Ухвала

від 12.12.2022 по справі 596/1219/18

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Чортківський районний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Справа № 596/1219/18

Номер провадження4-с/608/5/2022

Чортківський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л.С.

представника заявника ОСОБА_1 -- адвоката Авдєєнка В. В.

представника заінтересованої особи Гусятинської селищної ради -- Шмигельського В. Я.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Герелевич О. М. від 29 липня 2022 року у виконавчому провадженні № 69148076 та зобов`язання забезпечити виконання виконавчого листа Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2022 року № 596/1219/18, з участю заінтересованих осіб: Гусятинської селищної ради та Комунального некомерційного підприємства "Гусятинська комунальна лікарня",-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеною скаргою.

У скарзі він вказав, що 30 травня 2022 року Тернопільським апеляційним судом було видано виконавчий лист № 596/1219/18, у відповідності до якого зобов`язано Гусятинську селищну раду поновити його на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року. 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 одержав постанову старшого державного виконавця Герелевич О. М. від 29.07.22 про закінчення виконавчого провадження № 69148076 з приводу виконання обумовленого вище виконавчого листа. З постанови вбачається, що виконавче провадження закінчене у зв`язку із поновленням скаржника на роботі за вказаним виконавчим листом, що підтверджується внесенням у трудову книжку ОСОБА_1 запису від 24 червня 2022 року про поновлення на роботі, а також розпорядженням Гусятинського селищного голови № 196-ос від 24 червня 2022 року.

ОСОБА_1 вважає, що постанова була прийнята неправомірно, виходячи з наведених нижче міркувань.

У постанові від 17 червня 2020 року в справі № 521/1892/18 Верховний Суд зазначив, що виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Однак, Гусятинським селищним головою було видано лише розпорядження про поновлення позивача на роботі, а також внесено відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 , проте не було забезпечено його фактичного допуску до виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Таким чином, виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року в справі № 596/1219/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не відбулось.

Орган державної виконавчої служби, що здійснював примусове виконання відповідного судового рішення, на вказані висновки Верховного Суду щодо порядку застосування норм матеріального права уваги не звернув, що зумовило прийняття протиправної постанови.

Тому ОСОБА_1 просить визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Герелевич О. М. від 29 липня 2022 року у виконавчому провадженні № 69148076 та зобов`язати останню усунути порушення (поновити порушене право заявника).

В жовтні 2022 року від заінтересованої особи Гусятинської селищної ради надійшла заява, з якої вбачається, що селищна рада вважає вимоги скаржника безпідставними, просить відмовити в її задоволенні з таких причин. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у цивільній справі № 596/2119/18 було задоволено апеляційну скаргу скаржника, а саме: рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано п. 3 рішення Гусятинської районної ради № 337 від 15 травня 2018 року та п. 1 наказу заступника головного лікаря Гусятинської комунальної районної ради № 92-к від 18 травня 2018 року щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року; стягнуто із Гусятинської районної ради в користь ОСОБА_1 349 583 гривень 59 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуваннями.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто із Гусятинської районної ради 5 609 гривень 75 копійок судових витрат користь держави.

Додатковою постановоюТернопільського апеляційногосуду від27жовтня 2020року уцивільній справі№ 596/2119/18доповнено резолютивнучастину постановиТернопільського апеляційногосуду від16жовтня 2020року абзацомнаступного змісту:«Відмовити узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 щодо укладеннявідповідачами зним контрактузгідно чинногозаконодавства». Тобто позивачу відмовлено в продовженні трудових відносин на умовах строкового трудового договору (контракту).

Стороною-боржником у виконавчому провадженні № 63591127 з примусового виконання виконавчого листа № 2/596/538/2018, виданого Апеляційним судом Тернопільської області 11 листопада 2020 року була Гусятинська районна рада, якою з метою повного фактичного виконання рішення Тернопільського апеляційного суду було прийнято рішення «Про виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року в цивільній справі № 596/1219/18» від 19 листопада 2020 року № 645, яким скасовано п.3 рішення Гусятинської районної ради № 337 від 15 травня 2018 року щодо звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року; вирішено питання виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням. Для повного фактичного виконання постанови було залишилось тільки внести відповідний запис до трудової книжки позивача. Проте ОСОБА_1 не надав своєї трудової книжки, яка на той час була в його розпорядженні, до Гусятинської районної ради для здійснення запису про поновлення на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні, чим і перешкоджав Гусятинській районній раді фактично завершити виконання судового рішення у відповідності до виданого виконавчого листа.

25 жовтня 2020 року в Україні були проведені місцеві вибори. У відповідності до підпункту 3 пункту 6-2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правонаступником Гусятинської районної ради є Чортківська районна рада з дня набуття повноважень. Чортківська районна рада набула повноваження 08 грудня 2020 року, що підтверджується рішенням «Про визнання повноважень депутатів Чортківської районної ради, обраних 25 жовтня 2020 року» від 08 грудня 2020 року № 1. Гусятинська селищна рада не оскаржувала дій державного виконавця, які були проведені в ході примусового виконання у виконавчому провадженні № 63591127. 08 червня 2022 року надійшла на адресу Гусятинської селищної ради постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герелевич О. М. про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 69148076 від 03 червня 2022 року разом із супровідним листом № 4064/04.1-24, згідно якої замінено боржника з Гусятинської районної ради на Гусятинську селищну раду.

21 червня 2022 року надійшла на адресу Гусятинської селищної ради вимога старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герелевич О. М. № 4243/04.1-24 від 15 червня 2022 року, якою було зобов`язано Гусятинську селищну раду поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної лікарні з 18 травня 2018 року.

Дану вимогу виконавця було виконано 24 червня 2022 року у відповідності до постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у цивільній справі №596/1219/18 та виконавчого листа № 596/1219/18, виданого 30 травня 2022 року Тернопільським апеляційним судом, а саме: 24 червня 2022 року Гусятинським селищним головою було видано розпорядження «Про поновлення ОСОБА_1 » № 196-ос, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної лікарні з 18 травня 2018 року; 24 червня 2022 року у трудовій книжці ОСОБА_1 було здійснено відповідний запис відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. № 58; 24 червня 2022 року у відповідності до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" Гусятинська селищна рада надіслала листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з інформацією про виконання.

Таким чином, Гусятинською селищною радою було здійснено повне фактичне виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у цивільній справі в межах строків, визначених у Законі України «Про виконавче провадження».

Тому 29 липня 2022 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герелевич О. М. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 69148076 у повній відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

В листопаді 2022 року від заінтересованої особи Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надійшов відзив, в якому зазначили, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 69148076 з примусового виконання виконавчого листа № 596/1219/18 від 30 травня 2022 року, виданого Тернопільським апеляційним судом Тернопільської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральноїкомунальної районноїлікарні з18травня 2018року. Згідно листа Гусятинської селищної ради №723/04-14 від 24 червня 2022 року встановлено, що 24 червня 2022 року Гусятинським селищним головою було видано розпорядження «Про поновлення ОСОБА_1 » № 196-ос, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної лікарні з 18 травня 2018 року. 26 червня 2022 року в трудовій книжці ОСОБА_1 було здійснено відповідний запис відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58.

Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадженнях» 29.07.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії постанови про закінчення виконавчого провадження направлено на адресу сторін виконавчого провадження для відому, виконавчий документ скеровано до Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області. Вважають твердження скаржника про те, що рішення суду не виконано, оскільки стягувача не допущено до фактичного виконання трудових обов`язків безпідставним, оскільки закон чітко прописує, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. З огляду на викладене, державним виконавцем вчинено всі дії, які передбачені законодавцем, що регулюють виконавче провадження та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а вимоги скаржника не підлягають до задоволення.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Авдєєнко В. В. скаргу підтримує, просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи Гусятинської селищної ради Шмигельський В. Я. заперечує щодо задоволення скарги з мотивів, що наведені вище.

Представники Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та комунального некомерційного підприємства «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином. Крім того, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герелевич О. М. 25 листопада 2022 року надіслала суду клопотання про розгляд справи без участі державного виконавця.

Суд, вислухавши пояснення представників заявника та Гусятинської селищної ради, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити з таких мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року в цивільній справі № 596/2119/18 було задоволено апеляційну скаргу скаржника, а саме: скасовано рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2018 року та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано п. 3 рішення Гусятинської районної ради № 337 від 15 травня 2018 року та п. 1 наказу заступника головного лікаря Гусятинської комунальної районної ради № 92-к від 18 травня 2018 року щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України.

ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року.

Стягнуто із Гусятинської районної ради в користь ОСОБА_1 349 583 гривень 59 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуваннями.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто із Гусятинської районної ради 5 609 гривень 75 копійок судових витрат в користь держави

Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року в цивільній справі № 596/2119/18 доповнено резолютивну частину постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року абзацом наступного змісту: «Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо укладення відповідачами з ним контракту згідно чинного законодавства».

30 травня 2022 року Тернопільським апеляційним судом було видано виконавчий лист № 596/1219/18, у відповідності до якого зобов`язано Гусятинську селищну раду поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герелевич О. М. від 29 липня 2022 року з підстав, передбачених п. 9.ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 596/1219/18, виданого 30 травня 2022 року Тернопільським апеляційним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року (ВП № 69148076). Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження підставою прийняття державним виконавцем такого рішення стали лист Гусятинської селищної ради №723/04-14 від 24 червня 2022 року про видання 24 червня 2022 року Гусятинським селищним головою розпорядження «Про поновлення ОСОБА_1 » № 196-ос, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної лікарні з 18 травня 2018 року та здійснення 24 червня 2022 року в трудовій книжці ОСОБА_1 відповідного запису відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

Також Європейський суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини від 13 червня 2006 року, рішення Ліпісвіцька проти України від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07 травня 2002 року, Ромашов проти України від 27 липня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невіддільною частиною судового процесу.

Виконання судового рішення відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частина третя статті 431 ЦПК України).

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі є видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону.

Відповідно до ст. 65 Закону рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В постанові від 22 червня 2022 року в справі № 607/2547/20 Верховний Суд вказав, що відповідно до положень наведеної норми права, повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Верховний Суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 520/6495/2020, від 19 січня 2022 року у справі № 179/110/21.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які підтверджували би факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тому звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Разом з тим, при розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Наведені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18 викладено правовий висновок про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц викладено правовий висновок про те, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

У постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 750/2140/19, від 20 червня 2019 року у справі № 185/8748/16-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі № 569/10189/16-ц, викладено правовий висновок про те, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду.

У постанові Верховного Суду 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19 зазначено, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником. У разі скорочення (виведення зі штатного розпису) посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену (виведену) посаду, що і було б належним виконанням з його боку рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Така позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 02 вересня 2022 року в справі № 521/21828/18.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Виконавче провадження закінчується на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону також у випадку, якщо рішення суду було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, суд, встановивши обставини справи, керуючись вищенаведеними вимогами Закону, приходить до висновку, що передбачених законом підстав для закінчення виконавчого провадження не було, а тому оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 18, 26, 19, 39, 63, 65, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 4, 12, 13, 260-261, 442, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Герелевич О. М. від 29 липня 2022 року у виконавчому провадженні № 69148076 та зобов`язати останню усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 17 грудня 2022 року.

Суддя В. І. Парфенюк