Вирок

від 19.12.2022 по справі 532/487/22

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/487/22

1-кп/532/62/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2022 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки кримінальне провадження № 120211170470000247 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканя АДРЕСА_1 , громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, працюючого в ТОВ «Автолюкс Глобал Пост» на посаді водія, неодруженого

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження:

- прокурор ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

- потерпілий - ОСОБА_6 ,

- представник цивільного позивача,ТОВ «ВЕТО» - адвокат ОСОБА_7 ,

- обвинувачений ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

13.10.2021, близько 14.10 год. на 99 км - 820 м автомобільної дороги Н-31 «Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка» ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «МІТSUВІSНІ САNТЕR» д.н.з. НОМЕР_1 , їдучи по вказаній дорозі у напрямку м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, помітив попереду перешкоду у вигляді автомобіля «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 , що знаходився у нерухомому положенні на правій крайній частині дороги, у попутному напрямку, та в порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив наїзд на вищевказаний автомобіль «ОРЕL VІVАRО» д.н.з. НОМЕР_3 , після чого цей автомобіль почав зміщуватись у кювет дороги, зачепивши при цьому ОСОБА_6 , який знаходився поряд з ним та діставав з салону цього автомобіля знак аварійної зупинки.

В результаті порушень вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України, допущених ОСОБА_3 , наслідком яких стала дорожньо-транспортна подія, ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді: політравми, ВЧМТ: перелому правої скулової кістки з переходом на основу черепа, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості зі стисненням субдуральною гематомою правої гемісфери, вогнища геморагічного забою лівої та правої скроневих долей, післятравматичного САК, субапоневротичної гематоми правої тім`яної ділянки, ссаден, післятравматичної енцефалопатії з лівобічним легким геміпарезом, вираженої координаторною недостатністю, вираженим когнетивно-мнестичними проявами, вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, епі-синдромом з генералізованими епі-нападами астено-вегетативним синдромом, ЗТГК: перелому 1,2,3,9,11 ребер зліва, забою правої легені, післятравматичного пульмоніту, лівобічного травматичного гемопневмотораксу, підшкірної емфіземи лівої половини грудної клітки, забою серця, гематосинуса справа.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, є порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

В умовах даної події, водій автомобіля «МІТSUВІSНІ САNТЕR» дз. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , мав технічну можливість уникнути наїзду на автомобіль «ОРЕL VІVАRО» д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходився на проїзній частині в нерухомому стані, шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_3 скоєно кримінальне правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували, і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням доказів щодо виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розміру процесуальних витрат, обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України.

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, цивільні позови прокурора визнав повністю. Пояснив, що працює водієм в ТОВ «Автолюкс Глобал Пост». 13.10.2021 він їхав з м. Дніпро у м. Київ та перевозив вантаж. Їхав нешвидко, кілометрів 30-40 на годину, щоб не пошкодити вантаж, оскільки дорога була розбита. Позаду себе побачив автомобіль, який рухався за ним на відстані 1 -2 км. Оскільки є особи, які їздять по наводці і можуть вскрити автомобіль та викрасти вантаж, цей автомобіль йому видався підозрілим і він до нього придивлявся. Перед м. Кобеляки він виїхав на бетонну дорогу і рухався зі швидкістю близько 60 км на годину. Підозрілий автомобіль обігнав його, зупинився та почав чекати. Також його обігнав автомобіль ОРЕL VІVАRО і перестроївся на його полосу. Потім цей автомобіль зупинився на відстані близько 800 м або більше. Метрів за 500 він побачив, як з машини вийшли хлопці на дорогу, закривали, відкривали двері, і він подумав, що вони будуть від`їджати. В цей час він прийняв рішення їх об`їхати. Також глянув у дзеркало воно було брудне. Він відкрив вікно і намагався витерти дзеркало і відволікся. Він був більше зосереджений на відтиранні дзеркала, ніж на керуванні автомобілем, оскільки його переслідували. Коли дзеркало він більш-менш відтер, то побачив метрів за 10, може більше, чоловіка, який щось знімав. Цей чоловік теж його побачив і відскочив. Все це було за долі секунди. Він здійснив наїзд на автомобіль, який стояв на дорозі. Потерпілого він не бачив, бо той був за автомобілем. Дорожньої розмітки не було. Після цього він відразу ж зупинився, вибіг з автомобіля та викликав швидку допомогу. Потерпілий спочатку був у свідомості. Сторонні чоловіки підняли потерпілого на ноги, він розмовляв, а потім через 2-3 хвилини втратив свідомість. В цей час приїхала швидка допомога. Шкоду потерпілому не відшкодовував. Чи відшкодував її працедавець він не знає. З потерпілим не спілкувався.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 13.10.2021 він їхав на автомобілі з м. Дніпро у м. Кременчук у відрядження. Близько 14 години, на під`їзді до Полтавської області він почув ззаду, з лівої сторони звук. Подивившись у ліве дзеркало, побачив, що пошкоджене колесо. Зупинившись ближче до крайньої частини дороги, він вийшов з автомобіля та побачив, що колесо розірвано. Потім він повернувся до автомобіля і змістив його ще ближче до краю правої частини дороги. Вийшов на дорогу, відкрив задні двері салону автомобіля, щоб дістати знак аварійної зупинки. Після цього нічого не пам`ятає. Припускає, що в цей час мабуть його ударили, оскільки двері автомобіля були вирвані. В даний час має незадовільний стан здоров`я, звільнений з роботи, оскільки став інвалідом 2 групи, без сторонньої допомоги практично не може ходити. Ні обвинувачений, ні юридична особа, в якій останній працює, заподіяну шкоду не відшкодували. 01.08.2022 від потерпілого надійшла заява, в якій він прохав розгляд справи проводити без його участі, цивільний позов підтримує, при призначенні покарання поклався на розсуд суду.

Отже, суд доходить однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, доведена у повному обсязі і його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Обставини, які пом`якшують покарання судом не встановлено.

Визнання обвинуваченим вини не є обставиною, що пом`якшує покарання. Як вбачається з постанови Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 вересня 2019 року справа № 166/1065/18 (провадження № 51-3392 км19) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувачений протягом розгляду справи в суді жодного разу не висловлювався щодо осуду своєї поведінки, не спілкувався з потерпілим щодо наслідків вчиненого злочину, не намагався відшкодувати завдані збитки, попросити пробачення у потерпілого.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

За змістом п. 21 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, свідоме нехтування обвинуваченим правил безпеки та правил дорожнього руху України, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілого, внаслідок чого останній став інвалідом 2 групи, а тому, з метою забезпечення міри виховного характеру, суд приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин по справі, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений злочин, а також беручи до уваги, що ОСОБА_3 порушив положення ПДР, що наражало на потенційну небезпеку осіб, а також, що внаслідок ДТП, спричиненої діями обвинуваченого, потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження, внаслідок чого став інваділом 2 групи, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Підстав для застосування ст. 75 КК України суд не вбачає, оскільки перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також попередження можливості вчинення нових кримінальних правопорушень неможливі без ізоляції від суспільства.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст.ст. 65-68 КК України та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення мети покарання відповідно до ст. 50 КК України.

В справі прокурором Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_4 в інтересах держави в особі комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради» заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради» 20 811 грн на відшкодування витрат стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_6 .

Також прокурором Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_4 в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6 Дніпровської міської ради» заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6 Дніпровської міської ради» 9084,63 грн на відшкодування витрат стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_3 позови прокурора визнав повністю.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено позов до приватного акціонерного товариства «СК «Брокбізнес» та товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост», третя особа ОСОБА_3 про стягнення з приватного акціонерного товариства «СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_6 шкоду, завдану здоров`ю внаслідок ДТП у розмірі 168 836,18 грн та моральну шкоду у розмірі 8441,80 грн та стягнення з ТОВ «Автолюкс Глобал Пост» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 91 558,20 грн.

Позов обгрунтовано тим, що в період з 13.10.2021 по 27.10.2021, з 01.11.2021 по 18.11.2021, з 19.11.2021 по 21.01.2022 та з 14.02.2022 потерпілий перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в закладах охорони здоров`я. За цей час він витратив 31 851,58 грн на придбання медикаментів, медичні обстеження, аналізи.

Крім того, за час перебування його у лікувальному закладі в м. Полтаві, коли він був без свідомості та безпорадному стані, його дружина, інколи з донькою, була змушена приїздити до лікарні кожен день автобусом, щоб спілкуватися з лікарями, купувати певні препарати та підтримувати його життєздатність. На проїзд нею було витрачено 3506,40 грн.

Крім того, в період з 13.10.21 по 31.01.22 в зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю, коли він перебував на лікуванні, він не отримав дохід в розмірі 25478,20 грн.

Також вказав, що він зазнав шкоди, пов`язаної з стійкою втратою працездатності внаслідок ДТП в розмірі 108000 грн, оскільки з 31.01.2022 йому присвоєну другу групу інвалідності.

Також йому завдана моральна шкода, яка полягає: - у фізичному болю, через який він вимушений приймати знеболювальне та заспокійливе, фізичний біль є дуже сильним для нього, він став інвалідом 2 групи; - у моральних стражданнях, оскільки після ДТП його життя розділилося на «до» та «після». В нього змінився ритм та спосіб життя, до якого він не може звикнути, відчуває себе невпевненим, слабким. Має проблеми з пам`яттю, відчуває постійний біль, приступи, став дратівливим, повільним. До ДТП був здоровою людиною, а після інвалідом, який постійно потребує сторонньої допомоги.

Завданий розмір моральної шкоди оцінює в розмірі 100 000 грн.

Оскільки розмір моральної шкоди вираховується як 5% страхової виплати, то просить стягнути з СК «Брокбізнес» 8441,80 грн.

Цивільний відповідач ПАТ «СК «Брокбізнез» подало відзив на позов ОСОБА_6 , в якому прохали відмовити у задоволенні позову, оскільки обґрунтованим та підтвердженим витратами лікування потерпілого є сума 23078,78 грн, а не 31851,58 грн, як зазначив позивач. Проїзд дружини чи інших осіб не підлягають відшкодуванню відповідно до п.24.1 ст. 24 Закону ОСЦПВВНТЗ. Позивачем не підтверджено документально 74 робочих дні його непрацездатності. З наданих ним документів підтверджено лише 23 робочих дні. Крім того, відповідно до ст. 25 Закону ОСЦПВВНТ страховиком відшкодовуються неотримані доходи. Однак позивач не надав докази того чи отримував він допомогу по тимчасовій непрацездатності від Фонду соціального страхування України і суми таких виплат. Для встановлення розміру моральної шкоди необхідно встановити чіткий розмір страхового відшкодування, з якого і буде вирахувано суму відшкодування моральної шкоди.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» подано позов до приватного акціонерного товариства «СК «Брокбізнес» та товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост», третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків. Прохали стягнути з приватного акціонерного товариства «СК «Брокбізнес» на користь ТОВ «ВЕТО» матеріальні збитки у розмірі страхової виплати в розмірі 130 000 грн та стягнути з ТОВ «Автолюкс Глобал Пост» на користь ТОВ «ВЕТО» матеріальні збитки в розмірі різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою в сумв 162693,38 грн.

Цивільний відповідач ПАТ «СК «Брокбізнез» подало відзив на позов ТОВ «ВЕТО», в якому прохали відмовити у задоволенні позову, оскільки якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Позивач не надав доказів вартості залишків транспортного засобу, отже позов є необгрунтований. Крім того, якщо позивач отримає повну вартість транспортного засобу, то разом з цим отримує неправомірну вигоду у виді залишків транспортного засобу, які можна дорого продати.

Цивільний позивач ТОВ «ВЕТО» уточнило позовні вимоги та остаточно прохало стягнути з приватного акціонерного товариства «СК «Брокбізнес» на користь ТОВ «ВЕТО» матеріальні збитки у розмірі страхової виплати в розмірі ліміту страхової виплати в сумі 130 000 грн та стягнути з ТОВ «Автолюкс Глобал Пост» на користь ТОВ «ВЕТО» матеріальні збитки в розмірі різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою в розмірі 168693,38 грн , що включає: 64553,38 грн не покрита сума збитків страховим відшкодуванням, 90140 грн вартість залишків автомобіля після ДТП, 14000 грн вартість замовлених експертиз.

ПАТ «СК» Бробізнес» подало заяву про закриття провадження у справі в частині поданого цивільного позову, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до висновків Великої Палати Висновків Верховного Суду, даних у справі №465/4621/16-к, положення частини 1 статті 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до Моторного (транспортного) страхового бюро України як юридичної особи, на яку статтею 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено обов`язок відшкодування такої шкоди. Для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов`язковим.

Тому клопотання про закриття провадження в частині цивільного позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч.,ч. 1, 5, 7 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи; яка вчинила суспільно небезпечне діяння; цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ч.,ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою КМУ від 16 липня 1993 № 545, згідно з яким, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями

обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно

небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони

здоров`я або прокурора.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 в день скоєння ДТП, 13.10.2021 р. перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автолюкс Глобал Пост» і виконував свої трудові обов`язки.

Таким чином, цивільну відповідальність за шкоду, завдану обвинуваченим ОСОБА_3 , несе юридична особа, з якою він перебуває у трудових відносинах - ТОВ «Автолюкс Глобал Пост».

Щодо позовів прокурора до обвинуваченого ОСОБА_3 .

Прокурором заявлені два позови про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 . Оскільки цивільну відповідальність за шкоду, завдану обвинуваченим ОСОБА_3 , несе юридична особа, з якою він перебуває у трудових відносинах - ТОВ «Автолюкс Глобал Пост», то суд доходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у цій справі, в зв`язку з чим у задоволенні позовів необхідно відмовити.

Щодо позову потерпілого ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства «СК «Брокбізнес» та товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост».

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «МІТSUВІSНІ САNТЕR» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «СК «Брокбізнес» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-205108614, страхова виплата за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю по якому становить 260 000 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 23.1. ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Судом встановлено, що майнова (матеріальна) шкода, завдана потерпілому ОСОБА_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складається з витрат на лікування в сумі 23 078,78 гривень, що підтверджується належними чеками та квитанціями про придбання медикаментів згідно призначень лікаря. Придбання товарів, медичних товарів на суму 8772,80 грн не підтверджується рекомендаціями та призначеннями лікаря. Тому з відповідача підлягає стягненню на користь потерпілого 23 078, 78 грн витрат на лікування потерпілого.

Ст. 24 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає відшкодування витрат пов`язаних саме з доставкою потерпілого до закладів охорони здоров`я та не поширюється на проїзд членів його сім`ї.

Тому у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 3506,40 грн транспортних витрат членів сім`ї потерпілого необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 25 Закону, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 знаходився на лікуванні в період з 13.10.2021 по 31.01.2022, що підтверджується інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров`я про медичний висновок про тимчасову непрацездатність (т.1 а.а.141-156).

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Тлумачення статей 22, 23, 25 Закону дає можливість зробити висновок, що потерпілий ОСОБА_6 , будучи працівником, який працює за трудовим договором, має право на відшкодування за рахунок страховика забезпеченого транспортного засобу шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, у вигляді неотриманого доходу - неотриманої середньої заробітної плати, обчисленої відповідно до норм законодавства про працю.

Шляхом виплати вказаного виду соціальної допомоги працівнику компенсується заробіток (дохід), втрачений у період тимчасової непрацездатності.

При цьому Верховний Суд у справі № 462/173/19 вказав на те, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» та статтею 988 ЦК України страхове відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності не може перевищувати розміру прямого збитку, тобто не покритого іншим видом страхування, якого зазнав страхувальник, а тому не може бути подвійного страхування. Позивач отримав соціальну допомогу по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позивачем ОСОБА_6 не надано доказів отримання чи неотримання ним соціальної допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Оскільки позивачем не надано доказів отримання ним соціальної допомоги по тимчасовій непрацездатності за вищевказаний період чи відмови в її отриманні, суд позбавлений можливості самостійно визначити розрахунок розміру відшкодування за рахунок страховика забезпеченого транспортного засобу шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, у вигляді неотриманого доходу. В зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 26 Закону, шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Враховуючи, що розмір мінімальної заробітної плати станом на день ДТП становив 6000 грн, і потерпілому встановлено другу групу інвалідності, то розмір шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності потерпілого становить 108 000 грн (18*6000). Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

За вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Під моральною шкодою власне маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язані ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима. Можливою є грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом`якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків. Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.

Суд вважає, що сам факт отримання потерпілим тяжкого тілесного ушкодження, що спричинив стійку втрату працездатності, внаслідок чого останній став інвалідом 2 групи , є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань, враховуючи те, що згідно з ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Тому суд доходить до висновку, що визначений потерпілим розмір завданої моральної шкоди в сумі 100 000 грн. є розумним та достатнім для відновлення порушеного права потерпілого.

Відповідно до ст. 26-1 Закону, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Судом встановлено, що розмір страхового відшкодування, яке має бути виплачене страховою компанією «Брокбізнес» потерпілому ОСОБА_6 становить 6553,94 грн (23078,78+108000)*5%.

Оскільки юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків, то з ТОВ « Автолюкс Глобал Пост» необхідно стягнути різницю між відповідною страховою виплатою та загальним розміром шкоди у розмірі 93446,06 грн (100 000 6553,94).

Щодо цивільного позову ТОВ «Вето» до приватного акціонерного товариства «СК «Брокбізнес» та ТОВ «Автолюкс Глобал Пост».

У частині першій статті 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро (Постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц; Постанова Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 759/5414/17).

Судом встановлено, що власником транспортного засобу «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 , який зазнав механічних пошкоджень під час ДТП 13.10.2021, є ТОВ «ВЕТО» (т.1 а.с.50-51).

На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «МІТSUВІSНІ САNТЕR» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «СК «Брокбізнес» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-205108614, страхова виплата за шкоду, заподіяну майну становить 130 000 грн (т.1 а.с.62)

Відповідно до висновку експерта по судовій авто товарознавчій експертизі щодо визначення вартості матерального збитку завданого власнику КТЗ № 385/21А автотоварознавчого дослідження ринкова вартість транспортного засобу «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 становить 284 963,38 грн. Вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу деталей КТС становить 341080,79 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахування значення коефіцієнта фізичного зносу деталей КТС, що підлягають заміні становить 194553,34 грн.

Матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 284963,38 грн (т.1 а.с.63-95).

Відповідно до висновку експерта по судовій автотоварознавчій експертизі щодо визначення вартості аварійно пошкодженого КТЗ № 55/22А ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 складає НОМЕР_4 , 04 грн (т.2 а.с.6-11).

Оскільки витрати на відновлювальний ремонт автомобіля «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 складають 341080,79 грн, що перевищують його дійсну вартість до ДТП 284693,38 грн, то транспортний засіб є фізично знищеним. Різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 194553,34 грн (284693,38-90140,04).

Позивач у позовній заяві визнав автомобіль фізично знищеним та погодився про передачу залишків транспортного засобу відповідачам на розсуд суду.

Тому з відповідача СК «Брокбізнес» підлягає стягненню шкода, заподіяна ТОВ «ВЕТО» внаслідок ДТП в розмірі страхової суми 130 000 грн.

Оскільки сума страхового відшкодування не компенсує втрат позивача у зв`язку із фізичним знищенням майна, а отже деліктне зобов`язання заподіювача шкоди перед потерпілим не припинилося.

Оскільки фактична шкода, завдана потерпілому становить 194 553,34 грн, ліміт страхової виплати становить 130 000 грн, то з ТОВ «Автолюкс Глобал Пост» підлягає стягненню різниця між цими сумами, що становить 64 553,34 грн.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Таким чином, у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

Позивач визнає автомобіль «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 фізично знищеним, тож він має право на відшкодування ринкової вартості автомобіля до ДТП.

Тому суд доходить до висновку про те, що ТОВ «Автолюкс Глобал Пост» повинен відшкодувати позивачу не покриту страховим відшкодуванням суму збитків в розмірі 64 553,34 грн, а також повинен відшкодувати вартість залишків автомобіля в розмірі 90 140,04 грн і після повного відшкодування матеріальної школи отримати залишки автомобіля.

Таким чином позивач отримає повне відшкодування ринкової вартості автомобіля (130 000+64 553,34+90 140,04=284 693,38).

Судом встановлено, що за замовленням позивача були проведені експертні дослідження, за результатом яких були складені відповідні висновки. Вартість цих експертних досліджень становить 14000 грн (.1 а.с.95-96, т.2 а.с.12).

Враховуючи положення ч. 6 ст. 139, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, наявність в матеріалах справи висновків експерта (висновок виготовлений на вимогу позивача), наявність платіжних доручень про оплату проведення експертизи в розмірі 14000 грн., суд доходить до висновку про стягнення з ПАТ СК «Брокбізнес» та ТОВ «Автолюкс Глобал Пост» на користь позивача витрат на проведення автотоварознавчих експертиз в розмірі по 50 відсотків від вартості її проведення, що становить по 7000 грн з кожного.

Запобіжний захід обвинуваченому на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду не обирався. Обвинувачений не допускав невиконання обов`язків, покладених на нього КПК, не допускав безпричинних неявок до суду, тому суд не знаходить підставі для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому клопотання прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Арешт, накладений ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20.10.2021 р. на автомобіль «МІТSUВІSНІ САNТЕR» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 необхідно скасувати.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

В справі була проведена експертиза, тому з ТОВ «Автолюкс Глобал Пост», як з особи, яка несе матеріальну відповідальність за обвинуваченого ОСОБА_3 , на користь держави необхідно стягнути витрати за її проведення в розмірі 1372. 96 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 368, 371, 374, 395, п.15 ст.615 КПК України суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.

У задоволенні цивільного позову прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_4 в інтересах держави в особі комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради» про стягнення з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради» 20 811 грн на відшкодування витрат стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_6 відмовити.

У задоволенні цивільного позову прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_4 в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6 Дніпровської міської ради» про стягнення з ОСОБА_3 на користь комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6 Дніпровської міської ради» 9084,63 грн на відшкодування витрат стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «СК» Брокбізнес» на користь ОСОБА_6 шкоду, завдану здоров`ю внаслідок ДТП в розмірі 131 078, 78 грн (сто тридцять одна тисяча сімдесят вісім грн. 78 коп) та 6553, 94 грн (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят три грн 94 коп) у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 93 446,06 грн ( дев`яносто три тисячі чотириста сорок шість грн. 06 коп).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «СК» Брокбізнес» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» матеріальні збитки в розмірі страхової виплати в сумі 130 000 грн (сто тридцять тисяч грн) та судові витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 7000 грн (сім тисяч грн).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» 154 693,42грн (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто три грн. 42коп) та судові витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 7000 грн (сім тисяч грн.)

Зобов`язати ТОВ «ВЕТО», після отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» повного відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, передати товариству з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» залишки автомобіля «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 , який був фізично знищений в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Арешт, накладений ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20.10.2021 р. на автомобіль «МІТSUВІSНІ САNТЕR» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 скасувати.

Речові докази: автомобіль «МІТSUВІSНІ САNТЕR» д.н.з. НОМЕР_1 повернути власнику ТОВ «Глобал Карго», автомобіль «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_2 повернути власнику ТОВ «ВЕТО».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» на користь держави 1372,96 грн витрат за залучення експерта.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Кобеляцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Суддя