Ухвала

від 08.01.2024 по справі 532/487/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/487/22 Номер провадження 11-кп/814/604/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора ОСОБА_6 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

та його захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_10 , прокурора у кримінальному провадженні начальника Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2022 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Даним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючий в ТОВ «Автолюкс Глобал Пост» на посаді водія, неодружений,-

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3/три/ роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з часу фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.

У задоволенні цивільного позову прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_11 в інтересах держави в особі комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради» про стягнення з ОСОБА_8 на користь комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради» 20 811 грн на відшкодування витрат стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_12 відмовлено.

У задоволенні цивільного позову прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_11 в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6 Дніпровської міської ради» про стягнення з ОСОБА_8 на користь комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6 Дніпровської міської ради» 9084,63 грн на відшкодування витрат стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_12 відмовлено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «СК» Брокбізнес» на користь ОСОБА_12 шкоду, завдану здоров`ю внаслідок ДТП в розмірі 131 078, 78 грн (сто тридцять одна тисяча сімдесят вісім грн. 78 коп) та 6553, 94 грн (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят три грн 94 коп) у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» на користь ОСОБА_12 у відшкодування моральної шкоди 93 446,06 грн ( дев`яносто три тисячі чотириста сорок шість грн. 06 коп).

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «СК» Брокбізнес» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» матеріальні збитки в розмірі страхової виплати в сумі 130 000 грн (сто тридцять тисяч грн) та судові витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 7000 грн (сім тисяч грн).

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» 154 693,42грн (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто три грн. 42коп) та судові витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 7000 грн (сім тисяч грн.)

Зобов`язано ТОВ «ВЕТО», після отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» повного відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, передати товариству з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» залишки автомобіля «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_1 , який був фізично знищений в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Скасовано арешт, накладений ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20.10.2021 р. на автомобіль «МІТSUВІSНІ САNТЕR» д.н.з. НОМЕР_3 та автомобіль «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_1 скасувати.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» на користь держави 1372,96 грн витрат за залучення експерта.

Вирішено питання речових доказів.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

03.10.2021, близько 14.10 год. на 99 км - 820 м автомобільної дороги Н-31 «Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка» ОСОБА_8 керуючи автомобілем «МІТSUВІSНІ САNТЕR» д.н.з. НОМЕР_3 , їдучи по вказаній дорозі у напрямку м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, помітив попереду перешкоду у вигляді автомобіля «ОРЕL VІVАRО» д.нз. НОМЕР_1 , що знаходився у нерухомому положенні на правій крайній частині дороги, у попутному напрямку, та в порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив наїзд на вищевказаний автомобіль «ОРЕL VІVАRО» д.н.з. НОМЕР_4 , після чого цей автомобіль почав зміщуватись у кювет дороги, зачепивши при цьому ОСОБА_12 , який знаходився поряд з ним та діставав з салону цього автомобіля знак аварійної зупинки.

В результаті порушень вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України, допущених ОСОБА_8 , наслідком яких стала дорожньо-транспортна подія, ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді: політравми, ВЧМТ: перелому правої скулової кістки з переходом на основу черепа, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості зі стисненням субдуральною гематомою правої гемісфери, вогнища геморагічного забою лівої та правої скроневих долей, післятравматичного САК, субапоневротичної гематоми правої тім`яної ділянки, ссаден, післятравматичної енцефалопатії з лівобічним легким геміпарезом, вираженої координаторною недостатністю, вираженим когнетивно-мнестичними проявами, вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, епі-синдромом з генералізованими епі-нападами астено-вегетативним синдромом, ЗТГК: перелому 1,2,3,9,11 ребер зліва, забою правої легені, післятравматичного пульмоніту, лівобічного травматичного гемопневмотораксу, підшкірної емфіземи лівої половини грудної клітки, забою серця, гематосинуса справа.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, є порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

В умовах даної події, водій автомобіля «МІТSUВІSНІ САNТЕR» дз. НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , мав технічну можливість уникнути наїзду на автомобіль «ОРЕL VІVАRО» д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходився на проїзній частині в нерухомому стані, шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В своїй апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням.

В обґрунтування зазначає, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим, внаслідок неповноти судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Апелянт зазначає, що судом допущена неповнота судовогго розгляду, так як судом не були досліджені докази, які ніким не оспорювались.

Крім того наявна невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, так як суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновок.

Крім того судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що полягає в недослідженні в накрадчій кімнаті доказі, які не оспорювались, відсутність формулювання вини та мотивів кримінальнорго провадження.

Крім того вважає вирок незаконним і в частині призначеного покарання, яке сторона захисту вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги положення ст. 66 КК України, та не застосував до обвинуваченого положення ст. 75 КК України.

Прокурор в поданій апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати. Не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та кваліфікацію його дій, , прокурор посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, яке є явно несправедливим просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_13 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки. Крім того просить скасувати вирок в частині цивільних позовів прокурора та задовольнити їх.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Обвинувачений та його зазхисник підтримали свою апеляційну скаргу та просять застосувати стосовно обвинуваченого положення ст. 75 КК України.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

З маиеріалів проваддення вбачається, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, в тому числі з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оскільки прокурор, обвинувачений та його захимсник фактично у поданих скаргах не оспорюють фактичні обставини вчинених обвинуваченим дій та їх правову кваліфікацію, а також доведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для перегляду судового рішення поза межами поданих прокурором апеляційних скарг.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника в частині неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, так як апелянт посилається тільки на загальні засади кримінального процесуального закону та не наводить конкретних порушень вимог КПК України, які могли вплинути на прийняття судового рішення, і яке апелянт не просить скасувати, а крім того враховуючи, що кримінальне провадження було розглянуто в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, апеляційна скарга в цих частинах не підлягає задоволенню.

Що сто ується доводів апелянта в частині призначеного покарання колегія суддів вважає, що ці доводи є неспроможними, так як суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання врахував всі загальні засади призначення як основного так і додаткового покарання, передбачених ст. ст. 50,65 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та детально обгрунтував відсутність обставин що обтяжують та помякшують покарання, та на думку колегії суддів призначив ОСОБА_8 необхідне й достатнє покарання для його виправлення та попередження нових злочинів.

За змістом положень ст.75КК України підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, належним чином мотивоване у вироку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Такий висновок суду повинен ґрунтуватися на відомостях про вчинене особою кримінальне правопорушення, її посткримінальну поведінку, характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки, наявність чи відсутність судимостей тощо. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання в умовах застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України.

З матеріалів провадження вбачається, що будь-які обставин, які могли стати підставою для звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням відсутні.

Як обгрунтовано зазначено у вироку суду у обвинуваченого відсутнє щире каяття, та як обвинувачений на протязі тривалого часу, а саме біля одного року з моменту дорожньої пригоди і до винесення вироку та розгляду апеляційної скарги, не спілкувався з потерпілим, не відшкодував і не намагався відшкодувати будь-які матеріальні чи молралтні збитки, не знайшов способу та часу висловити своє співчуття потерпілому, який зазнав значних тілесних ушкоджень та став інвалідом, а тому колегія суддів не вбачає можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг захисника та прокурора в частиині призначеного судом покарання.

Що стосується доводів прокурора стосовно цивільних позовів прокурора в інтересах держави в особі медичних закладів колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора в цій частині підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції не розглянувши цивільні позови по суті відмовив в їх задоволенні, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

За обставин,зазначеним у вироку, а саме відмови у задоволенні цивільних позовів у зв`язку подачею цивільних позовів не належною, на думку суду, особою, колегія суддів вважає, що позови повинні бути залишені без розгляду, а тоум вирок в цій частині підлягає скасуванню та направлення в цій частині до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні начальника Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 в частині відмови у задоволенні цивільних позовів прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради» та в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6 Дніпровської міської ради» до ОСОБА_8 про стягнення відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_12 - скасувати.

В цій частині призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

У зв`язку з набранням вироком законної сили ОСОБА_8 взяти під варту в залі суду.

Строк покарання ОСОБА_8 рахувати з 08 січня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом 3-х місяців з моменту проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії судового рішення.

С У Д Д І:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4