Постанова

від 14.12.2022 по справі 400/10513/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/10513/21Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022р. по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕХНОБУД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2021р. ПП «ТЕХНОБУД» звернулося в суд із позовом до ГУ ДПС в Миколаївській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2021р. №868314290703 і №868414290703.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 19.08.2021р. по 31.08.2021р. посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТЕХНОБУД» з метою дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками у відповідні періоди ТОВ «БМУ Будспецстроймонтаж» у квітні, травні 2019р., ТОВ «Атлетік систем» у червні 2019р., ТОВ «Хадвендж» у вересні 2019р., ТОВ «Монтана Промінвест» у жовтні 2019р., ТОВ «Промголд» у листопаді 2019р., ТОВ «Акорд Корпорейд» у грудні 2019р., січні 2020р., ТОВ «Терфілд груп» у вересні 2020р., ТОВ «Клауд компані» у лютому-березні 2021р., за результатами якої 7.09.2021р. складено акт за №6463/14.29.07.03/31948871, у висновках якого встановлено порушення вимог податкового законодавства України.

На підставі встановлених порушень, 12.10.2021р. податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення за №868314290703 та за №868414290703.

Підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про нереальність та безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Позивач вважає, що, по-перше, податковим органом порушено порядок проведення позапланової перевірки, а саме: перевірку проведено під час дії мораторію на проведення перевірок, а відтак прийняті податкові повідомлення-рішення є незаконні та належать скасуванню.

Крім того, позивач зазначає, що в Акті перевірки перевіряючі дійшли хибних висновків щодо нереальності господарських операцій між ним та його контрагентами: ТОВ «БМУ Будспецстроймонтаж» у квітні, травні 2019р.; ТОВ «Атлетік систем» у червні 2019р.; ТОВ «Хадвендж» у вересні 2019р.; ТОВ «Монтана Промінвест» у жовтні 2019р.; ТОВ «Промголд» у листопаді 2019р.; ТОВ «Акорд Корпорейд» у грудні 2019р., січні 2020р.; ТОВ «Терфілд груп» у вересні 2020р.; та ТОВ «Клауд компані» у лютому, березні 2021р..

Так, в обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що посадовим особам податкового органу під час проведення перевірки був наданий повний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують правильність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту з відповідними контрагентами та в перевіряємий період, саме ці документи свідчать і про реальність господарських операцій.

Позивач зауважував, що ТТН та довіреності на отримання ТМЦ не є документами первинного бухгалтерського обліку, які є підставою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Інших зауважень до документів первинного бухгалтерського обліку та/або інших підстав, які б свідчили про нереальність господарських операцій, у Відповідача не знайшлося.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 12.10.2021р. №868314290703 і №868414290703.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області судовий збір у сумі 22 700грн. на користь ПП «ТЕХНОБУД».

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Під час розгляду даної справи в апеляційному суді, податковим органом було подано клопотання про розгляд даної справи в режимі відеоконференції.

Проте, 7.12.2022р. з 8:00год. до 14:50год. в П`ятому апеляційному адміністративному суді було аварійне відключення електропостачання. Внаслідок знеструмлення електромережі суду зв`язок з Державним підприємством «Інформаційні судові системи», яке забезпечує апеляційний суд ресурсом Інтернет і доступом до сервісів діловодства суду, було втрачено. У зв`язку із чим не було можливості провести судове засідання в режимі відеоконференції.

Представник підприємства у судове засідання не з`явився та про причини неявки не повідомив.

З урахуванням вказаного та належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв протиправно та в супереч податковому законодавству, оскільки господарські операції підтверджено належними первинними документами, а тому висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є помилковими та необґрунтованими.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у період з 19.08.2021р. по 31.08.2021р. посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТЕХНОБУД» з метою дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками у відповідні періоди ТОВ «БМУ Будспецстроймонтаж» у квітні, травні 2019р., ТОВ «Атлетік систем» у червні 2019р., ТОВ «Хадвендж» у вересні 2019р., ТОВ «Монтана Промінвест» у жовтні 2019р., ТОВ «Промголд» у листопаді 2019р., ТОВ «Акорд Корпорейд» у грудні 2019р., січні 2020р., ТОВ «Терфілд груп» у вересні 2020р., ТОВ «Клауд компані» у лютому-березні 2021р..

