Рішення

від 07.12.2022 по справі 703/2312/22

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2312/22

2/703/1132/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.

секретаря судового засідання Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра ЛК» про розірвання договору оренди землі,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Деметра ЛК», в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123787200:02:002:0410, розташованої в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, б/н, без дати укладення, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Деметра ЛК», право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 04 лютого 2014 року за №10628534 та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки індексний номер №10628534 від 04 лютого 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1577 га, кадастровий номер 7123787200:02:002:0410, розташованої в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Вказану земельну ділянку він успадкував після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом посвідчене державним нотаріусом Знам`янської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 25 квітня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 401. Відповідно, 25 квітня 2019 року було проведено державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку та зареєстровано право власності позивача на неї, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №31341928.

В подальшому позивач довідався, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 уклав із ТОВ «Деметра ЛК» договір оренди землі без номеру та без дати укладення строком на 10 років, відповідно до положень якого ОСОБА_2 , як орендодавець, передав у строкове платне користування відповідачу, як орендарю, належну позивачу на даний час земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,16 га з кадастровим номером 7123787200:02:002:0410, розташовану в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області строком на десять років, право оренди за вказаним договором зареєстровано державним реєстратором Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 04 лютого 2014 року за №10628534.

Позивач також зазначив, що у копії договору оренди землі, який він віднайшов у документах померлого спадкодавця ОСОБА_2 виявлено, що його підпис не відповідає дійсності і не вчинявся ОСОБА_2 за час його життя, в зв`язку з чим позивач звертався до суду із відповідним позовом до відповідача.

Позивач зауважив, що згідно п. 9 вказаного договору оренди землі орендар повинен сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі 3 відсотків від проіндексованої оцінки земельної ділянки, що становить 2976 грн. 38 коп., що вноситься орендарем у формі та розмірі 100% грошової орендної плати до 31 грудня за кожен рік користування земельною ділянкою. Однак з моменту набуття спадкових прав він орендної плати від відповідача не отримав взагалі. Вищенаведене свідчить про систематичну несплату орендної плати - два і більше разів, що в свою чергу є підставою для його розірвання за рішенням суду.

Посилаючись на вказані обставини та те, що відповідач, з моменту набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку, не сплачує орендну плату, позивач звернувся до суду з позовом про припинення договору оренди шляхом його розірвання за рішенням суду внаслідок систематичного невиконання відповідачем обов`язків, передбачених Договором - систематичної не сплати орендної плати.

Ухвалою судді від 18 серпня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08 вересня 2022 року. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу - для надання відповіді на відзив.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, 08 вересня 2022 року представником відповідача - адвокатом Ігнатенком В.М. надіслано відзив на позовну заяву, у якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки, на думку представника відповідача, вимоги позивача ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у позові доводи доводи позивача не відповідають дійсності, не підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, в зв`язку з чим позовні вимоги відповідачем ТОВ «Деметра-ЛК» не визнаються у повному обсязі. Узагальнені доводи та заперечення наведені у відзиві представника відповідача зводяться до наступного.

Так, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 3,16 га, кадастровий номер 7123787200:02:002:0410, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області. За життя ОСОБА_2 (орендодавець) уклав з ТОВ «Деметра-ЛК» (орендар) договір оренди землі, який зареєстрований у Реєстраційній службі Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 лютого 2014 року за №4558749. Згідно п.8 Договору, договір укладено на десять років. Відповідно до п.9 Договору, орендна плата становить 3 відсотки від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, та складає 2976 грн. 38 коп. і вноситься орендарем у формі та у розмірі 100% грошовій до 31 грудня за кожен рік користування земельною ділянкою. Згідно п.11Договору, орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня кожного поточного року. 04 лютого 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області прийнято рішення за №10628534 про державну реєстрацію права оренди відповідача ТОВ «Деметра-ЛK» на вказану земельну ділянку.

Представник відповідача стверджує, що відповідач ТОВ «Деметра-ЛK» належним чином виконував свої зобов`язання перед ОСОБА_2 за договором оренди, користувався орендованою земельною ділянкою та своєчасно сплачував йому орендну плату, внаслідок чого у останнього за життя претензії щодо неналежного виконання відповідачем ТОВ «Деметра-ЛK» умов Договору були відсутні. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, вказану земельну ділянку після його смерті успадкував ОСОБА_1 , та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом посвідчене державним нотаріусом Знам`янської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 25 квітня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 401. Таким чином, з 25 квітня 2019 року до позивача ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки, передбачені вказаним договором оренди землі.

Представник відповідача також зазначив, що жодного доказу, який підтверджує доводи позивача ОСОБА_1 про те, що договір не підписувався ОСОБА_2 , до позовної заяви не додано, внаслідок чого такі доводи є безпідставними та надуманими.

Окрім того, представник відповідача зазначив, що ТОВ «Деметра-ЛК» не погоджується із твердженням позивача про те, що з моменту набуття ним спадкових справ, він взагалі не отримував орендної плати. Стверджує, що свої зобов`язання за договором перед позивачем ОСОБА_1 відповідачем виконані у повному обсязі та у зазначений позивачем період, а саме - з 2019 року по 2021 рік включно, орендна плата ОСОБА_1 була виплачена орендарем ТОВ «Деметра-ЛК» у повному обсязі. Разом з тим, з часу набуття прав та обов`язків за договором оренди, ОСОБА_1 для отримання орендної плати за договором до відповідача ТОВ «Деметра-ЛК» з невідомих причин не прибуває, уникає спілкування з представниками відповідача та намагається у будь-який спосіб розірвати договір, незважаючи на його належне виконання зі сторони орендаря ТОВ «Деметра-ЛК». Разом з тим, незважаючи на вищевказані обставини, відповідач ТОВ «Деметра-ЛК» продовжував вчиняти дії з метою виплати позивачу ОСОБА_1 орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою. Так, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 до 31 грудня 2019 року не прибув до відповідача ТОВ «Деметра-ЛК» для отримання орендної плати, відповідач направив на адресу позивача ОСОБА_1 кошти як орендну плату поштовим переказом через АТ «Укрпошта», однак кошти були повернуті відповідачу, в зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від їх одержання. З аналогічним підстав та аналогічним способом на адресу ОСОБА_1 було здійснено переказ коштів, як орендної плати за 2020 рік та 2021 рік, однак кошти так само були повернуті відповідачу, в зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від їх одержання.

Представник відповідача наголошує, що умовами договору не визначено способу, за яким орендна плата має бути сплачена, а тому вважає, що ТОВ «Деметра-ЛК» мало право самостійно обирати спосіб виплати грошового зобов`язання, у тому числі, шляхом здійснення поштового переказу грошових коштів.

Крім того, зазначив, що позовна заява ОСОБА_3 , та додані до неї документи не містять проведених позивачем розрахунків заборгованості з орендної плати, з яких би вбачалася конкретна сума заборгованості з орендної плати за період часу з 2019 року по 2021 рік включно.

На підставі наведеного представник відповідача вказує, що твердження позивача ОСОБА_1 щодо несплати відповідачем ТОВ «Деметра-ЛК» орендної плати за договором, на яких ґрунтуються позовні вимоги про розірвання договору оренди землі, не відповідають дійсності, тому відсутні підстави для розірвання договору.

Представник позивача скористалась правом надання відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла на адресу суду 29 вересня 2022 року, де зауважила, що згідно п. 9 договору оренди землі передбачено внесення орендної плати орендарем розмірі 3 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що становить до виплати 2976 грн. 38 грн. та вноситься орендарем у 100 % грошовій формі один раз на рік до 31 грудня поточного року за кожен рік користування земельною ділянкою. Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання ним обов`язку по виплаті позивачу орендної плати за користування земельною ділянкою з часу набуття позивачем права власності на орендовану відповідачем земельну ділянку саме в строки та розмірі, які передбачені умовами Договору з врахуванням індексів інфляції, оскільки з наданих відповідачем письмових доказів - квитанцій та відомостей АТ «Укрпошта» про прийняття та повернення за відмовою від одержання грошових переказів на ім`я ОСОБА_1 не містять усіх необхідних реквізитів та не підтверджують вказаних обставин. Крім того, вказані грошові перекази направлялись на ім`я позивача через АТ «Укрпошта» поза межами строків виплати орендної плати, які передбачені умовами Договору, у розмірі меншому, ніж визначено договором.

Крім того, представник позивача вказує, що будь - яких доказів того, що відповідач ужив усіх можливих дій, спрямованих на виконання свого грошового зобов`язання, у тому числі, й шляхом внесення орендної плати на депозит нотаріуса, або неможливості такого внеску, до суду у відзиві надано не було. Інакше кажучи, відповідач не вичерпав усіх можливих способів, як тих що визначені законом, так і тих, що не суперечать йому, реально виконати своє грошове зобов`язання із сплати орендної плати позивачеві, оскільки достовірно знаючи, що позивач не отримав орендну плату, міг сплатити орендну плату шляхом її зарахування на його картковий рахунок або ж унести її на депозит нотаріуса. Відтак, систематичне неотримання позивачем орендної плати має суттєвий вплив на дохід останнього, який, у свою чергу, є одним із засобів до існування та є істотним порушенням умов договору. На підставі викладеного, представник позивача просила позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 вересня 2022 року по справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 25.10.2022 представник позивача наполягала на задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому та представник відповідача заперечував проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

В подальшому представник позивача в судове засідання не з`явилась та подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позові, наполягала на їх задоволенні та просила справу розглянути без участі сторони позивача.

Представник відповідача - адвокат Ігнатенко В.М. в судове засідання також не з`явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без участі сторони відповідача, у задоволенні позову відмовити в зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках..

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Деметра ЛК» укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,16 га у тому числі ріллі 3,16 га з кадастровим номером 7123787200:02:002:0410, розташованої в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області строком на десять років. Договір зареєстровано реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 лютого 2014 року за № 4558749 (а.с. 15-18).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 179828165 від 05 вересня 2019 року право оренди за вказаним договором оренди землі зареєстровано державним реєстратором Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Іщук І.В. 04 лютого 2014 року за №10628534 (а.с. 13-14).

Відповідно до вказаного договору оренди землі ОСОБА_2 надав в оренду ТОВ «Деметра ЛК» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,16 га у тому числі ріллі 3,16 га розташовану в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер 7123787200:02:002:0410, строком на 10 років.

Пунктом 9 вказаного договору оренди землі встановлено, що орендар повинен сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі 3 відсотків від проіндексованої оцінки земельної ділянки, що становить 2976 грн. 38 коп., що вноситься орендарем у формі та розмірі 100% грошової орендної плати до 31 грудня за кожен рік користування земельною ділянкою.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору).

Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня кожного поточного року.

Таким чином, спірний договір передбачає розрахунок виключно грошовими коштами за оренду землі у розмірі погодженому сторонами договору саме до 31 грудня поточного року, що встановлено самим договором.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 14 травня 2018 року виконавчим комітетом Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Знам`янської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 25 квітня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 401, спірна земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1577 га, кадастровий номер 7123787200:02:002:0410, розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Черкаського району (колишній Смілянський район) Черкаської області належить позивачу ОСОБА_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом (а.с. 12).

У відповідності до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного Кодексу України, (далі - ЗК України) орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями статей 24,25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Таким чином, враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Стаття 611 ЦК передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких, за п.6 ч.1 ст.3 ЦК належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід урахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК.

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постанові ВС від 2.05.2018 у справі №925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки судами встановлений факт її систематичного невнесення протягом періоду дії договору оренди землі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17(провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, п. 39 укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Деметра ЛК» Договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Крім того п. 40 Договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Пунктом 42 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Позивач стверджує, що відповідач з моменту набуття ним права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування систематично порушує умови договору оренди та взагалі не сплачує орендну плату.

В свою чергу під час судового розгляду справи відповідач не надав доказів своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, належною позивачу за період з 2019 по 2021 рік. Матеріали справи не містять відомостей про виплату відповідачем на користь позивача саме сум щорічної орендної плати у строки передбачені договором оренди землі, відсутні відомості щодо відсутності заборгованості по виплаті орендної плати позивачу з 2019 року.

Суд приходить до висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в строк передбачений договором є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи представника відповідача про те, що орендна плата сплачена позивачеві шляхом направлення грошових переказів через АТ «Укрпошта», однак позивач відмовився від отримання вказаних грошових переказів не приймається судом до уваги з наступних причин.

Так, з наданих відповідачем квитанцій про відправлення поштових переказів грошових коштів в розмірі 2395 грн. 98 коп. та відомостей АТ «Укрпошта» про прийняття та повернення грошового переказу у вказаному розмірі за відмовою від одержання грошових переказів на ім`я ОСОБА_1 не містять усіх необхідних реквізитів та не підтверджують вказаних обставин, оскільки не містять відомостей про призначення платежу, тобто що це саме сплата орендної плати за користування земельною ділянкою та період такого користування. Крім того, вказані грошові перекази направлялись на ім`я позивача через АТ «Укрпошта» поза межами строків виплати орендної плати, які передбачені умовами Договору, у розмірі меншому, ніж визначено договором.

Окрім того, розрахунок орендної плати за кожен рік користування земельною ділянкою із врахуванням індексу інфляції відповідачем не наданий. Відтак, суд приходить до висновку, що товариство заборгувало позивачу кошти по сплаті орендної плати починаючи з 2019 року, з часу набуття ним права власності на вищевказану земельну ділянку, заборгованість переходила із року в рік та не сплачувалася відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язаний вчинити та користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами п.п. 1, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено раніше цим рішенням, орендна плата за користування земельною ділянкою, що сплачується в грошовій формі, повинна бути проведена до 31 грудня кожного поточного року за кожен рік користування земельною ділянкою. Будь-яких доказів виплати орендної плати в межах строку встановленого договором, відповідач не надав та матеріали справи не містять. Позивач стверджує що відповідач не сплачував йому оренду плату за 2019-2021 року до 31 грудня кожного поточного року за кожен рік користування земельною ділянкою, що не спростовано відповідачем будь-якими доказами.

Крім того, будь-яких доказів того, що відповідач ужив усіх можливих дій, спрямованих на виконання свого грошового зобов`язання, у тому числі, й шляхом внесення орендної плати на депозит нотаріуса, або неможливості такого внеску, суду не надано. Таким чином, відповідач не вичерпав усіх можливих способів, як тих, що визначені законом, так і тих, що не суперечать йому, реально виконати своє грошове зобов`язання із сплати орендної плати позивачу та мав можливість в разі відмови позивача від отримання орендної плати сплатити орендну плату шляхом її зарахування на картковий рахунок позивача або ж шляхом внесення її на депозит нотаріуса.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення

У спірних правовідносинах строком є виплата орендної плати саме до 31 грудня поточного року і невиконання відповідачем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

Вивчивши надані сторонами докази, суд вважає відповідач не довів належними та допустимими доказами своєчасність виплати ним орендної плати позивачу за 2019-2021 роки. Жодними наданими сторонами документами не підтверджується своєчасна сплата орендної плати позивачу за вказаний період, а саме за 2019-2021 роки. Так, надані представником відповідача квитанції про відправлення поштових переказів грошових коштів в розмірі 2395 грн. 98 коп. та відомостей АТ «Укрпошта» про прийняття та повернення грошового переказу у вказаному розмірі за відмовою від одержання грошових переказів на ім`я ОСОБА_1 не містять відомостей про призначення платежу, періоду оплати за певні роки та не підтверджують сплату коштів ОСОБА_1 як орендної плати. Доказів перерахування в безготівковій формі чи видачі в готівковій формі вказаних у квитанції про відправлення поштових переказів грошових коштів ОСОБА_1 в межах строку встановленого договором, тобто до 31 грудня кожного поточного року за кожен рік користування земельною ділянкою відповідачем не надано, як і не надано доказів сплати податків з вказаної суми. Крім того, переказ грошових коштів на ім`я ОСОБА_1 в розмірі 2395 грн. 98 коп. не може свідчити про сплату орендної плати йому як орендодавцю у повному обсязі, оскільки договором оренди передбачено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату в розмірі 2976 грн. 38 коп.

Позивач заперечує, що кошти, які направлялись йому поштовим переказом через АТ «Укрпошта» є сплатою орендної плати орендарем, доказів відсутності заборгованості по сплаті орендної плати за 2019-2021 роки орендарем також не надано. Крім того, перекази грошових коштів на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 2395 грн 98 коп. не можуть свідчити про сплату орендарем орендної плати у повному обсязі та про належне виконання ним обов`язків за договором, оскільки умовами договору встановлено розмір орендної плати - 2976 грн.38 коп.

Таким чином, твердження відповідача про сплату орендної плати шляхом направлення поштових грошових переказів на адресу ОСОБА_1 є лише припущенням без належних доказів такого. Крім того, відсутні докази, що підтверджують нарахування орендної плати саме в такому розмірі, який направлявся ОСОБА_1 відповідачем шляхом направлення грошових переказів через АТ «Укрпошта», підстави такого нарахування, узгодження суми із орендодавцем. Намір орендаря здійснити виплату орендної плати ОСОБА_1 шляхом направлення грошових переказів через АТ «Укрпошта» у розмірі 2395 грн. 98 коп. без погодження із орендодавцем, позбавляє останнього на нарахування та виплату індексації за кожен рік дії договору.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі. Виплата орендної плати (її частини) у грошовій формі здійснюється через касу підприємства.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами належне виконання ним умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати у передбачені договорами строки, не надав належних та допустимих доказів про виплату орендної плати ОСОБА_1 за 2019 - 2021 роки. Так, підтверджень сплати орендної плати до 31 грудня 2019 року за користування землею у 2019 році, до 31 грудня 2020 року за користування землею в 2020 році, та до 31 грудня 2021 року за користування землею у 2021 році відповідачем не надано.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Аналіз наведених обставин в їх сукупності, свідчить про істотне порушення ТОВ «Деметра ЛК» умов договору оренди землі в частині сплати орендної плати за використання земельної ділянки, передбачених договором оренди землі. Під час розгляду справи судом встановлено, що з 2019 року орендна плата в розмірі та в строки погоджені сторонами при укладенні договору оренди землі ТОВ «Деметра ЛК» на користь позивача, з моменту набуття ним права власності на вказану земельну ділянку, не виплачується. Відповідачем ТОВ «Деметра ЛК» не доведено виконання обов`язків щодо виплати орендної плати. З вказаного вбачається, що в спірних відносинах сторін підтверджується систематична несплата (більше двох разів) орендної плати, тому наявні правові підстави для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Щодо позовних вимог позивача в частині скасування державної реєстрації речового права ТОВ «Деметра-ЛК» на підставі договору оренди землі, а саме вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки індексний номер №10628534 від 04 лютого 2014 року - суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд в постанові від 04.09.2018 року в справі № 823/2042/16 дійшов висновку, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне для повного захисту прав позивача, скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки індексний номер №10628534 від 04 лютого 2014 року, у зв`язку з розірванням договору оренди.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, відзиві на позов та відповіді на відзив не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12-13, 76-77, 81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра ЛК» про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123787200:02:002:0410, розташованої в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, б/н, без дати укладення, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Деметра ЛК» (код ЄДРПОУ: 333327302), право оренди за яким зареєстровано Реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 04 лютого 2014 року за №10628534.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки індексний номер №10628534 від 04 лютого 2014 року.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2022 року.

Головуючий: Ю. В. Крива