Постанова

від 14.12.2022 по справі 337/3311/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.12.2022 Справа № 337/3311/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/3311/22

Провадження №22-ц/807/2212/22

Головуючий в 1-й інстанції Бредун Д.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А.,секретарКниш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Віктора Харченка в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції Токмацької міської ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про визнання договорів недійсними, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Віктор Харченко в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції Токмацької міської ради Пологівського району Запорізької області звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1. Визнати поважними причини пропущення строку позовної давності.

2. Визнати недійсним договори оренди землі від 13 серпня 2018 року, укладені між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , згідно яких в оренду передано земельні ділянки, розташовані на території Токмацької міської ради Запорізької області:

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0018 (номер запису про речове право 28046059);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0019 (номер запису про речове право 28046120);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0020 (номер запису про речове право 28046113);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0021 (номер запису про речове право 28046066);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0022 (номер запису про речове право 28046105);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0023 (номер запису про речове право 28046087);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0024 (номер запису про речове право 28046090);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0025 (номер запису про речове право 28046099);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0026 (номер запису про речове право 28046097);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0027 (номер запису про речове право 28046062);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0028 (номер запису про речове право 28046079);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0029 (номер запису про речове право 28046073);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0030 (номер запису про речове право 28046110);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0032 (номер запису про речове право 28046081);

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0033 (номер запису про речове право 28046101).

3. Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Токмакської міської ради Пологівського району Запорізької області земельні ділянки, розташовані на території Токмацької міської ради Запорізької області:

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0017 (номер запису про право власності 23541973), вартістю 52060 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0018 (номер запису про право власності 24743640), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0019 (номер запису про право власності 24750840), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0020 (номер запису про право власності 24729300), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0021 (номер запису про право власності 24723991), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0022 (номер запису про право власності 24728631), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0023 (номер запису про право власності 24728941), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0024 (номер запису про право власності 24739925), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0025 (номер запису про право власності 24743317), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0026 (номер запису про право власності 27882136), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0027 (номер запису про право власності 24751990), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0028 (номер запису про право власності 24744612), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0029 (номер запису про право власності 24744324), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0030 (номер запису про право власності 24751052), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0032 (номер запису про право власності 24729117), вартістю 49533 гривень;

площею 2,0000 га, кадастровий номер 2325282400:10:001:0033 (номер запису про право власності 24729144), вартістю 49533 гривень.

4. Стягнути з ОСОБА_1 і фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Пологівської окружної прокуратури Запорізької області кошти витрачені на сплату судового збору у розмірі 49140,82 гривень

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження за позовної заяви першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Віктора Харченка в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції Токмацької міської ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про визнання договорів недійсними, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, матеріали справи повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що подана позовна заява за суб`єктивним складом і за характером спірних правовідносин має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих суду документів, зокрема оспорених позивачем договорів оренди землі від 13 серпня 2018 року, ОСОБА_1 передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельні ділянки розташовані на території Токмацької міської ради Запорізької області в оренду строком на 7 років (пункти 8 договорів), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, код за КВЦПЗ: секція А підрозділ 01.01 (пункти 15, 16, 27 договорів). Отже, спірні земельні ділянки на цей час перебувають у володінні фізичної особи-підприємця і використовуються для здійсненням господарської діяльності. Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу(як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи тощо.

Відповідно до положень частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, те, що суб`єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин (стаття 19 ЦПК України).

Разом з тим, відповідно до положень пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;та вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19);від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19).

Як вбачається з матеріалів справи перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Віктор Харченко в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції Токмацької міської ради Пологівського району Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про визнання договорів оренди землі недійсними, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 незаконно набув у власність спірні земельні ділянки, а відповідно не мав право на їх розпорядження шляхом укладання спірних договорів оренди.

Таким чином, предметом позову є законність набуття фізичною особою ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки, і за суб`єктивним складом і за характером правовідносин, подібний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Вимога щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, які укладені між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 є похідними, враховуючи, що законність укладання таких договорів залежить від встановлення законності набуття фізичною особою ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки. Така вимога не пов`язана із здійсненням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 господарської діяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання, згідно вимог ЦПК України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За викладених обставин доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає обґрунтованими та достатніми для скасування постановленої у справі ухвали, з огляду на положення пункту 4 частини 1 ст. 379 ЦПК України, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області задовольнити.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року у цій справі у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 15 грудня 2022 року.

Судді: С.В. Кухар

В.Ю. Бєлка

Е.А. Онищенко