Постанова

від 05.12.2022 по справі 914/288/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2022 р. Справа №914/288/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіМарка Р.І.,

суддівМатущака О.І..,

Скрипчук О.С.,

при секретарі судового засідання Багряк Ю.А.,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Діденко А.О.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

від відповідача 4: не з`явився;

від відповідача 5: не з`явився;

від відповідача 6: не з`явився;

від третьої особи : не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 17.08.2022 (вх. № 01-05/2036/22 від 18.08.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 (повний текст рішення складено 29.07.2022)

у справі № 914/288/22 (суддя Рим Т.Я.)

за позовом Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк, м. Київ,

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Діва-Агролан, м. Кам`янка-Бузька,

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Полісся Агроінвестрой, м. Вінниця,

відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю Сатурн Агро, м. Кам`янка-Бузька,

відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю Сат-Агро, м. Вінниця,

відповідача-5 Товариства з обмеженою відповідальністю Сат.Сервіс Агро Трейд, м. Вінниця,

відповідача-6 ОСОБА_1 , м. Вінниця,

третя особа-1 ОСОБА_2 , м. Вінниця,

третя особа-2 Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС, м.Київ,

про стягнення 45'834'494,73 гривень

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Діва-Агролан", ТОВ "Полісся Агроінвестрой", ТОВ "Сатурн Агро", ТОВ "Сат-Агро", ТОВ "Сат.Сервіс Агро Трейд" та ОСОБА_1 про стягнення 45'834'494,73 гривень.

Ухвалою місцевого господарського суду від 18.05.2022 залучено до участі у справі: ОСОБА_2 третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1; ТОВ "Рояр Люві Фінанс" третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Позовні вимоги банку обгрунтовані тим, що ТОВ "Діва-Агролан" належним чином не виконувало умови кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 та додаткових угод до нього по поверненню кредитних коштів за наданим кредитом. З огляду на порушення ТОВ "Діва-Агролан" строків погашення кредиту, на підставі п. 5.4 кредитного договору банк скористався наданим йому правом та надіслав вимогу про дострокове повернення відповідачем-1 кредиту, процентів за користування ним, а також сплату пені. Однак ТОВ "Діва-Агролан" не повернуло цих коштів. З врахуванням надісланої вимоги, з 29.10.2021 ТОВ "Діва-Агролан" вважається таким, що прострочило зобов`язання з повернення кредиту.

Беручи до уваги те, що ТОВ Полісся Агроінвестрой, ТОВ Сатурн Агро, ТОВ Сат-Агро, ТОВ Сат.Сервіс Агро Трейд, та ОСОБА_1 є поручителями ТОВ "Діва-Агролан", що підтверджується укладеними між ними та ТОВ «Діва-Агролан» договорами поруки, позивач просить стягнути з відповідачів у справі солідарно заявлену суму позову, а саме 42'965'621,96 грн основної заборгованості та 2'868'872,77 грн відсотків за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 у справі № 914/288/22 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТОВ Діва-Агролан, ТОВ Полісся Агроінвестрой, ТОВ Сатурн Агро, ТОВ Сат-Агро, ТОВ Сат.Сервіс Агро Трейд та ОСОБА_1 на користь АТ Перший український міжнародний банк 42 965 621,96 грн основної заборгованості та 2 868 872,77 грн відсотків за користування кредитом.

Встановивши наявність кредитної заборгованості за кредитним договором № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 (з врахуванням додаткових угод № 1 від 06.10.2020, № 2 від 22.12.2020 та № 3 від 31.03.2021 до кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 та беручи до уваги внесені 24.09.2021 зміни до Кредитного договору від 06.10.2020 шляхом укладення договору № 3), суд першої інстанції дослідивши умови укладеного між сторонами договору і додаткових договорів встановив, що відповідачем 1 порушено статтю 6 кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 (з врахуванням змін внесених договором № 3 від 24.09.2021, якою змінено п. 1.6. статті 6 кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 ), згідно якого відповідач-1 зобов`язався повернути кредит в розмірах та строки, визначені в заявах на отримання траншу кредиту з урахуванням визначеного графіку:

- кредит у розмірі 32'486'461,50 грн, який виник на підставі додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 3 від 31.03.2021 (див. пункт 48 цього рішення), заяви на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+3+1 від 31.03.2021 (див. пункт 49.1 цього рішення) та розмір якого узгоджений в пункті 1.3 Договору про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021, мав бути повернутий не пізніше 01.03.2022. При чому ТОВ "Діва-Агролан" зобов`язалося не пізніше 20.12.2021 повернути суму, що перевищує 25'113'000,00 грн, тобто сплатити 7'373'461,50 грн кредитних коштів;

- кредит у розмірі 12'644'046,52 грн, який виник на підставі додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 2 від 22.12.2020 (див. пункт 45 цього рішення), заяви на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+2+1 від 24.12.2020 (див. пункт 47.1 цього рішення) та розмір якого узгоджений в пункті 1.3 Договору про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021, мав бути повернутий не пізніше 20.12.2021. При чому ТОВ "Діва-Агролан" зобов`язалося не пізніше 30.09.2021 повернути суму, що перевищує 9'626'538,50 грн, тобто сплатити 3'017'508,02 грн кредитних коштів;

- кредит у розмірі 132'441,98 грн, який виник на підставі додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 2 від 22.12.2020 (див. пункт 45 цього рішення), заяви на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+2+2 від 28.12.2020 (див. пункт 47.2 цього рішення) та розмір якого узгоджений в пункті 1.3 Договору про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021, мав бути повернутий не пізніше 30.09.2021.

З врахуванням того, що ТОВ "Діва-Агролан" з 19.10.2021 (день отримання відповідачем 1 повідомлення банку № КНО-61.1.1/95 від 11.10.2021) вважається повідомленим про вимогу дострокового повернення кредиту та відсотків за користування ним та з урахуванням пункту 5.4 статті 5 кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020, суд першої інстанції зазначив, що у відповідача 1 з 29.10.2021 виник обов`язок з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку, вважає його незаконним та таким що ухвалене без з`ясування дійсних обставин справи та перевірки їх належними та допустимими доказами і стверджує також, що при його прийнятті судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що через відхилення місцевим судом (22.06.2022 та 13.07.2022) клопотань про витребування доказів і про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи, фактично суд позбавив права відповідача 1 та 2 спростувати доводи позивача в частині розрахунку заборгованості та відповідності її нарахування умовам кредитного договору.

На думку апелянта, з врахуванням підстав позову та доказів наданих позивачем, суд зобов`язаний був призначити експертизу у справі, так як ні суд, ні сторони у справі не є спеціалістами які можуть самостійно визначити чи здійснено розрахунок заборогованості по тілу кредиту та відсотками у відповідності до умов кредитного договору та додаткових угоди до кредитного договору, яких у справі налічується близько трьох, за умовами яких відсотки не є сталими, а можуть змінюватись на розсуд банку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує щодо укладення кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 між ТОВ "Діва-Агролан" та АТ ПУМБ, разом з тим зазначає, що в його межах між банком та ТОВ "Діва-Агролан" укладено значну кількість додаткових угод та заяв на отримання траншів кредиту, на підставі яких власне і відбувалося кредитування позичальника.

На думку скаржника із доданих до позовної заяви мемеріальних ордерів та виписок з особових рахунків, в призначення платежів зазначаються інші дати договорів та угод, які укладались між сторонами. Також скаржник вважає, що судом першої інстанції , залишено без уваги те, що згідно банківських виписок, позичальником було погашено біля 12000000 (дванадцяти мільйонів) гривень.

Судом також, вказує скаржник, не надано належної оцінки тому, що за матеріалами справи ПАТ «ПУМБ» розпочав звернення стягнення та в подальшому передав право вимоги ТОВ «РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС» на корпоративні права в ТОВ «САТ. СЕРВІС АГРО ТРЕЙД» та корпоративні права в ТОВ «САТ-АГРО» (код ЄДРПОУ 37565654), розмір частки які належали ОСОБА_2 складає 100% за договорами застави, КІЕ-ЧСК-10395/1 КІЕ-ЧСК-10395/2 від 24.09.2021. Апелянт звертає увагу, що зазначена в договорах сума продажу корпоративних прав є номінальною вартістю частки в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО", та ТОВ "САТ. СЕРВІС АГРО ТРЕЙД", та не відповідає вартості усього належного майна цим підприємствам, на думку апелянта, суд в порушення норм чинного законодавства не встановив дійсну варстість частки ОСОБА_2 у ТОВ «САТ. СЕРВІС АГРО ТРЕЙД» та ТОВ «САТ-АГРО» на час відчуження позивачем права вимоги на користь ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" та в подальшому набуття права власності на такі частки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач звертає увагу на те, що незважаючи на посилання в апеляційній скарзі на «порушення норм процесуального права» та «неправильне застосування норм матеріального права» в цій скарзі відсутнє посилання на будь-яку конкретно визначену норму матеріального права, яку нібито неправильно застосував суд, а так само відсутнє і посилання на певну норму процесуального права, яку нібито порушив суд ухвалюючи рішення по справі.

Щодо не призначення судом першої експертизи, позивач вважає необгрунтованими твердження апеляційної скарги, що «без призначення експертизи у справі у відповідача-1 та відповідача-2 не було можливості спростувати доводи позивача в частині розрахунку заборгованості та відповідності її нарахування умовам договору». Позивач наголошує на тому, що відповідачі не були позбавлені права не лише провести експертне дослідження шляхом залучення експерта самостійно, а й принаймні надати суду обґрунтовані заперечення чи контррозрахунок. Ані в апеляційній скарзі, ані в інших процесуальних документах відповідача не вказано жодного конкретного прикладу, який би свідчив про неналежність розрахунків. Усі доводи відповідачів у цій частині носять узагальнений та невизначений характер, що свідчить про намір відповідачів не довести правомірність своєї позиції, а створити в суду хибне переконання про необхідність призначення експертизи задля затягування розгляду даної справи.

Також у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що позивач не стверджував, що списання коштів з рахунку ТОВ «Діва-Агролан» (до моменту подання позову) не мало місця. У банківських виписках, що надані позивачем при зверненні з позовом, детально відображено всі дебетові та кредитові операції, а аналіз відомостей про кредитовий чи дебетовий характер операції не потребує спеціальних знань та призначення експертизи. При цьому звертає увагу позивач, відповідачі у справі не надали відомостей ані в ході розгляду справи, ані в апеляційній скарзі про те, яка ж саме транзакція, на їх думку, порушує умови договору та/або свідчить про неправильність розрахунків. У ході розгляду справи в суді першої інстанції, наголошує позивач, судом за участі обох сторін досліджувалися меморіальні ордери по кредитному договору (в заг. кількості 6 шт) та було встановлено взаємозв`язок реквізитів і сум цих ордерів, кредитного договору та відповідних заяв про надання кредитних коштів. В апеляційній скарзі жодним чином не мотивовано, зокрема, які саме з них ставляться під сумнів, які саме реквізити відповідачі нібито вважають помилковими, та за якими саме ордерами відповідачі нібито заперечують отримання кредитних коштів.

При цьому наголошує позивач, ним ніколи в межах розгляду справи не заперечувалося того факту, що з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 24.09.2021 між AT «ПУМБ» та громадянкою України ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або Заставодавець) було укладено Договір застави № КІЕ-ЧСК-10395/1 (частки у статутному капіталі товариства) від 24.09.2021, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С., зареєстрований в реєстрі за №1053, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в заставу Банку належну їй частку у статутному капіталі ТОВ «САТ-АГРО», код за ЄДРПОУ 37565654, номінальною вартістю 500 грн, що становить 100% від розміру статутного капіталу товариства, а також належні Заставодавцю корпоративні (майнові) права, які випливають з права власності Заставодавця на вищевказану частку у статутному капіталі цього товариства (копія договору застави надана Відповідачем-6 разом із відзивом).

AT «ПУМБ» не заперечує, що, у зв`язку з порушенням Позичальником умов основного зобов`язання за Кредитним договором, у відповідності до положень ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» 02.11.2021. Банк направив на адресу Позичальника та заставодавця ОСОБА_2 письмові повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та одночасно з цим зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (ДРОРМ) відомості про свій намір звернути стягнення на Предмети застави (що підтверджується наданими разом з відзивом на позовну заяву витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна).

Проте направлення Банком письмового повідомлення Заставодавцю на підставі ст. 27 вказаного Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п. 6.2.1. Договорів застави з вимогою виконати забезпечене заставою зобов`язання (з одночасною реєстрацією в ДРОРМ відомостей про свій намір звернути стягнення) не свідчить про одночасне звернення стягнення на Предмети застави та набуття прав на них Банком, оскільки право звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження (предмети застави) виникає у заставодержателя лише після спливу 30-денного строку з дня реєстрації відповідних відомостей в ДРОРМ (а не в момент реєстрації) та тільки у випадку, якщо вимога заставодержателя не буде виконана Заставодавцем протягом зазначеного строку, що прямо передбачено статтею 28 вказаного вище Закону.

Позивач у відзиві зазначає, що з 25.11.2021 AT «ПУМБ» не є заставодержателем за згадуваними вище договорами застави, оскільки до нового заставодержателя ТОВ «РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС» перейшли всі права заставодержателя та всі права вимоги за цими договорами застави частки в статутному капіталі товариства, у тому числі й право звернути стягнення на предмети застави у спосіб та в порядку, що визначені у цих договорах застави.

Також, як вбачається з п. 1.1. та п. 1.2. Договору про відступлення прав вимоги №117//61 від 25.11.2021, разом з правами вимоги щодо частини кредиту за кредитним договором AT «ПУМБ» відступило також права вимоги виключно щодо договорів застави частки у статутному капіталі товариств, а права вимоги до поручителів (відповідачів 2 - 6) за всіма договорами поруки, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за цим же Кредитним договором, не відступалися на користь нового кредитора, тому такі права вимоги до цього часу належать позивачу.

У контексті наведеного зазначає позивач, не стосуються предмета доказування по даній справі твердження апелянта про необхідність проведення експертизи щодо вартості корпоративних прав чи активів вказаних підприємств, а судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущака О.І. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 14.11.2022. Також даною ухвалою задоволено клопотання ОСОБА_1 б/н від 23.09.2022 про відстрочення сплати судового збору та відстрочено такому сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення постанови Західним апеляційним господарським судом у даній справі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 розгляд справи відкладено на 23.11.2022.

23.11.2022 судове засідання у справі не відбулося в зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 24.11.2022 розгляд даної справи призначено на 05.12.2022.

Від апелянта на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 01-04/6893/22), причиною відкладення розгляду справи зазначено неможливість представника скаржника забезпечити свою участь у судовому засіданні через тимчасову непрацездатність.

У судовому засіданні 05.12.2022 представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання апелянта про призначення у даній справі комплексної судово-економічної експертизи, також заперечив доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Відповідачі та треті особи не забезпечили участі уповноважених представників у судове засідання, про розгляд справи такі були повідомлені, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштової кореспонденції відповідним учасникам справи та повернутою на адресу суду поштовою кореспонденцією.

Судова колегія звертає увагу на те, що клопотання представника апелянта, яке надійшло на електронну адресу суду не містить Електронного цифрового підпису (ЕЦП) адвоката Захарчука М.В., у зв`язку із чим, його не можна вважати належно поданим з огляду на наступне.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19

Окрім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

З врахуванням наведеного, беручи до уваги положення ст. 273 ГПК України, якою визначені строки розгляду апеляційної скарги, та те, що відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка належним чином повідомлених учасників справи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що ухвалою суду від 14.11.2022 розгляд даної справи відкладено на 23.11.2022 на прохання представника скаржника, який просив про таке відкладення з огляду на те, що до суду не дійшли всі долучені ним докази у справі. Однак в подальшому такі ним так і не були додані до справи.

Щодо клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судової економічної експертизи, судова колегія зазначає наступне.

Так, ОСОБА_1 заявлено клопотання про призначення експертизи (вх. № 01-05/2718/22), де апелянт просить поставини експерту на вирішення такі питання:

Відповідач-1 заявив клопотання про призначення судово-економічної експертизи, зважаючи на значний розмір заявленої до стягнення суми, великий обсяг виписок по особовому рахунку, наявність додаткових угод до кредитного договору. На думку Відповідача-1 вартість заставленого та реалізованого майна є значно вищою за фактично вказану вартість у договорі застави. З метою з`ясування вищезазначеного, Відповідач-1 запропонував поставити експерту такі питання:

1. Чи підтверджується документально розмір заявленої АТ "ПУМБ"? заборгованості за кредитним договором № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020?

2. Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості умовам укладеного кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту?

3. Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 вимогам Положення про кредитування АТ "ПУМБ"?

4. Яка дійсна ринкова вартість частки учасника ТОВ "Сат-Агро" ОСОБА_2 , з урахуванням усього належного майна товариства станом на 24.12.2021?

5. Яка дійсна ринкова вартість частки учасника ТОВ "Сат.Сервіс Агро Трейд" ОСОБА_2 , з урахуванням усього належного майна товариства, станом на 24.12.2021?

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Разом з тим судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду (постанова КГС ВС від 22.09.22 у справі 910/2559/21 №ЄДРСР: 106540085).

Дослідивши клопотання апелянта про призначення у справі судової економічної експертизи, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що з 1 по 3 визначені апелянтом питання для проведення експертизи не такими, щодо встановлення яких необхідні спеціальні знання. Суд першої інстанції в ухвалі від 22.06.2022 вірно зазначив, у даній справі, суд на підставі поданих учасниками справи доказів повинен перевірити та встановити чи підтверджується документально розмір заявленої позивачем заборгованості, чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості умовам кредитного договору, чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором чинному законодавству тощо. Разом з тим, з якими саме нарахуваннями банку внаслідок несвоєчасного погашення кредитних зобов`язань кредитором, не згоден апелянт, заявляючи клопотання про експертизу, ним не зазначено, жодного контр розрахунку суду не подано, що може свідчити про затягування розгляд даної справи апелянтом.

Щодо питань 3-4 заявленого клопотання про призначення експертизи, зокрема про визначення дійсної ринкової вартості частки ОСОБА_2 як учасника ТОВ "Сат-Агро" та ТОВ "Сат.Сервіс Агро Трейд", то ця обставина не підлягає встановленню у цій справі, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 582 ЦК України оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Поряд з тим, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим позицію суду першої інстанції в ухвалі від 22.06.2022 про те, що у випадку незгоди з оцінкою предмета застави заінтересована особа вправі заявити окремий позов, оспорюючи, наприклад, дійсність договору застави.

Беручи до уваги все вищенаведене, суд вважає що клоптання апелянта про призначення у справі судової економічної експертизи задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання апелянта про долучення доказів у справі (вх. № 01-04/6338/22) судова колегія звертає, що апелянт не додав всіх перелічених у даному клопотанні документів, про що зазначав у судовому засіданні 14.11.2022. Разом з тим, з огляду на ст. 269 ГПК України, яка визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, і відсутністю належного обгрунтування щодо неможливості подання таких доказів в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції робить висновок про те, що долучені скаржником у клопотанні за вх. № 01-04/6338/22 докази не беруться судом до уваги.

Розглянувши апеляційні скарги, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

06.10.2020 між АТ «ПУМБ» та ТОВ "Діва-Агролан" укладено Кредитний договір № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 (том 1, а. с. 45-55).

За умовами п. 1.1 ст. 1 Кредитного договору від 06.10.2020, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 22.12.2020 (том 1, а. с. 56) банк зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, що дорівнює 50'000'000,00 грн, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

В межах Кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 банк та ТОВ "Діва-Агролан" уклали ряд додаткових угод та заяв на отримання траншів кредиту, на підставі яких власне і відбувалося кредитування позичальника, зокрема:

Додаткову угоду (про встановлення субліміту кредиту) № 1 від 06.10.2020.

За умовами п. 1.1 додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 1 від 06.10.2020 (том 1, а. с. 65) банк зобов`язується надавати позичальнику кредитні кошти траншами кредиту (частинами) в межах субліміту кредиту у розмірі 35'000'000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 1 від 06.10.2020 позичальник зобов`язаний повернути всі отримані за цією додатковою угодою транші кредиту (частини) не пізніше 31.03.2021.

Банк перерахував ТОВ "Діва-Агролан" 35'000'000,00 грн, про що свідчать долучені до матеріалів справи:

- заява на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+1+1 від 09.10.2020 (том 1, а. с. 71) та меморіальний ордер №.44932228.51625.24354 від 09.10.2020 на суму 25'000'000,00 грн (том 1, а. с. 105);

- заява на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+1+2 від 12.10.2020 (том 1, а. с. 72) та меморіальний ордер №.44973934.72402.23758 від 12.10.2020 на суму 5'000'000,00 грн (том 1, а. с. 105 на звороті);

- заява на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+1+3 від 13.10.2020 (том 1, а. с. 73) та меморіальний ордер №.45004205.74284.18906 від 13.10.2020 на суму 5'000'000,00 грн (том 1, а. с. 106).

Станом на 01.04.2021 відповідач-1 повністю погасив таку заборгованість:

Повернення кредиту, передбаченого додатковою угодою (про встановлення субліміту кредиту) № 1 від 06.10.2020 та заявою на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+1+1 від 09.10.2020, про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки (том 1, а. с. 135).

Оплати відсотків за користування кредитом, передбачених додатковою угодою (про встановлення субліміту кредиту) № 1 від 06.10.2020 та заявою на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+1+1 від 09.10.2020, про що свідчать долучені да матеріалів справи банківські виписки (том 1, а. с. 137-148).

Повернення кредиту, передбаченого додатковою угодою (про встановлення субліміту кредиту) № 1 від 06.10.2020 та заявами на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+1+2 від 12.10.2020 № 10395+1+3 від 13.10.2022, про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки (том 1, а. с. 151,

Оплати відсотків за користування кредитом, передбачених додатковою угодою (про встановлення субліміту кредиту) № 1 від 06.10.2020 та заявою на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+1+2 від 12.10.2020, № 10395+1+3 від 13.10.2022, про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки.

Додаткова угода (про встановлення субліміту кредиту) № 2 від 22.12.2020.

За умовами пункту 1.1 додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 2 від 22.12.2020 (том 1, а. с. 66) банк зобов`язується надавати позичальнику кредитні кошти траншами кредиту (частинами) в межах субліміту кредиту у розмірі 15'000'000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 2 від 22.12.2020, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 24.09.2021 (том 1, а. с. 68) позичальник зобов`язаний повернути всі отримані за цією додатковою угодою транші кредиту (частини) не пізніше 01.03.2022.

Банк перерахував ТОВ "Діва-Агролан" 14'399'000,00 грн, про що свідчать долучені до матеріалів справи:

- заява на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+2+1 від 24.12.2020 (том 1, а. с. 74) та меморіальний ордер №.46593202.68388.23758 від 24.12.2020 на суму 14'000'000,00 грн (том 1, а. с. 106 на звороті);

- заява на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+2+2 від 28.12.2020 (том 1, а. с. 75) та меморіальний ордер №.46662646.89418.17124 від 28.12.2020 на суму 399'000,00 грн (том 1, а. с. 108).

Додаткова угода (про встановлення субліміту кредиту) № 3. Від 31.03.2021

За умовами п. 1.1 та 1.3 додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 3 від 31.03.2021 (том 1, а. с. 69), а також з урахуванням додаткової угоди № 1 від 24.09.2021 до цієї угоди (том 1, а. с. 70) банк зобов`язується надавати позичальнику кредитні кошти траншами кредиту (частинами) в межах субліміту кредиту у розмірі 32'486'461,50 гривень. Позичальник зобов`язаний повернути всі отримані за цією додатковою угодою транші кредиту (частини) не пізніше 01.03.2022. Цією угодою Банк та ТОВ "Діва-Агролан" фактично досягли згоди про рефінансування кредиту за додатковою угодою (про встановлення субліміту) № 1.

Банк перерахував ТОВ "Діва-Агролан" 33'715'000,00 грн, про що свідчать долучені до матеріалів справи: заява на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+3+1 від 31.03.2021 (том 1, а. с. 76) та меморіальний ордер №.48620806.148574.25563 від 01.04.2021 на суму 33'715'000,00 грн (том 1, а. с. 107).

Договір про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021 до Кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395від 06.10.2020.

Сторони внесли зміни до Кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 шляхом укладення договору від 24.09.2021 (надалі договір № 3 від 24.09.2021) (том 1, а. с. 60-64). В пункті 1.3 статті 1 договору від 24.09.2021 сторони погодили, що ТОВ "Діва-Агролан" є боржником Банку за частинами кредиту в загальному розмірі 45'262'950,00 грн, а саме:

-32'486'461,50 грн заборгованість за додатковою угодою (про встановлення субліміту кредиту) № 3 рефінансування, строк повернення 01.03.2022;

- 12'644'046,52 грн заборгованість за додатковою угодою (про встановлення субліміту кредиту) № 2, пункт 47.1 цього рішення, строк повернення 20.12.2021.

- 132'441,98 гривень заборгованість за додатковою угодою (про встановлення субліміту кредиту) № 2, пункт 47.2 цього рішення, строк повернення 30.09.2021.

Пунктом 1.6 договору № 3 від 24.09.2021 банк та ТОВ "Діва-Агролан" узгодили викласти ст. 6 кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395від 06.10.2020 в новій редакції. Зокрема, відповідач-1 зобов`язався повернути кредит в розмірах та строки, визначені в заявах на отримання траншу кредиту з урахуванням визначеного графіку:

- кредит у розмірі 32'486'461,50 грн, який виник на підставі додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 3 від 31.03.2021 (див. пункт 48 цього рішення), заяви на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+3+1 від 31.03.2021 (див. пункт 49.1 цього рішення) та розмір якого узгоджений в пункті 1.3 Договору про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021, мав бути повернутий не пізніше 01.03.2022. При чому ТОВ "Діва-Агролан" зобов`язалося не пізніше 20.12.2021 повернути суму, що перевищує 25'113'000,00 грн, тобто сплатити 7'373'461,50 грн кредитних коштів.

- кредит у розмірі 12'644'046,52 грн, який виник на підставі додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 2 від 22.12.2020 (див. пункт 45 цього рішення), заяви на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+2+1 від 24.12.2020 (див. пункт 47.1 цього рішення) та розмір якого узгоджений в пункті 1.3 Договору про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021, мав бути повернутий не пізніше 20.12.2021. При чому ТОВ "Діва-Агролан" зобов`язалося не пізніше 30.09.2021 повернути суму, що перевищує 9'626'538,50 грн, тобто сплатити 3'017'508,02 грн кредитних коштів.

- кредит у розмірі 132'441,98 грн, який виник на підставі додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 2 від 22.12.2020 (див. пункт 45 цього рішення), заяви на отримання траншу кредиту (частини) № 10395+2+2 від 28.12.2020 (див. пункт 47.2 цього рішення) та розмір якого узгоджений в пункті 1.3 Договору про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021, мав бути повернутий не пізніше 30.09.2021.

Окрім того, відповідач-1 подав заяви від 24.09.2021 про зміну умов наданих траншів кредиту № 10395+2+1, № 10395+2+2, № 10395+3+1 (том 1, а. с. 259-261), в яких зафіксував змінені умови кредитування.

Сторони погодили змінити редакції пунктів 10.3.6.1, 10.3.6.2, 10.3.6.6, 10.3.6.10 кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395від 06.10.2020 та доповнити його пунктами 10.3.6.11, 10.3.6.12 (пункти 1.10-1.13 Договору № 3 від 24.09.2021). Ці положення зобов`язали ТОВ "Діва-Агролан" вчинити низку дій: застрахувати за свій рахунок на користь Банку рухоме майно, забезпечити передання в іпотеку нерухомого майна та інші дії. Матеріали справи не містять доказів виконання цих обов`язків.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 5.1 (1) ст. 5 кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395від 06.10.2020 передбачено, що несприятливою подією є несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з цим договором та/або додатковими угодами та/або заявами на отримання траншу кредиту (частини), у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за цим договором та/або додатковими угодами та/або обов`язків за угодами про забезпечення та/або за іншими угодами, укладеними між сторонами.

Відповідно до п. 5.4 ст. 5 кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395від 06.10.2020 у випадку виникнення будь-якої несприятливої події Банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит або будь-який інший транш кредиту (частину), а позичальник зобов`язаний … виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит або транш кредиту (частину) в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, …, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до ТОВ "Діва-Агролан" з повідомленням № КНО-61.1.1/95 від 11.10.2021 (том 1, а. с. 213), яким вимагав повернути 47'553'083,26 грн, а саме:

42'113'000,00 грн строкової заборгованості за траншами кредиту;

3'149'950,00 грн простроченої заборгованості за траншами кредиту;

1'495'356,12 грн строкової заборгованості за нарахованими процентами за кредитом;

776'134,91 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами за кредитом;

18'642,23 грн заборгованості за пенею.

Як вірно встановлено судом першої інстанції факт надіслання банком повідомлення № КНО-61.1.1/95 від 11.10.2021 підтверджується долученими до матеріалів справи описом вкладення, поштовою квитанцією та накладною (том 1, а. с. 262).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що:

станом на 11.10.2021 відповідач-1 ще не порушив зобов`язання визначені п. 1.6 договору № 3 від 24.09.2021, (по додатковій угоді № 3 від 31.03.2021, не пізніше 20.12.2021), оскільки такий ще не настав.

відповідач-1 порушив термін виконання зобов`язання визначеного п. 1.6 договору № 3 від 24.09.2021 (по додатковій угоді № 2 від 22.12.2020, не пізніше 30.09.2021), про що свідчить банківська виписка (том 1, а. с. 109-110). Станом на 11.10.2021 прострочена заборгованість ТОВ "Діва-Агролан" з повернення кредиту становила 3'017'508,02 гривень.

відповідач-1 порушив термін, зобов`язання визначені п. 1.6 Договору № 3 від 24.09.2021 (по додатковій угоді № 2 від 22.12.2020, не пізніше 30.09.2021), про що свідчить банківська виписка (том 1, а. с. 190-191). Станом на 11.10.2021 прострочена заборгованість ТОВ "Діва-Агролан" з повернення кредиту становила 23'646,63 гривень.

Таким чином, відповідачі не спростували наведених вище обставин що дає змогу зробити висновок про те, що банк станом на 11.10.2021 на підставі пункту 5.4 статті 5 кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395від 06.10.2020 (з врахуванням внесених змін) управі був вимагати у відповідача-1 достроково повернути виданий позичальникові кредит … у строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Відповідно до п. 14.1 кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395від 06.10.2020 повідомлення та/або документи вважаються надісланими з дати їх відправлення однією стороною іншій за адресою, зазначеною в цьому договорі. Сторони погодилися, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими позичальником на сьомий календарний день з дати реєстрації банком рекомендованого листа у відділення поштового зв`язку (при цьому позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів) або в день особистого вручення позичальнику, зазначений в повідомленнях та/або документах.

Таким чином, відповідач-1 з 19.10.2021 вважається таким, що повідомлений про вимогу достроково повернути кредит та відсотки за користування ним, а з урахуванням п. 5.4 ст. 5 кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395від 06.10.2020 обов`язок з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним є порушеним з 29.10.2021. Зазначене спростовує доводи апелянта щодо недоведеності наявної заборгованості відповідача 1 перед позивачем.

Беручи до уваги все вищенаведене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги банку про стягнення з відповідача 1 42'965'621,96 грн основної заборгованості є обгрунтованими.

Поряд з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приводу застосування приписів ст. 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зазначено, що плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається доводи позивача про те, що на підставі ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом не є обгрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 зазначено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають приписи ст. 625 ЦК України.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання ( висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2, 7.2.1 Кредитного договору від 06.10.2020 за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче, зокрема, проценти за користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 22 % річних, якщо інший погоджений сторонами розмір процентної ставки не був зазначений у відповідних додаткових угодах та/або заяві на отримання траншу кредиту (частини).

Потрібно зауважити, що пунктом 6 заяв на отримання траншів кредиту (див. пункти 47.1, 47.2, 49.1) передбачено, що позичальник просить Банк розглянути пропозицію (оферту) щодо можливості надати транш кредиту з процентною ставкою у розмірі, що дорівнює 14 % річних, спеціальною процентною ставкою, що дорівнює 15 % річних, при цьому проценти за користування траншем кредиту, наданим на підставі цих заяв, що не буде повернутий у строки, передбачені цими заявами, нараховуються Банком за ставками, розмір яких визначений у пункті 7.2.1.2 Кредитного договору від 06.10.2020.

Пунктом 7.2.1.2 Кредитного договору від 06.10.2020 (з урахуванням пункту 1.8 договору про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021) передбачено, що закінчення строку кредитування, встановленого цим договором, не звільняє позичальника від обов`язку сплачувати відповідно до умов цього договору на користь банку проценти за користування кредитом за весь час прострочення позичальником погашення заборгованості за кредитом. Незважаючи на положення пунктів 7.2.1 та 7.2.1.1 цього договору, проценти за користування кредитом, що не повернутий у строки, передбачені цим договором…, на прострочену суму кредиту нараховуються банком за ставкою у розмірі 22 % річних з першого дня прострочення суми кредиту до тієї дати, коли сума кредиту буде повернута банку в повному обсязі. Крім того, у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т. ч. форс-мажорного характеру) зобов`язань/умов, встановлених пунктами 10.3.6.1, 10.3.6.2, 10.3.6.10, 10.3.6.11, 10.3.6.12 цього договору у розмірі 23 % річних.

Таким чином, оскільки сторони погодили порядок та розмір нарахування процентів річних у випадку порушення грошового зобов`язання з повернення кредиту (його частини), Банк управі нараховувати такі відсотки річні на підставі ст. 625 ЦК України з урахуванням приписів пункту 7.2.1.2 Кредитного договору від 06.10.2020 (з урахуванням пункту 1.8 Договору № 3 від 24.09.2021), починаючи з 29.10.2021. Перевіривши здійснений банком розрахунок та беручи до уваги відсутність контррозрахунку відсотків річних з боку відповідачів, суд апеляційної інстанції погоджується із правильністю здійсненого банком розрахунку позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Діва-Агролан" 2'868'872,77 грн відсотків річних і законністю висновків суду першої інстанції про наявність підстав для їх стягнення з відповідачів на користь позивача.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заявленої у позовній заяві суми стягнення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідачі 2-6 стали поручителями перед АТ «ПУМБ» за виконання ТОВ «Діва-Агролан» зобов`язань, які виникли за кредитним договором № КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 з усіма змінами та доповненнями до нього, у тому числі додатковими угодами (про встановлення субліміту кредиту), всіма іншими додатковими угодами та договорами про внесення змін та доповнень, що укладені та будуть укладені між кредитором та боржником протягом дії зазначеного кредитного договору. Такі обставини підтверджуються наявними у справі:

- Договору поруки № КІЕ-П-10395/1 від 06.10.2020 (том 1, а. с. 77-79), додаткова угода № 1 від 22.12.2020 до цього договору (том 1, а. с. 80), додаткова угода № 2 від 24.09.2021 до цього договору (том 1, а. с. 81), за якими поручителем виступило ТОВ "Полісся Агроінвестрой".

- Договір поруки № КІЕ-П-10395/2 від 06.10.2020 (том 1, а. с. 83-85), додаткова угода № 1 від 22.12.2020 до цього договору (том 1, а. с. 86), додаткова угода № 2 від 24.09.2021 до цього договору (том 1, а. с. 87-88), за якими поручителем виступило ТОВ "Сатурн Агро".

- Договір поруки № КІЕ-П-10395/3 від 06.10.2020 (том 1, а. с. 89-91), додаткова угода № 1 від 22.12.2020 до цього договору (том 1, а. с. 92), додаткова угода № 2 від 24.09.2021 до цього договору (том 1, а. с. 93-95), за якими поручителем виступив ОСОБА_1

- Договір поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021 (том 1, а. с. 96-98), додаткова угода № 1 від 24.09.2021 до цього договору (том 1, а. с. 99-100), за якими поручителем виступило ТОВ "Сат-Агро".

- Договір поруки № КІЕ-П-10395/5 від 24.09.2021 (том 1, а. с. 101-104), за яким поручителем виступило ТОВ "Сат.Сервіс Агро Трейд".

Відповідно до пункту 2.1.1.1 зазначених вище договорів поруки вони забезпечують повернення заборгованості за кредитом на вимогу кредитора достроково повернути таку.

Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції і про те, що оскільки суд установив обґрунтованість позовних вимог до позичальника, підставними є вимоги про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителів.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції в порушення норм чинного законодавства не встановив дійсну вартість частки ОСОБА_2 у ТОВ «САТ. СЕРВІС АГРО ТРЕЙД» та ТОВ «САТ-АГРО» на час відчуження позивачем права вимоги на користь ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС", в той час розмір частки корпоративних прав ОСОБА_2 в ТОВ «САТ. СЕРВІС АГРО ТРЕЙД» та в ТОВ «САТ-АГРО» складає 100% за договорами застави, КІЕ-ЧСК-10395/1 КІЕ-ЧСК-10395/2 від 24.09.2021 яка є номінальною вартістю частки в статутному капіталі цих товариств, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Банк та ОСОБА_2 уклали договори застави:

- договір застави № КІЕ-ЧСК-10395/1 від 24.09.2021) (том 2, а. с. 12-17). Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Договору застави № КІЕ-ЧСК-10395/1 від 24.09.2021 предметом застави за договором є належна заставодавцю частка у статутному капіталі ТОВ "Сат-Агро" номінальною вартістю 500,00 гривень розміром 100 % статутного капіталу.

- договір застави № КІЕ-ЧСК-10395/2 від 24.09.2021) (том 2, а. с. 18-23). Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Договору застави № КІЕ-ЧСК-10395/2 від 24.09.2021 предметом застави за договором є належна заставодавцю частка у статутному капіталі ТОВ "Сат.Сервіс Агро Трейд" номінальною вартістю 773'827,00 грн розміром 100 % статутного капіталу.

За цими договорами ОСОБА_2 забезпечила виконання зобов`язань, які виникли з таких угод:

- Кредитний договір від 06.10.2020.

- Додаткова угода № 1 від 22.12.2020.

- Договір про внесення змін та доповнень № 2 від 31.03.2021.

- Договір про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021.

- Додаткова угода (про встановлення субліміту кредиту) № 1 від 06.10.2020.

- Додаткова угода (про встановлення субліміту кредиту) № 2 від 22.12.2020.

- Додаткова угода № 1 від 31.03.2021 до додаткової угоди (про встановлення субліміту кредиту) № 2 від 22.12.2020.

- Додаткова угода (про встановлення субліміту кредиту) № 3 від 31.03.2021.

Обтяження зареєстовано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 27.09.2021, про що свідчать відповідні витяги (том 2, а. с. 24-26, 27-29). Потрібно зауважити, що банк не звернув стягнення на предмет застави, відступивши в подальшому права вимоги в цій частині ТОВ "Рояр Люві Фінанс". Тому до реєстру внесли зміни, за яким обтяжувачем стало ТОВ "Рояр Люві Фінанс", яке в подальшому звернуло стягнення на предмет застави.

Такі обставини спростовують аргументи апелянта про те, що станом на час подання позову банк не мав права вимоги до відповідачів у розмірі 45'834'494,73 грн, оскільки: звернув стягнення на корпоративні права ОСОБА_2 номінальною вартістю 727'827,00 грн на підставі договору застави КІЕ-ЧСК-10395/2 від 24.09.2021, ставши учасником ТОВ "САТ.Сервіс Агро Трейд"; відчужив право вимоги щодо основного зобов`язання за Кредитним договором на суму 45'262'950,00 грн ТОВ "Рояр Люві Фінанс" на підставі договору про відступлення права вимоги № 117//61 від 25.11.2021 (після чого частка у статутному капіталі ТОВ "Сат.Сервіс Агро Трейд" перейшла у власність ТОВ "Рояр Люві Фінанс"); звернув стягнення на корпоративні права ОСОБА_2 номінальною вартістю 500,00 грн на підставі договору застави КІЕ-ЧСК-10395/1 від 24.09.2021, ставши учасником ТОВ "Сат-Агро"; відчужив право вимоги щодо основного зобов`язання за кредитним договором на суму 45'262'950,00 грн ТОВ "Рояр Люві Фінанс" на підставі договору про відступлення права вимоги № 117//61 від 25.11.2021. Після цього частка у статутному капіталі ТОВ "Сат-Агро" перейшла у власність ТОВ "Рояр Люві Фінанс".

Суд вважає безпідставними доводи відповідачів (апелянта), що банк вже задоволив вимоги за рахунок звернення стягнення на корпоративні права (на думку апелянта за рахунок майна, належного цим товариствам, можна було погасити наявну заборгованість), оскільки сторони вільно визначили вартість корпоративних прав, які були передані в заставу і така їх вартість не може змінюватися внаслідок лише зміни майнового стану підприємства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

25.11.2021 банк та ТОВ "Рояр Люві Фінанс" уклали договір про відступлення права вимоги № 117//61 від 25.11.2021 (том 2, а. с. 84-91). Відповідно до якого банк відступає на користь ТОВ "Рояр Люві Фінанс" належні йому права вимоги до ТОВ "Діва-Агролан" за Кредитним договором від 06.10.2020 та до майнових поручителів (заставодавців) за договорами застави від 24.09.2021 щодо частини боргу за основною сумою кредиту в розмірі 775'327 грн, а ТОВ "Рояр Люві Фінанс" приймає такі права вимоги та зобов`язується сплатити Банку компенсацію за відступлення прав вимоги.

Цієї ж дати за актом приймання-передачі документів (том 2, а. с. 92-93) банк передав ТОВ "Рояр Люві Фінанс" документи, які засвідчують наявність права вимоги.

З наведеного вбачається, що банк відступив ТОВ "Рояр Люві Фінанс" лише частину своїх вимог до ТОВ "Діва-Агролан", що спростовує про можливість задоволення банком половини визначених у цій позовній заяві вимог до стягнення.

Важливим є також те, що відчуження прав вимоги на суму 775'327 грн відображено в розрахунку позовних вимог (пункти 1.4, 1.5, 1.6 розрахунку), з датою погашення 25.11.2021. Крім того, ці ж суми відображені і в банківських виписках (том 1, а. с. 109-110, 183, 190-191).

З врахуванням вище зазначеного, судова колегія вважає, що апелянтом у позиціях визначених ним в апеляційній скарзі, не наведено обгрунтованих доводів щодо наявності підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 у справі № 914/288/22 і наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» до відповідачів у даній справі.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування оскаржуваних рішень та для задоволення апеляційних скарг. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Як було зазначено вище, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, на підставі ст. 8 Закону України Про судовий збір, скаржнику було відстрочено сплату судового збору до ухвалення постанови Західним апеляційним господарським судом у даній справі. Враховуючи ту обставину, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, то в силу ст. 129 ГПК України зі скаржника в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 1 023 025, 95 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 у справі № 914/288/22 залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Львів/ Личаківський р-н/ 22030101; ЄДРПОУ 38008294; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA098999980313171206082013954, код класифікації доходів бюджету 22030101) 1 023 025, 95 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 у справі № 914/288/22.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5.Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.12.2022

Головуючий -суддяМарко Р.І.

СуддяМатущак О.І.

СуддяСкрипчук О.С.