Постанова

від 12.12.2022 по справі 916/3131/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3131/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Земляк А.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" Непомнющий О.М.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" участі не брали,

від ОСОБА_1 участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022, прийняте суддею Шаратовим Ю.А., м. Одеса, повний текст складено 13.06.2022,

у справі №916/3131/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс"

до відповідачів:

-Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях";

- ОСОБА_1

про стягнення 1 222 892,71 грн

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс"

про стягнення 266 242,44 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Форстранс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу у загальному розмірі 824664,62 грн, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" суму заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу у загальному розмірі 398228,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" прийнятих на себе зобов`язань за договором на організацію перевезень автомобільним транспортом №2705-19/20ft від 27.05.2020, а також тим, що ОСОБА_1 на підставі договору поруки б/н від 22.07.2021 поручився перед позивачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" свого обов`язку зі сплати боргу за вищенаведеним договором на організацію перевезень автомобільним транспортом в сумі 824664,62 грн.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 25.10.2021 відкрито провадження у справі №916/3131/21.

18.11.2021 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" про стягнення збитків в розмірі 266242,44 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Форстранс" під час надання послуг за договором на організацію перевезень автомобільним транспортом №2705-19/20ft від 27.05.2020 завдало Товариству з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" збитки, пов`язані з затримкою повернення контейнерної лінії ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ СЕРВІСЕЗ ЛТД.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2021 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом у справі №916/3131/21.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 у справі №916/3131/21 (суддя Шаратов Ю.А.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" 541415,50 грн основного боргу, 7533,93 грн пені, 15119 грн 3% річних, 56970,67 грн штрафу, 21312,34 грн інфляційних втрат та 62723,25 грн витрат на правову допомогу; відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 в частині солідарного стягнення 67805,29 грн пені та 512735,98 грн штрафу; відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" в частині стягнення 398288,09 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" витрати на сплату судового збору в розмірі 9171,69 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" витрати на сплату судового збору в розмірі 9171,69 грн; у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" про стягнення збитків в розмірі 266242,44 грн відмовлено повністю.

Задовольняючи частково первісний позов, місцевий господарський суд послався на доведеність факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" прийнятих на себе зобов`язань за договором на організацію перевезень автомобільним транспортом №2705-19/20ft від 27.05.2020, проте, з огляду на сплив строку позовної давності, дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих на підставі вказаного договору пені за період з 12.06.2020 по 12.10.2020 в сумі 4217,56 грн та штрафу в розмірі 33555 грн, а також врахував те, що період прострочення за видатковою накладною №1156 від 27.05.2020 становить менше 15 днів, у зв`язку з чим відмовив і у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованого за цією накладною штрафу в розмірі 8070 грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 , а також наголосив на необхідності для відмови у задоволенні вимоги первісного позову про стягнення окремо з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" боргу у розмірі 398228,09 грн, оскільки вказана сума коштів вже входить до складу тієї суми, що стягується солідарно з відповідачів.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову мотивоване недоведеністю Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" наявності у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" з притримання вантажу складу цивільного правопорушення, яке б стало підставою для покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 у справі №916/3131/21 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 541415,50 грн основного боргу, 7533,93 грн пені, 15119 грн 3% річних, 56970,67 грн штрафу, 21312,34 грн інфляційних втрат та 62723,25 грн витрат на правову допомогу і стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" 541415,50 грн основного боргу, та відмовити у задоволенні первісного позову у цих частинах, а також скасувати вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та задовольнити зустрічний позов повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржники наголошують на тому, що договором поруки б/н від 22.07.2021 не забезпечувалося виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" зобов`язань за договором на організацію перевезень автомобільним транспортом №2705-19/20ft від 27.05.2020, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 відсутній обов`язок відповідати за зобов`язаннями вказаного товариства за цим договором. Водночас, за твердженням апелянтів, вартість послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" за договором на організацію перевезень автомобільним транспортом №2705-19/20ft від 27.05.2020 була оплачена в повному обсязі, що підтверджується відповідною банківською випискою від 01.11.2021 та, відповідно, свідчить про відсутність основного боргу. Крім того, скаржники звертають увагу суду апеляційної інстанції на те, що неправомірність притримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" вантажів Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" зумовила понесення останнім збитків, у зв`язку з чим вимоги зустрічного позову про стягнення цих збитків є обґрунтованими.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 05.09.2022 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу за первісним позовом строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 20.09.2022 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, а в подальшому ухвалою суду від 22.09.2022 призначено справу №916/3131/21 до розгляду на 26.10.2022 об 11:00.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 у справі №916/3131/21 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також оголошено перерву у судовому засіданні до 10:30 год 16.11.2022.

Між тим у зв`язку з відсутністю в Південно-західному апеляційному господарському суді електроенергії, зумовленою проведенням в місті Одеса екстрених відключень з метою збалансування енергосистеми та уникнення аварій на обладнанні, судове засідання у справі №916/3131/21, призначене 16.11.2022 о 10:30, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 призначено справу №916/3131/21 до розгляду на 12.12.2022 о 10:30.

У судовому засіданні 12.12.2022, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІІ а.с.113-121).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форстранс" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" ("Виконавець") укладено договір на організацію перевезень автомобільним транспортом №2705-19/20ft (далі договір №2705-19/20ft від 27.05.2020), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується організувати за рахунок Замовника перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, погоджених сторонами. Маршрут перевезення, розмір винагороди Виконавця та інші питання, що стосуються виконання цього договору, встановлюються додатковою угодою сторін або заявками.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.5 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 Замовник виступає від свого імені, а також від імені і за дорученням осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує оплату перевезення і несе перед Виконавцем відповідальність за виконання зобов`язань за договором. Виконавець виступає від свого імені, а також від імені і за дорученням осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує високу якість обслуговування Замовника і несе перед Замовником відповідальність за збереження і своєчасну доставку ввірених йому вантажів. Для виконання зобов`язань по організації перевезень Виконавець має право залучати третіх осіб і/або автотранспортні засоби, що перебувають у власності/лізингу/іншому праві користування Виконавця або залучених ним осіб.

Підпунктами 3.1.1, 3.1.7 пункту 3.1 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 визначено, що у відповідності до цього договору Замовник зобов`язаний, зокрема, оформити заявку на перевезення вантажу згідно з заявкою до даного договору і передати її Виконавцю, а також протягом 5 днів після отримання акту виконаних робіт підписати його і один екземпляр відправити Виконавцю; у разі не підписання акту або не відправки його в зазначений термін послуги вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином, подані по даним послугам претензії в подальшому розглядатись не будуть та задоволенню не підлягатимуть.

У підпунктах 3.2.1, 3.2.2 пункту 3.2 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 узгоджено, що відповідно до цього договору виконавець має право, зокрема, отримувати від Замовника плату за свої послуги, відшкодування погоджених з ним додаткових витрат, які виникли у Виконавця при виконанні договору, якщо такі витрати здійснювались на користь та в інтересах Замовника, а також затримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту оплати послуг Виконавця і відшкодування витрат, здійснених їм на користь Замовника, або до моменту іншого забезпечення виконання Замовником його зобов`язань в частині оплати послуг Виконавця і відшкодування вказаних витрат; при затримці вантажу Виконавець може на свій розсуд зберігати затриманий вантаж в контейнері/транспортному засобі або розмістити вантаж на складі або в іншому безпечному місці, при цьому всі витрати, пов`язані з вивантаженням, розміщенням, зберіганням вантажу, використанням/простоєм контейнерного обладнання/транспортних засобів, і витрати, пов`язані з повторною подачею під завантаження контейнера/транспортного засобу, завантаженням, розміщенням і кріпленням вантажу в контейнері/транспортному засобі відносяться на рахунок Замовника.

В силу підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 у відповідності до цього договору Виконавець зобов`язаний організовувати виконання перевезення вантажів відповідно до прийнятих заявок і забезпечувати доставку вантажу своїми або залученими автотранспортними засобами.

Всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки сторін. Суми, зазначені в договорі та додатках до нього в іноземній валюті, сплачуються в національній валюті України за середньозваженим курсом валюти на міжбанківському валютному ринку на момент закриття ринку на зазначену дату в рахунку, якщо інше не погоджено сторонами в заявці на перевезення (пункт 5.1 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020).

Відповідно до пункту 5.2 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 послуги Виконавця, а також витрати та інші платежі, що здійснюються Виконавцем в інтересах Замовника і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються Замовником на підставі виставлених Виконавцем рахунків, акту виконаних робіт та скан копій ТТН/CMR протягом 14 календарних днів з моменту отримання Замовником від Виконавця зазначених документів шляхом направлення вказаних вище документів за допомогою електронного зв`язку або факсом. Акт вважається прийнятим, а перевезення виконане в повному обсязі і належним чином в разі підписання акту, а також не підписання або не повернення його Замовником протягом 5 днів з моменту отримання і не відправки претензій або зауважень до Виконавця. У разі не підписання акту або не відправки його в зазначений термін послуги вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином.

Положеннями пункту 5.3 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 передбачено, що у разі виникнення у Виконавця додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах Замовника і пов`язаних з виконанням цього договору та додатків до нього Виконавець виставляє Замовнику додатковий рахунок, який підлягає сплаті Замовником протягом 7 банківських днів з дня виставлення та направлення на електронну адресу Замовника. Датою оплати вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначений у відповідному рахунку.

За умовами пункту 5.4 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 у разі оплати Замовником організованого Виконавцем перевезення без вказівки при оплаті в платіжному дорученні (іншим способом) номера і/або дати заявки/рахунку, актів прийому-передачі та/або номера та/або дати договору, на підставі яких здійснюється платіж, Виконавець зараховує такі платежі в рахунок оплати перевезень, виконаних за договором, починаючи з більш ранніх заборгованостей з оплати послуг Виконавця.

Згідно з пунктами 6.3 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 за порушення термінів оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів, а також компенсує курсову різницю за середньозваженим курсом валюти на міжбанківському валютному ринку на день виставлення рахунку. Сторони дійшли спільної згоди, що встановлений Господарським кодексом України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій на відносини сторін не застосовується і пеня може нараховуватись протягом одного року з моменту виникнення у сторони права на її нарахування.

У пункті 6.11 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 вказано, що у разі відмови Замовника від перевезення менш, ніж за 24 години до узгодженого з Виконавцем часу подачі автотранспорту, Замовник сплачує Виконавцю штраф в розмірі 100 доларів США, а також всі фактично понесені витрати, які виникли у Виконавця під час виконання заявки/направлення автотранспортного засобу під завантаження.

В силу пункту 6.18 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 за прострочення виконання своїх фінансових зобов`язань щодо сплати суми боргу понад 15 календарних днів Замовник додатково оплачує Виконавцю одноразово штраф в розмірі 25% від суми заборгованості, а також курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати.

Термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Цей договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 дній до закінчення терміну його дії не повідомить у письмовій формі іншу сторону про його розірвання (пункти 9.1, 9.4 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020).

На виконання вищенаведеного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" було підписано без зауважень низку актів надання послуг на загальну суму 1542600,59 грн (т.І а.с.83-93, 95, 98, 100, 101, 103, 106, 109, 113, 116).

У матеріалах справи також містяться заявки позивача за зустрічним позовом на надання транспортних послуг (т.І а.с.118-126), міжнародні товарно-транспортні накладні (т.І а.с.96, 99, 104, 107, 110, 114, 118), а також виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" позивачем за первісним позовом рахунки на оплату (т.І а.с.94, 97, 102, 105, 108, 112, 115), один з яких є рахунком на оплату штрафу у сумі 37069, 51 грн за скасування навантаження (т.І а.с.111).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" в особі директора Понятнова М.Ю. листами №03/03 від 03.03.2021 гарантувало оплату рахунку №599 від 25.02.2021 в розмірі 65680,62 грн до 14.03.2021 та рахунку №708 від 03.03.2021 в розмірі 72625,08 грн до 17.03.2021, а листом №18/03 від 18.03.2021 оплату рахунку №786 від 11.03.2021 в розмірі 123105,90 грн до 25.03.2021.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за 2 квартал 2021 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" за договором №2705-20/20ft від 27.05.2020 станом на 30.06.2021 становила 1263294,75 грн.

22.07.2021 між ОСОБА_1 ("Поручитель") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" ("Позикодавець") укладено договір поруки б/н (далі договір б/н від 22.07.2021), за умовами пунктів 1, 7 якого Поручитель поручається перед Позикодавцем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" ("Позичальник"), що діє в особі директора Понятнова М.Ю., свого обов`язку по оплаті боргу станом на момент укладення даного договору за надані послуги за договором організації перевезення автомобільним транспортом №2205-20/20ft від 22.05.2020, укладеним між Позикодавцем і Позичальником. Поручитель поручається перед Позикодавцем за виконання Позичальником свого обов`язку в повному обсязі і відповідає перед Позикодавцем за порушення зазначеного зобов`язання Позичальником. Розмір зобов`язання Поручителя становить 824664,62 грн. Поручитель гарантує, що ознайомлений з умовами договору на організацію перевезень автомобільним транспортом №2705-20/20ft від 27.05.2020 та приймає всі умови.

Відповідно до пункту 2 договору б/н від 22.07.2021 у разі порушення Позичальником зобов`язання, забезпеченого порукою, Позичальник і Поручитель відповідають перед Позикодавцем як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Позикодавцем у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Пунктами 8, 9 договору б/н від 22.07.2021 визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання зобов`язань за договором позики, вказаним в пункті 1 даного договору, або до настання одного з випадків, передбачених пунктом 6 даного договору. Даний договір розповсюджується тільки на частку зобов`язань за договором організації перевезення автомобільним транспортом, зазначеним у пункті 1 даного договору.

В адресованому позивачу за первісним позовом гарантійному листі №2207/21 від 22.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" в особі директора Понятнова М.Ю. підтвердило належне отримання послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" по організації перевезення вантажів та зазначило про те, що станом на 22.07.2021 визнає заборгованість за отримані послуги на загальну суму 1263294,75 грн.

Додатковою угодою до договору на організацію перевезень автомобільним транспортом №2705-20/20ft від 27.05.2020 доповнено розділ 6 вказаного договору новим пунктом у наступній редакції: "6.21. Надання послуг за умовами даного договору починається лише після отримання договору поруки від представника Замовника. Замовник підтверджує, що поручитель ознайомлений з умовами даного договору та приймає їх до виконання у разі порушення умов договору Замовником".

З виписки Акціонерного банку "Південний" б/н від 01.11.2021 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях", посилаючись у графі "Призначення платежу" відповідних платіжних документів на виставлені позивачем за первісним позовом рахунки або на договір №2705-20/20ft від 27.05.2020, перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" грошові кошти у загальній сумі 1764831,09 грн.

На підтвердження вимог зустрічної позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" до суду першої інстанції було подано копії заявок на організацію транспортних послуг (т.ІІ а.с.132, 133); міжнародних товарно-транспортних накладних (т.ІІ а.с.156, 157); претензій за договором №645/04-20Н від 17.04.2020 (т.ІІ а.с.134-136); довідки ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ СЕРВІСЕЗ ЛТД (ZIM Integrated Shipping Services Ltd) б/н від 11.11.2021 про отримання від позивача за зустрічним позовом грошових коштів у сумі 10200 доларів США згідно з вищенаведеними претензіями; укладеного між Компанією "ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ СЕРВІСЕЗ ЛТД" ("Лінія") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" ("Клієнт") договору №645/04-20Н від 17.04.2020 (т.ІІ а.с.138-148), за умовами якого за завданням Клієнта Лінія зобов`язується надати послуги морського транспортного перевезення вантажу Клієнта в ISO-стандартних морських контейнерах, що знаходяться у власності або у користуванні Лінії на будь-яких законних підставах, а Клієнт зобов`язується прийняти та сплатити надані послуги.

Листом №0408/21 від 04.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Форстранс" повідомило позивача за зустрічним позовом про те, що, з огляду на наявність заборгованості за договором №2705-19/20ft від 27.05.2020, позивач за первісним позовом вимушений скористатися своїм правом на притримання вантажів.

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимоги про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" суми заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу у загальному розмірі 824664,62 грн та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" суми заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу у загальному розмірі 398228,09 грн, а за зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" збитків в розмірі 266242,44 грн.

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково первісний позов, виходив з доведеності факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" прийнятих на себе зобов`язань за договором №2705-19/20ft від 27.05.2020, проте, з огляду на сплив строку позовної давності, дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих на підставі вказаного договору пені за період з 12.06.2020 по 12.10.2020 в сумі 4217,56 грн та штрафу в розмірі 33555 грн, а також врахував те, що період прострочення за видатковою накладною №1156 від 27.05.2020 становить менше 15 днів, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованого за цією накладною штрафу в розмірі 8070 грн. Водночас Господарський суд Одеської області дійшов висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 , а також наголосив на необхідності відмови у задоволенні вимоги первісного позову про стягнення окремо з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" боргу у розмірі 398228,09 грн, оскільки вказана сума коштів вже входить до складу тієї суми, що стягується солідарно з відповідачів. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову оскаржуване судове рішення обґрунтоване недоведеністю Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" наявності у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" з притримання вантажу складу цивільного правопорушення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення первісного позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Колегія суддів враховує, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 судом касаційної інстанції викладено висновок про стадійність захисту права, зокрема, вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що за своєю юридичною природою укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" договір №2705-19/20ft від 27.05.2020 є договором транспортного експедирування.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України, яка узгоджується із положеннями статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (частина перша статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

З огляду на те, що відповідачами за первісним позовом заперечується факт існування основної заборгованості за договором №2705-19/20ft від 27.05.2020, яка була заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" до стягнення у даній справі, апеляційний господарський суд вважає за необхідне першочергово встановити обставину наявності/відсутності такої заборгованості та її розмір (у разі наявності). Відповідна обставина має бути встановлена виходячи з наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які відображають реальні господарські операції за вказаним правочином та зміст таких операцій.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

В силу частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, визначено, що господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що, з огляду на вищенаведені приписи законодавства, господарська операція пов`язана не з самим фактом підписання договору, а з фактом руху активів суб`єкта господарювання та руху його капіталу, натомість сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки останній свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (виконання робіт, передачі товару тощо).

Як вбачається зі змісту договору №2705-19/20ft від 27.05.2020, сторони останнього узгодили те, що факт надання послуг за цим договором підтверджується первинною документацією, а саме: відповідними актами виконаних робіт (наданих послуг).

Частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи наявні підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" без зауважень акти надання послуг за договором №2705-19/20ft від 27.05.2020 на загальну суму 1542600,59 грн, а також виписка Акціонерного банку "Південний" б/н від 01.11.2021, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях", посилаючись у графі "Призначення платежу" відповідних платіжних документів на виставлені позивачем за первісним позовом рахунки або на договір №2705-20/20ft від 27.05.2020, перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" грошові кошти у загальній сумі 1764831,09 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вартість послуг, наданих позивачем за первісним позовом на підставі договору №2705-19/20ft від 27.05.2020, була оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" у повному обсязі, що свідчить про відсутність у останнього відповідної основної заборгованості, при цьому жодних первинних документів, які б підтверджували те, що загальна вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" послуг є більшою, ніж та, яка зазначена у відповідних актах (1542600,59 грн), у зв`язку з чим сплачені позивачем за зустрічним позовом кошти були отримані Виконавцем в рахунок погашення минулої заборгованості за вказаним договором у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами.

Таким чином, наданий позивачем за первісним позовом до суду першої інстанції акт звірки взаєморозрахунків за договором №2705-20/20ft від 27.05.2020 жодним чином не підтверджує факт існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" заборгованості за цим договором, оскільки відображена у вказаному акті інформація не підтверджена первинними документами, які б свідчили про здійснення на підставі зазначеного правочину господарських операцій (надання послуг).

З цих же підстав не приймаються до уваги гарантійний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" №2207/21 від 22.07.2021, оскільки вказана у ньому сума заборгованості у розмірі 1263294,75 грн не підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами і при цьому не узгоджується з іншими доказами у справі. Зокрема, у договорі поруки від 22.07.2021, який підписаний в той же день, що і вказаний гарантійний лист, зазначено про зобов`язання поручителя перед позикодавцем щодо оплати боргу за договором на організацію перевезень автомобільним транспортом від 22.05.2020 у розмірі 824664,62 грн, при цьому зі змісту пункту 2 договору поруки вбачається, що поручитель відповідає перед позикодавцем у тому ж обсязі, що і позичальник.

За наявності таких суперечливих даних, колегія суддів з метою спростування або підтвердження доводів апелянтів, які стверджують про відсутність заборгованості перед позивачем за первісним позовом, виходить виключно із первинних документів, які підтверджують факт надання послуг та факт їх повної оплати.

Водночас доводи апелянтів про те, що договором поруки б/н від 22.07.2021 не забезпечувалося виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" зобов`язань за договором на організацію перевезень автомобільним транспортом №2705-19/20ft від 27.05.2020, Південно-західним апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки при оформленні договору поруки була допущена технічна описка (помилка) в частині визначення правильних реквізитів (номеру та дати) договору на організації перевезень автомобільним транспортом, яка, з огляду на недоведеність факту існування між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" іншого договору на організацію перевезень, жодним чином не свідчить про відсутність поручительства Понятнова Михайла Юрійовича щодо виконання позивачем за зустрічним позовом прийнятих на себе зобов`язань за єдиним укладеним між сторонами договором №2705-19/20ft від 27.05.2020. Крім того, колегією суддів також враховується, що аналогічні помилки в частині номеру та дати договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 були допущені і при укладені додаткової угоди до цього договору, а також в інших документах, складених щодо правовідносин за останнім (зокрема, в акті звірки взаєморозрахунків, в актах надання послуг, рахунках на оплату).

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України докази відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" від перевезення менш, ніж за 24 години, до узгодженого із Виконавцем часу подачі автотранспорту 14.06.2021, у зв`язку з чим правомірність нарахування позивачем за первісним позовом штрафу на підставі пункту 6.11 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 у розмірі 37069,51 грн не підтверджена документально. При цьому колегія суддів зауважує, що передбачений пунктом 6.11 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 штраф, який до того ж безпідставно нарахований у більшому розмірі, ніж узгоджено у договорі (у пункті 6.11 договору штраф передбачений в розмірі 100 доларів США), Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" необґрунтовано включено до складу основної заборгованості, хоча відповідне нарахування очевидно виступає штрафною санкцією, яка не повинна бути включена до загальної вартості наданих за договором послуг.

Суд першої інстанції не звернув на це увагу і стягнув з відповідачів основну заборгованість в сумі 541415,50 грн, до якої безпідставно включив суму штрафу, нарахованого позивачем на підставі пункту 6.11 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020, у розмірі 1383 долари США, при цьому у матеріалах справи взагалі відсутні як заявка замовника на надання транспортних послуг 14.06.2021, так і докази відмови останнього від перевезення.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу, нарахованого на підставі пункту 6.18 договору №2705-19/20ft від 27.05.2020, апеляційний господарський суд зауважує, що під час розгляду вказаних вимог про стягнення компенсаційних та штрафних нарахувань з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи суд повинен в першу чергу встановити факт прострочення оплати, який виступає передумовою для здійснення цих нарахувань.

В силу узгоджених умов договору №2705-19/20ft від 27.05.2020 послуги Виконавця, а також витрати та інші платежі, що здійснюються Виконавцем в інтересах Замовника і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються Замовником на підставі виставлених Виконавцем рахунків, акту виконаних робіт та скан копій ТТН/CMR протягом 14 календарних днів з моменту отримання Замовником від Виконавця зазначених документів шляхом направлення вказаних вище документів за допомогою електронного зв`язку або факсом.

Отже, даним договором чітко визначено, що момент виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" обов`язку з оплати послуг за вищенаведеним договором поставлено в залежність від отримання останнім конкретного переліку документів, в тому числі і первинних (актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних).

Зазначені положення договору повністю узгоджуються з приписами частини дев`ятої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", відповідно до якої факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

При цьому колегією суддів враховується, що за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати, при цьому ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відтак наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов`язку з оплати вартості наданих йому послуг.

Між тим, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження того, що положення договору №2705-19/20ft від 27.05.2020, якими визначено, що проведення оплати послуг за вказаним договором має відбуватися тільки після отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" не лише відповідного рахунку, а і первинних документів (актів виконаних робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних), були визнані недійсними, незаконними, нечинними або змінені сторонами цього договору на підставі додаткової угоди, а також враховуючи відсутність доказів отримання позивачем за зустрічним позовом від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" передбаченого даним договором комплекту документів, які визначені підставою для проведення розрахунків за цим договором, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про недоведеність позивачем за первісним позовом факту наявності прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" станом на конкретні дати, що використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" при визначенні періоду існування заборгованості.

Зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що обставина отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" відповідних документів та, як наслідок, обставина настання моменту виникнення у зазначеного товариства обов`язку щодо проведення розрахунків за договором №2705-19/20ft від 27.05.2020, судом першої інстанції не перевірялась, натомість останній, за відсутності відповідних доказів, виходив з нічим не підтвердженого факту прострочення даного відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду на недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс" фактів існування основної заборгованості та наявності правових підстав для здійснення штрафних і компенсаційних нарахувань, які були заявлені до стягнення у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні первісного позову у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції також вбачає, що під час розгляду даної справи місцевим господарським судом Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" було подано відзив б/н від 04.11.2021 (вх.№30024/21 від 09.11.2021), в якому заявлено про необхідність застосування до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" про стягнення штрафних санкцій строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість вимог первісного позову про стягнення штрафних санкцій, підстави для застосування до останніх наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Крім того, 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

В подальшому на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України дія карантину, встановленого на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, була неодноразово продовжена, у зв`язку з чим останній триває до теперішнього часу.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)") передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З огляду на викладене, враховуючи те, що загальнодержавний карантин був запроваджений з 12.03.2020 та триває до теперішнього часу, при цьому початок періоду нарахування неустойки у даній справі охоплюється періодом цього карантину, апеляційний господарський суд, беручи до уваги продовження встановленого законом строку позовної давності на період дії карантину, вважає за необхідне зауважити на помилковості висновку суду першої інстанції щодо можливості застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Стосовно вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" про стягнення збитків Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За умовами частин першої, третьої статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані понесенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" збитків внаслідок протиправного, за твердженням останнього, притримання вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Форстранс".

Положеннями статті 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор має право, зокрема, притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Право Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" на затримку вантажу передбачене безпосередньо в договорі №2705-19/20ft від 27.05.2020, зокрема, у підпункті 3.2.2 пункту 3.2 останнього, при цьому про реалізацію цього права позивача за зустрічним позовом було повідомлено листом №0408/21 від 04.08.2021.

Правомірність реалізації позивачем за первісним позовом свого права на притримання вантажу останнім належним чином не доведена.

На особу, яка вимагає відшкодування збитків, законом покладається обов`язок довести розмір останніх шляхом подання до суду належних та допустимих доказів.

Між тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" взагалі не доведено обґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми збитків, оскільки не наведено відповідного детального розрахунку розміру збитків з включенням до нього документально підтверджених сум, а також не подано належних у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати позивачем за зустрічним позовом 266242,44 грн, визначених останнім в якості суми збитків, на користь Компанії "ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ СЕРВІСЕЗ ЛТД" (зокрема, відповідних платіжних документів), які б свідчили про реальність понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" вказаних фінансових втрат, що може слугувати достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, враховуючи недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" понесення ним збитків внаслідок протиправності поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" та недоведеність розміру заявлених до стягнення збитків, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність складу правопорушення та, як наслідок, наявність правових підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 у справі №916/3131/21 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" 642351,44 грн боргу та 62723,25 грн витрат на правову допомогу з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову у повному обсязі та покладення судових витрат, понесених позивачем за первісним позовом, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Форстранс".

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову та витрати позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Форстранс", а витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на сторони пропорційно задоволенню цієї скарги.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 у справі №916/3131/21 в частині задоволення первісного позову про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" 642351,44 грн боргу та 62723,25 грн витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та покладення судових витрат, понесених позивачем за первісним позовом, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Форстранс", в решті залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" та ОСОБА_1 про стягнення 1222892,71 грн відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову та витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" на професійну правничу допомогу покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Форстранс".

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" про стягнення 266242,44 грн відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" 14452,91 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстранс" на користь ОСОБА_1 14452,91 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2022.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир