Постанова

від 21.02.2023 по справі 689/2458/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 689/2458/20

Провадження № 22-ц/4820/533/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.

за участю: прокурора Скрипнюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року (суддя Шевчик О.М.) за позовом Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Ярмолинецької селищної ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», про витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 22.12.2018 року заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури звертався до Ярмолинецького районного суду з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року №22-19710-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825888400:03:029:0035), що знаходиться за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 27793634 від 03.09.2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року позов заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури задоволено частково.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року №22-19710-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825888400:03:029:0035), що знаходиться за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області. В решті позовних вимог відмовлено.

З метою подальшого захисту порушеного права, виникла необхідність звернення до суду з позовом про витребування земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2017 №1577 земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013 продано ОСОБА_4 , а остання згідно договору купівлі-продажу від 27.12.2017 №1133 вказану земельну ділянку продала ОСОБА_3 .

Згідно наданої відділом в Ярмолинецькому районі ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області технічної документації, на підставі заяви ОСОБА_3 від 22.08.2018, земельно-аграрним центром «Карат» розроблену технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок з кадастровими номерами: 6825888400:03:029:0113; 6825888400:03:029:0004; 6825888400:03:029:0010; 6825888400:03:029:0012; 6825888400:03:029:0032; 6825888400:03:029:0006; 6825888400:03:029:0011; 6825888400:03:029:0009; 6825888400:03:029:0003; 6825888400:03:029:0002; 6825888400:03:029:0008; 6825888400:03:029:0023; 6825888400:03:029:0256; 6825888400:03:029:0035; 6825888400:03:029:0005 та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 682588400:03:029:0013 площею 31,5183 га та 03.09.2018 право власності на новоутворені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_3 (номер запису про право власності № 27793634).

В подальшому ОСОБА_3 , як засновником ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», передано об`єднану земельну ділянку за актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.09.2018 до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницька енергетична компанія», право власності ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» зареєстровано 11.09.2018.

Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.12.2018 №148226259.

На підставі технічної документації із землеустрою, розробленої земельно-аграрним центом «Карат» щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств і організації» земельну ділянку з кадастровим номером 682588400:03:029:0013, площею 31,5183 га поділено на 3 земельні ділянки з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0066 площею 27,5183 га, 6825888400:03:029:0065 площею 2,0 га, 6825888400:03:029:0064, площею 2,0 га, відповідно.

В подальшому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» земельні ділянки з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0065 та 6825888400:03:029:0064, згідно договорів купівлі-продажу від 04.10.2019 за №2563 та від 04.10.2019 за №2565, продано ОСОБА_1 .

Згідно викопіювання з Публічної кадастрової карти України, інформації відділу в Ярмолинецькому районі ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області, конфігурація новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825888400:03:029:0064, площею 2,0 га співпадає з конфігурацією та площею земельної ділянки, отриманої ОСОБА_2 на території Сутковецької сільської ради за межами населеного пункту, з кадастровим номером 6825888400:03:029:0035, площею 2,0 га.

Враховуючи викладене, земельна ділянка загальною площею 2,0 га, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яка передавалася ОСОБА_2 згідно незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2017 №22-19710-СГ підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

У зв`язку з цим позивач просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яка передавалася ОСОБА_2 згідно незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 позивача Городоцьку місцеву прокуратуру замінено на Хмельницьку окружну прокуратуру та залучено до участі у справі правонаступника Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області - Ярмолинецьку селищну раду.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Ярмолинецької селищної ради земельну ділянку загальною площею 2,0 га, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яка передавалася ОСОБА_2 згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2017 №22-19710-СГ.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір в сумі 3153грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 повторно використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2017 №22-19710-СГ рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року визнано незаконним. Оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння держави, то її може бути витребувано у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача. У спірних правовідносинах порушені інтереси держави, тому прокурор вправі звертатися до суду з позовною заявою на захист цих інтересів і здійснювати представництво держави в особі відповідного органу у суді.

Сам факт незвернення до суду Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту державної власності, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.

З огляду на те, коли дізналася держава в особі відповідного органу, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про порушене право та з урахуванням положення Закону України від 30 .03.2020 року №540-1Х , яким доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби строки, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, суд дійшов висновку що строк позовної давності позивачем не пропущено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги вказує, що позовна заява подана без дотримання норм процесуального права, прокурором не дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для здійснення представництва інтересів держави в суді та не доведено неспроможність Держгеокадастру як органу, що реалізовує державну політику у спірних правовідносинах, на звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння за своєю суттю є віндикаційною. На віндикаційні позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, оскільки органи державної влади чи місцевого самоврядування мають нести ризик спливу позовної давності на оскарження правових актів, виданих ними, а здійснення права на їх оспорення не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту. Тому позовна давність за віндикаційним позовом не може починати перебіг з моменту, коли власник майна, яке перебуває у незаконному володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатись про кожного нового набувача цього майна.

Таким чином, право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з постійного користування держави щонайменше з моменту прийняття ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу від 12 вересня 2017 року. Строк позовної давності сплив 12 вересня 2020 року, у той час як позовну заяву було подано 29 грудня 2020 року.

ОСОБА_1 зазначає, що він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницька окружна прокуратура зазначає, що рішення суду першої інстанції є правильним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому просить їх відхилити.

Від інших учасників справи відзивів на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду не надходило.

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник адвокат Талалай А.С. не з`явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні прокурор Скрипнюк А.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила їх відхилити.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Ярмолинецького районного суду від 23.06.2020 у справі № 689/22/19, яке вступило в законну силу, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2017 №22-19710-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6825888400:03:029:0035, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області (т. 1 а. с. 47-53).

Однак, 05.10.2017 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №1577 спірну земельну ділянку продав ОСОБА_4 , яка, в свою чергу, 27.12.2017 на підставі договору купівлі-продажу №1133 продала її ОСОБА_3 .

В подальшому спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6825888400:03:029:0035) об`єднана разом з іншими земельними ділянками (з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0113; 6825888400:03:029:0004; 6825888400:03:029:0010; 6825888400:03:029:0012; 6825888400:03:029:0032; 6825888400:03:029:0006; 6825888400:03:029:0011; 6825888400:03:029:0009; 6825888400:03:029:0003; 6825888400:03:029:0002; 6825888400:03:029:0008; 6825888400:03:029:0023; 6825888400:03:029:0256; 6825888400:03:029:0013) та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013 площею 31,5183 га, право власності на яку 03.09.2018 зареєстровано за ОСОБА_3 (номер запису про право власності №27793634).

ОСОБА_3 , як засновник ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», передала об`єднану земельну ділянку за актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.09.2018 до статутного капіталу ТОВ «Хмельницька енергетична компанія». Право власності ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» зареєстровано 11.09.2018.

Дані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №148226259 від 05.12.2018.

Розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації від 01.10.2018 №373/2018-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом зміни її цільового призначення ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» на території Сутковецької сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 31,5183 га (кадастровий номер 6825888400:03:029:0013) шляхом зміни її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) в землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд) об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій на території Сутковецької сільської ради.

На підставі технічної документації із землеустрою, розробленої земельно-аграрним центром «Карат» щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств і земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013 площею 31,5183 га , поділено на 3 земельні ділянки з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0066 площею 27,5183 га, 6825888400:03:029:0065 площею 2,0 га, 6825888400:03:029:0064, площею 2,0 га.

В подальшому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» земельні ділянки з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0065 та 6825888400:03:029:0064, згідно договорів купівлі-продажу від 04.10.2019 за №2563 та від 04.10.2019 за №2565, продано ОСОБА_1 .

Згідно викопіювання з Публічної кадастрової карти України, інформації відділу в Ярмолинецькому районі ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області, конфігурація новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825888400:03:029:0064, площею 2,0 га співпадає з конфігурацією та площею земельної ділянки, отриманої ОСОБА_2 на території Сутковецької сільської ради за межами населеного пункту, з кадастровим номером 6825888400:03:029:0035, площею 2,0 га.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у цій справі

Звертаючись до суду з указаним позовом в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, який в подальшому було замінено на правонаступника Ярмолинецьку селищну раду, заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури обґрунтовував його незаконністю вибуття земельної ділянки з державної власності, оскільки всупереч положенням статей 116, 118, 121 ЗК України ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області наказом від 12 вересня 2017 року №22-19710-СГ затвердило проект землеустрою та передало у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, що знаходиться за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області незаконно. Даний наказ рішенням Ярмолинецького районного суду від 23.06.2020 у справі № 689/22/19 визнано недійсним.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури (яку в подальшому у зв`язку з реорганізацією було замінено на Хмельницьку окружну прокуратуру) звернувся до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, який в подальшому було замінено на правонаступника Ярмолинецьку селищну раду.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18, провадження № 14-36цс19).

Згідно із пунктом 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), з метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відтак, Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Подібні правові висновки та їх обґрунтування містяться також у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №815/1567/16 (адміністративне провадження №К/9901/30797/18) та від 15 червня 2022 року у справі №821/1798/17 (адміністративне провадження №К/9901/58281/18).

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (провадження №12-20гс21).

Як вбачається із матеріалів справи, Городоцька місцева прокуратура зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 23.12.2020 року з таким повідомленням, але відповіді зазначеного органу не отримала, що і було підставою для звернення його з зазначеним позовом до суду.

Порушення інтересів держави полягає також у тому, що внаслідок незаконного розпорядження землею порушуються і суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства, і положення законодавства України щодо обов`язків органів влади та місцевого самоврядування діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку призводить до свавілля відповідних органів та знищення правового порядку у державі.

Подання позову прокурором за умови допущення порушень з боку державного органу є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави та відновлення правопорядку.

У цьому випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду, забезпечуючи принцип рівності сторін у процесі шляхом здійснення представництва інтересів держави у суді та усунення виниклої невигідності у становищі між сторонами правовідносин.

Отже, у справі, що переглядається, заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури належним чином обґрунтувала підстави для представництва нею інтересів держави і подала позов із дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо вирішення позовних вимог про витребування майна

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В силу ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпоряджання майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним.

Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза її волею. При цьому між власником і володільцем майна (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У разі відсутності волі власника на вибуття з його володіння земельних ділянок власник із застосуванням указаних правових норм вправі заявити вимоги про витребування спірних земельних ділянок від кінцевих набувачів.

При цьому право власника на витребування свого нерухомого майна (земельних ділянок) від добросовісних набувачів не може заперечуватися виникненням обтяження цього майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також власник вправі витребувати земельні ділянки й у тому випадку, коли вони були поділені та/або об`єднані добросовісним набувачем. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року (справа №367/2022/15-ц), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6825888400:03:029:0035 площею 2,0 га незаконно та розпорядився нею поза волею держави.

Оскільки ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права відчужувати її, то суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ця ділянка може бути витребувана у ОСОБА_1 як добросовісного набувача.

Ті обставини, що спірна земельна ділянка була об`єднана з іншими земельними ділянками, внаслідок чого утворилася нова земельна ділянка, якій присвоєно інший кадастровий номер, а потім її знову було розділено на три земельні ділянки, не можуть бути перешкодою для захисту права державної власності на землю.

Посилання ОСОБА_1 на неможливість витребування у нього спірної земельної ділянки не відповідають закону та фактичним обставинам справи.

Висновки суду першої інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду.

Щодо позовної давності

Відповідно до п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17, на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 21 серпня 2019 року у справі N911/3681/17.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 повторно використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2017 №22-19710-СГ, який за позовом, поданим до суду 22 грудня 2018 року, рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року визнано незаконним.

Звернення до суду з позовом по справі, що переглядається, було 30 грудня 2020 року.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені ст.ст.257,258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, з подальшими змінами, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, установлено на території України карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, установлено на території України карантин з 19.12.2020 до 28.02.2021. Термін дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України: від 17.2.2021 № 104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 19.03.2022 № 318, від 27.05.2022 № 630. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 928 продовжено дію карантину до 31.12.2022.

Враховуючи наведене, прокурором строк позовної давності за позовом по справі, що переглядається, не пропущено.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підлягають відхиленню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2023 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк