Постанова

від 01.12.2022 по справі 707/237/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 707/237/20

провадження № 61-5874св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк-Худяки»,

відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство «Зелені Гектари»,

треті особи: нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, міськрайонне управління Держгеокадастру у Черкаському районі та у м. Черкаси,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк-Худяки»,

третя особа - фермерське господарство «Зелені Гектари»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Худяки» на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2022 року в складі колегії суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У січні 2020 року ТОВ «Маяк-Худяки» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Зелені Гектари» про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації.

Позов мотивувало тим, що 16 квітня 2009 року між ТОВ «Маяк-Худяки» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки №1086, за умовами якого ОСОБА_2 передала позивачу в строкове платне користування строком на 15 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 1,14 га, кадастровий номер 7124988500:04:001:0146 (в подальшому кадастровий номер змінено на 7124988500:04:001:0709). Державну реєстрацію договору здійснено 05 жовтня 2009 року. Позивач указував, що жодних домовленостей про припинення дії договору чи його розірвання сторони не мали, в зв`язку з чим строк дії договору закінчується в 2024 році. Разом із тим влітку 2019 року товариство дізналося, що орендовану ним земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 успадкувала ОСОБА_1 , яка 04 лютого 2019 року уклала договір оренди щодо цієї ж земельної ділянки з іншою юридичною особою - ФГ «Зелені Гектари». Зазначав, що усупереч вимогам закону державний реєстратор не здійснила запитів до відповідних органів з метою перевірки наявності вже зареєстрованих прав на спірну земельну ділянку, що в свою чергу призвело до існування подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку та порушення прав позивача.

З урахуванням викладеного ТОВ «Маяк-Худяки» просило суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі від 04 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Зелені Гектари», а також скасувати державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло у ФГ «Зелені Гектари» на підставі вказаного договору.

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Маяк-Худяки» про визнання договору оренди землі недійсним.

Зустрічний позов мотивувала тим, що вона є власником спірної земельної ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 . Вказувала, що орендодавиця померла ще ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до здійснення державної реєстрації договору оренди землі. Вважала, що з урахуванням смерті ОСОБА_2 орендар не мав права на здійснення державної реєстрації договору, у зв`язку з чим договір є недійсним в силу положень статті 18 Закону України «Про оренду землі». Окремо зауважила, що ТОВ «Маяк-Худяки» користувалось земельною ділянкою понад 10 років і протягом цього часу не сплачувало орендної плати, що свідчить про самовільне захоплення товариством земельної ділянки.

ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі від 16 квітня 2009 року, укладений між ТОВ «Маяк-Худяки» та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19 січня 2022 року в складі судді Морозова В. В.:

первісний позов ТОВ «Маяк-Худяки» задоволено;

визнано недійсним договір оренди землі № 004-2019 від 04 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Зелені Гектари»;

скасовано державну реєстрацію речового права оренди від 05 лютого 2019 року, яке виникло у ФГ «Зелені Гектари» на земельну ділянку з кадастровим номером 7124988500:04:001:0709 на підставі вказаного договору;

у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що договір оренди земельної ділянки від 16 квітня 2009 року укладений та підписаний за життя орендодавця ОСОБА_2 і виконувався сторонами, оскільки орендодавець передала земельну ділянку орендарю за актом приймання-передачі. Суд зазначив, що державна реєстрація договору після смерті орендодавця не свідчить про його неукладеність та не є підставою для визнання його недійсним.

Оскільки на момент укладення між ОСОБА_1 та ФГ «Зелені Гектари» інший договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений з ТОВ «Маяк-Худяки», був чинним, то укладення договору оренди землі від 04 лютого 2019 року № 004-2019 суперечить чинному законодавству та порушує права ТОВ «Маяк-Худяки» як орендаря. З огляду на викладене суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення первісного позову.

При цьому місцевий суд зазначив, що укладення ОСОБА_1 та ФГ «Зелені Гектари» договору оренди землі стало можливим внаслідок протиправного неперенесення відомостей про реєстрацію договору оренди земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

Оскільки заперечуючи проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 у ході розгляду справи посилалася на непідписання ОСОБА_2 договору оренди з ТОВ «Маяк-Худяки», суд першої інстанції призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої складено висновок експерта від 03 серпня 2021 року № СЕ-19/124-21/8523-ПЧ.

Зазначений висновок, за змістом якого підпис у графі «Орендодавець» в договорі оренди земельної ділянки № 1086 від 16 квітня 2009 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, суд першої інстанції відхилив з посиланням на те, що в його основу покладено погосподарську книгу № 6 Худяківської сільської ради з 1991 по 1995 роки з № 566 по № 586, яка містить зразок підпису навпроти прізвища ОСОБА_2 , однак відсутні достовірні дані про те, що вказана погосподарська книга містить підпис саме ОСОБА_2 .

У зв`язку із задоволенням первісного позову суд зробив висновок про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сама по собі державна реєстрація договору оренди землі після смерті орендодавця за умови його виконання сторонами не свідчить про неукладеність правочину. Проте, колегія суддів звернула увагу на те, що заперечуючи проти задоволення первісного позову, ОСОБА_1 заперечувала також і сам факт підписання договору оренди землі ОСОБА_2 , в зв`язку з чим у справі судом першої інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу, висновком за результатами проведення якої підтверджено обставину непідписання ОСОБА_2 оспорюваного правочину.

Апеляційний суд не погодився з судом першої інстанції, який відхилив висновок експертизи з посиланням на недостатню кількість вільних зразків підпису ОСОБА_2 , зазначивши, що експертним висновком надано відповідь на поставлене перед експертом питання, яка є чіткою, однозначною та категоричною, що відповідає критеріям належності, достовірності та допустимості доказів. Колегія суддів урахувала, що з клопотанням про призначення повторної судової експертизи позивач до суду не звертався.

Установивши, що договір оренди земельної ділянки від 16 квітня 2009 року не підписувався ОСОБА_2 , апеляційний суд указав на неукладеність цього правочину, у зв`язку з чим у ТОВ «Маяк-Худяки» не виникло речового права на спірну земельну ділянку, що є підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

Апеляційний суд також зазначив, що, посилаючись на виконання сторонами договору оренди землі від 16 квітня 2009 року протягом 10 років, позивач не надав жодного доказу на підтвердження вказаної обставини. ТОВ «Маяк-Худяки» в процесі розгляду справи заявляло, що йому не було відомо про смерть ОСОБА_2 до 2019 року, а доказів нарахування та виплати орендної плати матеріали справи не містять.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, колегія суддів виходила з обрання ОСОБА_1 неефективного способу захисту порушеного права, оскільки власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Аргументи учасників справи

27 червня 2022 року ТОВ «Маяк-Худяки» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга в уточненій редакції мотивована відсутністю підстав як для визнання договору оренди землі № 1086 від 16 квітня 2009 року недійсним, так і для констатації факту його неукладеності, оскільки вказаний договір виконувався сторонами, про що свідчить факт використання товариством земельної ділянки за цільовим призначенням. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно прийняв як доказ висновок експерта від 03 серпня 2021 року № СЕ-19/124-21/8523-ПЧ, який обґрунтовано відхилений місцевим судом у зв`язку з недостатньою кількістю вільних зразків підпису ОСОБА_2 та відсутності гарантій щодо належності підписів, вчинених у погосподарській книзі, саме орендодавцеві.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд зробив правильний висновок про непідписання (неукладення) її бабою договору оренди землі № 1086 від 16 квітня 2009 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з моменту отримання ухвали.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11 липня 2022 року, якою касаційну скаргу залишено без руху, ТОВ «Маяк-Худяки» подало уточнену касаційну скаргу, чим усунуло недоліки касаційної скарги в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 вересня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник посилається на незастосування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року в справі № 914/1128/16 та постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 704/1551/16-ц і від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду підлягає перегляду в касаційному порядку в частині відмови в задоволенні первісного позову ТОВ «Маяк-Худяки». В частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 1,14 га, розташована на території Худяківської сільської ради Черкаського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16 квітня 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Маяк-Худяки» укладено договір оренди земельної ділянки № 1086, за умовами якого ОСОБА_2 передала в платне користування товариству терміном на 15 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальним розміром 1,14 га, яка знаходиться в межах Худяківської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Договір зареєстровано у Черкаському районному відділі ДП «Центр державного земельного кадастру» 05 жовтня 2009 року за реєстраційним номером 040979600676.

Згідно з актом приймання-передачі об`єкта оренди від 16 квітня 2009 року, який є додатком № 2 до договору оренди землі, сторони договору підтвердили, що орендодавець передала, а орендар прийняв земельну ділянку.

Відповідно до розрахунку орендної плати за договором від 16 квітня 2009 року орендна плата за 2009 складала 414,61 грн, а в 2010 році мала складати 439,03 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після смерті ОСОБА_2 спадщину за законом прийняла її онука ОСОБА_1

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ФГ «Зелені Гектари» уклали договір оренди землі № 004-2019 щодо тієї ж земельної ділянки строком на 10 років.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/124-21/8523-ПЧ від 03 серпня 2021 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи підпис у графі «Орендодавець» розділу «Підписи Сторін» договору оренди земельної ділянки № 1086 від 16 квітня 2009 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Заперечуючи проти задоволення позову ТОВ «Маяк-Худяки», ОСОБА_1 посилалася на непідписання ОСОБА_2 договору оренди від 16 квітня 2009 року.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Маяк-Худяки», апеляційний суд установив відсутність порушеного права позивача як орендаря з огляду на неукладеність договору оренди землі № 1086 від 16 квітня 2009 року.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети. Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначено, що:

«6.14. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

6.15. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

6.16. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

[…]

6.36. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

6.37. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

У справі, що переглядається, встановивши, що договір оренди землі № 1086 від 16 квітня 2009 року є неукладеним унаслідок його непідписання ОСОБА_2 , а факт виконання правочину обома сторонами (зокрема, в частині отримання орендної плати ОСОБА_2 ) позивачем не доведено, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні первісного позову, оскільки речове право ТОВ «Маяк-Худяки» на спірну земельну ділянку, яке підлягало б захисту в судовому порядку, не виникло.

При цьому апеляційний суд надав належну оцінку тій обставині, що ОСОБА_2 померла в 2009 році, а, посилаючись на виконання правочину його сторонами протягом 10 років (що в тому числі передбачає виплату орендної плати), ТОВ «Маяк-Худяки» не заперечувало, що про смерть орендодавиці дізналось лише в 2019 році.

Доводи касаційної скарги про укладення правочину шляхом його виконання сторонами з посиланням на факт передання земельної ділянки орендарю за актом приймання-передачі та подальше користування товариством цією земельною ділянкою колегія суддів не приймає, оскільки виконання правочину однією зі сторін не виключає кваліфікацію такого договору як неукладеного за умови відсутності доказів виконання правочину іншою стороною.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно прийняв як доказ висновок експерта від 03 серпня 2021 року № СЕ-19/124-21/8523-ПЧ, який обґрунтовано відхилений місцевим судом, колегія суддів відхиляє як такі, що зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги в зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без додержання норм матеріального або з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Худяки» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Худяки» до ОСОБА_1 , фермерсього господарства «Зелені Гектари» про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук