н. П., Кобаль М. І.) від 20 жовтня 2020 року та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Маруліна Л. О.) від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Костюк Л. О., Бужак Н. П., Кобаль М. І.) від 20 жовтня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аве Львів», нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» (далі - ТОВ «Аве Львів», ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» відповідно) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області та ГУ ДПС у Львівській області, відповідно), Державної фіскальної служби України, правонаступником якого є Державна податкова служба України (далі - ДФС України та ДПС України), в якому просило суд:

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021521410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021551410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021531410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021571410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021581410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021541410 від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області;

- визнати протиправним та повністю скасувати рішення про результати розгляду скарги № 5718/6/199-99-11-01-0125 від 16 лютого 2018 року, видане ДФС України.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Аве Львів» у спірний період здійснювало збір та вивіз твердих побутових відходів від населення та підприємств міста Львова. На підставі договорів з контрагентами ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група», позивач здійснював перевезення твердих побутових відходів до полігонів твердих побутових відходів, а контрагентами позивача здійснювалося їх захоронення.

Позивач зауважує, що усі фактично здійснені господарські операції з контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, окремі недоліки в реквізитах яких не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, а посилання ГУ ДФС у Львівській області на відсутність контрагентів позивача за своїм місцезнаходженням, на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201740000000004, інформацію щодо контрагентів позивача на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних, АІС «Податковий блок» та відсутність у контрагентів позивача дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами не можуть братися до уваги.

Позивач вважає, що грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість ним визначено правомірно, оскільки вартість послуг у результаті здійснення операцій зі своїми контрагентами включено до складу витрат, а податковий кредит сформовано відповідно до законодавства України.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та повністю скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року, видане ГУ ДФС у Львівській області № 0021521410, № 0021551410, № 0021531410, № 0021571410, № 0021581410, № 0021541410.

Стягнуто на користь ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» суму сплаченого судового збору у розмірі 299 605 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року залишено без змін.

Стягнуто з ГУ ДПС у Львівській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 31 530 грн.

5. При цьому, 13 лютого 2019 року позивачем подано заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якій просить надати можливість для подання доказів розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи № 826/3687/18 судом першої інстанції, протягом п`яти днів після прийняття рішення у справі.

6. 26 листопада 2019 року представником позивача через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано пояснення та докази на підтвердження витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи. Зокрема заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 197 720 грн.

7. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, у задоволенні заяви ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» від 13 лютого 2019 року про розподіл судових витрат у справі № 826/3687/18 відмовлено.

8. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 06 листопада 2020 року ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» від 13 лютого 2019 року про розподіл судових витрат задовольнити.

9. Також, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 листопада 2020 року ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

10. 06 та 23 листопада 2020 року касаційні скарги ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року та ГУ ДПС у Львівській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Гусак М. Б. - головуючий суддя, Гімон М. М., Юрченко В. П.).

11. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

12. Також ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

13. 15 січня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - без змін.

14. Також 29 січня 2021 року до Верховного Суду від ГУ ДПС у Львівській області надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - без змін.

15. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1776/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

16. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

17. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, касаційні скарги ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» та ГУ ДПС у Львівській області об`єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 06 березня 2017 року, від 03 квітня 2017 року та від 23 жовтня 2017 року № 1251, № 2091, № 2092, № 8302, № 8303, № 8304, виданих ГУ ДФС у Львівській області, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аве Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.

19. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 14 листопада 2017 року № 1984/13-01-14-10/33951598, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «Аве Львів»:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 140 782,83 грн;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 102 246 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 004 406,60 грн.

20. На підставі вказаного Акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року:

- № 0021521410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 004 406,60 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 002 203 грн;

-№ 0021531410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 3 140 782,83 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 570 391,42 грн;

- № 0021541410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 102 246 грн.

21. Також на підставі направлень від 30 червня 2017 року № 4567, 4568, 4569, 4570, 4571, 4572, виданих ГУ ДФС у Львівській області, та на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 30 червня 2017 року № 2672, посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аве Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року.

22. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 10 листопада 2017 року № 1955/13-01-14-10/33951598, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Аве Львів»:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5, пункту 6, підпункту 9.4 пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Міністерством фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого завищено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3 987 830 грн та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 998 242 грн,

- порушення пункту 198.1 та пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 700 646 грн.

23. На підставі Акту перевірки від 30 листопада 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення :

- № 0021551410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 700 646 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 850 323 грн;

- № 0021571410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 2 998 242 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 499 121 грн;

- № 0021581410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 987 830 грн.

24. Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скарги від 15 грудня 2017 року № 1789, № 1790 до ДФС України на вказані податкові повідомлення-рішення.

25. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 16 лютого 2018 року № 5718/6/99-99-11-01-25 залишено оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

26. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарг протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги дійшли висновку, що реальність операцій, проведених позивачем із контрагентами - ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група», які отримували від ТОВ «Аве Львів» на утилізацію, захоронення та перевезення твердих побутових відходів (далі - ТПВ) у Дніпропетровській області підтверджується належними доказами, зокрема, первинними документами складеними у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

28. При цьому суди попередніх інстанцій зауважили, що позивач є суб`єктом господарювання, який спеціалізується на збиранні від населення та підприємств міста Львів та Львівської області, вивезенні та видаленні ТПВ. Відповідно операції з придбання послуг з перевезення ТПВ (по маршруту з перевантажувальної станції до полігонів побутових відходів), а так само послуг по розміщенню та захороненню побутових відходів, які є необхідними для здійснення вивезення відходів від населення та підприємств, зокрема з ціллю недопущення антисанітарного стану у місті Львів, є характерними та типовими для господарської діяльності ТОВ «Аве Львів», вони мають самостійну ділову мету і спрямовані на отримання ТОВ «Аве Львів» прибутку.

29. Водночас працівниками Головного управлінням ДФС у Львівській області помилково не враховано, що значні об`єми ТПВ зібраних від населення та підприємств розміщених на території міста Львів та Львівської області (копії актів наданих послуг, відповідно до яких ТОВ «АВЕ Львів» - виконавець, надавалися до перевірки) реально були вивезені спочатку власним транспортом ТОВ «Аве Львів» до перевантажувальної станції у м. Львові по вул. Північній (підтверджуються подорожніми листами вантажних автомобілів та маршрутками, копії яких також надавалися до перевірки), а потім згідно умов оспорюваних договорів контрагентами-перевізниками транспортувалися з перевантажувальної станції до полігонів побутових відходів, розміщених на території Дніпропетровської області.

Щодо посилання у акті перевірки на відсутність спеціальних дозволів (ліцензій) у ТОВ «Аралія груп» та ТОВ «Теремор», то суди зауважили, що вказана обставина не може слугувати підставою для донарахування ТОВ «Аве Львів» додаткових грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ. Адже, при укладенні договорів про надання послуг по захороненню побутових відходів із певними суб`єктами господарювання ТОВ «Аве Львів» не зобов`язано перевіряти наявність у таких суб`єктів спеціальних дозволів на здійснення операцій у сфері з поводження відходами. Податковим законодавством такого обов`язку не визначено.

30. При цьому, за висновками судів попередніх інстанцій, узагальнена податкова інформація, що надана іншим контролюючим органом відносно контрагентів позивача, не вважається достатнім доказом для висновку про нереальність здійснених контрагентами позивача спірних господарських операцій, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

31. Також судами визнано необґрунтованими посилання відповідача на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

32. Водночас відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» про розподіл судових витрат у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 197 720 грн є не підтвердженими та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), відтак, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.

33. Такі висновки судів обґрунтовано тим, що опис наданих послуг та додаткових витрат містить ряд послуг як-то: підготовка поштових відправлень для надіслання документів ГУ ДФС у Львівській області, електронні повідомлення клієнту щодо результатів судового засідання/статусу справи, підготовка клопотань про ознайомлення із матеріалами справи, телефонні дзвінки клієнту, дублюють одна одну та не потребують спеціальних професійних навичок.

34. Крім того суди зауважили, що зазначені у описі робіт «візити до суду» не може вважатися витратами на професійну правничу допомогу, оскільки належить до іншого виду судових витрат, а саме, до витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, вирішення яких регулюється статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які, крім іншого, не заявлялися до розподілу позивачем в порядку частини другої статті 134 КАС України.

35. Також суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що з опису наданих послуг також встановлено, що на підготовку проекту позовної заяви витрачено в сумі 37 годин. Водночас, відповідно до матеріалів справи та встановлених обставин у рішенні суду, позивачем оскаржувалися податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДФС України, а доводи та аргументи позивача, викладені у скаргах до ДФС України та у позові співпадають, що свідчить про сформованість правової позиції позивача ще до подання позовної заяви до суду.

36. Зокрема, до обсягу витрат адвокатами включено послуги з численного аналізу судової практики у справі. Водночас, крім позовної заяви та відповіді на відзив інших документів позивачем суду не надавалося, а правова позиція залишалася незмінною. Водночас, судами взято до уваги, що додатки (докази) до позовної заяви відповідно до опису наданих послуг та додаткових витрат підготовлено безпосередньо позивачем.

37. В описі наданих послуг та додаткових витрат зазначено про підготовку ряду адвокатських запитів, водночас, позивачем не доведено необхідності подання таких запитів (неминучисть їх подання), такі запити у матеріалах справи відсутні.

38. Окремо суди звернули увагу на те, в Акті приймання виконаної роботи від 30 вересня 2019 року встановлено як відсутність зазначення у ньому конкретних послуг так і вартості кожної з послуг, наданої адвокатами позивачу, в той час як вказано лише повну вартість, що унеможливлює встановлення розрахунку вказаних у Акті робіт. Разом з тим, Договір про юридичні послуги встановлює у пункту 5 Спеціальних умов оплати послуг, що гонорар буде визначатися на основі погодинних ставок адвокатів/юристів Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери», залучених до роботи, та є вартістю послуг з представництва інтересів клієнта у місцевому адміністративному суді, апеляційному адміністративному суді та касаційному адміністративному суді.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

1) Касаційна скарга ГУ ДПС у Львівській області

39. Головне управління ДПС у Львівській області у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

40. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

41. Зокрема в доводах касаційної скарги контролюючий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій роблячи висновок про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не врахували рекомендацій Верховного Суду, викладених в постанові від 05 березня 2019 року по справі № 826/6902/15, щодо оцінки обставин здійснення спірних господарських операцій, а також не спростували доводів, якими ГУ ДПС у Львівській області обґрунтовувало недостовірність відомостей зазначених позивачем в первинних документах, поданих на підтвердження їх реальності.

42. ГУ ДПС у Львівській області наголошує, що судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою наступні аргументи контролюючого органу:

- вироком Сихівського районного суду м. Львова від 02 березня 2018 року у справі № 464/961/18 директора ТОВ «Теремор» ОСОБА_2 визнано винним за частиною першою статті 205, частиною першою статті 387 Кримінального кодексу України. Затверджено угоду про визнання винуватості;

- згідно протоколу допиту свідка від 15 лютого 2017 року встановлено, що директором ТОВ «Аралія Груп» був ОСОБА_3 , який у 2011 році загубив свій паспорт громадянина України та жодного відношення до вказаного підприємства не має, документи для реєстрації ТОВ «Аралія Груп» не подавав, договори на захоронення ТПВ не підписував;

- в первинних документах по операціях позивача із спірними контрагентами, а саме актах наданих послуг відсутнє місце складання, відсутня інформація про кількість переданих відходів. В товарно-транспортних накладних, наданих -перевізниками ТПВ на адресу ТОВ «Аралія Груп», не зазначено повної адреси пунктів навантаження та розвантаження ТПВ, а також не зазначено прізвища відповідальної посадової особи вантажоодержувача, відсутня дата прийняття ТПВ, відсутня інформація про навантажувально-розвантажувальні роботи (хто здійснював, які механізми залучені, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт), відсутня інформація щодо кількості переданих та відповідно прийнятих на захоронення ТПВ, відсутні талони на захоронення;

- згідно з аналізом ІАС «Податковий блок» ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група» найманих працівників, транспортних засобів, складських приміщень чи земельних ділянок у власності не мають;

- у контрагентів позивача ТОВ «Аралія Груп» та ТОВ «Теремор» відсутні дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

43. Окремо скаржник звертає увагу на те, що у періоді який перевірявся, через ненадання підтверджуючих документів, встановлено завищення витрат підприємства, податкового кредиту та заниження об`єкту оподаткування по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , КП «Київкомунсервіс», ТОВ «Негга», КП «Черкаська служба чистоти», ЖКГ «Києво-Святошинське виробниче управління», ТПВ КП «Еко Дніпро».

2) Касаційна скарга ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент»

44. ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

45. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій роблячи висновок про непідтвердженість та неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не врахували, що: ці витрати підтверджуються детальним описом робіт; розмір витрат є пропорційним до предмета спору, адже загальна сума донарахованих податковим органом грошових зобов`язань становить близько 20 мільйонів грн; справа має виняткове значення для позивача, оскільки в разі відмови в задоволенні позову його діяльність була б припинена; розгляд справи впливає на репутацію позивача як надавача послуг зі збирання та вивезення відходів у місті Львові та Львівській області.

46. Крім того скаржник вважає хибними висновки судів, що такі послуги як-то: підготовка поштових відправлень для надіслання документів ГУ ДФС у Львівській області, електронні повідомлення клієнту щодо результатів судового засідання/статусу справи, підготовка клопотань про ознайомлення із матеріалами справи, телефонні дзвінки клієнту, не можуть включатися до склад витрат на правову допомогу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

47. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

48. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

49. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

50. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

51. Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

52. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків обов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, то визначені абзацом першим цього пункту.

53. Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

54. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

55. За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

56. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

57. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

58. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

59. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

60. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

61. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.

62. За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

63. За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

64. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV).

65. Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

66. Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

67. Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

68. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

69. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

70. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

71. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

72. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, в періоді який перевірявся були придбані послуги з перевезення та захоронення ТПВ з перевантажувальної станції у м. Львові по вул. Північній до полігонів побутових відходів, розміщених на території Дніпропетровської області за договорами, укладеними із контрагентами, основними з яких є: ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група».

73. Суди встановили, що факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Аве Львів» та його контрагентами - ТОВ «Аралія груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група», підтверджується належним чином оформленими та наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема:

- по контрагенту ТОВ «Аралія груп» - договором про надання послуг по розміщенню та захороненню побутових відходів від 03.10.2016 року, актами наданих послуг, податковими накладними та платіжними документами;

- по контрагенту ТОВ «Теремор» - договором про надання послуг із сортування та утилізації твердих побутових відходів від 05 квітня 2017 року № 050417-Т, актами наданих послуг, податковими накладними та платіжними документами;

- по контрагенту ТОВ «Інноваційна фінансова група» - договором про надання послуг по захороненню побутових відходів від 13 вересня 2016 року № 13/09/2016 та договором від 07 листопада 2016 року № 07/11/2016-а, актами надання послуг, податковими накладними та платіжними документами.

74. Також з метою підтвердження реального характеру вказаних господарських операцій по розміщенню та захороненню побутових відходів скаржником до перевірки надано первинні документи на придбання послуг перевезення ТПВ (договори, ТТН, акти надання транспортних послуг, податкові накладні, платіжні документи), які складено за наслідком фактичного надання транспортних послуг з перевезення вантажу та за участі третіх осіб-перевізників, що додатково підтверджує факт переміщення ТПВ від ТОВ «Аве Львів» до місця їх подальшого захоронення.

