Постанова

від 28.11.2022 по справі 732/1333/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 листопада 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/1333/21

Головуючий у першій інстанції Карпинська Н. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/426/22

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

за участі секретаря Шапко В.М.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальний заклад «Городнянський ліцей № 1» Городнянської міської ради Чернігівської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 ,

на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2021 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 13.12.2021, м. Городня,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального закладу «Городнянський ліцей № 1» Городнянської міської ради Чернігівської області (далі за текстом Городнянський ліцей № 1), в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ цього ліцею від 10.06.2021 № 43-К в частині його звільнення, поновити його на посаді вчителя трудового навчання Городнянського ліцею № 1 та стягнути з останнього середній заробіток за період незаконного звільнення по день винесення рішення у справі. Позовні вимоги обґрунтовуються таким. ОСОБА_1 працював на посаді вчителя трудового навчання Городнянського ліцею № 1. Вищевказаний наказ є незаконним, оскільки переведення позивача з роботи за безстроковим трудовим договором на роботу за строковим трудовим договором є погіршенням його становища. Отже трудовий договір між сторонами в частині обмеження його строком дії є недійсним як такий, що суперечить Рекомендаціям Міжнародної організації праці № 166 і № 162 п. 5, Конвенції цієї Організації № 158, директиві ЄС 1999/70/ЄС, п. 5 ч. 3 ст. 22 Конституції України, абз. 2 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/98 від 09.07.1998, ст. 9 КЗпП України, ст.ст. 1, 2, 12 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». У позовній заяві також зазначено, що примус позивача до укладення сторонами строкового трудового договору суперечить ст. 43 Конституції України; обмеження його трудових прав за ознаками належності до працюючих пенсіонерів суперечить ст. 24 Конституції України.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: оспорюваний наказ в частині звільнення ОСОБА_1 в період тимчасової непрацездатності визнано таким, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 40 КЗпП України, та змінено дату його звільнення з 10.08.2021 на 14.08.2021; у іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи це рішення, суд І інстанції виходив з того, що:

- частиною 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено можливість укладення сторонами строкового трудового договору; положення підп. 2 п. 3 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону неконституційним не визнавалось;

- позивач погодився на перехід на строкову форму трудового договору з безстрокової, причому про зміну істотних умов праці у такий спосіб його попереджено за два місяці;

- припинення строкового трудового договору після закінчення строку його дії не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника; власник не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України;

- не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Оскільки ОСОБА_1 підтверджено, що його непрацездатність тривала з 09.08.2021 по 13.08.2021, то датою припинення трудових правовідносин сторін може бути 14.08.2021;

- зміна дати звільнення не спричиняє виплату працівникові середнього заробітку за вимушений прогул.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення та ухвалити рішення, яким задовольнити позов. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не з`ясовано, чи мали місце обставини, якими обґрунтовується позов, та не досліджено докази, якими вони підтверджуються. Так:

- оскільки позивач був не згоден з укладанням строкового трудового договору, то відповідач на виконання вимог підп. 1, 2 п. 3 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» мав би звільнити позивача за п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України до 01.07.2020, але відповідач не звільнив його з цієї підстави до вказаної дати. Тож він продовжив працювати у відповідача на умовах безстрокового трудового договору;

- підставою для укладення строкового трудового договору є добровільна згода працівника. Наказ Городнянського ліцею № 1 від 23.06.2020 «Про укладення строкових трудових договорів» є одночасно і наказом про припинення безстрокових трудових договорів, однак згода ОСОБА_1 на продовження роботи на умовах строкового трудового договору відсутня, тому він залишився працювати на умовах безстрокового трудового договору;

- ст. 9 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» прямо забороняють погіршення становища позивача;

- оскаржуваним рішенням узаконено: звуження змісту та обсягу трудових прав ОСОБА_1 , що суперечить ч. 3 ст. 22 Конституції України, примус до укладання строкового трудового договору, що суперечить ст. 43 Конституції України, обмеження трудових прав за ознакою належності до працюючих пенсіонерів, що суперечить ст. 24 Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу Городнянський ліцей № 1 просить її відхилити, а рішення суду І інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.

