Ухвала

від 26.10.2007 по справі 20-4/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

"26" жовтня 2007 р. справа № 20-4/213

Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді Остапової К.А.,

при секретарі судового засідання –Філонович Є.Д.

розглянувши у судовому засіданні  матеріали адміністративного позову

Закритого акціонерного товариства „Источник” (вул. В. Морська, 10, місто Севастополь, 99011)

до відповідачів:

Фонду комунального  майна Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011),

Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Советська, 9, місто Севастополь, 99011),

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю міста Севастополя (вул. Кулакова, 13, місто Севастополь, 99011),

Севастопольська міська державна адміністрація (вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету СМР №11/9 від 17.07.1990 „Про включення в Перелік пам`яток архітектури та градобудівництва місцевого значення градобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя в частині включення будівлі №10 по вул. Велика Морська в місті Севастополі; визнання незаконними дій ФКМ СМР по розгляду заяви позивача про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення по вул. Велика Морська, 10, в місті Севастополі; зобов`язання ФКМ СМР здійснити приватизацію вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 326,3 м. кв. в будинку №10 по вул. Велика Морська в місті Севастополі шляхом викупу відповідно до Рішення VIII сесії XXIV скликання СМР від 04.03.2003 №637,

За участю представників:

Від позивача:  Ткач І.Ф., довіреність б/н від 11.05.2007;

                          Єпіфанцева Л.І., протокол №1 від 28.07.1995;

Від відповідача: Гатіятуллін Е.Д.,  довіреність б/н від 11.09.2007 (від ФКМ СМР),

                        Чикалко О.О., довіренсть № 03-15/24 від 10.01.2007 (від СМР)

Від третіх осіб:   Ткачук Л.М., довіреність №6/140 від 05.02.2007 (від Управління культури);

                             не з`явився (від СМДА);

                             не з`явився (від Інспекції ДАБК міста Севастополя),

встановив:

          Закрите акціонерне товариство „Источник” звернулось до господарського суду міста Севастополя із адміністративним позовом до Фонду комунального  майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської Ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольська міська державна адміністрація, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю міста Севастополя, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету СМР №11/9 від 17.07.1990 „Про включення в Перелік пам`яток архітектури та градобудівництва місцевого значення градобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя в частині включення будівлі №10 по вул. Велика Морська в місті Севастополі; визнання незаконними дій ФКМ СМР по розгляду заяви позивача про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення по вул. Велика Морська, 10,  в місті Севастополі; зобов`язання ФКМ СМР здійснити приватизацію вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 326,3 м. кв. в будинку №10 по вул. Велика Морська в місті Севастополі шляхом викупу відповідно до Рішення VIII сесії XXIV скликання СМР від 04.03.2003 №637.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Рішенням VIII сесії XXIV скликання Севастопольської міської Ради від 04.03.2003 за № 637 був затверджений Перелік об'єктів комунальної власності (у тому числі нежитлових будівель, приміщень та споруд, що знаходяться а оренді), що підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом, відповідно до пункту 53 Додатку № 4 якого нежитлове приміщення по вул. Велика Морська,10 міста Севастополя підлягає приватизації шляхом викупу орендарем.

Однак на заяву позивача 23.03.2007 про початок процесу приватизації вищевказаного приміщення, Фонд комунального майна надав позивачеві відповідь від 27.04.2007 за вих. № 1181, в якій повідомлялось, що будинок № 10 по вул. Велика Морська, в якому розташоване нежитлове приміщення, що орендується ЗАТ “Источник”, включено до реєстру нерухомих пам'яток культурної спадщини національного  та місцевого значення по м. Севастополю, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (державний номер обліку 3.2.6/8-Св-2.12.1), а відповідно до Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” приватизацію об'єктів культурної спадщини заборонено до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. В цій же відповіді повідомлялось, що початок процесу підготовки до приватизації приміщення за вказаною адресою буде можливим після зняття діючих обмежень.

Вказані дії, на думку позивача, є незаконними та необґрунтованими, не відповідають вимогам Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)” та порушують право позивача на приватизацію орендованого ним приміщення, які гарантовані йому законодавством України.

Позивач також вважає, що внесення будинку № 10 по вул. Велика Морська м. Севастополя до переліку пам'яток архітектури та градобудівництва відбулось без дотримання встановленого законодавством України порядку, а тому є незаконним і не може бути покладено в основу рішення або дії органу влади при здійсненні ним управлінських функцій.

Як стверджує позивач, рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 17.07.1999 № 11/9 “Про включення до Переліку пам'яток архітектури та градобудівництва місцевого значення градобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя”, в частині включення будинку № 10 по вул. Велика Морська м. Севастополя порушує право позивача на приватизацію орендованого ним приміщення.

Відповідно до пункту 6 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття “справа адміністративної юрисдикції” визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Поняття “суб?єкт владних повноважень” визначено  статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою  це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня  посадова чи службова особа, інший суб?єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак необхідною ознакою суб?єкта владних повноважень є здійснення цим суб?єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб?єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб?єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб?єкт не перебуває “при здійсненні управлінських функцій” і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб?єкта владних повноважень і, отже,  спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Виходячи з вищезазначеного критерію, можна виокремити певні категорії справ, розгляд яких відповідно до статей 1, 4, 17 КАС України має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства:

а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень;

б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Аналогічна позиція висловлена у Інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2.-2005.

Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради, яке оскаржується позивачем, позивача не зобов'язано вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність.

Тому вказаний спір не має необхідних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Вимога позивача про визнання  недійсним цього рішення, як вказує сам позивач, пов'язана з тим, що рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 № 11/9 робить неможливим здійснення заходів по приватизації орендованого ним приміщення, оскільки саме цим рішенням будинок, у якому розташоване приміщення, включено до переліку пам'яток, приватизацію яких тимчасово заборонено відповідним Законом України.

Як випливає з позовної заяви та матеріалів справи, спір про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 № 11/9, визнання незаконними дій Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по розгляду заяви позивача про приватизацію приміщень та зобов'язання Фонду комунального майна здійснити приватизацію приміщень, пов'язаний та виник із права позивача на приватизацію приміщень, що орендуються ним.

Згідно з пунктом 13 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від  27.06.2007  №  04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”  з огляду на зміни і доповнення, внесені до ГПК згідно з Законом України від 15.12.2006 №483-У “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів”, зокрема до  частини другої статті 1 та статті 12 цього Кодексу, справи у спорах, пов'язаних з приватизацією майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), підвідомчі господарським судам.

Наведе свідчить про те, що в даному випадку ЗАТ “Источник” повинно звернутися до господарського суду міста Севастополя з позовом в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

          Провадження у справі № 20-4/213 за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства „Источник” до Фонду комунального  майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської Ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольська міська державна адміністрація, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю міста Севастополя про визнання недійсним рішення виконавчого комітету СМР №11/9 від 17.07.1990 „Про включення в Перелік пам`яток архітектури та градобудівництва місцевого значення градобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя в частині включення будівлі №10 по вул. Велика Морська в місті Севастополі; визнання незаконними дій ФКМ СМР по розгляду заяви позивача про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення по вул. Велика Морська, 10,  в місті Севастополі; зобов`язання ФКМ СМР здійснити приватизацію вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 326,3 м. кв. в будинку №10 по вул. Велика Морська  в місті Севастополі шляхом викупу відповідно до Рішення VIII сесії XXIV скликання СМР від 04.03.2003 №637 закрити.

Згідно статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом п`яти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя К.А. Остапова