За результатами вказаної перевірки, 7.09.2021р. перевіряючими складено акт перевірки за №6463/14.29.07.03/31948871, у висновках якого встановлено порушення вимог:

-п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 5 266 218грн., в тому числі: за квітень 2019р. на суму ПДВ 284 654грн., за травень 2019р. на суму ПДВ 222 114грн., за червень 2019р. на суму ПДВ 147 134грн., за вересень 2019р. на суму ПДВ 163 255грн., за жовтень 2019р. на суму ПДВ 147 295грн., за листопад 2019р. на суму ПДВ 205 534грн., за грудень 2019р. на суму ПДВ 1 563 705грн., за січень 2020р. на суму ПДВ 240 434грн., за вересень 2020р. на суму ПДВ 313 834грн, за лютий 2021р. на суму ПДВ 814 603грн, за березень 2021р. на суму ПДВ 1 163 656грн. (п.1 параграфу 4 «Висновок» акту перевірки);

-п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суми від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 127 248грн., в тому числі: за листопад 2019р. на суму ПДВ 83 513грн., за грудень 2019р. на суму ПДВ 43 735грн. (п.2 параграфу 4 «Висновок» акту перевірки).

Позивач не погодився із встановленими порушеннями та подав на них заперечення, проте, після їх розгляду, податковим органом вказані заперечення не були прийняті до уваги (т.1 а.с.96-118).

На підставі встановлених порушень, 12.10.2021р. податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за №868314290703, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 5 266 218грн., у зв`язку із чим підприємству було донараховану суму у розмірі 6 582 772,5грн., у тому числі 5 266 218грн. основного платежу та 1 316 554,5грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- за №868414290703, яким встановлено завищення підприємством розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 127 248грн., у тому числі: за листопад 2019р. на суму 85 513грн.; за грудень 2019р. на суму 43 735грн..

Підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «БМУ Будспецстроймонтаж» у квітні, травні 2019р., ТОВ «Атлетік систем» у червні 2019р., ТОВ «Хадвендж» у вересні 2019р., ТОВ «Монтана Промінвест» у жовтні 2019р., ТОВ «Промголд» у листопаді 2019р., ТОВ «Акорд Корпорейд» у грудні 2019р., січні 2020р., ТОВ «Терфілд груп» у вересні 2020р., ТОВ «Клауд компані» у лютому-березні 2021р..

Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних рішень податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, колегія суддів виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України якій, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених приписів податкового законодавства свідчить, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Положеннями ч.1 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.4 ПК України).

Приписами пп.134.1.1 п.34.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 ПК України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Отже, надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до ч.1,2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1-3 ст.99 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує їх відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає за необхідне дослідити по справі взаємовідносини позивача з його кожним контрагентом окремо.

1. Так, 1.04.2019р. між позивачем та ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» (код ЄДРОП 34466585) були укладені договори, суть взаємовідносин придбання послуг з метою їх подальшої реалізації (субпідряд). Конкретизація щодо отриманих послуг та їх реалізації в межах власної господарської діяльності міститься у відповідній Таблиці-поясненні (додана до позову).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту перевірки, що податковий орган вважає вказані взаємовідносини нереальними у період квітень, травень 2019р., оскільки у постачальника відсутні будівельне обладнання, спецтехніка та достатній людський ресурс, відповідно дане підприємство не спроможне виконати зазначений обсяг робіт з вищенаведених будівельно-монтажних робіт (ст.31-33акту перевірки). Крім цього, податковий орган зазначив, що позивач не надав до перевірки пояснення та документи щодо повного переліку об`єктів, які будувались, необхідності будування цих об`єктів для використання у господарській діяльності (ст.34акту перевірки).

Судова колегія зазначає, що в акті перевірки вказано, що «За результатами аналітичного пошуку виданих ліцензій на будівництво (офіційний сайт Держбудінспекції України http://dabi.gov.ua) встановлено надання ліцензії (дозволів) ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» від 24.10.2016р. за №2013031753» (ст.31 акту перевірки).

Апеляційний суд зазначає, що в силу податкового законодавства, на позивача не покладений обов`язок перевіряти наявність у контрагентів можливостей виконувати відповідні роботи передбачені ліцензійними умовами. Крім того, у позивача відсутні правові інструменти та фактичні можливості перевіряти постачальника на предмет наявності «необхідних ресурсів».

Між тим, судова колегія дослідивши матеріали справи звертає увагу на те, що всі роботи були виконані постачальником у повній відповідності до договорів за допомогою достатнього трудового та матеріального ресурсів. Всі документи щодо наявності «господарської мети» (що підтверджують необхідність придбання та фактичність використання придбаних послуг) були надані на перевірку, але не відображені в акті з посиланням на їх ненадання, що не відповідає дійсності. Саме тому позивач був змушений відреагувати на зазначене твердження акту перевірки відповідним чином, а саме направив відповідачу заперечення на акт перевірки і додав до даних заперечень документи, що підтверджують реалізацію послуг, отриманих у постачальника, тобто, підтвердив наявність «господарської мети такого придбання».

Відповідно до положень ст.44 ПК України, податковий орган зобов`язаний був враховувати додані до заперечень документи під час ухвалення відповідного рішення (ППР). Однак, зазначені документи не були прийняті до уваги, що прямо підтверджується відповіддю ГУ ДПС на заперечення позивача на акт перевірки, де відсутній не лише вираз критичного ставлення, але навіть згадка зазначених документів (т.1 а.с.101-118).

Крім іншого, в матеріалах справи наявні відповідні та належні докази на підтвердження вищевказаних відносин, а саме: договори, акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт, локальна кошторисна документація, оборотно-сальдові відомості (відображення у бухгалтерському обліку), податкові накладні (зареєстровані відповідачем у встановленому порядку).

2. У червні 2019р. між ПП «ТЕХНОБУД» та ТОВ «АТЛЕТІК СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 42854718) були укладені договори на виконання будівельно-монтажних робіт. Конкретизація щодо отриманих послуг та їх реалізації в межах власної господарської діяльності міститься у відповідній Таблиці-поясненні (додана до позову).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту перевірки, що податковий орган вважає вказані взаємовідносини нереальними у період червень 2019р., оскільки номенклатура та обсяг придбаних та реалізованих товарів/послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення господарської діяльності у задекларованому обсязі наявною кількістю працівників без залучення сторонніх суб`єктів господарювання для виконання наданих послуг з будівельно-монтажних робіт (ст.48 акту перевірки). Також встановлено неспроможність постачальника надавати послуги з будівельно-монтажних робіт позивачу за період червень 2019р. в задекларованих обсягах в зв`язку з відсутністю власних та залучених трудових ресурсів, виробничих потужностей, основних засобів, тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту для покупців (ст.51 акту перевірки).

Згідно самого акту перевірки, перевіряючі зазначили: «Наявність трудових ресурсів відповідно до: 1) податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ): за II квартал 2019р., прийнятого 11.07.2019р. за №9150069379, працювало у штаті - 18 осіб, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.» (ст.48 акту перевірки).

Апеляційний суд зазначає, що в силу податкового законодавства, на позивача не покладений обов`язок перевіряти наявність у контрагентів можливостей виконувати відповідні роботи передбачені ліцензійними умовами. Крім того, у позивача відсутні правові інструменти та фактичні можливості перевіряти постачальника на предмет наявності «необхідних ресурсів».

Між тим, судова колегія дослідивши матеріали справи звертає увагу на те, що всі роботи були зроблені постачальником у повній відповідності до договорів за допомогою достатнього трудового та матеріального ресурсів. Всі документи щодо наявності «господарської мети» (що підтверджують необхідність придбання та фактичність використання придбаних послуг) були надані на перевірку та направлені відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки.

Проте, зазначені документи не були прийняті до уваги податковим органом, що прямо підтверджується відповіддю ГУ ДПС на заперечення позивача на акт перевірки, де відсутній не лише вираз критичного ставлення, але навіть згадка зазначених документів.

При цьому, в матеріалах справи наявні відповідні та належні докази на підтвердження вищевказаних відносин, а саме: договори, акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт, локальна кошторисна документація, оборотно-сальдові відомості (відображення у бухгалтерському обліку), податкові накладні (зареєстровані відповідачем у встановленому порядку).

3. У вересні 2019р. між позивачем та ТОВ «ХАДВЕНДЖ» (код ЄДРОПУ 42692220) було укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт. Конкретизація щодо отриманих послуг та їх реалізації в межах власної господарської діяльності міститься у відповідній Таблиці-поясненні (додана до позову).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту перевірки, що податковий орган вважає вказані взаємовідносини нереальними у період вересень 2019р., оскільки в наданих до перевірки позивачем актах приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019р. за формою КБ-2в, укладених з постачальником, зазначено, зокрема «вартість матеріалів, виробів та конструкцій, вартість експлуатації машин». При цьому, згідно ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «ХАДВЕНДЖ» матеріалів, виробів та конструкцій та експлуатації машин у інших контрагентів тощо (ст.56 акту перевірки). У постачальника відсутні будівельне обладнання, спецтехніка та достатній людський ресурс, дане підприємство не спроможне виконати зазначений обсяг робіт з вищенаведених будівельно-монтажних робіт (ст.56-57 акту перевірку). Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреність є письмовий документ, який уповноважує особу на вчинення правочину. Отже, доказами, які підтверджують або спростовують факт передачі товару, є наявність довіреностей, які не були надані на перевірку (ст.61-62 акту перевірки). До перевірки не надано товарно-транспортні накладні щодо транспортування ТМЦ, у зв`язку з чим не можливо встановити перевізників, місця розвантаження та навантаження ТМЦ, напрямок руху від контрагента ТОВ «ХАДВЕНДЖ» до позивача, тобто неможливо підтвердити факт руху ТМЦ (ст.61-62 акту перевірку).

Згідно самого акту перевірки «Згідно наявних баз даних ТОВ «ХАДВЕНДЖ» декларує наступні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням: офіс за адресою: вул.Січеславська 36, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Дата взяття на облік - 21.08.2019р.,складське приміщення з холодильним обладнанням за адресою: вул.1 Травня, 2Б, м.Київ. Дата взяття на облік - 21.08.2019р.; вантажний автомобіль. Дата взяття на облік - 21.08.2019р.. Наявність трудових ресурсів відповідно до: 1) податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ): за III квартал 2019р., прийнятого 8.11.2019р. за №9262613012, працювало у штаті - 5 осіб, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.» (ст.64-65 акту перевірки).

Судова колегія зазначає, що позивач не мав та не міг мати сумнівів щодо можливостей постачальника виконувати відповідні роботи та поставляти матеріали. До іншого позивач не має правових інструментів та фактичних можливостей перевіряти постачальника на предмет наявності «необхідних ресурсів» для виконання умов договору.

Між тим, всі роботи були зроблені постачальником у повній відповідності до договорів за допомогою достатнього трудового та матеріального ресурсів. Всі документи щодо наявності «господарської мети» (що підтверджують необхідність придбання та фактичність використання придбаних послуг) були надані на перевірку та направлені Відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки.

Однак, зазначені документи не були прийняті до уваги податковим органом, що прямо підтверджується відповіддю ГУ ДПС на заперечення позивача на акт перевірки, де відсутній не лише вираз критичного ставлення, але навіть згадка зазначених документів.

Відтак, що стосується, довіреності на отримання ТМЦ, то довіреність не є первинним документом та не впливає на формування даних бухгалтерського і податкового обліку сторін угоди. Необхідність видачі такої довіреності, а точніше наполягання з боку постачальника на її оформлення, обумовлена виключно формуванням доказової бази належного виконання зобов`язань з поставки. У випадку, що розглядається, первинні документи, у тому числі і видаткові накладні на отримання ТМЦ, підписувалися з боку позивача його керівником. Відповідно, необхідність видачі довіреності на отримання ТМЦ була відсутня.

Щодо доводів стосовно відсутності товарно-транспортної накладної чи неналежного її заповнення, то вказане не підтверджує безтоварності операцій в разі, якщо мала місце операція з поставки товарів. У даному випадку, ТМЦ доставлялися самим постачальником на майданчики, вказані покупцем (ПП «ТЕХНОБУД»), а тому позивачем не укладалися договори з перевізниками та ТТН не складалися.

З цього приводу, в матеріалах справи наявні відповідні та належні докази на підтвердження вищевказаних відносин, а саме договори, акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт, локальна кошторисна документація, оборотно-сальдові відомості (відображення у бухгалтерському обліку), податкові накладні (зареєстровані відповідачем у встановленому порядку), видаткові накладні, акти на списання ТМЦ у виробництво, журнали-ордери.

4. У жовтні 2019р. між позивачем та ТОВ «МОНТАНА ПРОМІНВЕСТ» (код 42645814) були укладені договори на виконання будівельно-монтажних робіт. Конкретизація щодо отриманих послуг та їх реалізації в межах власної господарської діяльності міститься у відповідній Таблиці-поясненні (додана до позову).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту перевірки, що податковий орган вважає вказані взаємовідносини нереальними у період жовтень 2019р., оскільки у постачальника відсутні будівельне обладнання, спецтехніка та достатній людський ресурс, відповідно дане підприємство не спроможне виконати зазначений обсяг робіт з вищенаведених будівельно-монтажних робіт. При цьому податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ та/або звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) до ДПІ обліку жодного разу не надавались (ст.69-70 акту перевірки).

Згідно самого акту перевірки, то перевіряючі зазначили: «За результатами аналітичного пошуку виданих ліцензій на будівництво (офіційний сайт Держбудінспекції України http://dabi.gov.ua) встановлено наявність наступної ліцензії (дозволів) у ТОВ «МОНТАНА ПРОМІНВЕСТ»: №2013060512 від 27.03.2019» (ст.71 акту перевірки).

Апеляційний суд зазначає, що в силу податкового законодавства, на позивача не покладений обов`язок перевіряти наявність у контрагентів можливостей виконувати відповідні роботи передбачені ліцензійними умовами. Крім того, у позивача відсутні правові інструменти та фактичні можливості перевіряти постачальника на предмет наявності «необхідних ресурсів».

Між тим, судова колегія дослідивши матеріали справи звертає увагу на те, що всі роботи були зроблені постачальником у повній відповідності до договорів за допомогою достатнього трудового та матеріального ресурсів. Всі документи щодо наявності «господарської мети» (що підтверджують необхідність придбання та фактичність використання придбаних послуг) були надані на перевірку та направлені відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки. Однак, зазначені документи не були прийняті податковим органом до уваги, що прямо підтверджується відповіддю ГУ ДПС на заперечення позивача на акт перевірки, де відсутній не лише вираз критичного ставлення, але навіть згадка зазначених документів.

Також, в матеріалах справи наявні відповідні та належні докази на підтвердження вищевказаних відносин, а саме договори, акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт, локальна кошторисна документація, оборотно-сальдові відомості (відображення у бухгалтерському обліку), податкові накладні (зареєстровані відповідачем у встановленому порядку).

5. У листопаді 2019р. між позивачем та ТОВ «ПРОМГОЛД» (код 43156744) були укладені договори на виконання будівельно-монтажних робіт. Конкретизація щодо отриманих послуг та їх реалізації в межах власної господарської діяльності міститься у відповідній Таблиці-поясненні (додана до позову).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту перевірки, що податковий орган вважає вказані взаємовідносини нереальними у період листопад 2019р., оскільки у ТОВ «ПРОМГОЛД» фактично не має можливості, як за обсягом так і за змістом робіт у певному періоді часу за недостатньою кількістю працівників та при відсутності осіб, які б могли виконати роботи згідно цивільно-правових договорів (ст.82-84 акту перевірки).

Згідно самого акту перевірки, то перевіряючі зазначили: «Наявність трудових ресурсів відповідно до: 1) податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ): - за IV квартал 2019 року, прийнятого 28.01.2020 року за №9332915598, працювало у штаті - 67 осіб, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.» (ст.82 акту перевірки).

Апеляційний суд зазначає, що в силу податкового законодавства, на позивача не покладений обов`язок перевіряти наявність у контрагентів можливостей виконувати відповідні роботи передбачені ліцензійними умовами. Крім того, у позивача відсутні правові інструменти та фактичні можливості перевіряти постачальника на предмет наявності «необхідних ресурсів».

Між тим, судова колегія дослідивши матеріали справи звертає увагу на те, що всі роботи були зроблені постачальником у повній відповідності до договорів за допомогою достатнього трудового та матеріального ресурсів. Всі документи щодо наявності «господарської мети» (що підтверджують необхідність придбання та фактичність використання придбаних послуг) були надані на перевірку та направлені відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки. Однак, зазначені документи не були прийняті податковим органом до уваги, що прямо підтверджується відповіддю ГУ ДПС на заперечення позивача на акт перевірки, де відсутній не лише вираз критичного ставлення, але навіть згадка зазначених документів.

При цьому, в матеріалах справи наявні відповідні та належні докази на підтвердження вищевказаних відносин, а саме: договори, акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт, локальна кошторисна документація, оборотно-сальдові відомості (відображення у бухгалтерському обліку), податкові накладні (зареєстровані відповідачем у встановленому порядку).

6. У грудні 2019р. між ПП «ТЕХНОБУД» та ТОВ «АКОРД КОРПОРЕЙТ» (код 43117187) було укладені договори на виконання будівельно-монтажних робіт. Конкретизація щодо отриманих послуг та їх реалізації в межах власної господарської діяльності міститься у відповідній Таблиці-поясненні (додана до позову).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту перевірки, що податковий орган вважає вказані взаємовідносини нереальними у період грудень 2019р., оскільки у ТОВ «АКОРД КОРПОРЕЙТ» фактично не має можливості, як за обсягом так і за змістом робіт у певному періоді часу за недостатньою кількістю працівників та при відсутності осіб, які б могли виконати роботи згідно цивільно-правових договорів (ст.114-118 акту перевірки).

Згідно самого акту перевірки, то перевіряючі зазначили: «Згідно наявних баз даних ТОВ «АКОРД КОРПОРЕЙТ» декларує наступні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням: - будівельний майданчик за адресою: вул. Київська, буд. 5, корпус ж, м. Житомир. Дата взяття на облік - 05.12.2019; офіс за адресою: вул. Васильківська, буд. 53, корпус к2/4, м. Київ. Дата взяття на облік - 05.12.2019» (стор. 112 акта); «Наявність трудових ресурсів відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ): за IV квартал 2019 року, прийнятого 20.01.2020 року за №9332211018, працювало у штаті - 27 осіб, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб. За І квартал 2020 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) не надавався.» (ст.113 акту перевірки).

Апеляційний суд зазначає, що в силу податкового законодавства, на позивача не покладений обов`язок перевіряти наявність у контрагентів можливостей виконувати відповідні роботи передбачені ліцензійними умовами. Крім того, у позивача відсутні правові інструменти та фактичні можливості перевіряти постачальника на предмет наявності «необхідних ресурсів».

Між тим, судова колегія дослідивши матеріали справи звертає увагу на те, що всі роботи були виконані постачальником у повній відповідності до договорів за допомогою достатнього трудового та матеріального ресурсів. Всі документи щодо наявності «господарської мети» (що підтверджують необхідність придбання та фактичність використання придбаних послуг) були надані на перевірку та направлені відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки.

Однак, зазначені документи не були прийняті до уваги, що прямо підтверджується відповіддю ГУ ДПС на заперечення позивача на акт перевірки, де відсутній не лише вираз критичного ставлення, але навіть згадка зазначених документів.

При цьому, в матеріалах справи наявні відповідні та належні докази на підтвердження вищевказаних відносин, а саме: договори, акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт, локальна кошторисна документація, оборотно-сальдові відомості (відображення у бухгалтерському обліку), податкові накладні (зареєстровані відповідачем у встановленому порядку).

7. У серпні 2020р. між позивачем та ТОВ «ТЕРФІЛД ГРУП» (код 43321967) були укладені договори на виконання будівельно-матеріальних робіт. Конкретизація щодо отриманих послуг та їх реалізації в межах власної господарської діяльності міститься у відповідній Таблиці-поясненні (додана до позову).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту перевірки, що податковий орган вважає вказані взаємовідносини нереальними у період вересень 2020р., оскільки у ТОВ «ТЕРФІЛД ГРУП» фактично не має можливості, як за обсягом так і за змістом робіт у певному періоді часу за недостатньою кількістю працівників та при відсутності осіб, які б могли виконати роботи згідно цивільно-правових договорів (ст.129-130 акту перевірки).

Згідно самого акту перевірки, то перевіряючі зазначили: «Згідно наявних баз даних ТОВ «ТЕРФІЛД ГРУП» декларує наступні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням: - складське приміщення за адресою: вул. Белоцерковская, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська обл. Дата взяття на облік - 25.06.2020; - офіс за адресою: вул. Львівська буд. 1, офіс 15, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво- Святошинський район, Київська обл. Дата взяття на облік - 25.06.2020, а також наявність 4 транспортних засобів» (ст.127 акту перевірки). «Наявність трудових ресурсів. За III квартал 2020 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) не надавався. Відповідно до Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вересень 2020 року на ТОВ «ТЕРФІЛД ГРУП» працювало 22 особи (1 особа - директор, 5 осіб - жінки)» (ст.128 акту перевірки).

При цьому, позивач не мав та не міг мати сумнівів щодо можливостей постачальника виконувати відповідні роботи. До іншого Позивач не має правових інструментів та фактичних можливостей перевіряти постачальника на предмет наявності «необхідних ресурсів».

