Рішення

від 12.05.2023 по справі 915/644/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2023 року Справа № 915/644/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН", вул. Балківська, буд. 52, м. Одеса, Одеська область, 65006 (код ЄДРПОУ 43506209)

електронна пошта: yngynky@vesta-oil.com

hmbayrak@vesta-oil.com

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С", с. Софіївка, Новобузький район, Миколаївська область, 55632 (код ЄДРПОУ 38109059)

електронна пошта: sofiagranit@gmail.com

про стягнення коштів в сумі 188 948, 90 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТА ЮКРЕЙН» з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНЕЙС-С», в якій просить суд стягнути з відповідача: 133 128, 00 грн. - сума грошової заборгованості; 38 973, 83 грн. - інфляційне збільшення; 11 769, 97 грн. - подвійна облікова ставка НБУ; 5 077, 10 грн. - 3 % річних.

Позивач просить суд судовий збір у сумі 2 481, 00 грн. покласти на відповідача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН" (вх. № 6287/22 від 13.12.2022) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНЕЙС-С» про стягнення коштів в сумі 188 948, 90 грн. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2022 відмовлено в задоволенні заяви (вх. № 6292/23 від 13.12.2022) ТОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено, що 26.05.2021 між ТОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» (покупець) та ТОВ «ГНЕЙС-С» (постачальник) було укладено договір поставки № 05/05, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити щебеневу продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Позивачем на виконання умов договору було здійснено попередню оплату товару на загальну суму 300 000, 00 грн., проте відповідачем в порушення умов договору було поставлено товар на загальну суму у розмірі 166 872, 00 грн., що свідчить про недопоставку товару загальною вартістю 133 128, 00 грн., що і стало підставою для звернення до суду про стягнення попередньої оплати.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню відповідно до умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 11, 509, 510, 524, 525, 526, 530, 533-535, 538, 625, 693, 712 ЦК України, ст. 173, 174, 265 ГК України судовою практикою та умовами договору.

2.2. Правова позиція відповідача.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 1577/23 від 10.02.2023), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що відповідно до рахунку на оплату № 157 від 05.08.2021 ТОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» було здійснено оплату в розмірі 300 000, 00 грн. тільки за продукцію без доставки. В такому випадку ТОВ «ГНЕЙС-С» передає продукцію ТОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» на своєму складі з навантаженням продукції у транспортний засіб покупця.

Відповідач не відмовлявся і не відмовляється від поставки оплаченої продукції позивачу, однак для цього позивач повинен самостійно забрати продукцію зі складу відповідача або замовити доставку продукції у постачальника та оплатити транспортні послуги відповідно до окремого рахунку.

Відповідач дотримується умов договору і свої зобов`язання передбачені договором виконує належним чином.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 1832/23 від 16.02.2023) позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд при винесенні рішення врахувати обставини, зазначені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідачем було поставлено товар на загальну суму в розмірі 166 872, 00 грн. з оплачених позивачем на рахунок відповідача 300 000, 00 грн., що свідчить про недопоставку товару у кількості 443, 76 т. загальною вартістю 133 128, 00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач акцентує увагу на п. 2.9 Договору та не звертає увагу на п. 2.5 Договору. Умовами договору чітко визначено, що умови постачання продукції повинні бути узгоджені на кожну окрему партію товару, що за значний проміжок часу зроблено не було.

Позивачем на виконання умов договору у встановлений строк було надіслано відповідачу повідомлення про розірвання договору, що свідчить про те, що на теперішній час між ТОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» та ТОВ «ГНЕЙС-С» відсутні будь-які договірні відносини та зобов`язання.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

26.05.2021 між ТОВ «ГНЕЙС-С» (постачальник) та ТОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» (покупець) було укладено договір поставки № 05/05 від 26.05.2021.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення його печатками, укладений строком до 31 грудня 2021 року, і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

У випадку якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір за один місяць до його закінчення, дія договору вважається автоматично пролонгованою на кожний наступний рік, на тих же умовах.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити щебеневу продукцію (далі - «Продукція»), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Відповідно до п. 1.3 договору повне найменування та загальна кількість продукції, що поставляється, її асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість та інші параметри передбачаються в рахунках-фактурах і повністю узгоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору продукція за цим договором поставляється партіями, розмір яких визначається покупцем у відповідних замовленнях на поставку (далі - замовлення).

Відповідно до п. 2.2 договору покупець заздалегідь погоджує з постачальником обсяг і термін поставки на адресу конкретної партії продукції. Після вказаного узгодження покупець замовляє у постачальника необхідну кількість продукції, а постачальник після отримання такого замовлення від покупця здійснює заходи щодо підготовки продукції до відвантаження.

Замовлення покупця на поставку продукції обов`язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у інший спосіб, який обрано покупцем. Сторони можуть погодитись, що направлення замовлень постачальнику буде здійснюватися електронними засобами обміну інформацією, про що постачальник буде повідомлений додатково. Форму замовлення визначає та розробляє покупець, яку заздалегідь доводить до відома постачальника.

Відповідно до п. 2.3 договору замовлення покупця повинно містити дані про кількість продукції з розбивкою її по видам та фракціям, дату початку відвантаження та об`єм продукції, що замовляється.

Відповідно до п. 2.4 договору на підставі замовлення постачальник направляє покупцю по електронній пошті (або в інший спосіб) рахунок-фактуру із вказівкою найменування, кількості і вартості продукції та строку її оплати. Рахунок-фактура є підтвердженням постачальником замовлення покупця.

Відповідно до п. 2.6 договору відвантаження продукції проводиться партіями в 5-ти денний термін після отримання постачальником замовлення покупця із вказаною датою, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому продукції. Відвантаження продукції відбувається після проведення оплати за продукцію.

Відповідно до п. 2.9 договору поставка продукції здійснюється на базисних умовах постачання:

- постачальник передає продукцію покупцю на своєму складі з навантаженням продукції у транспортний засіб покупця (на умовах FCA згідно правил «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року);

- постачальник передає продукцію покупцю на місці вивантаження, яке буде вказано покупцем у замовленні на придбання продукції, та включає в себе витрати на транспортування (на умовах СРТ згідно правил «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року).

Відповідно до п. 2.10 договору на кожну партію продукції постачальник, в обов`язковому порядку, надає покупцеві наступні документи:

- рахунок-фактура;

- видаткова накладна;

- товаротранспортна накладна (у разі доставки продукції покупцеві силами постачальника).

Відповідно до п. 2.13 договору перехід права власності від постачальника до покупця відбувається в момент передачі продукції, що оформляється видатковою накладною чи товаротранспортною накладною.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість договору, визначається сумою вартості партій продукції отриманих покупцем від постачальника протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата продукції здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури або на умовах відстрочки платежу 10 банківських днів від дати виписки видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.5 договору оплата транспортних послуг, у разі доставки продукції покупцеві силами постачальника може проводитись за окремими рахунками-фактури протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення встановлених термінів поставки продукції постачальник зобов`язується сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожний календарний день прострочення. Сплата неустойки не звільняє постачальника від виконання зобов`язання в натурі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 157 від 05.08.2021 на загальну суму 6 338 000, 00 грн. з ПДВ, а саме на оплату товару: відсів 0/5 в кількості 15 000 т; щебінь 5/10 в кількості 3 800 т; щебінь 10/20 в кількості 4 060 т; щебінь 20/40 в кількості 3 500 т.

На виконання умов договору позивач ТОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» (покупець) 26.08.2021 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача ТОВ «ГНЕЙС-С» (постачальник) попередню оплату згідно виставленого рахунку № 157 від 05.08.2021 в сумі 300 000, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 123909 від 26.08.2021, в призначенні платежу якого зазначено: "Оплата за відсів та щебінь зг. рах. № 157 від 05.08.2021".

Відповідачем в період з 26.08.2021 по 27.08.2021 поставлено, а позивачем прийнято товар (щебінь) на загальну суму 166 872, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 2608-00009 від 26.08.2021 на суму 52 272, 00 грн. на поставку щебеня 5/10 в кількості 174, 24 т;

- видаткова накладна № 2708-00012 від 27.08.2021 на суму 114 600, 00 грн. на поставку щебеня 5/10 в кількості 382 т.

Видаткові накладні підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до складеного Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 по 24.05.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 05/05 від 26.05.2021 становить 133 128, 00 грн. Акт звірки зі сторони відповідача не підписано.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих. № 27/05/4 від 27.05.2022, в якій позивач пропонував відповідачу підписати та повернути акт взаєморозрахунків та вимагав протягом трьох робочих днів повернути передплату у розмірі 133 128, 00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що 27.05.2022 на електронну адресу ТОВ "ГНЕЙС-С" надійшла претензія ТОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» № 27/05/4. Відповідач у відзиві зазначив, що не надавав письмової відповіді, оскільки керівники підприємств в телефонному режимі обговорювали умови вивезення оплаченої продукції.

В подальшому позивачем на адресу відповідача направлено претензію б/н від 30.11.2022, в якій позивач вимагав повернути відповідачу сплачені грошові кошти в розмірі 133 128, 00 грн. за недопоставлену продукцію в строк 3 робочі дні з дати отримання претензії та повідомлення б/н від 30.11.2022 про розірвання договору поставки № 05/05 від 26.05.2021.

В повідомленні позивач, керуючись п. 9.1 договору, ст. 188 ГК України, ст. 651 ЦК України, повідомив відповідача про розірвання договору з 31.12.2022.

Факт направлення претензії та повідомлення про розірвання договору поставки на адресу відповідача за допомогою поштової служби «Е-ПОСТ» підтверджується описом вкладення до листа.

До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено відповідь на претензію від 30.11.2022 (вих. № 393 від 21.12.2022), в якій відповідач просив позивача виконати зобов`язання та забрати оплачену продукцію зі складу відповідача.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що у грудні 2022 року дійсно від відповідача надійшла відповідь на претензію № 393 від 21.12.2022.

Суду не подано доказів поставки відповідачем товару на всю сплачену позивачем суму попередньої оплати.

Станом на день розгляду справи відповідачем не поставлено позивачу товар на загальну суму 133 128, 00 грн. (300 000, 00 грн. - 166 872, 00 грн.), як і не подано доказів повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 133 128, 00 грн.

Підставою позову стали обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 05/05 від 26.05.2021, а саме зобов`язань щодо в повному обсязі поставки товару у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення оплаченої позивачем суми вартості товару, який не поставлено, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання поставки товару.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі № 910/5444/17, постанова Верховного суду від 20.02.2019 року по справі № 912/2275/17).

Позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги у формі позову.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17; п. 68 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).

У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки. Водночас Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами скаржника про те, що прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язано також із датою закінчення строку дії контракту, оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов`язку повернути суму попередньої оплати (п. 85, 86 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.2. Правове регулювання розірвання договору та наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1, 2 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

4.4. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, ст. 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

За змістом ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу (п. 73-74 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як вказано вище, між сторонами у справі укладено договір поставки товару № 05/05 від 26.05.2021 зі строком дії до 31.12.2021 та можливістю пролонгації на тих самих умовах і на кожний наступний рік (п. 9.1 договору).

Враховуючи відсутність доказів направлення сторонами повідомлень про розірвання договору до обумовленого в договорі строку його дії, договір в силу умов п. 9.1 договору був пролонгований на 2022 рік.

Судом також встановлено, що позивач скористався наданим йому умовами п. 9.1 договору правом на розірвання договору шляхом направлення відповідного повідомлення від 30.11.2022 про розірвання договору за один місяць до закінчення строку його дії. Отже, договір поставки припинив свою дію 31.12.2022.

За умовами договору поставки сторони домовились, що товар поставляється партіями, розмір яких визначається покупцем та вказується у відповідних замовленнях на поставку (п. 2.1 договору).

За умовами п. 4.2 договору сторони погодили альтернативний порядок оплати: або 100 % попередня оплата, або оплата на умовах відстрочки платежу 10 банківських днів від дати виписки видаткової накладної.

Водночас в силу умов п. 2.6 договору сторони домовились про поставку товару в 5-денний термін після отримання постачальником замовлення покупця із вказаною датою, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому продукції. При цьому, сторони погодили, що відвантаження продукції відбувається після проведення оплати за продукцію.

Судом встановлено, що під час дії договору позивачем проведено попередню оплату в сумі 300 000 грн. за поставку партії товару на підставі виставленого відповідачем позивачу рахунку-фактури № 157 від 05.08.2021, який (рахунок-фактура) в розумінні п. 2.4 договору є підтвердженням постачальником замовлення покупця.

Виходячи з системного аналізу умов п. 2.6 та п. 4.2 договору, а також відсутності в матеріалах справи доказів наявності між сторонами домовленості про поставку вказаного в рахунку-фактурі товару з відстрочкою платежу, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок з поставки товару саме на суму проведеної позивачем попередньої оплати.

Враховуючи, що позивачем була проведена оплата за партію продукції на суму 300 000, 00 грн. згідно платіжного доручення від 26.08.2021 № 123909, отже, поставка товару саме на вказану суму мала відбутись 27.08.2021 відповідно до умов п. 2.6 договору та положень ст. 253 ЦК України, згідної якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (тобто з наступного дня після проведення оплати за продукцію відповідно до п. 2.6 договору). З 28.08.2021 боржник є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що умовами п. 2.9, 4.5 договору сторони погодили умови постачання товару (місце передачі товару) альтернативно: або на складі покупця, або на складі постачальника. При цьому, у випадку поставки товару силами постачальника на склад покупця останній (покупець) повинен здійснити оплату транспортних послуг протягом 5 банківських днів з дня виставлення постачальником рахунку-фактури.

Матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами місця доставки товару.

Судом встановлено, що відповідачем 26.08.2021 та 27.08.2021 згідно вищевказаних судом двох видаткових накладних поставлено позивачу товар на загальну суму 166 872, 00 грн., тобто недопоставлено товар на суму 133 128, 00 грн.

Суду не подано доказів причин недопоставки товару.

Матеріали справи не містять доказів виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури на оплату транспортних послуг відповідно до п. 4.5 договору та, як наслідок, невиконання покупцем передбаченого ч. 2 ст. 689 ЦК України обов`язку щодо вчинення необхідних для прийняття товару дій, зокрема, в даному випадку й щодо оплати транспортних послуг.

Суду не подано доказів поставки товару на суму 133 128, 00 грн. у строк, передбачений умовами договору. Суд дійшов висновку, керуючись ст. 530 ЦК України та умовами п. 2.6 договору поставки, про порушення відповідачем взятого на себе за договором зобов`язання щодо поставки товару у встановлений строк (виставивши рахунок-фактуру для оплати відповідач тим самим підтвердив замовлення до виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у позивача в силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України виникло право: або вимагати передання товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Надане вказаною нормою закону право реалізовано позивачем шляхом направлення відповідачу відповідних вимог про повернення грошових коштів (попередньої оплати) у травні та грудні 2022. Зокрема, як зазначено судом вище, позивачем на електронну адресу відповідача направлено претензію за вих. № 27/05/4 від 27.05.2022 з вимогою протягом протягом трьох робочих днів повернути передплату у розмірі 133 128, 00 грн., яка (претензія) отримана в цей же день відповідачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву. Отже, в силу ч. 2 ст. 693 ЦК України, ст. 530 ЦК України у відповідача виник обов`язок повернути грошові кошти (суму попередньої оплати) в семиденний строк з дня отримання вимоги, тобто в період з 28.05.2022 по 03.06.2022 включно. З 04.06.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Суду не подано доказів повернення відповідачем позивачу попередньої оплати в розмірі 133 128, 00, 00 грн., чим порушено права позивача. Водночас суд зазначає, що припинення дії договору (розірвання договору) не є тотожним припиненню зобов`язання, яке лишилось невиконаним (зобов`язання з повернення попередньої оплати).

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 133 128, 00, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені, то суд зазначає наступне.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за порушення строку поставки товару за період з 01.09.2021 по 28.02.2022 на суму 11 769, 97 грн.

Керуючись ст. 549 ЦК України, п. 5.2 договору, перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою Бази "Ліга.Закон", судом встановлено, що розрахунок здійснено позивачем відповідно до умов договору, від вартості непоставленого товару, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, та в межах передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку. Розрахунок виконано арифметично правильно. Детальний розрахунок пені зазначено в позовній заяві.

Отже, вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 769, 97 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та індексу інфляції, то суд зазначає наступне.

Як зазначено судом вище, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу (п. 73-74 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).

Як вказано вище, в силу ч. 2 ст. 693 ЦК України, ст. 530 ЦК України у відповідача виник обов`язок повернути грошові кошти (суму попередньої оплати) в семиденний строк з дня отримання вимоги, тобто в період з 28.05.2022 по 03.06.2022 включно. З 04.06.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Позивачем нараховано відповідачу 5 077, 10 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 01.09.2021 по 08.12.2022.

Позивачем також нараховано відповідачу 38 973, 83 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання. Нарахування здійснено за період з вересня 2021 по жовтень 2022.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат до 03.06.2022 (включно), оскільки виконання саме грошового зобов`язання у вказаний період ще не було порушено боржником.

Приписами ч. 3 ст. 693 ЦК України, ч. 2 ст. 536 ЦК України передбачено можливість нарахування на суму попередньої оплати процентів за користування чужими грошовими коштами від дня, коли товар мав бути переданий, натомість в спірному випадку умовами договору не передбачено нарахування таких процентів. Проценти за ст. 536 ЦК України та за ст. 625 ЦК України мають різну правову природу. Позивачем заявлено проценти відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач, починаючи з 01.09.2021, не може мати одночасно два взаємовиключних обов`язки: обов`язок поставити товар та обов`язок повернути грошові кошти за непоставлений товар (ч. 2 ст. 693 ЦК України), отже, і одночасне (за один і той же період) нарахування штрафних санкцій є помилковим (пені за прострочення поставки товару, а також 3 % річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати).

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою Бази "Ліга.Закон".

Так, судом встановлено, що 3 % річних за період з 04.06.2022 по 08.12.2022, виходячи з суми заборгованості 133 128, 00 грн., становлять 2 057, 10 грн. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню. В решті 3 % річних судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Індекс інфляції за період з червня 2022 по жовтень 2022, виходячи з суми заборгованості 133 128, 00 грн., становить 12 822, 89 грн. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено 2 834, 23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 166490 від 01.12.2022 на суму 2 481, 00 грн. та платіжним дорученням № 168339 від 21.12.2022 на суму 353, 23 грн.

Судовий збір в розмірі 2 396, 67 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНЕЙС-С», с. Софіївка, Новобузький район, Миколаївська область, 55632 (код ЄДРПОУ 38109059) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН", вул. Балківська, буд. 52, м. Одеса, Одеська область, 65006 (код ЄДРПОУ 43506209):

- 133 128, 00 грн. (сто тридцять три тисячі сто двадцять вісім грн. 00 коп.) - суми заборгованості;

- 2 057, 10 грн. (дві тисячі п`ятдесят сім грн. 10 коп.) - 3 % річних;

- 12 822, 89 грн. (дванадцять тисяч вісімсот двадцять дві грн. 89 коп.) - інфляційних втрат;

- 11 769, 97 грн. (одинадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять грн. 97 коп.) - пені;

- 2 396, 67 грн. (дві тисячі триста дев`яносто шість грн. 67 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.05.2023.

Суддя Е.М. Олейняш