Рішення

від 14.12.2022 по справі 689/2458/20

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 689/2458/20

2/689/36/22

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2022 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Шевчик О.М.,

за участю:

секретаря судових засідань - Фурман Н.Л.,

представника позивача - прокурора Ананьєвої І.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницька енергетична компанія» про витребування земельної ділянки,-

встановив:

Заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», в якому просить витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яка передавалася ОСОБА_3 згідно незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ. В обгрунтуваня позову вказав, що 22.12.2018 року заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури звернувся до Ярмолинецького районного суду з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року №22-19710-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825888400:03:029:0035), що знаходиться за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 27793634 від 03.09.2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року №22-19710-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825888400:03:029:0035), що знаходиться за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області. В решті позовних вимог відмовлено.

В подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.10.2017 № 1577 вказану земельну ділянку продано ОСОБА_5 . Згідно договору купівлі- продажу від 27.12.2017 № 1133 ОСОБА_5 вказану земельну ділянку продано ОСОБА_4 .

Згідно наданої відділом в Ярмолинецькому районі ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області технічної документації, на підставі заяви ОСОБА_4 від 22.08.2018, земельно - аграрним центром «Карат» розроблену технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок з кадастровими номерами: 6825888400:03:029:0113; 6825888400:03:029:0004; 6825888400:03:029:0010; 6825888400:03:029:0012; 6825888400:03:029:0032; 6825888400:03:029:0006; 6825888400:03:029:0011; 6825888400:03:029:0009; 6825888400:03:029:0003; 6825888400:03:029:0002; 6825888400:03:029:0008; 6825888400:03:029:0023; 6825888400:03:029:0256; 6825888400:03:029:0035; 6825888400:03:029:0005 та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 682588400:03:029:0013 площею 31,5183 га та 03.09.2018 право власності на новоутворені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_4 (номер запису про право власності № 27793634).

В подальшому ОСОБА_4 , як засновником ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», передано об`єднану земельну ділянку за актом приймання - передачі нерухомого майна від 07.09.2018 до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницька енергетична компанія», право власності ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» зареєстровано 11.09.2018.

Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.12.2018 № 148226259.

На підставі технічної документації із землеустрою, розробленої земельно- аграрним центом «Карат» щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств і організації» земельну ділянку з кадастровим номером 682588400:03:029:0013, площею 31,5183 га поділено на 3 земельні ділянки з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0066 площею 27,5183 га, 6825888400:03:029:0065 площею 2,0 га, 6825888400:03:029:0064, площею 2,0, відповідно.

В подальшому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» земельні ділянки з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0065 та 6825888400:03:029:0064, згідно договорів купівлі- продажу від 04.10.2019 за № 2563 та від 04.10.2019 за № 2565, продано ОСОБА_1 .

Згідно викопіювання з Публічної кадастрової карти України, інформації відділу в Ярмолинецькому районі ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області, конфігурація новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825888400:03:029:0064, площею 2,0 га співпадає з конфігурацією та площею земельної ділянки, отриманої ОСОБА_3 на території Сутковецької сільської ради за межами населеного пункту, з кадастровим номером 6825888400:03:029:0035, площею 2,0 га.

Враховуючи викладене, земельна ділянка загальною площею 2,0 га, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яка передавалася ОСОБА_3 згідно незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2017 №22-19710-СГ підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що саме ОСОБА_3 не повідомив уповноважений орган про отримання раніше у порядку безоплатної приватизації іншої земельної ділянки. Відповідачем жодних протиправних дій по отриманню у власність земельної ділянки не вчинялося. Правовою підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку є договір купівлі-продажу укладений з ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» 04.10.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом, який в судовому порядку не визнавався недійсним. Крім того, задоволення позовних вимог позивача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Також вказав, що строк звернення прокурора до суду з даним позовом сплив 12.09.2020 року, проте позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 29.12.2020 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Ухвалою суду від 26.07.2021 позивача Городоцьку місцеву прокуратуру замінено на Хмельницьку окружну прокуратуру та залучено до участі в справі правонаступника Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області - Ярмолинецьку селищну раду.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила суд позов задоволити з підстав, вказаних у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що прокурор не мав повноважень звертатися до суду з даним позовом, а також подав клопотання про відмову в задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказані клопотання.

Представник Ярмолинецької селищної ради подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю та просить розгляд справи проводити без представника селищної ради.

Представник третьої особи, ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», проти позову заперечує.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Ярмолинецького районного суду від 23.06.2020 у справі № 689/22/19, яке набрало законної сили 07.08.2020, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2017 №22-19710-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6825888400:03:029:0035, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що на підставі зазначеного наказу державним реєстратором КП "Спецбудресурс" 15.09.2017 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0035.

Водночас, встановлено, що ОСОБА_3 вже раніше скористався своїм правом на приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з чим суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2017 №22-19710-СГ.

05.10.2017 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №1577 спірну земельну ділянку продав ОСОБА_5 , яка, в свою чергу, 27.12.2017 на підставі договору купівлі-продажу №1133 продала її ОСОБА_4 .

Спірне майно вибуло з володіння власника - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області внаслідок введення його в оману щодо відсутності перешкод у набутті права власності.

ОСОБА_5 і ОСОБА_4 придбали спірну земельну ділянку на підставі оплатних договорів у особи, яка не мала права її отримувати та, як наслідок, відчужувати.

Оскільки відсутня належна правова підстава для переходу права власності на користь ОСОБА_3 , то така земельна ділянка підлягає поверненню власнику.

Однак станом на дату розгляду справи судом спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6825888400:03:029:0035) об"єднана разом з іншими земельними ділянками (з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0113; 6825888400:03:029:0004; 6825888400:03:029:0010; 6825888400:03:029:0012; 6825888400:03:029:0032; 6825888400:03:029:0006; 6825888400:03:029:0011; 6825888400:03:029:0009; 6825888400:03:029:0003; 6825888400:03:029:0002; 6825888400:03:029:0008; 6825888400:03:029:0023; 6825888400:03:029:0256; 6825888400:03:029:0013) та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013 площею 31,5183 га, право власності на яку 03.09.2018 зареєстровано за ОСОБА_4 (номер запису про право власності №27793634).

ОСОБА_4 , як засновник ТОВ "Хмельницька енергетична компанія", передала об"єднану земельну ділянку за актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.09.2018 до статутного капіталу ТОВ "Хмельницька енергетична компанія". Право власності ТОВ "Хмельницька енергетична компанія" зареєстровано 11.09.2018.

Дані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №148226259 від 05.12.2018.

Розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації від 01.10.2018 №373/2018-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом зміни її цільового призначення ТОВ "Хмельницька енергетична компанія" на території Сутковецької сільської ради" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 31,5183 га (кадастровий номер 6825888400:03:029:0013) шляхом зміни її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) в землі промисловості, транспорту, зв"язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд) об"єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій на території Сутковецької сільської ради.

Вказані обставини встановлені рішенням Ярмолинецького районного суду від 23.06.2020 у справі № 689/22/19.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п.40 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 911/3681/17, встановлення факту незаконного вибуття спірної земельної ділянки із державної власності судами у інших справах, є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Аналогічні правові позиції висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 29 травня 2019 року у справі N 367/2022/15-ц, від 26 листопада 2019 року у справі N 914/3224/16.

Відповідно до п.73 постанови Великої Палати Верховного Суду в справі № 923/196/20 від 20.07.2022, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Аналогічні правові позиції висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 29 травня 2019 року у справі N 367/2022/15-ц (пункт 56), від 1 жовтня 2019 року у справі N 922/2723/17 (пункт 7.36), від 1 вересня 2020 року у справі N 233/3676/19 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі N 359/3373/16-ц (пункт 200).

Згідно з викопіюванням з Публічної кадастрової карти України (а.с.35-36), інформації відділу в Ярмолинецькому районі ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області, конфігурація новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825888400:03:029:0064, площею 2,0 га співпадає з конфігурацією та площею земельної ділянки, отриманої ОСОБА_3 на території Сутковецької сільської ради за межами населеного пункту, з кадастровим номером 6825888400:03:029:0035, площею 2,0 га (а.с.37).

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Беручи до уваги клопотання прокурора, а також положення Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», ухвалою суду від 26.07.2021 залучено до участі в справі правонаступника Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області - Ярмолинецьку селищну раду, у зв`язку з чим спірну земельну ділянку необхідно витребувати у відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Ярмолинецької селищної ради.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позов на те, що задоволення позовних вимог призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, суд виходить з наступного.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практична реалізація Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Так, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166 - 168).

При цьому, вирішуючи питання щодо втручання в право особи на мирне володіння майном, необхідно враховувати, що у сталій практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу. Такими критеріями сумісності заходу втручання є те, чи ґрунтувалося зазначене втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Зазначений підхід із визначення критеріїв структурує метод розгляду справ, в яких підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу. Такий підхід складається з низки послідовних кроків, під час яких повинні розглядаються наступні питання: чи було втручання у право заявника на мирне користування його "майном"? Якщо так, то чи таке втручання складало позбавлення власності? Якщо ні, то чи був це контроль за користуванням відповідним майном?

Так, принцип законності є першою і найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу. Друге речення першого пункту передбачає позбавлення "власності" "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом впровадження "законів". Крім того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, є притаманним всім статтям Конвенції (Iatridis v. Greece [ВП], § 58; Former King of Greece and Others v. Greece [ВП], § 79; Broniowski v. Poland [ВП], § 147).

Існування правової основи у національному законодавстві саме по собі не є достатнім для дотримання принципу законності. Крім того, правова основа повинна мати певну якість, тобто вона повинна бути сумісною з верховенством права і повинна забезпечувати гарантії від свавілля. У зв`язку з цим необхідно зазначити, що, згадуючи "закон" стаття 1 Першого протоколу посилається на ту саму концепцію, на яку посилається Конвенція в інших місцях використовуючи цей термін, поняття, яке включає як статутне право, так і прецедентне право (Spacek, s.r.o., v. the Czech Republic, § 54; Vistins and Perepjolkins v. Latvia [ВП], § 96).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (East West Alliance Limited v. Ukraine, § 167; Unsped Paket Servisi SaN. Ve TiC. A.$. v. Bulgaria, § 37).

Будь-яке втручання державного органу у право вільно володіти своїм майном може бути виправданим лише тоді, якщо воно відповідає законним публічним (та загальним) інтересам (Belane Nagy v. Hungary [ВП], п. 113).

При цьому якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

У той же час, втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68; "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

Водночас, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, ЄСПЛ загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист право на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність та поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

При розгляді справ, в яких підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу, зокрема щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, судам в першу чергу необхідно досліджувати питання наявності вищевказаних критеріїв співмірності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном, в процесі чого сторони можуть доводити наявність або відсутність обставин справи, пов`язаних з такими критеріями, шляхом подання відповідних доказів.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 916/731/21.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1014/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із власності держави, відповідно, первісний її власник - ОСОБА_3 недобросовісно та незаконно набув її у власність, суд вважає, що витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 не становить порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що прокурор не мав права звертатися з вказаним позовом.

В обґрунтування клопотання вказав, що прокурор, обґрунтовуючи своє звернення з позовом до суду вказує лише те, що незаконний перехід земель державної власності у приватну власність порушує інтереси держави, як власника землі.

Прокурор обмежився лише вказівкою на те, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, будучи повноважним органом держави у спірних правовідносинах, не здійснив належних заходів щодо повернення земельної ділянки в державну власність. Однак, будь-яких доказів в підтвердження нездійснення, або неналежного здійснення захисту інтересів держави державним органом прокурор не надав. Таким чином, прокуратурою не були виконані вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Зокрема, прокурором не була надана можливість Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області у розумні строки відреагувати на ймовірні порушення інтересів держави, наприклад, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором або ж вчинення інших дій.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтями 6,19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.4 ст.56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз.3 ч.5 ст.56 ЦПК України).

Відповідно до ст.80 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 170, 326, 374 Цивільного кодексу України, право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Відповідно до Положення, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Таким чином, спірна земельна ділянка є власністю держави (земельною ділянкою сільськогосподарського призначення), тому Держгеокадастр наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності та відповідно органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2019 по справі № 907/270/18.

Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області як уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжито дієвих заходів щодо витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 6825888400:03:029:0035 площею 2 га на користь держави.

Крім того, сам факт незвернення до суду Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту державної власності, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

При цьому суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що прокурором не була надана можливість Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області у розумні строки відреагувати на ймовірні порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором тощо, оскільки суд вважає, що прокурором обрано спосіб захисту порушених прав держави, який він вважав найбільш дієвим, а саме, шляхом звернення до суду з даним позовом.

Представник відповідача також звернувся до суду з клопотанням про застосування щодо позовних вимог позовної давності,

В обґрунтування клопотання вказав, що на віндикаційні позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності. Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, у випадку звернення власника з позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна, зміненого володільцем/володільцями внаслідок поділу, чи такого, що зазнало зміни інших характеристик, незаявлення власником вимог до всіх набувачів не перериває позовну давність. Отже, позовна давність за віндикаційним позовом не може починати перебіг з моменту коли власник майна, яке перебуває у незаконному володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Таким чином, право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з постійного користування держави у приватну власність, а не в момент вчинення кожного наступного правочину з відчуження земельної ділянки. Початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовноїдавності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Оскільки державі в особі Головного управління Держгеокадстру у Хмельницькій області було відомо про порушення її права власності на спірну земельну ділянку 12.09.2017 (дата видачі наказу №22-19710-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»), тострок позовної давності звершився 12 вересня 2020 року, позовну заяву було подано 29 грудня 2020 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.40 постанови Велика Палата Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.161 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 21 серпня 2019 року у справі N 911/3681/17.

Представник позивача в клопотанні про застосування позовної давності вказує на те, що державі в особі Головного управління Держгеокадстру у Хмельницькій області було відомо про порушення її права власності на спірну земельну ділянку 12.09.2017 (дата винесення наказу №22-19710-СГ).

Суд не погоджується з вказаною позицією представника відповідача з огляду на таке.

Як вбачається з рішення Ярмолинецького районного суду від 23.06.2020 у справі № 689/22/19, представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позов, у якому проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що ч.6 ст.118 ЗК України встановлює вичерпний перелік документів, які подаються разом із заявою заінтересованої особи, а ч.7 ст.118 ЗК України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні такої заяви. Так, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об"єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. ОСОБА_3 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявами, у яких зазначав, що він не скористався правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок. Видаючи оскаржуваний наказ, Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області діяло відповідно до законодавства. Затверджена цим наказом документація із землеустрою в цілому відповідає законодавству згідно із висновком експерта від 22.08.2017 №6751/82-17, який є чинним. При цьому, ОСОБА_3 ввів в оману Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (а.с.48-49).

З відзиву на позов Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вбачається, що йому не було відомо про порушення прав держави щодо спірної земельної ділянки, принаймні, до подачі 22.12.2018 позову Городоцькою місцевою прокуратурою в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року №22-19710-СГ та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису № 27793634 від 03.09.2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013.

Таким чином, суд вважає, що до 22.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вважало свої дії щодо винесення наказу від 12 вересня 2017 року №22-19710-СГ правомірними та законними, а тому не знало і не могло знати про порушення права держави на спірну земельну ділянку.

Враховуючи наведене, перебіг позовної давності за позовом про витребування земельної ділянки починається 22.12.2018 та завершується 22.12.2021. Позовну заяву було подано 30 грудня 2020 року, тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені ст.ст.257,258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, з подальшими змінами, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, установлено на території України карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, установлено на території України карантин з 19.12.2020 до 28.02.2021. Термін дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України: від 17.2.2021 № 104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 19.03.2022 № 318, від 27.05.2022 № 630. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 928 продовжено дію карантину до 31.12.2022.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прокурор мав повноваження звертатися до суду з даним позовом, ним не пропущено строк позовної давності, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3153 грн., в тому числі 2102 грн. - сума судового збору за пред`явлення позову і 1051 грн. за подачу заяви про забезпечення позову.

На підставі ст. 16, 387, 388 ЦК України, ст.3,10,11,81,212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Ярмолинецької селищної ради земельну ділянку загальною площею 2,0 га, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яка передавалася ОСОБА_3 згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2017 №22-19710-СГ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, МФО 820172, Банк: ДКСУ, м. Київ) судовий збір в сумі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні 00 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевчик О.М.