75. Проаналізувавши зміст вказаних документів суди дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

76. Верховний Суд наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

77. Як свідчать матеріали справи, упродовж судового розгляду відповідач посилався на фіктивність перелічених вище контрагентів позивача як суб`єктів господарювання і свої доводи підтверджував тим, що: контрагенти позивача не мають матеріально-технічних умов та трудових ресурсів для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Безтоварність операцій контролюючий орган також доводив такими обставинами як відсутність документів, виписування яких на відповідні господарські операції передбачено нормативно-правовими актами та/або є загальновизнаним у господарській практиці.

78. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

79. Як свідчать матеріали справи в судових рішеннях лише зазначено про укладання договорів між позивачем та переліченими вище контрагентами, натомість судами не надано правову оцінку змісту укладених угод між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Аралія груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група») та не досліджено які посадові особи підписували первинні документи за такими господарськими відносинами.

80. Також доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаними вище контрагентами, контролюючий орган посилався на наявність кримінальних проваджень стосовно перелічених вище контрагентів позивача та протоколи допиту посадових осіб контрагентів позивача, які заперечували свою причетність до здійснення господарської діяльності вказаними підприємствами.

81. Велика Палата Верховного Суду постановою від 07 лютого 2022 року у справі № 160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема у постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/17 (№ 21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

82. У постанові від 07 липня 2022 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

83. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

84. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

85. Крім того, Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому апеляційний суд урахував висновок Верховного Суду в указаній вище постанові, що частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

86. Велика Палата також сформулювала висновок, відповідно до якого платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

87. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті (пункт 109 постанови).

88. Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

89. Висновки суддів попередніх інстанцій зроблені без урахування вказаних правових висновків Верховного Суду та без дотримання вимог статті 90 КАС України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

90. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, третя цієї статті).

91. Фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач, не взявши до уваги докази відповідача.

92. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

93. Водночас, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

94. Відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову.

95. Подібний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 826/6146/16).

96. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

97. У порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі та принципу рівності сторін в судовому процесі суди не надали оцінки всім доводам відповідача щодо безтоварності операцій Підприємства з вище вказаними контрагентами.

98. Необхідність з`ясування обставин щодо фіктивності контрагентів позивача обумовлена, крім того, обставинами, які характеризують діяльність цих постачальників, а також неспростованими доводами відповідача щодо відсутності у них матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій. Без належного з`ясування цих обставин у їх сукупності з урахуванням встановлених заходами податкового контролю обставин щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача зробити висновок, що оцінка судами попередніх інстанцій доказів у справі зроблена правильно, не можна.

99. Також доводячи недостовірність даних податкового обліку позивача, контролюючий орган як під час проведення перевірки, так і в ході розгляду справи покликався на те, що через ненадання підтверджуючих документів, встановлено завищення витрат підприємства, податкового кредиту та заниження об`єкту оподаткування по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , КП «Київкомунсервіс», ТОВ «Негга», КП «Черкаська служба чистоти», ЖКГ «Києво-Святошинське виробниче управління», ТПВ КП «Еко Дніпро».

100. Однак, вказані доводи контролюючого органу судами попередніх інстанцій взагалі не перевірялися, як і не досліджувалися господарські операції між позивачем та переліченими вище контрагентами.

101. У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

102. З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

103. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

104. У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

105. Висновки суддів попередніх інстанцій зроблені без урахування вказаних правових висновків Верховного Суду та без дотримання вимог статті 90 КАС України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

106. Фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач. Доводи контролюючого органу були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.

107. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

108. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

109. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

110. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

111. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

112. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити фактичне вчинення господарських операцій з надання послуг в розрізі кожного контрагента окремо, встановити, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

113. При цьому враховуючи, що за результатами розгляду цієї справи Суд дійшов висновку, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року підлягають скасуванню, то з урахуванням приписів статті статей 139, 252 КАС України додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року також мають бути скасовані як невід`ємні частини рішення про вирішення справи по суті позовних вимог.

114. Водночас з огляду на те, що Суд дійшов висновку про скасування додаткового рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року з мотивів скасування рішень, якими справу вирішено по суті позовних вимог, доводи ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», наведені ним в касаційній скарзі на підтвердження протиправності вказаних рішень, оцінці не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/3687/18 скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов