Постанова

від 15.09.2023 по справі 915/644/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/644/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГНЕЙС-С"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2023 року

по справі №915/644/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С"

про стягнення коштів в сумі 188 948, 90 грн.,

(суддя першої інстанції: Олейняш Е.М. дата та місце ухвалення рішення: 12.05.2023 року, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська,14),

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С" (далі відповідач), в якій просило суд стягнути з відповідача: 133 128 грн. - заборгованості; 38 973, 83 грн. - інфляційних; 11 769, 97 грн. - пені; 5 077, 10 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.05.2021 між ТОВ "НАФТА ЮКРЕЙН" (покупець) та ТОВ "ГНЕЙС-С" (постачальник) було укладено Договір поставки № 05/05, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити щебеневу продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Позивач зазначав, що на виконання умов Договору було здійснено попередню оплату товару на загальну суму 300 000 грн., проте відповідачем в порушення умов Договору було поставлено товар на загальну суму у розмірі 166 872 грн., що свідчить про недопоставку товару загальною вартістю 133 128 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення оплаченої позивачем суми вартості товару, який не поставлено, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2023 (суддя Олейняш Е.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН" задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН" 133 128 грн. заборгованості; 2 057, 10 грн. 3 % річних; 12 822, 89 грн. інфляційних втрат; 11 769, 97 грн. пені; 2 396, 67 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Судом було здійснено перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат за допомогою Бази "Лага Закон", та встановлено, що 3% річних за період 04.06.2022 по 08.12.2022, виходячи з суми заборгованості 133 128 грн., становить 2 057,10 грн., а індекс інфляції за період з червня 2022 року по жовтень 2022 року становить 12 822,89 грн. Отже, в цій частині судом позов було задоволено, а в решті відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2023 по справі №915/644/22, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С" коштів у сумі 188 948,00 грн. відмовити.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції є не законним та таким, що прийняте внаслідок неповного дослідження доказів, неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосуванням норм процесуального і матеріального права.

У своїй скарзі апелянт не заперечує, що 26.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН" здійснило оплату по Договору поставки №05/05 у розмірі 300 000 грн., при цьому відповідач зазначає, що була оплачена тільки продукція без доставки. Апелянт зазначив, що в такому випадку, згідно умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С" передає продукцію Товариству з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН" на своєму складі з навантаженням продукції у транспортний засіб Покупця.

Апелянт зазначив, що 26-27 серпня 2021 року передав на своєму складі позивачу продукцію у кількості 556,24 тон щебеню фракції 5/10 на загальну суму 166 872 грн., що підтверджується видатковими накладними №2608-00009 від 26.08.2021 та №2708-00012 від 27.08.2021. Відповідач був готовий відвантажити всю замовлену партію щебеню, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН" самостійно припинило поставку і не забрало замовлену продукцію.

Скаржник також зазначає, що починаючи з 26.08.2021 і по сьогоднішній день, він не відмовляється від поставки оплаченої продукції Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН", однак для цього позивач повинен самостійно забрати продукцію зі складу відповідача, або замовити доставку продукції у постачальника та оплатити транспортні послуги відповідно до окремого рахунку.

Отже, на переконання відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С" дотримується умов Договору та належним чином виконує передбачені цим Договором зобов`язання.

Крім того, на думку відповідача, твердження суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів узгодження сторонами місця поставки товару - не відповідає дійсності.

Посилаючись на п.2.9. Договору, відповідач зазначає, що він передав частину замовленої та оплаченої партії продукції у кількості 556,24 тон на загальну суму 166 872 грн. позивачу на своєму складі з навантаженням продукції у транспортні засоби Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН".

Таким чином, на думку скаржника, факт відвантаження частини замовленої партії продукції на складі Постачальника, підтверджує факт погодження ідентичних умов поставки для всієї партії продукції.

Апелянт також не погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки відповідач не відмовлявся від своїх зобов`язань здійснити поставку, а відтак негативні наслідки, передбачені ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України не можуть наступити.

Враховуючи вищезазначене, апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2023 по справі №915/644/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН".

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2023 року по справі №915/644/22; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/644/22.

12.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/644/22.

16.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На переконання позивача, в процесі розгляду справи судом першої інстанції не допущено жодних порушень норм матеріального та процесуального права, судом повно з`ясовано усі фактичні обставини справи та досліджено і надана належна оцінка наявним в матеріалах справи доказам, суд сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2023 по справі №915/644/22 повністю відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2021 між ТОВ "ГНЕЙС-С" (постачальник) та ТОВ "НАФТА ЮКРЕЙН" (покупець) було укладено Договір поставки № 05/05 від 26.05.2021.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення його печатками, укладений строком до 31 грудня 2021 року, і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

У випадку якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір за один місяць до його закінчення, дія договору вважається автоматично пролонгованою на кожний наступний рік, на тих же умовах.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити щебеневу продукцію (далі - продукція), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Згідно з п. 1.3 Договору повне найменування та загальна кількість продукції, що поставляється, її асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість та інші параметри передбачаються в рахунках-фактурах і повністю узгоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору продукція за цим договором поставляється партіями, розмір яких визначається покупцем у відповідних замовленнях на поставку (далі - замовлення).

Покупець заздалегідь погоджує з постачальником обсяг і термін поставки на адресу конкретної партії продукції. Після вказаного узгодження покупець замовляє у постачальника необхідну кількість продукції, а постачальник після отримання такого замовлення від покупця здійснює заходи щодо підготовки продукції до відвантаження (п. 2.2 Договору).

Замовлення покупця на поставку продукції обов`язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у інший спосіб, який обрано покупцем. Сторони можуть погодитись, що направлення замовлень постачальнику буде здійснюватися електронними засобами обміну інформацією, про що постачальник буде повідомлений додатково. Форму замовлення визначає та розробляє покупець, яку заздалегідь доводить до відома постачальника.

Відповідно до п. 2.3 Договору замовлення покупця повинно містити дані про кількість продукції з розбивкою її по видам та фракціям, дату початку відвантаження та об`єм продукції, що замовляється.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що на підставі замовлення постачальник направляє покупцю по електронній пошті (або в інший спосіб) рахунок-фактуру із вказівкою найменування, кількості і вартості продукції та строку її оплати. Рахунок-фактура є підтвердженням постачальником замовлення покупця.

Відвантаження продукції проводиться партіями в 5-ти денний термін після отримання постачальником замовлення покупця із вказаною датою, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому продукції. Відвантаження продукції відбувається після проведення оплати за продукцію ( п. 2.6 Договору).

Відповідно до п. 2.9 Договору поставка продукції здійснюється на базисних умовах постачання:

- постачальник передає продукцію покупцю на своєму складі з навантаженням продукції у транспортний засіб покупця (на умовах FCA згідно правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року);

- постачальник передає продукцію покупцю на місці вивантаження, яке буде вказано покупцем у замовленні на придбання продукції, та включає в себе витрати на транспортування (на умовах СРТ згідно правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року).

Відповідно до п. 2.10 Договору на кожну партію продукції постачальник, в обов`язковому порядку, надає покупцеві наступні документи:

- рахунок-фактура;

- видаткова накладна;

- товаротранспортна накладна (у разі доставки продукції покупцеві силами постачальника).

Згідно з п. 2.13 Договору перехід права власності від постачальника до покупця відбувається в момент передачі продукції, що оформляється видатковою накладною чи товаротранспортною накладною.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна вартість договору, визначається сумою вартості партій продукції отриманих покупцем від постачальника протягом строку дії цього договору.

Оплата продукції здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури або на умовах відстрочки платежу 10 банківських днів від дати виписки видаткової накладної (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору оплата транспортних послуг, у разі доставки продукції покупцеві силами постачальника може проводитись за окремими рахунками-фактури протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов чинного законодавства України.

Згідно з п. 5.2 Договору за порушення встановлених термінів поставки продукції постачальник зобов`язується сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожний календарний день прострочення. Сплата неустойки не звільняє постачальника від виконання зобов`язання в натурі.

На виконання умов Договору позивач 26.08.2021 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату згідно виставленого рахунку №157 від 05.08.2021 в сумі 300 000, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №123909 від 26.08.2021, в призначенні платежу якого зазначено: "Оплата за відсів та щебінь зг. рах. № 157 від 05.08.2021". (а.с.14).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №157 від 05.08.2021 на загальну суму 6 338 000,00 грн. з ПДВ, а саме на оплату товару: відсів 0/5 в кількості 15 000 т; щебінь 5/10 в кількості 3 800 т; щебінь 10/20 в кількості 4 060 т; щебінь 20/40 в кількості 3 500 т. (а.с.17).

Відповідачем в період з 26.08.2021 по 27.08.2021 поставлено, а позивачем прийнято товар (щебінь) на загальну суму 166 872, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 2608-00009 від 26.08.2021 на суму 52 272, 00 грн. на поставку щебеня 5/10 в кількості 174, 24 т;

- видаткова накладна № 2708-00012 від 27.08.2021 на суму 114 600, 00 грн. на поставку щебеня 5/10 в кількості 382 т.

Видаткові накладні підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до складеного Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 по 24.05.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № 05/05 від 26.05.2021 становить 133 128, 00 грн. Акт звірки зі сторони відповідача не підписано.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих. № 27/05/4 від 27.05.2022, в якій позивач пропонував відповідачу підписати та повернути Акт взаєморозрахунків та вимагав протягом трьох робочих днів повернути передплату у розмірі 133 128, 00 грн.

Письмової відповіді на зазначену претензію Товариством з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С" надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача також направлено претензію б/н від 30.11.2022, в якій позивач вимагав повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЮКРЕЙН" сплачені грошові кошти в розмірі 133 128, 00 грн. за недопоставлену продукцію в строк 3 робочі дні з дати отримання претензії та повідомлення б/н від 30.11.2022 про розірвання Договору поставки № 05/05 від 26.05.2021, у якому позивач, керуючись п. 9.1 Договору, ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України, повідомив відповідача про розірвання договору з 31.12.2022.

Факт направлення претензії та повідомлення про розірвання Договору поставки на адресу відповідача за допомогою поштової служби «Е-ПОСТ» підтверджується описом вкладення до листа.

В матеріалах справи наявна відповідь на претензію від 30.11.2022 (вих. № 393 від 21.12.2022), в якій відповідач просив позивача виконати зобов`язання та забрати оплачену продукцію зі складу відповідача.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару на всю сплачену позивачем суму попередньої оплати.

Таким чином, відповідачем не поставлено позивачу товар на загальну суму 133 128, 00 грн. (300 000, 00 грн. - 166 872, 00 грн.), як і не подано доказів повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 133 128, 00 грн.

Частиною 1 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма вміщена до ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки, в силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно зі ст. 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною другою ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі № 910/5444/17, постанова Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі № 912/2275/17).

Отже, після неодноразових звернень до відповідача з відповідними претензіями та відсутності відповіді на них, позивач вирішив звернутися з позовом до місцевого господарського суду для повернення суми попередньої оплати товару.

У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось раніше, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1, 2 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

За змістом ст. 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Таким чином, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена у п. 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19.

Судом встановлено, що на виконання умов п.4.2 Договору поставки №05/05 від 26.05.2021, позивачем проведено попередню оплату в сумі 300 000,00 грн. за поставку партії товару на підставі виставленого відповідачем позивачу рахунку-фактури № 157 від 05.08.2021, який (рахунок-фактура) в розумінні п. 2.4 Договору є підтвердженням постачальником замовлення покупця.

Враховуючи, що позивачем була проведена оплата за партію продукції на суму 300 000, 00 грн. згідно платіжного доручення від 26.08.2021 № 123909, поставка товару саме на вказану суму мала відбутись 27.08.2021 відповідно до умов п. 2.6 Договору та положень ст. 253 Цивільного кодексу України, згідної якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (тобто з наступного дня після проведення оплати за продукцію відповідно до п. 2.6 Договору). З 28.08.2021 боржник є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що умовами п. 2.9, 4.5 Договору сторони погодили умови постачання товару (місце передачі товару) альтернативно: або на складі покупця, або на складі постачальника. При цьому, у випадку поставки товару силами постачальника на склад покупця останній (покупець) повинен здійснити оплату транспортних послуг протягом 5 банківських днів з дня виставлення постачальником рахунку-фактури.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами місця доставки товару.

На виконання умов Договору відповідачем 26.08.2021 та 27.08.2021 згідно вищевказаних судом двох видаткових накладних поставлено позивачу товар на загальну суму 166 872, 00 грн., тобто недопоставлено товар на суму 133 128, 00 грн.

Зазначене заявником не заперечується, разом із тим, ТОВ "ГНЕЙС-С" стверджує, що відповідач не відмовлявся від своїх зобов`язань здійснити поставку продукції, проте позивач самостійно відмовився від поставки і не захотів забрати її зі складу постачальника.

Апелянт вважає, що факт відвантаження замовлення партії продукції на складі постачальника з навантаженням продукції у транспортні засоби ТОВ "НАФТА ЮКРЕЙН" підтверджує факт погодження ідентичних умов поставки для всієї партії продукції.

Такі доводи судом апеляційної інстанції не приймаються з огляду на наступне.

Матеріали справи не містять доказів виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури на оплату транспортних послуг відповідно до п. 4.5 Договору та, як наслідок, невиконання покупцем передбаченого ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України обов`язку щодо вчинення необхідних для прийняття товару дій, зокрема, в даному випадку й щодо оплати транспортних послуг.

Судова колегія критично оцінює доводи апелянта стосовно обов`язку позивача самостійно забрати товар і відсутності порушень з боку відповідача щодо поставки товару. Так, укладаючи Договір, сторони домовились про наступне:

- постачальник передає продукцію покупцю на своєму складі з навантаженням продукції у транспортний засіб покупця (на умовах FCA згідно правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року);

- постачальник передає продукцію покупцю на місці вивантаження, яке буде вказано покупцем у замовленні на придбання продукції, та включає в себе витрати на транспортування (на умовах СРТ згідно правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року) (п. 2.9 Договору).

Відтак, Договір містить альтернативні умови поставки. За змістом ч. 1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Беззаперечних доказів того, що позивач мав самостійно забрати товар зі складу відповідача останнім не надано. В матеріалах справи наявна відповідь на претензію від 30.11.2022 за вх.№393 від 21.12.2022, яка була направлена позивачу вже після звернення останнього до господарського суду з позовом, та яка не може бути доказом належного виконання умов Договору щодо поставки оплаченого товару, а також доказом звільнення від такого зобов`язання.

Суду не подано доказів поставки товару на суму 133 128, 00 грн. у строк, передбачений умовами Договору, а відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з посиланням на ст. 530 Цивільного кодексу України та умови п. 2.6 Договору поставки, про порушення відповідачем взятого на себе за договором зобов`язання щодо поставки товару у встановлений строк (виставивши рахунок-фактуру для оплати відповідач тим самим підтвердив замовлення до виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у позивача в силу приписів ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право: або вимагати передання товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Надане вказаною нормою закону право реалізовано позивачем шляхом направлення відповідачу відповідних вимог про повернення грошових коштів (попередньої оплати) у травні та грудні 2022. Зокрема, як зазначено судом вище, позивачем на електронну адресу відповідача направлено претензію за вих. № 27/05/4 від 27.05.2022 з вимогою протягом трьох робочих днів повернути передплату у розмірі 133 128, 00 грн., яка (претензія) отримана в цей же день відповідачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву. В силу ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. 530 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов`язок повернути грошові кошти (суму попередньої оплати) в семиденний строк з дня отримання вимоги, тобто в період з 28.05.2022 по 03.06.2022 включно. З 04.06.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Суду не подано доказів повернення відповідачем позивачу попередньої оплати в розмірі 133 128, 00, 00 грн., чим порушено права позивача. Водночас суд зазначає, що припинення дії договору (розірвання договору) не є тотожним припиненню зобов`язання, яке лишилось невиконаним (зобов`язання з повернення попередньої оплати).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з вірними висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 133 128, 00, 00 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню за порушення строку поставки товару за період з 01.09.2021 по 28.02.2022 на суму 11 769, 97 грн.

Перевіривши розрахунок розміру пені, апеляційний господарський суд вважає його арифметично правильним, а отже вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 769, 97 грн. є обґрунтованою, підставною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу (п. 73-74 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 3 % річних за період з 04.06.2022 по 08.12.2022, виходячи з суми заборгованості 133 128, 00 грн., становлять 2 057, 10 грн.; індекс інфляції за період з червня 2022 по жовтень 2022, виходячи з суми заборгованості 133 128, 00 грн., становить 12 822, 89 грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2023 року по справі №915/644/22 задоволенню не підлягає, а рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНЕЙС-С" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2023 року по справі №915/644/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2023 року по справі №915/644/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя:Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький