Ухвала

від 25.07.2022 по справі 354/779/22

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/779/22

Провадження № 2-з/354/2/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року м. Яремче

Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Єрмак Н.В., розглянувши заяву представника ТОВ ВІОНЕКС адвоката Полгар М.З. про забезпечення позову ТОВ ВІОНЕКСдо ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортноїпригоди,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2022 року представник ТОВ ВІОНЕКС адвокат Полгар М.З. звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Одночасно із позовною заявою представником подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (рухоме та нерухоме), що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності і знаходиться у неї або інших осіб, в межах розміру заявлених позовних вимог, а саме 253009,23 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав,визначених законом.

Відповідно до п.1 ч. 1ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 4 пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зважаючи на викладене, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання

порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

З матеріалів заяви не вбачається підстав для задоволення заяви представника ТОВ ВІОНЕКС адвоката Полгар М.З. про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки не зазначені жодні докази, які підтверджують, що права позивача можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову, чи може призвести до ускладнення виконання рішення суду, не надано підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, не зазначено конкретне майно, на яке слід накласти арешт, у зв`язку з чим не наведено достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.

Враховуючи доводи представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог представника позивача щодо забезпечення позову, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, суддя приходить до висновку, що підстави для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача - відсутні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зістаттею 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїммайном.

Частинами першою, другоюстатті 321 ЦК Українивстановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150,153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Н.В.Єрмак