Постанова

від 13.12.2022 по справі 922/224/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/224/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" (вх. № 1098 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі №922/224/22, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавровою Л.С., повний текст рішення складено 25.08.2022,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ", м. Дніпро

до Державного підприємства "ХАРКІВСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО З МАШИНОБУДУВАННЯ ІМЕНІ О.О. МОРОЗОВА", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі №922/224/22 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог; прийнято до розгляду заяву відповідача про визнання позову в частині вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат; задоволено позовні вимоги; стягнуто з Державного підприємства "ХАРКІВСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО З МАШИНОБУДУВАННЯ ІМЕНІ О.О. МОРОЗОВА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" три відсотки річних - 3 320,86 грн, інфляційні втрати - 6 215,96 грн та 2 481,00 грн судового збору; відмовлено в стягненні витрат на правничу допомогу позивача.

В частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу, рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 40000,00 грн правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги № 004 від 17.01.2022, оскільки в п. 3.1. наданого Договору визначена вартість правничої допомоги в іншому суді, а не в Господарському суді Харківської області.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ", 26.09.2022 засобами поштового зв`язку звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 року по справі №922/224/22 в частині розподілу судових витрат між сторонами та прийняти нове рішення, яким задовольнити розмір понесених судових витрат позивачем в розмірі 40000,00 грн, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив про наявність технічної описки в п. 3.1 Договору, що не може ставити під сумнів факт отримання правової допомоги саме в Господарському суді Харківської області в межах зазначеної справи. Попередній розрахунок судових витрат та ордер адвоката видані на підставі договору № 004 від 17.01.2022 адресовані до Господарського суду Харківської області (що зазначалося в реквізитах цих документів) та сумнівів у судді не викликали. У ході останнього судового засідання по справі, адвокатом позивача надавались пояснення про наявність описки в договорі. Відповідачем не було заявлено жодних клопотань про зменшення розміру витрат (в даному випадку про відмову у їх задоволенні в повному обсязі) на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Крім того апелянт зазначив, що адвокат позивача приймала участь в усіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції на підставі поданих документів (в тому числі договору), питання неможливості допуску адвоката до судових засідань в суді першої інстанції через наявність описки в договорі не ставилось.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі №922/224/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" (вх. № 1098 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі №922/224/22; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 09.11.2022, для подання заяв, клопотань, тощо - до 11.11.2022 та роз`яснено про можливість надіслання документів на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи або з використанням програми "Електронний суд"; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/224/22.

10.11.2022 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від Державного підприємства "ХАРКІВСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО З МАШИНОБУДУВАННЯ ІМЕНІ О.О. МОРОЗОВА" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7003), в якому відповідач заперечує проти доводів апелянта, просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі №922/224/22 без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права та з вірним застуванням норм матеріального права. Вказує, що Договором про надання правової допомоги № 004 від 17.01.2022 визначена вартість правничої допомоги позивача не в Господарському суді Харківської області. Крім того, надані копії акту виконаних робіт від 21.01.2022 та платіжного доручення № 540 від 20.01.2022, на думку відповідача жодним чином не свідчать, що адвокатські послуги були надані саме в рамках розгляду справи № 922/224/22. Просив залишити рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі №922/224/22 без змін, а скаргу ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" (вх. № 1098 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі №922/224/22, до розгляду на "13" грудня 2022 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 задоволено заяву представника ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" адвоката Олійник Я.Л. про участь у судовому засіданні, призначеному на 13.12.2022 о 10:30 годині, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 13.12.2022 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників обох сторін.

Представник апелянта надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги в режимі відеоконференції. Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апелянта, зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у оскаржуваній частині, підтримавши доводи поданого до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2022 до Господарського суду Харківської області звернулось ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" з позовом до ДП "ХАРКІВСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО З МАШИНОБУДУВАННЯ ІМЕНІ О.О. МОРОЗОВА" про стягнення 1 045 530,42 грн., з яких 1 035 993,60 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 3 320,86 грн., 6 215,96 грн. інфляційних витрат. Також позивач просив стягнути 40 000,00 грн. витрат пов`язаних з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу) та суму судового збору.

До позовної заяви на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем було додано: копію договору №004 від 17.01.2022 про надання правової (правничої) допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5269; копію платіжного доручення №540 від 20.01.2022; ордер від 21.01.2022 серії АЕ № 1118327 про надання правничої допомоги; попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат; копію акту виконання робіт до договору №004 від 17.01.2022 про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) від 21.01.2022.

15.06.2022 позивачем до суду першої інстанції надано клопотання про зменшення позовних вимог у зв`язку з оплатою відповідачем суми основного боргу, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 47 460,00 грн., 3% річних у сумі 3 320,86 грн., 6 215,96 грн. інфляційних витрат; 40 000,00 грн. витрат пов`язаних з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу) та суму сплаченого судового збору в розмірі 15682,96 грн.

04.08.2022 відповідачем до суду першої інстанції подано клопотання (вх. 7727) про часткове визнання позовних вимог, а саме в частині вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

15.08.2022 від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. 8325), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 3 320,86 грн., 6 215,96 грн інфляційних витрат; 40 000,00 грн. витрат витрати на професійну правничу допомогу та суму сплаченого судового збору, зазначаючи, що відповідачем було сплачено суму основного боргу, проте сума 3% річних, інфляційні витрати, сума сплаченого судового збору та гроші, витрачені позивачем на правову допомогу компенсовані не були.

22.08.2022 місцевим господарським судом ухвалено рішення, яким прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог; прийнято до розгляду заяву відповідача про визнання позову в частині вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат; задоволено позовні вимоги; стягнуто з ДП "ХАРКІВСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО З МАШИНОБУДУВАННЯ ІМЕНІ О.О. МОРОЗОВА" на користь ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" три відсотки річних - 3 320,86 грн, інфляційні втрати - 6 215,96 грн та 2 481,00 грн судового збору; відмовлено в стягненні витрат на правничу допомогу позивача.

Позивач не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу позивача, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою з підстав, які зазначались судом вище.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу позивача, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Відповідно ст. 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії та бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Вказані висновки також наведені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21.

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частиною другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначених вище норм слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Як встановлено апеляційним судом під час розгляду справи, відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції подано не було.

Відмовляючи в стягненні витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, місцевий господарський суд виходив з того, що витрати позивача у розмірі 40000,00 грн не пов`язані з розглядом справи №922/224/22, посилаючись при цьому на обставини того, що в наданому Договорі визначена вартість правничої допомоги в іншому суді, а не в Господарському суді Харківської області.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось судом вище, до позовної заяви на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, представником позивача було додано, зокрема, копію договору №004 від 17.01.2022 про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) укладеного між адвокатом Олійник Я.Л. та ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ".

Так, відповідно п. 3.1 згаданого Договору сторони визначили, що за правову (адвокатську) допомогу, замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 40000 грн. за повний юридичний супровід ведення справи по стягненню заборгованості з ДП «ХКБМ» у Господарському суді м. Дніпропетровська, включаючи складання та подання позовної заяви, супровідних документів.

Таким чином в п. 3.1 Договору дійсно визначена вартість правничої допомоги із супроводу ведення справи по стягненню заборгованості з ДП «ХКБМ» не в Господарському суді Харківської області, однак дослідивши у сукупності додані до позовної заяви інші докази на підтвердження обставин понесення витрат, колегія суддів дійшла висновків про допущення описки у зазначеному Договорі, з огляду на наступне.

Так, з наданого до матеріалів справи ордеру від 21.01.2022 серії АЕ №1118327, вбачається, що адвокатом Олійник Я.Л. видано ордер на підставі Договору №004 від 17.01.2022 про надання правничої допомоги позивачу саме у Господарському суді Харківської області.

Крім того, надання правничої допомоги у Господарському суду Харківської області, також підтверджується наданим до позовної заяви попереднім (орієнтованим) розрахунком судових витрат, в якому зазначений перелік наданих послуг адвоката на суму 40000,00 грн., зазначена загальна сума позову у розмірі 1045530,42 грн., яка відповідає сумі заявлених позовних вимог в межах справи №922/224/22, та вказано суд до якого складено розрахунок - Господарський суд Харківської області.

Згідно п. 3.3 Договору підписання даного Договору є підставою для проведення розрахунку з адвокатом.

Оплата наданих послуг підтверджується платіжним дорученням №540 від 20.01.2022 про сплату ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" адвокатських послуг за договором №004 від 17.01.2022 на суму 40000,00 грн.

Також, в матеріалах справи міститься акт виконання робіт до договору №004 від 17.01.2022 про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг), за яким були надані наступні послуги: зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи; правовий аналіз наданих клієнтом документів; складання попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат; правовий аналіз позовної заяви; правовий аналіз доказів, які надаються позивачем у справі; підготовка позовної заяви; направлення позовної заяви з додатками учаснику судового процесу; подання позовної заяви до Господарського суду.

Вказаний акт підписаний 21.01.2022 директором ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" Байбуз О.М. та адвокатом Олійник Я.Л., засвідчений печатками сторін договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими доводи апелянта, що у п. 3.1 Договору було допущено технічну описку, а саме зазначено інший суд, у якому сторони договору домовились про юридичний супровід ведення справи про стягнення заборгованості з ДП «ХКБМ», оскільки зазначеними вище доказами в повній мірі підтверджується надання правничої допомоги у Господарському суді Харківської області.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Проте судом першої інстанції не зроблено жодного висновку стосовно зазначених документів наданих адвокатом, а отже не досліджені в повній мірі у сукупності всі докази, подані представником позивача на підтвердження обставин понесення судових витрат з правничої допомоги в межах справи №922/224/22.

З приводу доводів відповідача стосовно відсутності номеру господарської справи у платіжному доручення та в акті про надання правової допомоги, колегія суддів зазначає, що Договір №004 підписаний сторонами правочину 17.01.2022, оплата послуг здійснена 20.01.2022, акт підписаний 21.01.2022, ордер видано адвокатом 21.01.2022, а позовна заява надійшла на адресу Господарському суді Харківської області 24.01.2022.

Таким чином всі документи, які підписані адвокатом та директором ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" були складені та надісланні на адресу суду разом з поданням позовної заяви, отже до присвоєння справі відповідного номеру. Вказане унеможливлює зазначення у наданих документах номеру господарської справи.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що на Дніпропетровську область, в тому числі на місто Дніпро, поширюється юрисдикція Господарського суду Дніпропетровської області, а не Господарського суду м. Дніпропетровська, який зазначено у Договорі.

Під час апеляційного розгляду справи у судовому засіданні представник відповідача повідомив про відсутність подібних позовів про стягнення ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" з ДП «ХКБМ» коштів у Господарському суді Дніпропетровської області.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За загальним правилом, суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складові представництва, а саме, факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та, окремо, обсяг таких повноважень, а саме: право на звернення з відповідним процесуальним документом до відповідного суду (інстанції) у конкретний момент часу (подібні висновки зазначені у постанові Верховного Суду по справі №911/3242/20 від 14 вересня 2021 року).

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за позовною заявою ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" за підписом адвоката Олійник Я.П., в межах справи розглянуті всі поданні адвокатом клопотання та за наслідками розгляду позовної заяви у справі №922/224/22 прийнято відповідне рішення.

Отже, місцевий господарський суд, досліджуючи позовну заяву та додані до неї документи та здійснюючи розгляд справи, визнав цілком наявними повноваження адвоката на представництво інтересів позивача у суді першої інстанції, в тому числі і на підставі договору №004 від 17.01.2022 та складеного на його виконання ордеру.

Вказане повністю суперечить та свідчить про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду, що вказаним Договором визначена вартість правничої допомоги в іншому суді, а не в Господарському суді Харківської області.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що висновки про не підтвердження обставин понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу лише з підстав очевидної описки у договорі (за наявності інших достатніх та обґрунтованих доказів понесення витрат), не можуть бути підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, а свідчать лише про наявність недоліків в оформленні документів, які є формальними, а тому розцінюється судом апеляційної інстанції як прояв надмірного формалізму, наслідком чого стало порушення судом першої інстанції одного з основних засад (принципів) господарського судочинства у вигляді відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 року по справі № 747/839/18.

Будь яких інших підстав відмови у стягненні витрат на правничу допомогу позивача у рішенні від 22.08.2022 по справі №922/224/22 не зазначено.

Отже, колегія суддів дійшла висновків, що наданими доказами в повному обсязі підтверджується обставини понесення позивачем витрат на правничу допомогу на суму 40000,00 грн. відповідно зазначеного Договору у Господарському суді Харківської області в межах справи №922/224/22. Зазначена сума є співмірною зі складністю даної справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову (1 045 530,42 грн).

Так, за приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що позивач надав до суду належні та допустимі докази, які підтверджують понесення ним судових витрат на правничу допомогу у Господарському суду Харківської області в межах справи №922/224/22, що свідчить про наявність підстав для відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення в розумінні пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України.

Отже, місцевий господарський суд відмовивши в стягненні витрат на правничу допомогу позивача, не здійснив в повній мірі належну оцінку всіх наявних доказів у справі, виходячи з їх сукупності та взаємозв`язку.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, здійснюючи перевірку відповідності рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу позивача не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі №922/224/22 в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу ТОВ "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" (вх. № 1098 Х/2) задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі №922/224/22 в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Державного підприємства "ХАРКІВСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО З МАШИНОБУДУВАННЯ ІМЕНІ О.О. МОРОЗОВА" (61001, місто Харків, вул. Плеханівська, будинок 126, код ЄДРПОУ 14310299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВАЯ ГРУППА "МИЛИХ" (49044, місто Дніпро, вул. Шевченко, будинок 37, код ЄДРПОУ 35544103) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40000,00 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі №922/224/22 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.12.2022.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель