Ухвала

від 15.12.2022 по справі 915/644/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

15 грудня 2022 року Справа № 915/644/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову по матеріалам позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТА ЮКРЕЙН», вул. Балківська, буд. 52, м. Одеса, Одеська область, 65006 (код ЄДРПОУ 43506209)

електронна пошта: yngynky@vesta-oil.com

hmbayrak@vesta-oil.com

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С», с. Софіївка, Новобузький район, Миколаївська область, 55632 (код ЄДРПОУ 38109059)

електронна пошта: sofiagranit@gmail.com

про стягнення коштів в сумі 188 948, 90 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

1. Предмет та підстави позову.

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТА ЮКРЕЙН» з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С», в якій просить суд стягнути з відповідача: 133 128, 00 грн. - сума грошової заборгованості; 38 973, 83 грн. інфляційне збільшення; 11 769, 97 грн. подвійна облікова ставка НБУ; 5 077, 10 грн. 3 % річних.

Позивач просить суд судовий збір у сумі 2 481, 00 грн. покласти на відповідача.

Підставою позову позивачем зазначено, що 26.05.2021 між ТзОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» (покупець) та ТзОВ «Гнейс-С» (постачальник) було укладено договір поставки № 05/05, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити щебеневу продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Позивачем на виконання умов договору було здійснено попередню оплату товару на загальну суму 300 000, 00 грн., проте відповідачем в порушення умов договору було поставлено товар на загальну суму у розмірі 166 872, 00 грн., що свідчить про недопоставку товару загальною вартістю 133 128, 00 грн., що і стало підставою для звернення до суду про стягнення попередньої оплати.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню відповідно до умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 11, 509, 510, 524, 525, 526, 530, 533-535, 538, 625, 693, 712 ЦК України, ст. 173, 174, 265 ГК України судовою практикою та умовами договору.

2. Заява про забезпечення позову.

Позивачем разом із позовною заявою подано до господарського суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 6292/22 від 13.12.2022), в якій заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на усіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» в межах суми позову 133 128, 00 грн., які знаходяться у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, що будуть виявлені під час виконання забезпечення позову.

Підставою вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає наступні обставини.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем ТзОВ «Гнейс-С» перед позивачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 05/05 від 26.05.2021, заборгованість відповідача перед позивачем становить 188 948, 90 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не підписує акти звірки взаємних розрахунків сторін, не надає будь-яких повідомлень щодо узгодження порядку погашення існуючої заборгованості, повідомлень щодо причин неможливості повернення грошових коштів, тривалий термін не вживає жодних заходів для виконання умов договору щодо поставки товару та не вчиняє жодних інших дій, спрямованих на погашення виниклого грошового зобов`язання у добровільному порядку, в результаті чого позивач вважає, що відповідач умисно ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.

Позивач зазначає, що наразі у господарських судах на розгляді перебувають справи щодо стягнення заборгованості з відповідача, а саме:

- справа № 916/1223/22 за позовом ТОВ «Агронерудпром» до ТзОВ «Гнейс-С» про стягнення 1 271 917, 04 грн.;

- справа № 916/1623/22 за позовом ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» до ТзОВ «Гнейс-С» про стягнення 1 001 057, 60 грн. По даній справі між сторонами було укладено мирову угоду відповідно до якої загальна заборгованість ТзОВ «Гнейс-С» складає 803 666, 11 грн.

Позивач зазначає, що ТзОВ «Гнейс-С наразі має як мінімум одне вже існуюче грошове зобов`язання в розмірі 803 666, 11 грн. та наразі наявний судовий спір в перспективі якого у відповідача може бути наявне ще одне грошове зобов`язання в розмірі 1 271 917,04 грн., що за думкою позивача може вплинути на фінансову можливість відповідача в подальшому на повернення отриманих ним грошових коштів.

Позивач зазначає, що відповідач при розгляді однієї із вищевказаних справ заявляв, що у зв`язку з оголошенням воєнного стану в України він повністю зупинив діяльність з 24.02.2022, оскільки підприємство знаходиться в Миколаївській області та фактично перебуває у прифронтовій зоні, яка регулярно зазнає обстрілів з боку збройних сил Російської Федерації. Через реальну загрозу життю працівники відповідача виїхали в іншу місцевість та за кордон. Таким чином можливо дійти до цілком обґрунтованого висновку, що наразі господарська діяльність відповідачем не здійснюється, що свідчить про відсутність надходження прибутків. А тому існує реальна загроза, що при такій динаміці існують потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантій для ТзОВ «Нафта Юкрейн» відновлення порушених прав в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Позивач зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі № 915/644/22 у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач фінансову (грошову) можливість для виконання рішення суду.

Позивач звертає увагу суду, що предметом позову у справі № 915/644/22 є стягнення заборгованості за договором № 05/05 від 26.05.2021. Отже, предметом позову є вимоги майнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення вимагатиме примусового виконання, а його виконання в майбутньому безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів,

Позивач вважає, що заходи забезпечення позову, запропоновані ТзОВ «Нафта Юкрейн», в частині накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності ТОВ «Гнейс-С» та спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів.

Заява обґрунтована приписами ст. 136, 137 ГПК України та судовою практикою.

До заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем надано докази сплати судового збору у сумі 1240, 50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 166566 від 02.12.2022.

3. Розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою учасника справи як гарантія реального виконання рішення суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Правова позиція викладена у постановах ВС від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц.

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 26.09.2019 № 904/1417/19.

В статті 6 ГК України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України , встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

Правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 26.09.2019 № 904/1417/19.

5. Висновки суду.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення грошових коштів, у зв`язку з неналежним виконання умов договору поставки, тобто позивачем пред`явлено вимогу майнового характеру.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що заявником не подано жодних доказів на підтвердження обставин, які підтверджують, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Як зазначено вище, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Сам факт несплати заборгованості не свідчить про наміри відповідача ухилятись у майбутньому від виконання рішення суду.

Також не свідчить про намір відповідача в майбутньому ухилитись від виконання рішення суду, прийнятого на користь позивача, розгляд інших судових справ. Тим більше, судом не можуть бути вжиті заходи забезпечення позову з метою створення перешкод для виконання рішень суду про стягнення з відповідача коштів на користь інших осіб в межах інших справ.

Подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову судом відмовлено з підстав недоведеності належними та допустимими доказами факту неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви (вх. № 6292/22 від 13.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТА ЮКРЕЙН» про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 15.12.2022.

Суддя Е.М. Олейняш