Судова колегія зазначає, що всі роботи були зроблені постачальником у повній відповідності до договорів за допомогою достатнього трудового та матеріального ресурсів. Всі документи щодо наявності «господарської мети» (що підтверджують необхідність придбання та фактичність використання придбаних послуг) були надані на перевірку та направлені Відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки.

Однак, зазначені документи не були прийняті податковим органом до уваги, що прямо підтверджується відповіддю ГУ ДПС на заперечення позивача на акт перевірки, де відсутній не лише вираз критичного ставлення, але навіть згадка зазначених документів.

При цьому, в матеріалах справи наявні відповідні та належні докази на підтвердження вищевказаних відносин, а саме: договори, акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт, локальна кошторисна документація, оборотно-сальдові відомості (відображення у бухгалтерському обліку), податкові накладні (зареєстровані відповідачем у встановленому порядку).

8. У лютому 2021р. між позивачем та ТОВ «КЛАУДКОМПАНІ» (код 42797744) були укладені договори на виконання будівельно-монтажних робіт. Конкретизація щодо отриманих послуг та їх реалізації в межах власної господарської діяльності міститься у відповідній Таблиці-поясненні (додана до позову).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту перевірки, що податковий орган вважає вказані взаємовідносини нереальними у період лютий, березень 2021р., оскільки у ТОВ «КЛАУД КОМПАНІ» фактично не має можливості, як за обсягом так і за змістом робіт у певному періоді часу за недостатньою кількістю працівників та при відсутності осіб, які б могли виконати роботи згідно цивільно-правових договорів (ст.168-170 акту перевірки).

Згідно самого акту перевірки, то перевіряючі зазначили: «Згідно наявних баз даних ТОВ «КЛАУД КОМПАНІ» декларує наступні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням:

-офіс за адресою: вул. Мала Панасівська, буд. 2, м. Харків. Дата взяття на облік - 16.09.2020;

-офіс за адресою: вул. Серіковська, 1, оф. 411, м. Харків. Дата взяття на облік - 25.03.2021;

-склад за адресою: вул. Кокчетавська, 20, м. Харків. Дата взяття на облік - 16.09.2020. (ст.167 акту перевірки);

«Наявність трудових ресурсів відповідно до:

1) податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ): за І квартал 2021 року, прийнятого 20.04.2021 року за №9091805783, працювало у штаті - 10 осіб, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.» (ст.167 акту перевірки).

Апеляційний суд зазначає, що в силу податкового законодавства, на позивача не покладений обов`язок перевіряти наявність у контрагентів можливостей виконувати відповідні роботи передбачені ліцензійними умовами. Крім того, у позивача відсутні правові інструменти та фактичні можливості перевіряти постачальника на предмет наявності «необхідних ресурсів».

Між тим, судова колегія дослідивши матеріали справи звертає увагу на те, що всі роботи були зроблені постачальником у повній відповідності до договорів за допомогою достатнього трудового та матеріального ресурсів. Всі документи щодо наявності «господарської мети» (що підтверджують необхідність придбання та фактичність використання придбаних послуг) були надані на перевірку та направлені Відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки

Однак, зазначені документи не були прийняті податковим органом до уваги, що прямо підтверджується відповіддю ГУ ДПС на заперечення позивача на акт перевірки, де відсутній не лише вираз критичного ставлення, але навіть згадка зазначених документів.

При цьому, в матеріалах справи наявні відповідні та належні докази на підтвердження вищевказаних відносин, а саме: договори, акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт, локальна кошторисна документація, оборотно-сальдові відомості (відображення у бухгалтерському обліку), податкові накладні (зареєстровані відповідачем у встановленому порядку).

Отже, враховуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи наявні та надані до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, судова колегія вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює помилковість висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Окрім того, окремі дефекти первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для висновків податкового органу про нереальність господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7.11.2019р. по справі за №2а-5959/12/1470.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що податкова інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Під час апеляційного розгляду, судовою колегією було встановлено, що під час проведення перевірки товариства у податкового органу не було ніяких заперечень до наданих до перевірки первинних та бухгалтерських документів. Тобто, податковий орган вважав, що надані документи належним чином оформлені та відповідають вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, базуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ПП «ТЕХНОБУД».

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

Т.М. Танасогло