Постанова

від 21.06.2006 по справі 20-4/213

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-4/213

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 червня 2006 р.                                                                                   № 20-4/213  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Васищака І.М., Мележик Н.І.,

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  в м. Києві  касаційну  скаргу  

дочірнього підприємства “Севастопольський упрдор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 року

у справі№20-4/213  

за позовомдержавного підприємства “Одеська залізниця”

додочірнього підприємства “Севастопольський упрдор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”  

простягнення 1900000,00 грн.,

за  участю  представників :           

                             позивача                              відповідача       - Нікогосян О.С.,- не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 17.01.2006 року у справі № 20-4/213 (суддя Остапова К.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 року (судді: Гонтар В.І., Сотула В.В., Плут В.М.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 1900000 грн., а також судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Севастополя від 17.01.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 року у справі № 20-4/213 скасувати та припинити провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в порядку ст. ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідивши подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.

Як встановили господарські суди першої та апеляційної інстанцій, 14.08.2004 року сторони уклали договір № ОД/НФ-04-1317а-НЮ про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу безпроцентну поворотну фінансову допомогу в сумі 1900000,00 грн. строком на 1 рік (далі - Договір).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту передачі коштів і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Згідно п. 4.1 Договору строк повернення поворотної фінансової допомоги становить 1 рік.

Окрім того, місцевий та апеляційний господарські суди з'ясували, що на виконання умов Договору та у відповідності до п. 3.2 Договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1900000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6449 від 16.08.2004 року.

Відтак, господарські суди прийшли до обгрунтованого висновку про те, що Договір набув чинності 16.08.2004 року, а також про те, що право вимоги повернення коштів виникло у позивача 17.08.2005 року.

Водночас, п. 5.1. Договору передбачено, що після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 Договору підприємство (відповідач) зобов'язується протягом 30 календарних днів повернути залізниці (позивачу) суму поворотної фінансової допомоги.  

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що відповідачем умови Договору щодо повернення 1900000 грн. не виконані.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийняли законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Водночас, місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача про необхідність припинення зобов'язання, що виникли між сторонами, відповідно до Договору, оскільки відсутність коштів у відповідача не є випадком у розумінні ст. 617 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено перерахування відповідачу фінансової допомоги, оскільки у платіжному дорученні № 6449 від 16.08.2004 року призначенням платежу є благодійна допомога не приймається до уваги, адже у зазначеному дорученні є посилання на лист відповідача № 1-3/663 від 13.08.2004 року, у якому відповідач просить позивача надати йому поворотну фінансову допомогу.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду м. Севастополь від 17.01.2006 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 року прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.   

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу дочірнього підприємства “Севастопольський упрдор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” залишити без задоволення.

          Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 року у справі № 20-4/213 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                 С.Щотка

С у д д і                                                                                      І.Васищак

                                                                                                          Н.Мележик