Постанова

від 07.12.2022 по справі 594/657/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 594/657/19

провадження № 61-12126св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос-ВС»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос-ВС», яка підписана представником Кавійчук Вітою Петрівною, на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року у складі судді Зушман Г. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 липня 2020 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос-ВС» (далі - ТОВ «Корпорація «Колос-ВС») про визнання припиненим договору оренди землі, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,60 га, кадастровий номер 6120880900:01:001:1393 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР № 052388. Між ОСОБА_1 та ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» 01 березня 2007 року укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки, строк дії якого відповідно до пункту 8 договору становив 5 років. Спірний договір набув чинності з моменту його реєстрації в Борщівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 грудня 2007 року за: № 040765509572. За угодою про внесення змін до договору оренди землі, що зареєстрована в управлінні Держкомзему у Борщівському районі 13 квітня 2012 року за № 612080004003806, пункт 8 договору викладений в наступній редакції: «Договір укладений на 10 років», а тому його дія припинилася 26 грудня 2017 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено. Позивач усно, а згодом листом повідомляв адміністрацію ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» про намір обробляти свою земельну ділянку самостійно, проте відповіді не отримав, земельна ділянка не повернута.

Позивач просив:

визнати припиненим договір оренди землі, укладений 01 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Корпорація «Колос-ВС», державна реєстрація якого проведена Борщівським реєстраційним відділом Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 грудня 2007 року за № 040765509572, щодо земельної ділянки площею 1,60 га, кадастровий номер 6120880900:01:001:1393 із змінами, внесеними на підставі угоди про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Борщівському районі 13 квітня 2012 року за № 612080004003806;

витребувати від ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,60 (1,5967) га, кадастровий номер 6120880900:01:001:1393;

стягнути судові витрати з відповідача.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року, яке залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір оренди землі, укладений 01 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Корпорація «Колос-ВС», державна реєстрація якого проведена Борщівським реєстраційним відділом Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 грудня 2007 року за Р № 040765509572, щодо земельної ділянки площею 1,60 га, кадастровий номер 6120880900:01:001:1393 із змінами, внесеними на підставі угоди про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Борщівському районі 13 квітня 2012 року за № 612080004003806, припиненим з 27 грудня 2017 року.

Стягнуто з ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач, підписуючи договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2007 року та угоду про внесення змін до договору оренди землі, надав своє волевиявлення на надання права оренди належної йому земельної ділянки на 10 років, починаючи з моменту державної реєстрації договору оренди землі, а саме з 26 грудня 2007 року. Орендар ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» до закінчення строку дії договору не повідомляв орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, не направляв жодних листів з проектом додаткової угоди. На даний час користування відповідачем земельною ділянкою позивача є безпідставним, оскільки договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2007 року є припиненим з 27 грудня 2017 року.

Доводи представника відповідача про те, що в 2018 році відповідач сплатив позивачу орендну плату, яку той прийняв, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки орендна плата повинна сплачуватися в тому числі і за фактичний період перебування землі у користуванні.

Суд першої інстанції також зазначив, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права неправильно зазначено строк дії спірного договору оренди та угоди про внесення змін до договору - до 13 квітня 2022 року, оскільки цей строк закінчився 26 грудня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами задоволення позову судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2020 року ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» подало касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням уточнень до касаційної скарги, просив скасувати рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 липня 2020 року; ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами порушені норми процесуального та невірно застосовані норми матеріального права, а саме стаття 33 Закону України «Про оренду землі» застосована без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 30 січня 2019 року у справі № 905/1877/17, від 06 червня 2019 року у справі № 917/439/18, не взято до уваги та не надано оцінку всім доказам по справі. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05 лютого 2019 року, в якому зазначений строк дії іншого речового права (договору оренди землі) до 13 квітня 2022 року. Позивач під час реєстрації угоди про внесення змін до договору та внесення відомостей до реєстру речових прав, не заперечував, що строк оренди землі - 13 квітня 2022 року. Також відповідач зазначає, що факт чинності договору оренди земельної ділянки підтверджується тим, що після 2017 року позивач значний період часу не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його намір повернути земельну ділянку із орендного користування, а відповідачем на підставі заяви позивача від 13 вересня 2018 року виплачена орендна плата за 2018 рік, а також за 2019 рік. Крім того, на думку відповідача, укладення позивачем додаткової угоди до договору оренди землі строком на 10 років, а згодом пред`явлення позову про визнання договору оренди землі припиненим та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою). У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину заборони суперечливої поведінки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року продовжено ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» строк на усунення недоліків касаційної скарги.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано з суду першої інстанціїсправу № 594/657/19.

У грудні 2020 року матеріали цивільної справи № 594/657/19надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 594/657/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 462/5368/16.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 594/657/19, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 грудня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17; від 30 січня 2019 року у справі № 905/1877/17; від 06 червня 2019 року у справі № 917/439/18; від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 22 травня 2019 року у справі № 917/439/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР № 052388, виданого 26 березня 2003 року Борщівською районною державною адміністрацією, є власником земельної ділянки площею 1,60 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Більче-Золотецької сільської ради Борщівського району Тернопільської області, кадастровий номер 6120880900:01:001:1393.

01 березня 2007 року між ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, земельної ділянки площею 1,60 га, строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Державна реєстрація зазначеного договору здійснена 26 грудня 2007 року у Борщівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 26 грудня 2007 року за № 040765509572.

Згідно пункту 8 договору оренди землі сторонами погоджено, що договір укладений на п`ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 37 договору оренди землі передбачено, зокрема, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Між ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» та ОСОБА_1 укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі, яка зареєстрована в управлінні Держкомзему у Борщівському районі 13 квітня 2012 року за № 612080004003806, згідно якої сторони домовились внести в договір оренди землі, який зареєстрований у Борщівському районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №040765509572 від 26 грудня 2007 року наступні зміни:

пункт 2 викладено в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,60 га»;

пункт 5 викладено в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 43316,00»;

пункт 8 викладено в наступній редакції: «Договір укладений на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію»;

пункт 9 викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 6 (шість) центнерів зерна - 3% від нормативної грошової оцінки»

При цьому в угоді про внесення змін до договору оренди землі сторони погодили, що дана угода є невід`ємною частиною договору оренди.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05 лютого 2019 року, індексний номер 155077585, зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі та угоди про внесення змін до договору, укладеного між позивачем та відповідачем, та зазначено строк дії договору до 13 квітня 2022 року.

01 грудня 2017 року та 14 серпня 2018 року ОСОБА_1 надсилав ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» листи-повідомлення, в яких вказав, що має намір з дня припинення (26 грудня 2017 року) договору оренди землі, у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено, повернути земельну ділянку для особистого користування, оскільки вирішив її самостійно обробляти, з метою вирощування сільськогосподарської продукції для задоволення особистих потреб та потреб сім`ї.

28 січня 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулися із заявою до Державного підприємства «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») про встановлення межі земельних ділянок в натурі (на місцевості), а саме: земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з відповіді ДП «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 01-10/213 від 25 лютого 2019 року, підприємство повідомило про можливість виконати зазначені роботи по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на платній основі відповідно до укладених договорів з власниками земельних ділянок.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 663/1651/21 (провадження № 61-18805св21) зроблено висновок, що «згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. Приписи, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності у відносинах з відповідачем, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення певних прав іншої сторони договору. У такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)). Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала потреби у повторному зверненні до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)). Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)). Підсумовуючи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), потрібно зробити висновок про те, що в разі невизнання орендарем припинення його права оренди, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України. Отже, право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права орендаря таким, що припинене, а не шляхом припинення договору оренди землі».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22) зроблено висновок, що «одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права». […] Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги».

У справі, що переглядається:

суди встановили, що строк дії договору оренди землі від 01 березня 2007 рокурозпочався з моменту його державної реєстрації (з 26 грудня 2007 року).

відповідно до положень пункту 8 договору оренди землі в первісній редакції: «Договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію»;

відповідно до положень пункту 8 договору оренди землі в редакції після укладення угоди про внесення змін до договору оренди землі, яка зареєстрована в управлінні Держкомзему у Борщівському районі 13 квітня 2012 року: «Договір укладено на десять років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію»;

таким чином, угодою про внесення змін до договору оренди землі сторони договору оренди землі передбачили, що оспорюваний договір укладено на десять років, а не поновили на новий строк оспорюваний договір, а тому правовідносини з оренди земельної ділянки слід вважати припиненими зі спливом десятирічного строку, на який укладено договір, тобто з 26 грудня 2017 року;

отже, право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом про визнання права оренди припиненим, а не шляхом припинення договору оренди землі, як помилково було зазначено судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненим договору оренди землі, тому, враховуючи межи заявлених ним вимог, у задоволенні позову про визнання припиненим договору оренди землі слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у від 28 вересня 2022 року у справі № 663/1651/21 (провадження № 61-18805св21), Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» за подання касаційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.

Таким чином, оскільки касаційна скарга задоволена, з позивача на користь ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 536,80 грн.

Керуючись статями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос-ВС», яка підписана представником Кавійчук Вітою Петрівною, задовольнити.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 липня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос-ВС» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос-ВС» витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 536,80 грн.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 13 липня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук