Постанова

від 08.03.2023 по справі 596/1219/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/1219/18Головуючий у 1-й інстанції Парфенюка В. І. Провадження № 22-ц/817/217/23 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Гірський Б.О.

Суддів - Бершадська Г. В., Хома М. В.,

за участю секретарів - Панькевич Т.І. , Іванюти О.М. та представників учасників справ

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 596/1219/18 за апеляційними скаргами відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2022 року, постановлену суддею Парфенюком В.І., повний тест якої складено 17 грудня 2022 року, в справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною постанови старшого державного виконавця та зобов`язання забезпечити виконання виконавчого листа, заінтересовані особи: Гусятинська селищна рада Чортківського району Тернопільської області, комунальне некомерційне підприємство Гусятинська комунальна лікарня Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що 30 травня 2022 року Тернопільським апеляційним судом було видано виконавчий лист №596/1219/18, у відповідності до якого зобов`язано Гусятинську селищну раду поновити його на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року.

29.07.2022 року старшим державним виконавцем Герелевич О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69148076 у зв`язку із поновленням ОСОБА_1 на роботі, що підтверджується розпорядженням Гусятинського селищного голови №196-ос від 24 червня 2022 року та внесенням у трудову книжку ОСОБА_1 запису про поновлення на роботі.

Вважає дану постанову державного виконавця неправомірною, оскільки виконання рішення можна вважати закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Гусятинським селищним головою було видано розпорядження про поновлення позивача на роботі та внесено відповідний запис до його трудової книжки, проте не було забезпечено його фактичного допуску до виконання покладених на нього трудових обов`язків, оскільки цією ж датою 24.06.2022 року останній був звільнений з посади головного лікаря Гусятинської ЦРЛ, тому постанова Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не може вважатися виконаною.

Просив суд визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Герелевич О.М. від 29 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69148076 неправомірною та зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Герелевич О. М. від 29 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69148076 та зобов`язано останню усунути порушення (поновити порушене право заявника).

В апеляційній скарзі відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що частиною 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

24.06.2022 року Гусятинським селищним головою було видано розпорядження «Про поновлення ОСОБА_1 » №196-ос, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної лікарні з 18 травня 2018 року та у трудовій книжці ОСОБА_1 було здійснено відповідний запис, відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

У зв`язку з наведеним, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», 29.07.2022 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вважають твердження скаржника про те, що рішення суду не виконано, оскільки стягувача не допущено до фактичного виконання трудових обов`язків безпідставним, оскільки законом чітко визначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, державним виконавцем вчинено всі дії, передбачені ЗУ "Про виконавче провадження".

Гусятинська селищна рада також оскаржила ухвалу Чортківського районного суду від 12 грудня 2022 року в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на її незаконність, неповне встановлення обставин справи, які мають значення для справи, неналежну оцінку доказів судом та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з роз`ясненнями п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Гусятинська селищна рада на підтвердження своїх заперечень надала суду копію рішення Гусятинської районної ради «Про виконання рішення Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у цивільній справі №56/1219/18» від 19.11.2020 року №645, яким скасовано п.3 рішення Гусятинської районної ради №337 від 15 травня 2018 року щодо звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року, а також вирішено виплатити ОСОБА_1 349 583,29 грн. середнього заробітку за вимушеного прогулу з відрахуваннями, що по своїй суті повністю відповідає постанові Тернопільського апеляційного суду у справі №596/1219/18 від 16.10.2020 року.

Проте, Чортківським районним судом не надано належної оцінки щодо дій, які вчинялись Гусятинською районною радою щодо виконання вказаного рішення апеляційного суду.

Крім того, Чортківським районним судом було проігноровано рішення Гусятинського районного суду від 17 серпня 2022 року в цивільній справі №596/574/22 , яке оскаржувалося ОСОБА_1 та було залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року.

Зазначеним рішенням було встановлено, що поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року відбулося 19 листопада 2020 року з прийняттям Рішення тридцять першої сесії сьомого скликання Гусятинської районної ради №645 від 19 листопада 2020 року «Про виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 16.10.2020 року в справі №596/1219/18».

Вважають, що судове рішення виконано та у державного виконавця були всі законні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вказує, що доводи скаржника слід визнати помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на правозастосовчій практиці Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 17.06.2020 року в справі №521/1892/18 зазначено, що КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження».

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Виконання рішення вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Таким чином, за правовстановлюючої практики Верховного Суду формальне прийняття наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі без допущення працівника до виконання роботи не може вважатись належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі.

Поновлення порушених прав ОСОБА_1 за рішенням Тернопільського апеляційного суду по справі №596/1219/18 не полягає у зобов`язанні Гусятинської селищної ради винести формальне розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а покликане повернути ОСОБА_1 конституційне право на працю, якого він був позбавлений внаслідок незаконного звільнення.

Вважає, що суд першої інстанції прийняв законну та обґрунтовану ухвалу, що виключає можливість її скасування і задоволення апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу Гусятинської селищної ради представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначає, що доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 був поновлений на роботі ще рішенням Гусятинської районної ради №645 від 19.11.2020 року не мають значення для вирішення даної справи, оскільки не стосуються підстав прийняття спірної постанови органу державної виконавчої служби.

Вказує, що виконання рішення суду шляхом прийняття Гусятинською районною радою рішення №645 від 19.11.2020 року не відбулось, оскільки після прийняття зазначеною датою рішення про його поновлення на роботі, цією ж датою він був звільнений з посади головного лікаря Гусятинської ЦКРЛ з тих підстав, що такої посади більше не існує. Дані обставини в подальшому слугували підставою для проведення судом заміни сторони виконавчого провадження з боржника Гусятинської районної ради на її правонаступника Гусятинську селищну раду.

За аналогічних обставин і після прийняття розпорядження Гусятинською селищною радою №196-ос від 24.06.2022 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 , останній не був допущений до роботи та цією ж датою був звільнений з посади головного лікаря Гусятинської ЦРЛ.

З врахуванням практики Верховного Суду формальне прийняття наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі без допущення працівника до виконання роботи не може вважатись належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі.

Звертає увагу, що судом першої інстанції були досліджені матеріали справи №596/1219/18, в межах яких наявні постанови про накладення штрафів на Гусятинську районну раду за невиконання рішення суду про поновлення на роботі, а також наявна постанова органу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні №63591127 про закінчення виконавчого провадження внаслідок неможливості виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Таким чином, судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі шляхом прийняття Гусятинською районною радою рішення №645 від 19.11.2020 року виконане не було, а виконавче провадження було закінчено у зв`язку із неможливістю його виконання.

Як видно з апеляційної скарги, як на підставу своїх вимог скаржник посилається на ту обставину, що судом першої інстанції було проігноровано рішення Гусятинського районного суду від 17.08.2022 року по справі №596/574/22, у відповідності до якого встановлено, що поновлення ОСОБА_1 на роботі відбулось 19.11.2020 року шляхом прийняття Гусятинською районною радою рішення №645 від 19.11.2020 року.

Такі доводи скаржника є хибними, оскільки висновок суду у справі №596/574/22 про те, що ОСОБА_1 був поновлений на роботі рішенням Гусятинської районної ради №645 від 19.11.2020 року є правовою оцінкою досліджених судом у справі обставин, а не встановленою судом обставиною, у зв`язку з чим такий висновок суду немає преюдиційного значення.

При вирішенні справи №596/574/22 суд не досліджував обставин, пов`язаних із виконанням органом державної виконавчої служби рішення Тернопільського апеляційного суду від 16.10.2020 року в справі №596/1219/18 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі, зокрема не досліджував обставин невиконання цього судового рішення; підстав для винесення судом першої інстанції ухвали про заміну сторони виконавчого провадження, яка перебувала на розгляді у Верховному Суді та залишене ним без змін і дані обставини є відмінними від обставин справи, на які посилається апелянт, хоча і стосуються цього самого питання, а тому не можуть вважатися преюдиційними для даної справи.

У судовому засіданні представник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герелевич О.М., представник Гусятинської селищної ради Шмигельський В.Я. та представник комунального некомерційного підприємства Гусятинська комунальна лікарня Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Кавійчик В.П. підтримали апеляційні скарги в їх межах, посилаючись на доводи, викладені в них.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Авдєєнко В.В. проти доводів апеляційних скарг заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги в їх межах, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року в цивільній справі №596/2119/18 задоволено апеляційну скаргу скаржника, а саме: скасовано рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2018 року та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано п. 3 рішення Гусятинської районної ради №337 від 15 травня 2018 року та п. 1 наказу заступника головного лікаря Гусятинської комунальної районної ради №92-к від 18 травня 2018 року щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України.

ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року.

Стягнуто із Гусятинської районної ради в користь ОСОБА_1 349

583 гривень 59 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуваннями.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто із Гусятинської районної ради 5 609 гривень 75 копійок судових

витрат в користь держави.

Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року в цивільній справі №596/2119/18 доповнено резолютивну частину постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року абзацом наступного змісту: «Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо укладення відповідачами з ним контракту згідно чинного законодавства».

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2021 року подання (заяву) державного виконавця Герелевич О. М. про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено сторону у виконавчому провадженні №63591127, з примусового виконання виконавчого листа № 596/1219/18 від 11 листопада 2020 року, виданого апеляційним судом Тернопільської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської ЦКРЛ з 18 травня 2018 року, а саме: боржника - Гусятинську районну раду, правонаступником - Гусятинською селищною радою, у зв`язку з невиконанням судового рішення.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 червня 2021 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні подання (заяви) старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) Герелевич О. М. про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 червня 2021 року скасовано, ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2021 року залишено в силі.

30 травня 2022 року Тернопільським апеляційним судом було видано виконавчий лист №596/1219/18, у відповідності до якого зобов`язано Гусятинську селищну раду поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року.

29 липня 2022 року старшим державним виконавцем відділу примусового

виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герелевич О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.39 та ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження підставою прийняття державним виконавцем такого рішення стали лист Гусятинської селищної ради №723/04-14 від 24 червня 2022 року про видання 24 червня 2022 року Гусятинським селищним головою розпорядження «Про поновлення ОСОБА_1 » №196-ос, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної лікарні з 18 травня 2018 року та здійснення 24 червня 2022 року в трудовій книжці ОСОБА_1 відповідного запису, згідно із пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58 (а.с.4).

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у державного виконавця не було правових підстав для закінчення виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи та дано належну правову оцінку.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17; від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18 та від 19 серпня 2020 року у справі №754/14783/17.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником. В разіскорочення (виведеннязі штатногорозпису)посади,на якійпрацював незаконнозвільнений працівник,для виконаннярішення судуроботодавець повиненпоновити працівникана рівнозначнійпосаді абовнести відповіднізміни доштатного розпису-ввести скорочену(виведену)посаду,що ібуло бналежним виконаннямз йогобоку рішеннясуду пропоновлення працівникана роботі (постанова ВС від 08 вересня 2021 року у справі №721/910/19; постанова ВС від 02 вересня 2022 року в справі №521/21828/18). Матеріали справи та виконавчого провадження не містять доказів про те, що ОСОБА_1 був обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому було фактично забезпечено доступ до роботи.

Враховуючи те, що 24 червня 2022 року Гусятинським селищним головою винесено розпорядження №196-ос, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної лікарні з 18 травня 2018 року та цього ж дня розпорядження №197-ос від 24.06.2022 року його звільнено з вказаної посади, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_1 не було допущено до фактичного виконання трудових обов`язків і це не може вважатися належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її

скасування в межах вимог, заявлених у апеляційних скаргах, у апеляційного суду відсутні.

Питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню у відповідності

до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області - залишити без задоволення.

Ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2022 року - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на Гусятинську селищну раду Чортківського району Тернопільської області в межах сум нею понесених.

Стягнути з відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (вул.Грюнвальдська, 11, м.Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 43316386) судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні в користь держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом

тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 березня 2023 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Бершадська Г.В.