Городнянський ліцей № 1 у листі від 22.11.2022 № 103 просив розглядати справу за неучасті його представника й залишити рішення місцевого суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню.

У справі встановлено таке.

З 06.11.2007 позивач працював у відповідача на посаді вчителя трудового навчання, що підтверджується копією його трудової книжки (арк. 6-7).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.01.2011 досяг пенсійного віку та отримує пенсію за віком, що підтверджено копією його пенсійного посвідчення, яке видане 24.03.2011 (арк. 8).

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.02.2011, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці (арк. 5).

Наказом директора Городнянського ліцею № 1 від 22.04.2020 № 28-к попереджено педагогічних працівників, яким виплачується пенсія за віком, в тому числі і ОСОБА_1 , про те, що відповідно до підп. 2 п. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» з ними буде припинено безстроковий трудовий договір з одночасним укладенням трудового договору строком на 1 рік. З цим наказом позивач ознайомлений під підпис (його копія арк. 33).

Відповідно до копії наказу цього ж ліцею від 25.06.2020 № 59-к, на виконання підп. 2 п. 3 розд. Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» з 01.07.2020 припинено безстрокові трудові договори з одночасним укладенням строкових трудових договорів на один рік з 01.07.2020 з педагогічними працівниками ліцею, яким виплачується пенсія за віком, в тому числі з учителем трудового навчання ОСОБА_1 . З цим наказом він ознайомлений під підпис (арк. 34).

Згідно з п. 9 наказу директора Городнянського ліцею № 1 від 10.06.2021 № 43-к, ОСОБА_1 вчителя трудового навчання, звільнено 10.08.2021 у зв`язку з закінченням строку трудового договору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (копія наказу арк. 9, 19).

Копією листка непрацездатності серії АЛД № 130538 підтверджено, що ОСОБА_1 з 09.08.2021 по 13.08.2021 перебував на амбулаторному лікуванні в Комунальному неприбутковому підприємстві «Городнянська міська лікарня» та мав приступити до роботи 14.08.2021 (арк. 28).

Згідно з довідкою Городнянського ліцею № 1 про середній заробіток ОСОБА_1 від 03.09.2021 № 15, останньому за квітень-травень 2021 р. нараховано зарплату в сумі 27570 грн 98 коп., його середньомісячна заробітна плата склала 13785 грн 49 коп., середньоденна 689 грн 27 коп. (копія довідки арк. 16).

У заяві Городнянському ліцею № 1 від 20.08.2021 ОСОБА_1 зазначає, що вважає його переведення на роботу за договором із обмеженим строком дії таким, що погіршує його становище, що має наслідком визнання цього переведення недійсним в силу ст. 9 КЗпП України; позивач також зазначає, що він перебуває на роботі та просить врахувати ці обставини при розподілі годин (копія заяви - арк. 4).

Аналізуючи надані докази і правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.

Відповідач не стверджує, що позивач не відповідає посаді вчителя трудового навчання Городнянського ліцею № 1 або внаслідок недостатньої кваліфікації, або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню ним роботи, або що позивачем вчинено порушення трудової дисципліни, яке згідно з чинним трудовим законодавством є несумісним з продовженням його роботи на вказаній посаді. Крім того, у справі відсутні докази такої невідповідності та (або) несумісності.

Переведення ОСОБА_1 з роботи за безстроковим трудовим договором на роботу за строковим трудовим договором є зміною істотних умов його праці. Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. За змістом цієї норми права на продовження трудового договору зі зміненими істотними умовами праці у будь-який спосіб, в тому числі й у той, який застосував відповідач до позивача, необхідна згода останнього.

Відповідач не стверджує, що розірвання сторонами безстрокового трудового договору та укладення замість нього строкового трудового договору вчинено з метою якнайкращого забезпечення прав та (або) законних інтересів позивача. Натомість апеляційний суд доходить висновку, що така зміна умов роботи позивача суперечить його інтересам. Так, строковий трудовий договір між сторонами обмежено дією в часі. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що він не погоджувався на припинення з ним безстрокового трудового договору і на укладення строкового трудового договору. Це його твердження ніяк не спростовано. Зокрема заяви про згоду позивача на припинення безстрокового трудового договору і на укладення строкового трудового договору суду не надано і у наказах директора Городнянського ліцею № 1 від 22.04.2020 № 28-к та від 25.06.2020 № 59-к не зазначено, що підставою їх видачі є відповідні заяви та (або) згода ОСОБА_1 . Саме по собі ознайомлення останнього з цими наказами достовірно свідчить лише про те, що він обізнаний з їх змістом, але це не означає, що він з ними погодився. Отож згадані у цьому абзаці накази не відповідають ч. 3 ст. 32 КЗпП України, ст. 9 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Тому вони не породжують законних правових наслідків.

Оскільки переведення ОСОБА_1 на роботу за строковим трудовим договором спричинено незаконним розірванням Городнянським ліцеєм № 1 в односторонньому порядку безстрокового трудового договору між ними, то і наказ директора цього ліцею від 10.06.2021 № 43-к про звільнення ОСОБА_1 з 10.08.2021, у зв`язку з закінченням строку трудового договору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є незаконним (цей наказ є похідним від наказів № 1 від 22.04.2020 № 28-к та від 25.06.2020 № 59-к).

Апеляційний суд вважає за необхідне також констатувати, що:

- отримання пенсії за віком є обставиною, нерозривно пов`язаною та похідною від іншої досягнення її отримувачем встановленого на законодавчому рівні пенсійного віку;

- саме по собі досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку і виплата йому пенсії за віком не спричинили негативного впливу ні на продуктивність праці, ні на кваліфікацію останнього, ні на будь-який інший аспект трудових правовідносин сторін.

Підпункт 2 п. 3 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» приписує таке:

- набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (абз. 1);

- до 01.07.2020 керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 22 цього Закону (абз. 2). Наведеними у цьому абзаці нормами обмежено права педагогічних працівників державних і комунальних закладів середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, у порівнянні з правами, передбаченими ст. 43 Конституції України. Подібного обмеження для педагогічних працівників, яким не виплачується пенсія за віком, а також для педагогічних працівників, яким хоч і виплачується пенсія за віком, але які працюють у приватних закладах освіти, не передбачено.

Згідно зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

За практикою Європейського суду з прав людини, дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21.02.1997 у справі «Ван Раальте проти Нідерландів», пп. 48, 49 рішення від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1); держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (ч. 2).

Конституційний Суд України вказує на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень на зайняття посади означало б дискримінацію (абз. 7 п. 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004 у справі № 1-14/2004).

Частина 3 ст. 22 КЗпП України приписує, що вимоги щодо віку працівника або інші обмежувальні вимоги до працівника можуть встановлюватись законодавством України. Натомість чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини (Закони України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» тощо), не передбачає ні граничного віку, ні граничного терміну перебування на посаді вчителя трудового навчання ліцею (зокрема до початку отримання (виплати) пенсії за віком тощо).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за властивими їм ознаками, в тому числі й за ознаками віку чи (або) іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно зі ст. 2-1 КЗпП України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників за ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання, в тому числі й залежно від віку або за іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

У абзаці 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту» зазначено, що засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа) здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками віку або іншими ознаками.

Отож припис підп. 2 п. 3 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» не може бути застосований для врегулювання спору між сторонами в силу ст. 12 цього ж Закону, ст. 43 Конституції України, ч. 3 ст. 22, ст. 2-1 КЗпП України, ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», правової позиції Конституційного Суду України, що викладена в абз. 7 п. 4.1 мотивувальної частини його Рішення від 07.07.2004 № 14-рп/2004 у справі № 1-14/2004, практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97, «Ван Раальте проти Нідерландів», «Пічкур проти України», заява № 10441/06), абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту».

З наведеного випливає, що припинення 01.07.2020 Городнянським ліцеєм № 1 безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 , укладення з ним строкового трудового договору та звільнення останнього за закінченням строку цього договору є незаконними як такі, що безпідставно обмежують його право на працю за у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку та отриманням пенсії за віком у порівнянні:

- з працівниками, які займають аналогічну (тотожну) з ОСОБА_1 посаду в закладах загальної середньої освіти, що не є державними і комунальними;

- з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, в тому числі й Городнянському ліцеї № 1, які не досягли пенсійного віку;

- з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку, але яким пенсія за віком не виплачується (зокрема з тими, хто за призначенням цього та будь-якого іншого виду пенсії не звертався незважаючи на наявність у них такого права), або яким виплачується пенсія з іншої підстави (по інвалідності, по втраті годувальника, за вислугу років за посадами, що не відносяться до категорії педагогічних тощо), в тому числі й у більшому, ніж ОСОБА_1 , розмірі.

Отож в порядку ст.ст. 89, 95, 265 ч. 4 пп. 1, 2 ЦПК України, апеляційний суд, оцінюючи як письмові докази накази директора Городнянського ліцею № 1 від 22.04.2020 і № 28-к від 25.06.2020 № 59-к, розцінює їх як незаконні. Тому вони не спричинили законних наслідків - законного обмеження дії укладеного сторонами трудового договору вказаною у наказі від 10.06.2021 № 43-к датою звільнення позивача (10.08.2021). Тож він підлягає поновленню на роботі на посаді, з якої його звільнено.

У зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 він в силу ч. 3 ст. 235 КЗпП України має право на стягнення з Городнянського ліцею № 1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до п. 2 розділу II, п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (з наступними змінами), в контексті спору між сторонами середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 для вирішення справи в цій частині обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, а саме у такому розмірі: 689 грн 27 коп. (середньоденна зарплата позивача, обчислена виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують його звільненню) х 327 (кількість робочих днів у періоді вимушеного прогулу з 11.08.2021 по 28.11.2022 дата ухвалення апеляційним судом цієї постанови) = 163356 грн 99 коп. (обов`язкові платежі з цієї суми не утримано).

Заперечення відповідача проти позову і апеляційної скарги судом відкидаються як такі, що суперечать встановленим і описаним вище обставинам справи та визначеним відповідно до них правовідносинам.

Отож оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального й процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, з ухваленням постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України з Городнянського ліцею № 1 належить стягти:

- на користь ОСОБА_1 - 1362 грн 00 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору (квитанція на арк. 72);

- на користь держави - судовий збір у сумі 1362 грн 00 коп. за ставками судового збору, що встановлені підп. 2, 6 п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 376 ч. 1 п. 4, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2021 року скасувати; позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаду вчителя трудового навчання Комунального закладу «Городнянський ліцей № 1» Городнянської міської ради Чернігівської області з 11 серпня 2021 року.

Стягти з Комунального закладу «Городнянський ліцей № 1» Городнянської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 163356 (сто шістдесят три тисячі триста п`ятдесят шість) грн 99 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (обов`язкові платежі й податки з цієї суми не утримано) і 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн 00 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягти з Комунального закладу «Городнянський ліцей № 1» Городнянської міської ради Чернігівської області 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору на розрахунковий рахунок UA798999980000031211256026001 (код класифікації доходів бюджету 22030106), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030108, код 37993783, банк одержувача Казначейство України (ЕАП).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але вона може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 05.12.2022.

Головуючий: Судді: