Ухвала

від 15.12.2022 по справі 826/1444/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 826/1444/15

адміністративне провадження № К/990/31822/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 826/1444/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування середнього заробітку, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач 2), в останній редакції якого з урахуванням заяв від 27 січня 2017 року та 06 грудня 2017 року просила:

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2014 року по 29 березня 2016 року;

- допустити негайне виконання рішення в частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць;

- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Львівській області нарахувати та виплатити позивачці заробітну плату з 10 вересня 2014 року по 27 жовтня 2014 року або стягнути середньоденну заробітну плату з 10 вересня 2014 року по 27 жовтня 2014 року;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 28 жовтня 2014 року по дату постановлення рішення у даній справі за затримку розрахунку при звільненні;

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь позивачки середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №813/7679/14 за період з 30 березня 2016 року по дату постановлення відповідного рішення судом у даній справі;

- визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу Головного управління юстиції у Львівській області від 27 жовтня 2014 року №1672/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2014 року №2331/к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- відшкодувати їй витрати, понесені на апеляційний розгляд у даній справі, повернути надлишково сплачений судовий збір у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2014 року по 29 березня 2016 року в розмірі 2 704,60 грн 60 коп. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №813/7679/14 з 30 березня 2016 року по 27 жовтня 2020 року в розмірі 217 183,60 грн 60 коп. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління юстиції у Львівській області від 27 жовтня 2014 року №1672/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2014 року №2331/к «Про звільнення ОСОБА_1 ». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.

29 листопада 2022 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вдруге подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, роз`яснивши, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Втретє подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вчетверте подану ухвалою Верховного Суду від касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Звертає увагу, що право на судовий захист входить до переліку тих прав, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зауважує, що у зв`язку із введенням воєнного стану скаржник скористався своїм правом на повторне подання касаційної скарги. Враховуючи зазначене просить поновити строк на касаційне оскарження.

Перевіривши доводи вищевказаного клопотання, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Так, Судом установлено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 02 лютого 2022 року, а касаційну скаргу подано через підсистему «Електронний суд» 15 листопада 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.

Скаржнику в ухвалі від 25 листопада 2022 року було роз`яснено, що Суд перевіряє обставини пропуску строку на касаційне оскарження на підставі клопотання скаржника, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих скаржником доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом.

Судом також було установлено, що вперше подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 18 квітня 2022 року повернув скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 16 червня 2022 року) доставлена в Електронний кабінет Міністерства юстиції України 27 лютого 2022 року о 20:55 год.

Вдруге подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 16 червня 2022 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому Верховний Суд зауважив, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 16 червня 2022 року) доставлена в Електронний кабінет Міністерства юстиції України 01 червня 2022 року о 18:46 год.

Втретє подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2022 року повернув скаржнику на підставі пункту на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 05 вересня 2022 року) доставлена в Електронний кабінет Міністерства юстиції України 11 серпня 2022 року о 19:53 год.

Вчетверте подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 03 жовтня 2022 року повернув скаржнику також на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Суд зазначив про недоведеність наявність підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому, в попередній ухвалі Верховного Суду 16 червня 2022 року про повернення касаційної скарги скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів. Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 03 жовтня 2022 року) доставлена в Електронний кабінет Міністерства юстиції України 14 вересня 2022 року о 18:43 год.

Із цією касаційною скаргою скаржник звернувся через підсистему «Електронний суд» 15 листопада 2022 року, тобто зі сплином майже восьми місяців із дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції, зокрема, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Так в ухвалі Верховного Суду від 25 листопада 2022 року скаржнику вказувалося про не доведення наявності підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас скаржник наполягав, що судами не було надано оцінку тій обставині, що 23 червня 2016 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду прийнято звіт Міністерства юстиції України щодо поновлення ОСОБА_1 та встановлено, що після постановлення рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області така юридична особа публічного права була припинена в установленому порядку шляхом ліквідації, тобто без правонаступників. Отже, на переконання скаржника, звіт про виконання рішення та прийняття такого звіту свідчить про виконання рішення суду в певній його частині.

Однак, ухвалі від 25 листопада 2022 року Суд не погодився з таким твердженням скаржника, оскільки зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року встановлено, що Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області ліквідовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року N 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» та включено до структури відповідних головних територіальних управлінь юстиції, а отже посилання відповідача - Міністерства юстиції на ліквідацію Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області як наслідок, відсутність об`єктивної можливості поновлення позивача на раніше займаній посаді, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими, оскільки цією ж постановою включено відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції до структури відповідних головних територіальних управлінь юстиції. Крім того, як слідує зі змісту оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що Наказом Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2020 року №3276/к відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року у справі №813/7679/14, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі №876/6577/16, постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №813/7679/14, наказу Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2020 року №3275/к «Про скасування наказу» ОСОБА_1 з 28 жовтня 2014 року поновлено на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. Відтак, Суд зазначив, що посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, є безпідставним.

В уточненій касаційній скарзі скаржник повторно вказує підставою для касаційного оскарження судових рішень на пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас Судом встановлено, що подана скаржником уточнена касаційна скарга є аналогічною за змістом попередньо поданій касаційній скарзі, яка ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року була залишена без руху.

Отже, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2022 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.

Зазначене про неврахування скаржником вичерпних роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Однак, скаржник не навів об`єктивних перешкод для приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України у більш стислі строки, враховуючи, що Верховний Суд в ухвалі від 16 червня 2022 року про повернення вперше поданої касаційної скарги надав вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.

При цьому, колегія суддів вважає недоречними посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як підставу для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки висновки цього суду направленні на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади.

Правові висновки ЄСПЛ в порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто, визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, так як головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19.

Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску Міністерством юстиції України строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 826/1444/15.

Відмовити у задоволенні клопотання Міністерству юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 826/1444/15.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 826/1444/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування середнього заробітку, стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов О.В. Калашнікова