Постанова

від 11.01.2024 по справі 689/2458/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

справа № 689/2458/20

провадження № 61-4214св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Хмельницька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ярмолинецької селищної ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницька енергетична компанія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року у складі судді Шевчик О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області, в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницька енергетична компанія» (далі - ТОВ «Хмельницька енергетична компанія»), про витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у грудні 2018 року заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури звертався до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив: визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825888400:03:029:0035), що знаходиться за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 27793634 від 03 вересня 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року позов заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області задоволено частково.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825888400:03:029:0035), що знаходиться за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З метою подальшого захисту порушеного права виникла необхідність звернення до суду з позовом про витребування земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2017 № 1577 земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013 відчужено ОСОБА_4 , а остання відповідно до договору купівлі-продажу від 27 грудня 2017 року № 1133 вказану земельну ділянку відчужила ОСОБА_3 .

Згідно з наданою відділом в Ярмолинецькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області технічною документацію, на підставі заяви ОСОБА_3 від 22 серпня 2018 року, земельно-аграрним центром «Карат» розроблену технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0113, 6825888400:03:029:0004, 6825888400:03:029:0010, 6825888400:03:029:0012, 6825888400:03:029:0032, 6825888400:03:029:0006, 6825888400:03:029:0011, 6825888400:03:029:0009, 6825888400:03:029:0003, 6825888400:03:029:0002, 6825888400:03:029:0008, 6825888400:03:029:0023, 6825888400:03:029:0256, 6825888400:03:029:0035, 6825888400:03:029:0005 та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 682588400:03:029:0013 площею 31,5183 га, а 03 вересня 2018 року право власності на новоутворені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_3 (номер запису про право власності 27793634).

Надалі ОСОБА_3 , як засновником ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», передано об`єднану земельну ділянку за актом приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2018 року до статутного капіталу ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», право власності на яку ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» зареєстровано 11 вересня 2018 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05 грудня 2018 року № 148226259.

На підставі технічної документації із землеустрою, розробленої земельно-аграрним центом «Карат» щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств і організації» земельну ділянку з кадастровим номером 682588400:03:029:0013, площею 31,5183 га поділено на три земельні ділянки з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0066 площею 27,5183 га, 6825888400:03:029:0065 площею 2,0 га, 6825888400:03:029:0064 площею 2,0 га відповідно.

Надалі за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» земельні ділянки з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0065 та 6825888400:03:029:0064 за договорами купівлі-продажу від 04 жовтня 2019 року за № 2563 та від 04 жовтня 2019 року за № 2565 відчужено ОСОБА_1 .

Відповідно до викопіювання з Публічної кадастрової карти України, інформації відділу в Ярмолинецькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області конфігурація новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825888400:03:029:0064 площею 2,0 га співпадає з конфігурацією та площею земельної ділянки, отриманої ОСОБА_2 на території Сутковецької сільської ради за межами населеного пункту, з кадастровим номером 6825888400:03:029:0035, площею 2,0 га.

Враховуючи викладене, земельна ділянка загальною площею 2,0 га, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яка передавалася ОСОБА_2 згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ, підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Посилаючись на зазначені обставини, заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яка передавалася ОСОБА_2 згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 липня 2021 позивача Городоцьку місцеву прокуратуру замінено на Хмельницьку окружну прокуратуру та залучено до участі у справі правонаступника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області - Ярмолинецьку селищну раду.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Ярмолинецької селищної ради земельну ділянку загальною площею 2,0 га, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яка передавалася ОСОБА_2 згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 повторно використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року визнано незаконним, а оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння держави, то її може бути витребувано у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача. Також суд дійшов висновку, що позовна давність позивачем не пропущена.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку незаконно та розпорядився нею поза волею держави.

Враховуючи, що ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права її відчужувати, то суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ця ділянка може бути витребувана у ОСОБА_1 як добросовісного набувача. Ті обставини, що спірна земельна ділянка була об`єднана з іншими земельними ділянками, внаслідок чого утворилася нова земельна ділянка, якій присвоєно інший кадастровий номер, а потім її знову було розділено на три земельні ділянки, не можуть бути перешкодою для захисту права державної власності на землю. Крім того, апеляційний суд зауважив, що прокурором належним чином обґрунтовано підстави представництва інтересів держави і подано позов із дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення заявлені прокурором позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

Зазначає, що рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, згідно з якими прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні органи, а не прокурор. Однак, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що Хмельницька окружна прокуратура фактично замінила компетентний орган, який може захищати інтереси держави, ставши при цьому фактично альтернативним суб`єктом звернення до суду з позовом.

Провадження у суді касаційної інстанції

17 квітня 2023 рокуухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

10 серпня 2023 року, у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_6 , у касаційному провадженні № 61-4214св23, на підставі службових записок секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено ОСОБА_7 та Фаловську І. М.

08 січня 2024 року, у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_7 , у касаційному провадженні № 61-4214св23, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О. та Фаловську І. М.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Керівник Хмельницької окружної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року у справі № 689/22/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6825888400:03:029:0035, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області (т. 1, а. с. 47-53).

05 жовтня 2017 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1577 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_4 , яка у свою чергу 27 грудня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу № 1133 відчужила її ОСОБА_3 .

Надалі спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6825888400:03:029:0035) була об`єднана разом з іншими земельними ділянками (з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0113; 6825888400:03:029:0004; 6825888400:03:029:0010; 6825888400:03:029:0012; 6825888400:03:029:0032; 6825888400:03:029:0006; 6825888400:03:029:0011; 6825888400:03:029:0009; 6825888400:03:029:0003; 6825888400:03:029:0002; 6825888400:03:029:0008; 6825888400:03:029:0023; 6825888400:03:029:0256; 6825888400:03:029:0013) та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013 площею 31,5183 га, право власності на яку 03 вересня 2018 року зареєстровано за ОСОБА_3 (номер запису про право власності № 27793634).

ОСОБА_3 , як засновник ТОВ «Хмельницька енергетична компанія», передала об`єднану земельну ділянку за актом приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2018 року до статутного капіталу ТОВ «Хмельницька енергетична компанія». Право власності ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» зареєстровано 11 вересня 2018 року, що підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 148226259 від 05 грудня 2018 року.

Розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 01 жовтня 2018 року № 373/2018-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом зміни її цільового призначення ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» на території Сутковецької сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 31,5183 га (кадастровий номер 6825888400:03:029:0013) шляхом зміни її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) в землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд) об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій на території Сутковецької сільської ради.

На підставі технічної документації із землеустрою, розробленої земельно-аграрним центром «Карат» щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, земельну ділянку з кадастровим номером 6825888400:03:029:0013, площею 31,5183 га, поділено на три земельні ділянки з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0066 площею 27,5183 га, 6825888400:03:029:0065 площею 2,0 га, 6825888400:03:029:0064 площею 2,0 га.

Надалі за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Хмельницька енергетична компанія» земельні ділянки з кадастровими номерами 6825888400:03:029:0065 та 6825888400:03:029:0064 відповідно до договорів купівлі-продажу від 04 жовтня 2019 року за № 2563 та № 2565 відчужено ОСОБА_1 .

Згідно з викопіюванням з Публічної кадастрової карти України, інформації відділу в Ярмолинецькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області конфігурація новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825888400:03:029:0064, площею 2,0 га співпадає з конфігурацією та площею земельної ділянки, отриманої ОСОБА_2 на території Сутковецької сільської ради за межами населеного пункту, з кадастровим номером 6825888400:03:029:0035 площею 2,0 га.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі № 689/22/19 встановлено, що 20 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області. У заяві вказано, що правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства заявник не скористався.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14 червня 2017 року № 22-11956-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, орієнтовною площею 2,0 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

12 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та передачу її йому у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 6825888400:03:029:0035) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області та передано її у власність ОСОБА_2 .

На підставі цього наказу державним реєстратором Комунального підприємства «Спецбудресурс» 15 вересня 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Водночас встановлено, що ОСОБА_2 раніше вже скористався своїм правом на приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується: заявою ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24 квітня 2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-9024-СГ від 13 травня 2017 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Покутинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області; наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-15295-СГ від 26 липня 2017 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6820687000:05:008:0118) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Покутинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року (справа № 689/22/19), яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825888400:03:029:0035), що знаходиться за межами населених пунктів Сутковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Згідно із статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 359/3912/15-ц, провадження № 61-3901св23; від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц, провадження № 61-18150св21).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною першою статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Отже, право власника на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 932/779/22, провадження № 61-13249св22).

Місцевий суд, взявши до уваги преюдиційність висновків, викладених у справі № 689/22/19, правильно вказав на те, що ОСОБА_2 повторно використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи, що наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2017 року № 22-19710-СГ рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року визнано недійсним, та зважаючи на те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння держави, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що територіальна громада, як власник, має право на її витребування у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача, в порядку, визначеному статтею 388 ЦК України.

Як зазначено у низці рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом та з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції суд констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: суд встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі зазначені критерії.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справа № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо добросовісності набуття права власності на спірну земельну ділянку, Верховний Суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, з урахуванням усіх фактичних обставин, апеляційний суд мотивовано спростував доводи ОСОБА_1 про те, що він, як добросовісний набувач спірних земельних ділянок, у разі задоволення позову, зазнає втручання у його право власності.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах. Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржені судові рішення ухвалено за належної перевірки добросовісності набуття ОСОБА_1 спірних земельних ділянок.

Втручання у право власності ОСОБА_1 відповідає принципу пропорційності та не свідчить про порушення гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції права особи мирно володіти своїм майном.

Водночас ОСОБА_1 не позбавлений можливості захистити свої права, пред`явивши відповідні позовні вимоги до попереднього власника.

Щодо доводів про відсутність у прокурора повноважень на здійснення представництва інтересів держави в суді

Доводи касаційної скарги про те, що у справі, яка переглядається, прокурор не мав права здійснювати представництво є необґрунтованими.

Захист інтересів держави покладається, насамперед, на відповідні суб`єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Як убачається з матеріалів справи, заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області звертався до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 23 грудня 2020 року з таким повідомленням, але відповіді зазначеного органу не отримала, що і стало підставою для звернення заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області із зазначеним позовом до суду (т. 1, а. с. 45-46).

Крім того, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області було обізнане про наявність судового рішення № 689/22/19, однак не вчинило жодних дій щодо повернення спірної земельної ділянки. У цій справі саме компетентний орган просив прокурора перевірити законність реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок та в подальшому звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що прокурор у цій справі повною мірою довів необхідність здійснення захисту інтересів держави.

Щодо доводів про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду

Перевіряючи доводи заявника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі

№ 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), колегія суддів враховує таке.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).

Отже, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а тому колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень норм матеріального права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, алез різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з оскарженим судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська